печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29159/17-ц
Категорія 54
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2018 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар судового засідання Павленко В.О.,
справа № 757/29159/17-ц
учасник справи
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія світло-імпорт Україна
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія світло-імпорт Україна про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
представник позивача ОСОБА_3
представник відповідача Корнієнко І.В.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2017 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ Компанія світло-імпорт Україна про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 15 272,88 грн., у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. та 3 000 грн. витрат на правову допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 2015 р. працювала у відповідача на посаді бухгалтера. У п'ятницю 16.09.2016 р. вона повідомила керівника відповідача, що має намір звільнитися у зв'язку з переїздом на нове місце проживання до с. Романівка, Бердичівського району Житомирської області, де проживає її матір, яка потребує постійного стороннього догляду, та просила її звільнити з 19.12.2016 р. При цьому керівник відповідача відмовився отримувати від неї заяву про звільнення. Того ж дня вона поїхала до матері. 19.09.2016 р. позивач звернулася за консультацією до лікаря у поліклініку Бердичевської ЦРЛ, про що їй видано довідку. Не маючи змоги прибути на роботу через погане самопочуття вона 19.09.2016 р., 20.09.2016 р. телефонувала керівнику відповідача та повідомляла про поважність причин неявки на роботу. Також 20.09.2016 р. нею на адресу відповідача була направлена заява про звільнення у зв'язку з переїздом на нове місце проживання в день отримання заяви. Така заява отримана відповідачем 21.09.2016 р. Таким чином, позивач вважає, що її має бути звільнено з 21.09.2016 р. Позивач зазначає, що на день звернення до суду з позовом 23.05.2017 р.) з наказом про звільнення вона не ознайомлена, його копія не вручена, трудова книжка не отримана, що є підставою в порядку ч. 5 ст. 235 КЗпП України для стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу (168 днів) в сумі 15 272,88 грн. Окрім того, позивач вказує, що протиправними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн. Зазначає, що через відсутність трудової книжки вона була позбавлена можливості подальшого працевлаштування та посвідчення свого трудового та професійного стажу; вимушена додавати додаткових зусиль для організації свого життя, втратила нормальні життєві зв'язки, вимушена позичати кошти; її життєвий уклад зазнав значних змін, вона відчувала душевні страждання. Крім того, через постійний стрес та душевні хвилювання значно погіршився стан здоров'я позивача, виник систематичний головний біль, що супроводжувався підвищеним артеріальним тиском. З метою захисту своїх порушених прав позивач вимушена була звернутися за правовою допомогою до адвоката, вартість послуг якого їй коштувала 3 000 грн.
Ухвалою суду від 01.06.2017 р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків а - для сплати судового збору (а.с. 18).
29.06.2017 р. до суду надійшла заява представника позивача про витребування доказів, а саме, витребування у відповідача трудової книжки позивача (а.с. 27).
Ухвалою суду від 30.06.2017 р. відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 20.07.2017 р. (а.с. 28).
19.07.2017 р. представником позивача ОСОБА_3 подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої в зв'язку з фактичним збільшенням тривалості вимушеного прогулу позивача (207 днів), просив стягнути на користь позивача заробітну плату у розмірі 18 818,37 грн. (а.с. 32-33).
У судовому засіданні 06 жовтня 2017 р. представником відповідача заявлено клопотання про витребування доказів: підтвердження звернення позивача до поліклініки Бердичівської ЦРЛ 19.09.2016 р. з приводу захворювання та проведенням відповідної реєстрації в журналі звернень до лікаря та підтвердження звернення позивача до КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Подільського району м. Києва Амбулаторія загальної практики сімейної медицини з приводу захворювання та проведенням відповідної реєстрації в журналі звернень за № 477, яке задоволено судом.
Також в судовому засіданні 06 жовтня 2017 р. представником відповідача до суду подані заперечення на позов, в яких представник відповідача, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що протягом 19 вересня 2018 р. позивач була відсутня на роботі протягом робочого дня без поважних причин та відповідного повідомлення роботодавця, про що її безпосереднім керівником - головним бухгалтером було повідомлено директора підприємства. Наказом директора підприємства від 19.09.2016 р. було створено тимчасову комісію за фактом відсутності позивача на робочому місці. Того ж дня складено акт про відсутність працівника на роботі з подальшим отриманням відповідних пояснень про поважність відсутності працівника на робочому місці. Про відсутність позивача на робочому місці 20.09.2016 р., 21.09.2016 р., 22.09.2016 р., 23.06.2016 р., 26.09.2016 р., 27.09.2016 р., 28.09.2016 р., 29.09.2016 р., 30.09.2016 р. вказаною комісією були складені відповідні акти №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10. На підставі вказаних актів та за відсутності відповідних письмових пояснень позивача про поважність причин відсутності на роботі у вказані дати 30 вересня 2016 р. директором підприємства до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення в зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вказує, що зазначена позивачем причина звільнення за власним бажанням, у зв'язку з переїздом в іншу місцевість, позивачем жодним чином не підтверджена, не підтверджено нагальність її звільнення без відпрацювання, що свідчить про безпідставність вимог позивача про її звільнення за п. 1 ст. 38 КЗпП України. Після звільнення на адресу місця реєстрації позивача засобами поштового зв'язку направлено трудову книжку, яка повернулася на адресу підприємства без вручення, за закінченням терміну зберігання. Вважає безпідставними позовні вимоги позивача про стягнення заробітної пати за час вимушеного прогулу, оскільки при звільнені з позивачем проведено повний розрахунок. Зважаючи на ненадання позивачем належних та допустимих доказів спричинення їй моральної шкоди, просив відмовити у задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди (а.с. 71-76).
