Постанова

від 05.07.2007 по справі 1/209ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/209ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.07.07                                                                                 Справа № 1/209ад.

Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи за позовом

Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське спецуправління № 8",

м. Луганськ  

про стягнення  1121 грн. 57 коп.

в присутності представників сторін:

від заявника - Гришина Т.А.,

від позивача –Прокопенко О.В. (дов. від 30.05.07 № 1/01-2700),

від відповідача –Крапівцева О.О. (дов. від 23.04.07 № 295),

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 909  грн. 16 коп. недоїмки по сплаті страхових внесків та 212 грн. 41 коп.- пені.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 01.09.05, до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості відповідача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушене за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 01.06.07, у зв'язку з відпусткою судді Закропивного О.В., справу № 1/209ад передано на розгляд судді Доманській М.Л.

          Представниками сторін та заявника подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.

Відзивом на позовну заяву від 23.04.07 відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

-          29.12.01 між позивачем у справі та ЛСУ № 8 КП "Промхіммонтаж" був

укладений договір № 14 про розстрочення оплати боргу по збору на обов”язове соціальне страхування на випадок безробіття; сума договору склала 2916 грн. 16 коп., період розстрочки з 01.01.02 до 31.12.04;

-          з четвертого кварталу 2002 року заборгованість за вказаним договором не

сплачувалась, тобто у 3-му кварталі 2003 року центр зайнятості повинен був прийняти рішення про дострокове розірвання договору, але дане рішення не було прийняте;

-          згідно  зі ст.257 ЦК України з липня 2003 року на дані правовідносини

розповсюджується строк позовної давності, тому вимоги позивача є необґрунтованими;

-          позивач повинен списати заявлені у позові суми недоїмки та пені.

           У запереченнях на відзив від 14.05.07  № 1/01-2502, від 01.06.07 № 1/01-2746, від 27.06.07 № 1/01-3152 позивач посилається на наступне:

- кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України;

- служба зайнятості у своїй діяльності не користується нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181);

- у 2001 році ст.18  Закону № 2181 регулювалися питання розстрочення та списання несплачених у строк страхових внесків на випадок безробіття;

- між сторонами у справі укладено договір про розстрочення від 29.12.01 №14, згідно з яким відповідач повинен був щоквартально сплачувати борг рівними частками у розмірі 243 грн. у період з 01.01.02 по 31.12.04;

- відповідач не виконав умови договору про розстрочення №14, навмисне ухилявся від сплати обов'язкових страхових внесків на випадок безробіття;

- на не сплачений борг нарахована пеня, згідно умов договору;

- згідно з п.2 ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"  строк давності у разі  стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Сторони не досягли примирення.

           Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та заявника, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у Луганському міському центрі зайнятості.

На підставі ч.2 п.2 ст.35, ч.2 п.1 ст. 38 та ст. 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. У разі несвоєчасної їх сплати, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих страхових внесків (недоїмку), штраф та пеню.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ( надалі Фонд) створюється для управління страхування на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно з цим Законом і Статутом Фонду. При цьому Фонд є цільовим централізованим страховим Фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету.

Згідно з п.1 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виконавча дирекція, як виконавчий орган правління забезпечує, крім того, виконання рішень правління. При цьому функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочим органом виконавчої дирекції Фонду.

Пунктом 2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що функції робочих органів покладаються на обласні, районні, міськрайонні, міські центри зайнятості, до повноважень яких, зокрема, належить: реєстрація платників страхових внесків, проведення збору страхових внесків, контроль за правильністю нарахування, своєчасності сплати страхових внесків та представництво інтересів Фонду в судових та інших органах.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 року визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативними правовими актами.

        За результатами проведеної з 21.02.07 по 26.02.07  перевірки  за період з 25.11.04 по 25.02.07 встановлено, що відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) сума недоїмки 2000 року у розмірі 2916 грн. 16 коп. була реструктуризована терміном сплати до 31.12.04.  Станом на 31.12.04 реструктуризована заборгованість сплачена не повністю. Залишок несплаченої заборгованості складає 909 грн. 16 коп., з 01.01.05 переведено у розділ недоїмки. На суму несплаченої недоїмки за перевіряє мий період нарахована пеня у сумі 212 грн. 41 коп. За результатами вказаної перевірки складений акт від 26.02.07 № 105, підписаний сторонами у справі (а.с.5). Представником відповідача даний акт підписаний із зауваженнями відносно того, що згідно з Законом № 2181 вказані у акті суми підлягають до списання.

