Постанова

від 29.05.2007 по справі 1/227/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/227/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2007 р. 16:10Справа №  1/227/07

м. Миколаїв

За позовом: Акціонерне товариство закритого типу

                    Миколаївське обласне підприємство “Втормет”.

                    /54020, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 111 А/.

До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими

                            платниками податків у м. Миколаєві

                           /54017,  м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/

про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення

        № 00002236/0 від 15.12.2006р.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача: Шевченко В.В., довіреність від 04.05.2007р.

                       Канциба Н.С., Довіреність від 29.05.2007р.

Від відповідача: Лопатишкіна С.Ю., довіреність від 27.12.2006р.

                           Глушко Д.В., довіреність від 29.11.2006р.

                           Каменська Д.Л., довіреність від 29.05.2007р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення   № 00002236/0 від 15 12.2006 року (а.с.3-8, 322),  з тих підстав, що він  мав взаємовідносин з ПП “Євро-ДГ”, ПП “Лексіор”, ТОВ “Агрометмтейд”,  але  не мав з іншими суб'єктами підприємництва, зазначеними в акті перевірки; чинне законодавство не передбачає його право чи обов'язок контролювати  інших суб'єктів підприємництва щодо сплати ними податків; стаття 61 Конституції України передбачає індивідуальну відповідальність за допущені правопорушення; віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість здійснено у відповідності з вимогами підпунктів 7.2.1., 7.4.1.,, 7.5.1., статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”; визначення  суми бюджетного  відшкодування  за травень, червень, липень 2006 року здійснено відповідно вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач позов не визнає з тих підстав, що  позивачем  порушено вимоги  підпунктів 7.2.1., 7.4.1.,, 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1. статті  7 Закону України “Про податок на додану вартість”: при перевірці постачальників позивача - ПП “Євро-ДГ”, ПП “Лексіор”, ТОВ “Агрометмтейд” встановлено, що вони не є товаровиробниками, у ланцюгу постачання встановлено постачальників, які не звітували по податкам і не сплачували їх до бюджету, мають ознаки фіктивності,   фактично податок, який позивачем заявлений до відшкодування не надійшов до бюджету, отже відповідно до норм пункту 1.8 статті 8, пунктів 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1., 7.7.2. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість” право на  бюджетне відшкодування  у позивача за травень-липень 2006 року у сумі 3022176,57 грн. відсутнє (а.с.312-314,323-328).

          Дослідивши надані докази, заслухавши  доводи сторін у судовому засідання, суд

встановив:

          відповідач здійснив невиїзну  документальну  перевірку позивача  з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП “Євро-ДГ”, ПП “Лексіор”, ТОВ “Агрометмтейд”  за період з 01.05.2006 року по 31.07.2006 року, про що склав акт перевірки від 15.12.2006 року № 114/36-000/00193128 (а.с.11-28).

          За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 00002236 від 28.02.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2006 року на  суму  1 076 913 грн.,  за червень 2006 року на 646 141 грн.,   за липень 2006 року  на 1 299 122, 57 грн. (всього на суму 3 022 176, 57 грн.), застосував штрафну санкцію у сумі 574 062, 99 грн., визначив податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 148 125, 98 грн.,  яке позивач просить визнати противоправним та  скасувати.

          Позовні вимоги є обґрунтованими, виходячи з наступного:

          у висновку акту перевірки від 15.12.2006 року (а.с.26-27) відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що на думку відповідача стало причиною завищення суми бюджетного відшкодування за травень-липень 2006 року на загальну суму 3 022 176, 57 грн.

Вказані висновки акту перевірки є помилковими, не відповідають фактичним обставинам, виходячи з наступного:

на виконання договорів    постачання, укладених між позивачем та  ПП “Євро-ДГ”, ПП “Лексіор”, ТОВ “Агрометмтейд”  позивач придбав  у травні-липні 2006 року   металобрухт і відходи чорних металів, оплатив його вартість, в тому числі,   податок на додану вартість у сумі  3 022 176, 57 грн., що підтверджується  угодами з вказаними юридичними особами (а.с.142-150), актами  прийому-здачі, накладними  (а.с.253-311), податковими накладними (а.с.151-163), книгою обліку придбання (а.с.185-193). Оплата здійснена у безготівковій формі (а.с.194-246). Зазначене вище підтверджено попередніми виїзними позаплановими перевірками достовірності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень-липень 2006 року і невиїзною перевіркою від 15.12.2006 року (а.с.11-28, 33-141).  

Отже, відповідно до вимог пунктів 7.2.1.. 7.4.1., 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  позивачем здійснені операції з придбання товарі, в наявності належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку, тобто є всі підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Припис пункту 7.2.4. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”  визначає, що  право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Акт перевірки від 15.12.2006 року (а.с.18-25) свідчить, що   постачальники позивача - ПП “Євро-ДГ”, ПП “Лексіор”, ТОВ “Агрометмтейд” зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому порядку і мали  право на складання податкових накладних, ними врахована сума податку по податковим накладним, виданим позивачу до податкового зобов'язання відповідного періоду.

Відповідно пункту 7.5.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

         або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

              або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Оскільки позивачем податкові накладні від  ПП “Євро-ДГ”, ПП “Лексіор”, ТОВ “Агрометмтейд” (а.с.151-163) отримані у травні-липні 2006 року, то віднесення до податкового кредиту  суми податку на додану вартість у  відповідні періоди(травень-липень 2006 року) є правомірним.

          Пункт 7.2.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна, а саме:

 а) порядковий номер податкової накладної;

    б) дату виписування податкової накладної;

    в)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я  та по батькові фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану

вартість;

    г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

    д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

    е) опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм);

    є)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  отримувача;  

    ж) ціну поставки без врахування податку;

    з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому значенні;

    и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Надані позивачем копії податкових накладних відповідають всім зазначеним вимогам закону .

          Згідно пункту 7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового  кредиту суми сплаченого (нарахованого} податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).  Вказана норма закону  однозначно встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням токарів, робіт (послуг). Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

          Пунктом 5 Порядку заповнення податкових накладних  встановлено, що  податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Частиною 1 пункту 2 Порядку… визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно податковий номер платника податку на додану вартість.

З врахуванням вищезазначених нормативних актів платники податку не мають права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) лише у випадках, коли такі сплачені суми податку:

- не підтверджені податковими накладними;

- підтверджені недійсними податковими накладними, тобто, податковими накладними, що видані особами, які не є платниками податку на додану вартість.

       Як зазначено вище, позивачем дотримано всіх вищезазначених вимог щодо правомірного включення  податку на додану вартість у сумі 3 022 176, 57 грн. : податкові накладні відповідають вимогам пункту 7.2.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”,  вони видані платником податку на додану вартість.

          У висновку акту перевірки від 15.12.2006 року і в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні відповідачем зазначається  про порушення пункту 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Припис вказаної норми визначає, що  сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

              При позитивному   значенні   суми,   розрахованої   згідно  з підпунктом  7.7.1  цього  пункту,  така   сума   підлягає   сплаті (перерахуванню)  до  бюджету  у  строки,  встановлені  законом для відповідного податкового періоду.

   При від'ємному   значенні   суми,   розрахованої   згідно   з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього  податку,  що  виник  за  попередні податкові  періоди  (у  тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону),  а при його  відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

          Довідки про результати виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-липень 2006 року (а.с.33-126), які складені на підставі перевірених відповідачем первинних документів бухгалтерського і податкового обліку за відповідні періоди, свідчать про вірне визначення позивачем як податкового зобов'язання так і податкового кредиту за відповідні періоди.

Припис  підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що :

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована І згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

танення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем

товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких

товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового

періоду.

Надані позивачем Податкові декларації з податку на додану вартість, Розрахунки суми бюджетного відшкодування за травень-липень 2006 року (а.с.164-185) і Довідки   про результати виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-липень 2006 року (а.с.33-126), свідчать про  наявність необхідних умов, встановлених  вищевказаним законом, для бюджетного відшкодування:  в наявності залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду та від'ємне значення поточного звітного податкового періоду, суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам у попередньому податковому періоді.

Отже, позивачем правомірно визначені суми до відшкодування  з бюджету за травень-липень 2006 року.

Посилаючись на пункт 1.8. статті 1, підпункти 7.2.1.,7.4.1.,7.4.5., 7.5.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідач правомірно зазначає про необхідність трьох обставин для отримання бюджетного відшкодування: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, фактичне надходження сум податку до державного бюджету.     Позивачем всі зазначені вимоги виконані: здійснені операції з придбання товарів, наявні належним чином оформлені податкові накладні. Оскільки податок на додану вартість  є непрямим податком, то фактично сплативши суму податку в ціні товару постачальникам, позивач сплатив його до бюджету.

Посилання відповідача на несплату податку на додану вартість постачальниками у другому і послідуючих ланцюгах постачання  як на підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування  позивача судом відхиляється з тих підстав, що статтею 61 Конституції України,  Законами України “Про систему оподаткування” та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено принцип індивідуальної(персональної) відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Якщо контрагент позивача у будь-якій ланці  постачання не виконав свого зобов'язання  по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для  позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.

          Як зазначено вище, позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування  за травень-липень 2006 року, тому зменшення  відповідачем  бюджетного відшкодування за вказані податкові періоди на суму 3 022 176, 57 грн. є протиправним.

          Оскільки  підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування на 3 022 176, 57 грн.  відсутні,  то й відсутні підстави для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за травень-липень 2006 року в сумі  1 148 125, 98 грн. і застосування штрафної санкції у сумі 574 062, 99 грн. згідно пункту 17.1.3. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення –рішення № 00002236/0 від 15.12.2006р.

Відшкодувати Акціонерному товариству закритого типу Миколаївському обласному підприємству “Втормет” /54020, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 111 А, код 00193128/ з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ судовий збір в сумі 3, 40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.I.Васильєва