У зв'язку з вчиненням судом запитів до поліклініки Бердичівської ЦРЛ та до КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Подільського району м. Києва Амбулаторія загальної практики сімейної медицини в судовому засіданні оголошено перерву до 22 листопада 2017 р. на 12-00 год. (а.с. 82-82а).
У судовому засіданні 22 листопада 2017 р. з метою повторного здійснення запиту щодо витребування запитуваних судом доказів, оголошено перерву до 19 січня 2018 р. (а.с. 84).
Ухвалою суду від 22 листопада 2017 р. витребувано у Бердичівській ЦРЛ дані щодо звернення 19.09.2016 р. позивача до поліклініки з приводу захворювання та проведенням відповідної реєстрації в журналі звернень до лікаря та у КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Подільського району м. Києва Амбулаторія загальної практики сімейної медицини підтвердження звернення позивача з приводу захворювання та проведенням відповідної реєстрації в журналі звернень за № 477 (а.с. 86).
22 листопада 2017 р. представником позивача до суду подані додаткові пояснення, в яких вказує, що положення ст. 38 КЗпП України не містять зобов'язань працівника будь-яким чином доводити наявність поважних причин для звільнення, а тому, позивача мала бути звільненою в день отримання заяви про звільнення, а саме, 21.09.2016 р., та того ж дня необхідно було провести остаточний розрахунок та надіслати на її адресу трудову книжку. Звільнення позивача за прогул без витребування від пояснень суперечить положенням ст. 149 КЗпП України. Положення ст. 237-1 КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівника (а.с 90-93).
22 листопада 2017 р. представником позивача до суду подано клопотання про визнання недопустимими доказами наданих стороною відповідача копій документів через їх неналежне оформлення та відсутністю належним чином оформлених повноважень представника відповідача (а.с. 92).
Також 22 листопада 2017 р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якої в зв'язку з фактичним збільшенням тривалості вимушеного прогулу позивача (296 днів), просив стягнути на користь позивача заробітну плату у розмірі 26 909,36 грн. (а.с. 95).
14 грудня 2017 р. КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Подільського району м. Києва Амбулаторія загальної практики сімейної медицини на запит суду надано копію Титульного листа Журналу реєстрації амбулаторних хворих сімейного лікаря ОСОБА_5; копії записів в Журналі реєстрації амбулаторних хворих, згідно яких 20.09.2016 р. зареєстровано звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою до сімейного лікаря ОСОБА_5 (а.с. 96-101).
22 грудня 2017 р. до суду надійшов лист Центральної районної лікарні Бердичівського району від 14.12.2017 р. № 1218, згідно даних якого ОСОБА_1 19.09.2016 р. за медичною допомогою до лікарів поліклініки ЦРЛ Бердичівського району не зверталась (а.с. 103).
Ухвалою суду від 28 лютого 2018 р., занесеною до протоколу судового засідання, на підставі п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року, суд перейшов до розгляду справи у спрощеному провадженні (а.с. 108).
03 квітня 2018 р. представником відповідача подано додатковий відзив на позов та до матеріалів справи долучено копію посадової інструкції бухгалтера ТОВ Компанія Світло-Імпорт Україна , копію правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що з 02 вересня 2015 р. по 30 вересня 2016 р. ОСОБА_1 працювала в ТОВ Компанія Світло-Імпорт Україна на посаді бухгалтера.
Із займаної посади позивача звільнено 30.09.3016 р. згідно з наказом № 22/к від 30.09.2016 р. за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
При цьому, вказаний наказ про звільнення позивача з підстав п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України позивачем не оскаржується, а тому доводи позивача про можливі процесуальні порушення при її звільненні з цих підстав судом не беруться та не досліджуються, оскільки вони не є предметом розгляду даної справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 20 вересня 2016 р. на адресу відповідача засобами поштового зв'язку подано заяву про звільнення за власним бажанням через її переїзд на нове місце проживання, в якій просила звільнити із займаної посади в день отримання цієї заяви.
