Постанова

від 15.01.2019 по справі 544/161/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/161/18 Номер провадження 22-ц/814/260/19Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Обідіної О.І. , Хіль Л.М.,

За участю секретаря судового засідання : Діхтяр Т.В.,

Представника відповідача Бойко Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсною та витребування земельної ділянки з незаконного володіння

за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2018 року та додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2018 року, без участі сторін під головуванням судді Андрієць Д.Д. , -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе - Агро про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, площею 3,5312 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2) та Додаткової угоди до договору, укладені між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Смотриківське , правонаступником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю Повстинагроальянс , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вишневе - Агро та витребувати з незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе - Агро земельної ділянку, площею 3,5312 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2) та передачу її власнику ОСОБА_3

Підстави позову вмотивовувала тим, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 грудня 2017 року, виданого Пирятинською державною нотаріальною конторою (реєстр. № 1-1503) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 106808627 від 08 грудня 2017 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,5312 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2), яку остання успадкувала від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_4.

Вказує на те, що нещодавно під час оформлення спадкового майна, позивачу стало відомо, що між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Смотриківське , правонаступником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю Повстинагроальянс , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вишневе - Агро у 2009 році укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки терміном на 10 років, який 09 квітня 2009 року зареєстровано відділом Держгеокадастру у Пирятинському районі Полтавської області у Державному реєстрі земель під № 040956000316 та укладена 12 серпня 2015 року додаткова угода до договору оренди землі б/н, де термін оренди земельної ділянки вказано до 31 грудня 2027 року.

Позивач зазначає, що договір та додаткова угода від імені матері підписала її сестрою, донькою ОСОБА_4 - ОСОБА_5, оскільки адміністрація орендаря відмовлялася виплачувати орендну плату за використання зазначеної земельної ділянки, як про це їй повідомила після смерті матері остання. Будь яких повноважень на підписання указаного договору ОСОБА_4 не давала.

ОСОБА_3 вважає, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вишневе - Агро незаконно володіє та користується належною їй земельною ділянкою.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе - Агро про визнання Договору оренди земельної ділянки від 26 січня 2009 року та Додаткової угоди до договору від 12 серпня 2015 року недійсним та витребування земельної ділянки з незаконного володіння - задовольнити у повному обсязі.

Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 3,5312 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої на території Смотриківської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, укладений 26 січня 2009 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Смотриківське , правонаступником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю Повстинагроальянс , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро .

Визнано недійсною Додаткову угоду до договору оренди землі від 26 січня 2009 року, зареєстрованого 09 квітня 2009 року, укладену 12 серпня 2015 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Повстинагроальянс , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро .

Витребувано з незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро земельну ділянку площею 3,5312 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої на території Смотриківської сільської ради Пирятинського району Полтавської області та передати її власнику ОСОБА_3.

Додатковим рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2018 року стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро , ЄДРПОУ 00845890, на користь ОСОБА_3, народження 10 жовтня 1959 року, проживаючої АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 05.06.2001, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у повернення понесених судових витрат, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок та витрат по проведенню почеркознавчої експертизи у розмірі 5409 (п'ять тисяч чотириста дев'ять) грн 60 копійок, а всього стягнути 6818 (шість тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 60 грн .

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодився відповідач СТзОВ Вишневе-Агро та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що проведена в ході судового провадження почеркознавча експертиза не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки здійснена приватною установою.

Посилається на те, що заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом з порушенням норм процесуального права, не надано належну оцінку доказам, а саме: поштовим переказам та відомості про виплату орендної плати ОСОБА_4 у 2015-1017 роках, довіреності на вчинення реєстраційних дій, пов'язаних з укладенням договору оренди на земельну ділянку.

Також апелянт вказує на невідповідність висновків місцевого суду про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

09 квітня 2009 року Договір оренди земельної ділянки б/н від 26 січня 2009 року та Додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 12 серпня 2015 року було зареєстровано у Полтавській регіональній філії Центру ДЗК (а.с. 12-15).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 грудня 2017 року, виданого Пирятинською державною нотаріальною конторою (реєстр. № 1-1503) та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 106808627 від 08 грудня 2017 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,5312 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2), яку остання успадкувала від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_4 (а.с. 9-11).

Пунктом 37 договору оренди землі № 58 від 18 лютого 2008 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підпис від імені орендодавця ОСОБА_4 у договорі оренди земельної ділянки від 26 січня 2009 року та додатковій угоді до цього договору від 12 травня 2015 року виконаний не померлою ОСОБА_7. Такі висновки ґрунтувалися на висновку експерта ТЗОВ Незалежний інститут судових експертиз №9137 від 15 серпня 2018 року.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Спірні правовідносини врегульовуються нормами Закону України Про оренду землі та нормами Земельного і Цивільного кодексів України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом № 161-XIV.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону орендодавець зобов'язаний, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Надаючи оцінку обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Як ЦК України, так і Закон № 161-XIVпередбачає, що перебування сторін у договірних правовідносинах містить у собі наявність як прав, так і обов'язків у кожної зі сторін. Також гарантується стабільність вказаних правовідносин, що передбачено у статті 651 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що розірвання договору вважається екстраординарною подією, що передбачене у вичерпному переліку підстав.

При вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору. Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа (постанова від 18.12.13 р. у справі № 6-127цс13, постанова від 25.12.13 р. у справі № 6 - 118цс13).

Отримання орендодавцем орендної плати за використання земельної ділянки, за умови, що договір оренди землі не підписувався орендодавцем, говорить лише про досягнення згоди між сторонами про тимчасове користування земельною ділянкою позивача (постанова від 22.04.15 р. у справі № 6-48цс15). Такий правовий висновок ґрунтується на вимогах чинного законодавства України щодо визначення моменту виникнення права оренди.

У підтвердження позовних вимог за клопотанням позивача було проведено почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта Товариства з обмеженою відповідальністю Незалежний інститут судових експертиз за результатами проведення почеркознавчої експертизи № 9137 від 15.08.2018 року досліджуваний підпис в графі Орендодавець , у Договорі оренди землі від 26.01.2009 ОСОБА_4 або іншою особою не вирішувалося з причин наведених у п.1 дослідницької частини висновку.

Підписи від імені ОСОБА_4, що містяться у графі: Від Орендодавця: у двох примірниках Додаткової угоди до Договору оренди землі від 26.01.2009, зареєстрованого 09.04.2009 роком за № 040956000316 між ОСОБА_4 та ТОВ Повстинагроальянс , датовані 12.08.2015, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, з наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_4 (а.с. 129-138).

Саме на підставі цих доказів суд дійшов висновку, що мати позивача ОСОБА_4 не підписувала а ні Договору оренди земельної ділянки від 26 січня 2009 року, а ні Додаткової угоди до договору від 12 серпня 2015 року.

Відповідно до 1.7. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, експертизи та дослідження, що проводяться атестованими судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюються з урахуванням обмежень, передбачених статтею 7 Закону України "Про судову експертизу".

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про судову експертизу виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Відповідно до п. 1.2 вказаної вище Інструкції почеркознавча експертиза відноситься до криміналістичних експертиз.

До державних спеціалізованих установ згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про судову експертизу належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України

З матеріалів справи вбачається, що висновок експерта на якому грунтується рішення суду, складений Незалежним інститутом судових експертиз, який є приватним підприємством.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 ЦПК України порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що висновок експерта Товариства з обмеженою відповідальністю Незалежний інститут судових експертиз за результатами проведення почеркознавчої експертизи № 9137 від 15 серпня 2018 року складений з порушенням вимог Закону України Про судову експертизу не належною установою, а тому не може бути покладений в основу доказів підстав позовних вимог ОСОБА_3.

Саме про таку оцінку висновків судових експертів зазначено в постанові Верховного Суду у справі № 396/1481/14-ц.

Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для іншого тлумачення норм Закону України Про судові експертизи .

З огляду на це доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими та знаходять своє підтвердження в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що за час життя орендодавець ОСОБА_4 систематично отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, у тому числі і після укладення додаткової угоди, що підтверджується списками згрупованих поштових переказів (а.с. 43- 47) та відомістю про виплату грошей (а.с. 48).

Доказів, які б вказували на недійсність договору оренди земельної ділянки з інших підстав, позивачем не було надано.

Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 37 договору оренди земельної ділянки (а.с. 13) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог і в частині витребування у відповідача земельної ділянки - відсутні.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Доводи апелянта в частині заперечень у застосуванні судом строку позовної давності з посиланням на норми ст. 262 ЦК України, згідно вимог якої заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки позивач взагалі оспорює наявність таких зобов'язань шляхом визнання договору оренди недійсним, а право власності на земельну ділянку набула 08 грудня 2017 року.

Щодо невірного застосування судом норм Закону України Про судову експертизу , та оцінки судом експертного висновку, відповідь надано вище.

Решта доводів апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом процесуальних норм, є необґрунтованими.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Суд першої інстанції помилково, вважаючи доведеними позовні вимоги, дійшов висновку про порушення права позивача ОСОБА_3

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2018 року та додаткового рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2018 року з ухваленням нового, про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Враховуючи висновок суду про скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Понесені апелянтом судові витрати в сумі 2114 гривень 41 копійки слід відшкодувати за рахунок позивача ОСОБА_3.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити, судові витрати позивача, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції компенсації не підлягають.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність Вишневе-Агро - задовольнити.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2018 року та додаткового рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 08 листопада 2018 року -скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсною та витребування земельної ділянки з незаконного володіння - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" 2114 гривень 41 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 січня 2019 року.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: О.І. Обідіна Л.М. Хіль