          До того ж позивачем винесене розпорядження від 26.02.07 про стягнення з відповідача пені  у сумі 212 грн. 41 коп..

На підставі викладеного заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача 909  грн. 16 коп. недоїмки по сплаті страхових внесків та 212 грн. 41 коп.- пені.

         Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та доповненні до відзиву.

         Оцінивши обставини справи, доводи сторін та заявника у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

У пункті 1 ст. 3 та пункті 3 ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" зазначено що, законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття.

Таким чином, служба зайнятості у своїй діяльності не користується нормами Закону № 2181).

У  2001 році ст.18  Закону № 2181 регулювалися питання розстрочення та списання несплачених у строк страхових внесків на випадок безробіття. Між Луганським міським центром зайнятості та ЛСУ №8 КП "Промхіммонтаж" (яке реорганізоване у підприємство відповідача у справі) укладено договір про розстрочення від 29.12.01 № 14. Згідно з умовами даного договору відповідач повинен був щоквартально сплачувати борг рівними частками у розмірі 243 грн. на протязі з 01.01.02  по 30.09.04, та у період до 31.12.04 - ще 243 грн. 16 коп..

Умови договору відповідачем не  виконанні  у повному обсязі -     розстрочена сума боргу не сплачена у сумі 909 грн. 16 коп., що було встановлено вищевказаною перевіркою, за результатами якої складений акт від 26.02.07 № 105. Даний договір було укладено на підставі ст. 18 Закону №2181 та "Порядку проведення органами державної служби зайнятості списання та розстрочення боргів зі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття", погоджене постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття" від 22.05.01  №38, про що зазначено у вказаному договорі.

Відповідач наполягає на тому, що згідно зі ст. 18 Закону №2181 Луганський міський центр зайнятості зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору у разі якщо, платник накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого боргу.

При цьому  наслідками дострокового розірвання такого договору, які зазначені у ст. 18 Закону №2181 та п. 2.3. цього договору є те, що  платник зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого боргу , а також суму процентів.

Крім того,  згідно з п.2 ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

          Враховуючи викладене заперечення відповідача щодо пропуску заявником та позивачем строку позовної давності та необхідності списання заявлених до стягнення сум відхиляється судом за необґрунтованістю. До того ж, на правовідносини сторін у справі не розповсюджуються норми Цивільного кодексу України, у тому числі щодо строку позовної давності. Кожна сторона повинна довести доводи, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.  

          Щодо розміру суми недоїмки та пені, які заявлені до стягнення між сторонами спору немає.

         Недоїмка зі сплати страхових внесків на випадок безробіття у сумі  909 грн.  16 коп.  підтверджена матеріалами справи, у тому числі вищевказаним актом перевірки від 26.02.07 № 105 із додатками (а.с.6-7), яким встановлений 10-денний строк сплати нарахованих сум. Вказаний акт підписаний повноважною посадовими особою відповідача у справі, хоча й із зауваженнями,  але відповідачем не надані докази оскарження вказаного акту  у встановленому законом порядку. Пеня –212 грн. 41 коп. нарахована відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки заявник та позивач звільнені від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не врегульовано чинним законодавством, у тому числі ст. 94 КАС України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін та заявника про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

           2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське спецуправління № 8", м. Луганськ, вул.Карла Маркса, 42, код 01414465,  

            - на користь Луганського міського центру зайнятості, м. Луганськ, вул. 50-річчя утворення СРСР, 22-б,  код 13392912, Одержувач: Державний бюджет Ленінського району код 24046582, Банк УДК в Луганській області МФО 804013, недоїмку у сумі 909 грн. 16 коп., та пеню –212 грн. 41 коп..

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 09.07.07 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              М.Л. Доманська