Відповідачем не оспорюється, що така заява отримана 21 вересня 2016 р.
Проте, розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника на підставі ст. 38 КЗпП України є звільненням за власним бажанням.
Звільнення за власним бажанням може бути двох основних видів: звільнення з поважних причин та звільнення без поважних причин.
Відмінність між цими видами полягає у тому, що при звільненні з поважних причин працівник не зобов'язаний повідомляти працедавця про звільнення за 2 тижні. Працівник має можливість бути звільненим у строк, про який просить (ч. 1 ст. 38 КЗпП). При цьому, ч. 3 ст. 38 КЗпП України зобов'язує власника звільнити працівника, що має поважні для цього причини, у строк, про який той просить.
До таких поважних причин відноситься, зокрема, переїзд на нове місце проживання.
Заперечуючи проти позову відповідач вказав на непідтвердження позивачем належним чином поважності причин звільнення та нагальності її звільнення.
Так, законодавством передбачено обов'язкове документальне підтвердження поважності причини для звільнення у двох випадках: неможливість проживання у даній місцевості та догляд за хворим членом сім'ї. Ці обставини повинні бути підтверджені медичним висновком.
При цьому, щодо документального оформлення поважності інших причин, то в законі немає вказівки на обов'язковість надання роботодавцю підтверджуючих документів. Але, виходячи із звичаїв ділового обороту, вимог до оформлення кадрових документів, поважність причини повинна бути доведена, оскільки у даному випадку звільнення відбувається без обов'язкового дотримання двотижневого строку попередження про звільнення.
Крім того, відповідно до п. 2.26 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників та вкладишів до них , затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110 при розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство передбачає надання певних пільг та переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин.
Матеріали справи свідчать, що позивачем не надано відповідачу належних доказів поважності причин та нагальності звільнення в зв'язку з переїздом на нове місце проживання, що вказує на безпідставність вимог до відповідача про звільнення за ст. 38 КЗпП України у день отримання заяви позивача про звільнення.
Доводи позивача, що 19.09.2016 р. за новим місцем проживання (с. Романівка, Бердичівського району Житомирської області) вона зверталася до медичної установи за отриманням медичної допомоги, що свідчить про поважність причин її невиходу на роботу в цей день, суд відхиляє, оскільки згідно з листом Центральної районної лікарні Бердичівського району від 14.12.2017 р. № 1218 позивач ОСОБА_1 19.09.2016 р. за медичною допомогою до лікарів поліклініки ЦРЛ Бердичівського району не зверталась.
При цьому, як свідчать матеріали справи (а.с. 7) заяву про звільнення позивач направила на адресу відповідача 20.09.2016 р. з поштового відділення Київ-215 та того ж дня за фактичним місцем свого проживання (АДРЕСА_1) звернулася до КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Подільського району м. Києва Амбулаторія загальної практики сімейної медицини за медичною консультацією щодо результатів дослідження до сімейного лікаря ОСОБА_5 (а.с. 8, 96-101).
Вказане свідчить, що незважаючи на наполегливі доводи позивача про нагальність її переїзду за новим місцем проживання з 16.09.2016 р., позивач свого місця проживання, навіть на дату подання заяви про звільнення за власним бажанням в зв'язку з переїздом в іншу місцевість, не змінювала.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу (ч. 5 ст. 235 КЗпП України).
Як вже зазначалось позивача із займаної посади звільнено 30.09.3016 р. згідно з наказом № 22/к від 30.09.2016 р.
Як вбачається з матеріалів справи на адресу, вказану позивачем у її заяві про звільнення від 20.09.2016 р., відповідачем засобами поштового зв'язку направлено належним чином оформлену трудову книжку, яка повернулася на адресу підприємства без вручення, за закінченням строку зберігання (а.с. 44-52, 69, 70, 71, 72, 73, 74).
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи на дату звільнення позивача 30.09.2016 р. з нею проведено остаточний розрахунок.
З урахуванням встановлених обставин, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП України відсутні, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині, внаслідок чого вони задоволенню не підлягають.
Оскільки судом будь-яких порушень трудових прав позивача не встановлено, правових підстав для стягнення на її користь моральної шкоди за ст. 237-1 КЗпП України не вбачається.
Таким чином позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 38, 40, 47, 235 КЗпП України, Інструкцією Про порядок ведення трудових книжок працівників та вкладишів до них , затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110 , ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія світло-імпорт Україна про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1.
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія світло-імпорт Україна : 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 25, оф. 3, код ЄДРПОУ 39172954.
Суддя О.В.Батрин
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.12.2018 |
Оприлюднено | 18.01.2019 |
Номер документу | 79246962 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Батрин О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні