Постанова

від 14.01.2019 по справі 734/2454/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 січня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/2454/18

Головуючий у першій інстанції - Соловей В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/46/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - відділ освіти, культури і туризму, сім'ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області,

третя особа - начальник відділу освіти, культури і туризму, сім'ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області Члевик Ірина Іванівна,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти, культури і туризму, сім'ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа - начальник відділу освіти, культури і туризму, сім'ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області Члевик Ірина Іванівна, про визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

місце ухвалення судового рішення - смт. Козелець,

дата складання повного тексту судового рішення - 09 жовтня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

20 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відділу освіти, культури і туризму, сім'ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просила:

- поновити строк звернення до суду щодо трудового спору, пов'язаного з її звільненням;

- визнати незаконним наказ голови ліквідаційної комісії в.о. начальника відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації Члевик І.І. №18 від 20 квітня 2018 року Про звільнення ОСОБА_2. та поновити ОСОБА_2 на роботі у відділі освіти, культури і туризму, сім'ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації;

- стягнути із відділу освіти, культури і туризму, сімї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації середнього заробітку за дні вимушеного прогулу, починаючи з 21 квітня 2018 року, з розрахунку середньомісячного заробітку в сумі 7227,48 грн за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 жовтня 1993 року ОСОБА_2 працювала на посаді завідуючої районного методичного кабінету відділу освіти Козелецької райдержадміністрації. З 02 січня 2018 року ОСОБА_2 переведена на посаду методиста відділу освіти Козелецької райдержадміністрації. На усні неодноразові вимоги надати затверджений штатний розпис відділу освіти Козелецької райдержадміністрації керівництвом відділу освіти їй відмовлено.

У подальшому, не надавши для ознайомлення затверджений штатний розпис працівників відділу освіти Козелецької райдержадміністрації, 20 лютого 2018 року за наказом начальника відділу освіти Козелецької райдержадміністрації №11 Про попередження працівників працівники відділу освіти, в тому числі ОСОБА_2, попереджені про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням штату відділу освіти районної державної адміністрації. Керівництвом райдержадміністрації усно повідомлено працівників відділу освіти, що у зв'язку із входженням до Козелецької об єднаної територіальної громади інших територіальних громад та відділів освіти та у зв'язку з передачею в підпорядкування відповідних шкіл району, відділ освіти Козелецької райдержадміністрації буде ліквідований з метою усунення дублювання функцій.

28 лютого 2018 року внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02147428). Начальник відділу освіти Козелецької райдержадміністрації ОСОБА_4 звільнений із займаної посади та створено ліквідаційну комісію. Головою ліквідаційної комісії відділу освіти Козелецької райдержадміністрації призначена Члевик І.І.

Наказом №18 від 20 квітня 2018 року голови ліквідаційної комісії в.о. начальника відділу освіти Члевик І.І. було звільнено ОСОБА_2 з посади методиста відділу освіти райдержадміністрації у зв'язку зі зміною структури та скороченням штатної чисельності. З наказом про звільнення позивач була ознайомлена та отримала трудову книжку із відповідним записом про звільнення.

Як стверджує позивач, лише 19 липня 2018 року їй стало відомо про незаконність її звільнення. ОСОБА_2 вказує, що, не маючи юридичної освіти та не будучи досконало обізнаною в нормах трудового законодавства, в тому числі і щодо процесуальних строків, вона лише 19 липня 2018 року отримала офіційну інормацію з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за якою юридична особа - відділ освіти Козелецької районної державної адміністрації не була ліквідована. На підставі розпорядження Козелецької райдержадміністрації №140 від 23 лютого 2018 року, про існування якого позивач не знала, було проведено реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації шляхом злиття та 14 травня 2018 року (після звільнення ОСОБА_2.) проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - відділу освіти, культури і туризму, сім'ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області. При цьому, позивач помилково вважала, що вона була звільнена у зв'язку з ліквідацією відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації.

Позивач зазначає, що в порушення ч.2 ст.40 КЗпП України, їй не було запропоновано ніякої іншої роботи. Роботодавцем не дотримано вимоги ст.42 КЗпП України та не враховано, що ОСОБА_2 має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, має високі досягнення в професійній діяльності, що підтверджується службовою характеристикою від 28.02.2018 та безперервний стаж роботи у відділі освіти протягом 31 року 3 місяців. Наголошує, що звільнення відбулось без погодження з Козелецькою районною організацією профспілки працівників освіти і науки

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 Судові витрати віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, не досліджені та неправильно оцінені наявні в матеріалах справи докази, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що наявність чи відсутність факту порушеного права судом першої інстанції не встановлено, не дотримано вимог п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів .

Скаржник наголошує, що суд не дослідив обставини щодо звільнення позивача без погодження з профспілковою організацією; факт введення позивача в оману роботодавцем щодо проведення не процедури ліквідації, а реорганізації відділу освіти районної державної адміністрації, у зв'язку з чим вона не знала і не могла знати про її звільнення з порушенням трудового законодавства; неповідомлення роботодавцем про зміни структури та штатної чисельності районної державної адміністрації; відсутності в наказі голови ліквідаційної комісії в.о. начальника відділу освіти Козелецької РДА Члевик І.І. №18 Про звільнення ОСОБА_2. посилання на зміну структури районної державної адміністрації, а також те, що позивачеві не надано для ознайомлення штатним розписом.

У наданому відзиві на апеляційну скаргу відділ освіти, культури і туризму, сімї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись, що рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2018 року є законним і обґрунтованим та прийнято з урахуванням норм матеріального та процесуального права та фактичних обставин справи, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку, визначеного ст.233 КЗпП України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

З копії трудової книжки ОСОБА_2 (а.с.13-18), убачається, що вона з 01 жовтня 1993 року - переведена на посаду завідуючої районного методичного кабінету відділу освіти Козелецької райдержадміністрації (наказ №174 від 30.09.1993 року).

З 02 січня 2018 року ОСОБА_2 переведена на посаду методиста цього відділу освіти (наказ №373 від 29 грудня 2017 року).

Наказом відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації №11 від 20 лютого 2018 року Про попередження працівників відповідно до п.1 ст.40, 49-2 КЗпП України, на виконання доручення голови районної державної адміністрації від 19.02.2018 №01-10/11 у зв'язку зі скороченням штату відділу освіти районої державної адміністрації попереджено про наступне вивільнення ОСОБА_2 - методиста райметодкабінету. З даним наказом ОСОБА_2 була ознайомлена 20.02.2018, що підтверджується її підписом без зауважень та застережень (а.с.11).

Наказом відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації №18 від 20 квітня 2018 року Про звільнення ОСОБА_2. звільнено ОСОБА_2 20 квітня 2018 року з посади методиста відділу освіти райдержадміністрації у зв'язку зі зміною структури та скороченням штатної чисельності районної державної адміністрації. Підстава: наказ начальника відділу освіти від 20.02.2018 №11 Про попередження працівників . З даним наказом було ознайомлено ОСОБА_2 , що підтверджується її підписом без зауважень та застережень. (а.с.12).

20.04.2018 р. ОСОБА_2 отримала трудову книжку, що підтверджується її підписом у книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (а.с.38-39).

Зазначені обставини в апеляційному суді ОСОБА_2 не спростовувані і не заперечувались.

Згідно із п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі визначено у статтях 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, згідно із переліком №1 змін до штатного розпису на 2018 рік фінансового управління Козелецької райдержадміністрації (вводиться в дію з 01.02.2018), було виведено структурний відділ 0611150 Методичне забезпечення діяльності навчальних закладів , де позивач обіймала посаду методиста, а також відділ 0611161 Забезпечення діяльності інших закладів у сфері освіти . Натомість введено відділ 0611150 Методичне забезпечення діяльності навчальних закладів , де передбачено 1 штатну посаду - методиста. Тобто відбулись зміни в організації виробництва і праці, що призвело до значного скорочення чисельності та штату працівників.

20.02.2018 р. ОСОБА_2, під підпис, була повідомлена про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням штату відділу освіти районної державної адміністрації (а.с.11 зворот), тобто дотримано вимоги ч.1 ст.49-2 КЗпП України.

Однак, у порушення вимог ч.3 ст.49-2, ч.2 ст.40 КЗпП України, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 було запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації чи вона відмовилася від такого переведення, чи були відсутні у відповідача вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу.

Відповідач надано апеляційному суду наказ відділу освіти, культури і туризму, сім'ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області від 11 квітня 2018 року №01 Про запропоновані посади , за яким було запропоновано працівникам певні посади, але даний наказ прізвища позивача не містить.

Крім того, при звільненні ОСОБА_2 роботодавець порушив вимоги ч.1 ст. 43 КЗпП України.

Відповідно до довідки профспілки працівників освіти і науки України від 20 липня 2018 року за вих. №33, ОСОБА_2 є членом Козелецької районної організації профспілки працівників освіти і науки України з 15.08.1979 року до цього часу (а.с.19).

Відповідачем наданий лист від 07.03.2018 за вих. №01-26/78-1, адресований первинній профспілковій організації працівників відділу освіти районної державної адміністрації, з проханням погодити вивільнення працівників у зв'язку зі скороченням штату чисельності працівників відділу та повідомити про прийняте рішення, зокрема, ОСОБА_2 - методиста райметодкабінету. Проте, відповідачем не надано доказів надсилання вказаного листа та не доведено отримання листа профспілковою організацією і не доведено, що профспілкова організація приймала рішення про погодження звільнення ОСОБА_2

Як убачається із змісту довідки профспілки працівників освіти і науки України від 20 липня 2018 року за вих. №34, виданої ОСОБА_2, при звільненні з посади методиста Козелецького районного методичного кабінету (наказ відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації №18 від 20.04.2018) за п.1 ст.40 КЗпП України, процедура звільнення працівника не відповідала вимогам законодавства про працю. Так, відповідно до ст.39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , ст.43 КЗпП України при розірванні трудового договору звільнення ОСОБА_2 не було узгоджено з профспілковим органом (а.с.20). На спростування цих обставин відповідачем не надано доказів суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як роз'яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду трудових спорів , встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторони. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює, або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо строк пропущено з поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного строку і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права та обов'язки сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено апеляційним судом, 20 квітня 2018 року ОСОБА_2 отримала трудову книжку, однак, звернулася до суду з даним позовом лише 20 липня 2018 року, тобто, з пропуском встановленого законом місячного строку.

У позовній заяві ОСОБА_2 вказувала на пропуск строку, передбаченого ст.233 КЗпП України з поважних причин, а саме: не маючи юридичної освіти та не будучи досконало обізнаною в нормах трудового законодавства, в тому числі і щодо процесуальних строків, вважала, що звільнена 20 квітня 201 у зв язку із ліквідацією відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації, тому до суду не зверталась.

Стверджує, що 19 липня 2018 року отримала офіційну інормацію з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за якою юридична особа - відділ освіти Козелецької районної державної адміністрації до теперішнього часу не ліквідовано. На підставі розпорядження Козелецької РДА №140 від 23 лютого 2018 року, про існування якого вона не знала, було проведено реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації шляхом злиття та 14 травня 2018 року (після звільнення ОСОБА_2.) проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - відділу освіти, культури і туризму, сім'ї, молоді та спорту Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області.

Зважаючи на сукупність обставин справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені ОСОБА_2 причини пропуску місячного строку звернення до суду є неповажними, оскільки з наказу про звільнення та із запису у трудовій книжці ОСОБА_2 було достовірно і безсумнівно відомо про підстави її звільнення (зміна структури та скорочення штатної чисельності районної державної адміністрації). Разом з тим, 20.02.2018 ОСОБА_2 також була попереджена про наступне вивільнення саме у зв'язку зі скороченням штату відділу освіти районної державної адміністрації, а тому є голослівними доводи ОСОБА_2 про те, що вона вважала, що була звільнена у зв'язку з ліквідацією відділу освіти Козелецької районної державної адміністрації.

Отже, на день звільнення - 20 квітня 2018 року ОСОБА_2 була обізнана, та, маючи вищу освіту, не могла не усвідомлювати і не розуміти, що її звільнено саме у зв'язку зі зміною структури та скороченням штатної чисельності відділу освіти державної адміністрації і ці обставини позивачем в апеляційному суді не спростовані.

Посилання позивача на відсутність юридичної освіти та необізнаність в нормах трудового законодавства, в тому числі і щодо процесуальних строків, також не є поважними причинами пропуску строку, оскільки позивач, проживаючи у смт.Козелець, який є районним центром Чернігівської області, мала можливість отримати необхідну правовому допомогу у повному обсязі.

Враховуючи, що позивачем пропущено встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України місячний строк звернення до суду без поважних причин, підстави для поновлення якого відповідно до ст.234 КЗпП України відсутні, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову у зв'язку з пропуском місячного строку.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: