Постанова

від 16.01.2019 по справі 903/679/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Справа № 903/679/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гудак А.В.,

Судді Олексюк Г.Є.,

Судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. в справі

відповідача: ОСОБА_2 адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь Агро" на рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 (суддя Шум М.С., м.Луцьк, повний текст рішення складено 06.11.2018)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь Агро"

про стягнення 24 988,42 грн.

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь Агро" про стягнення 24 988,42 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного заняття земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 позов Головного управління Держгеокадастру у Волинській області задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь Агро" на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 24 988,42 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білорусь Агро" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що в своєму позові Головне управління Держгеокадастру у Волинській області вказує, що земельна ділянка використовувалась ТОВ Білорусь Агро , директором якого є ОСОБА_3, однак постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення, яке вчинив громадянин ОСОБА_3 закрито за ст.247 КУпАП, це спростовує, адже складені щодо фізичної особи ОСОБА_3, а не юридичної особи ТОВ Білорусь Агро . Крім того, скаржник посилається на те, що ОСОБА_3 є й директором іншого товариства, зокрема СВК Білорусь (код ЄДРПОУ 03738054).

Отже, скаржник переконаний, що жодного належного, допустимого, достовірного доказу того, що ТОВ Білорусь Агро дійсно самовільно займало (обробляло земельну ділянку площею 18,5997 га, державної власності, що розміщена на території урочища Осік біля населеного пункту с.Гута Заболотівської ОТГ Ратнівського району Волинської області матеріали справи не містять.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь Агро" на рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 16 січня 2019 об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6.

08.01.2019 на адресу суду від ТОВ "Білорусь Агро" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити господарському суду Волинської області (43010, м.Луцьк, пр.Волі, 54 А).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 клопотання ТОВ "Білорусь Агро" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/679/18, задоволено. Доручено господарському суду Волинської області забезпечити проведення судового засідання у справі №903/679/18, яке відбудеться 16.01.2019 о 10:30 год., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Волинської області за участю уповноважених представників ТОВ "Білорусь Агро".

10.01.2019 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

14.01.2019 на адресу суду засобами електронного зв`язку від представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити господарському суду Волинської області (43010, м.Луцьк, пр.Волі, 54 А).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 відмовлено представнику Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 16 січня 2019 у режимі відеоконференції по справі №903/679/18 оскільки дане клопотання надійшло на адресу суду пізніше передбаченого ч.7 ст.197 ГПК України строку.

Адвокат ТОВ "Білорусь Агро" в судовому засіданні 16.01.2019, яке відбулось в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просив суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в судовому засіданні 16.01.2019, яке відбулось в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ТОВ "Білорусь Агро" заперечила в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та наданих усних пояснень. Просила суд залишити рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення адвоката ТОВ Білорусь Агро та представника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в судовому засіданні 16.01.2019, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь Агро" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 залишити без змін, виходячи з наступного.

Структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області є Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, юрисдикція якого поширюється на територію Волинської області.

Підпунктом 5 п.4 Положення про Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Головного управління від 06.01.2017 №1, здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, а саме: за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації.

Повноваження яких визначено відповідно до ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пунктів 6, 9 Положення про Головне управління.

З урахуванням вищезгаданих положень закону та наявних повноважень, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про озорону земель у Ковельському, Старожівському, Турійському районах ОСОБА_4 на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.08.2017 №150-ДК, виданого на підставі ухвали Ратнівського районного суду Волинської області про надання дозволу на проведення перевірки з питань дотримання вимог земльного законодавства від 07.08.2017 у справі №166/905/17, 09.08.2017 проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів в частині самовільного зайняття земельної діялнки сілськогосоподарського призначення державної форми власності, площею 20,4 га, яка не надана у власність, користування (оренду), розташованої в урочищі "Осік" біля населеного пункту с.Гута Заболоттівської ОТГ Ратнівського району Волинської області. У результаті перевірки встановлено: що, на землях державної власності, які знаходяться біля населеного пункту с.Гута Заболоттівської ОТГ в урочищі Осік площею 20,4 га засіяно с/г культурою - овес. Зі слів в.о. сільського старости с.Гута - ОСОБА_5 дана земельна ділянка засіяна вівсом директором ТОВ Білорусь Агро ОСОБА_3 Дана земельна ділянка межує через меліоративний канал із земельними ділянками кадастровий №072427200:01:000:0021 та №0724282200:06:002:0215. Оскільки рішення, щодо надання даної земельної ділянки у користування не приймалось, тому ця земельна ділянка відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель є самовільно зайнятою, що тягне за собою відповідальність відповідно до п. б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України.

В результаті уточнення розміру самовільної зайнятої земельної ділянки встановлено, що дана земельна ділянка становить 18,5997 га., про що свідчить листування між Ратнівським відділом Ковельської місцевої прокуратури та Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (а.с.21-23). Зокрема зазначено, що одночасно при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 здійснювалась геодизична зйомка, з метою визначення точної площі самовільно зайнятої земельної діялнки. В результаті обміру точна площа зазначеної ділянки склала 18,5997 га.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття вищезгаданої земельної ділянки, який становить 24988,42 грн.(а.с. 17).

30.01.2018 постановою Ратнівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017031110000077 від 04.08.2017, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України. Копію вказаної постанови разом і з додатками скеровано начальнику Головного управління Держгеокадастру у Волинській області для проведення додаткової перевірки та вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності передбаченої ст.. 53-1 КУпАП(а.с.26).

08.05.2018 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області складено протокол про адміністративне правопорушення №150-ДК/0082/П/07/01-18(а.с. 25) яким встановлено, що земельна ділянка державної власності площею - 18,8997 га, яка знаходиться в урочищі Осік біля населеного пункту с.Гута Заболоттівської ОТГ Ратнівського району самовільно зайнята, шляхом посіву сільськогосподарської культури (вівса), особи які її використовують не встановлені, що є порушенням пункту б) частини першої статті 211 Земельного кодексу України та статті 53-1 КУпАП. Разом з тим, в даному протоколі зазначено, що в ході проведення слідчих дій працівниками Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області було встановлено особу, яка здійснила самовільне зайняття вищезазначеної земельної ділянки. Ним виявився директор ТОВ Білорусь Агро ОСОБА_3.

15.05.2018 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області прийнята постанова №150-ДК/0073/ПО/08/01-18 про закриття справи про адміністративне правопорушення, яке вчинив громадянин ОСОБА_3. В даній постанові встановлено, що земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення площею - 18,5997 га., яка знаходиться в урочищі Осік біля населеного пункту с.Гута Заболотттівської ОТГ Ратнівського району самовільно зайнята, шляхом посіву сільськогосподарської культури (вівса) директором ТОВ Білорусь Агро ОСОБА_3. Під час розгляду справи встановлені обставини, що підпадають під дію пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків.

Враховуючи те, що на даний час ТОВ Білорусь Агро не сплатило шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 18,5997 га, яка віднесена до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та розташованої в урочищі Осік біля населеного пункту с.Гута Заболоттівської ОТГ Ратнівського району Волинської області Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулось з відповідним позовом до господарського суду Волинської області.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Самовільне зайняття земельної ділянки, згідно зі ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 № 963-IV, будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з приписами п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов'язків.

Згідно правової позиції Верховного Суду України віл 21.09.2016 у справі № 6-933цс 16 відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця. так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов' язків працівника.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що перебуваючи на посаді директора ТОВ Білорусь Агро ОСОБА_3, діяв у рамках службових повноважень та в інтересах товариства, діяльністю якого є зокрема: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), Код КВЕД 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур (безкоштовний запит інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за допомогою сайту Міністерства юстицію України).

Таким чином, зобов'язання щодо відшкодування шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки державної власності покладається на відповідача.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення господарських зобов'язань є заподіяння шкоди суб'єктом господарювання.

Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні слідчого відділу Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області перебували матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017031110000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної діялнки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 серпня 2017 року, проведеною державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Ковельському, Старовижівському, Турійському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_7, встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 20,4 га. (в подальшому уточнено до - 18,5997 га), яка розташована біля населеного пункту с.Гута, Заболоттівської ОТГ в урочищі Осік , та на час перевірки засіяна насінням сільськогосподарських культур (вівсом), що є порушенням вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Зі слів в.о. сільського старости с.Гута - ОСОБА_5 дана земельна ділянка засіяна вівсом директором ТОВ "Білорусь Агро" - ОСОБА_3

Крім того, факт порушення земельного законодавства ТОВ "Білорусь Агро" в особі директора ОСОБА_3, у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 08.05.2018 №150-ДК/0082/П/07/01-18, який підписаний директором ТОВ "Білорусь Агро" ОСОБА_3 та другий примірник даного протоколу отриманий останім 08.05.2018 (а.с. 25), постановою про закриття справи від 15.05.2018 №150-ДК/0073/По/08/01-18 у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка надіслана поштою 17.05.2018 (квитанція №4302101 від 17.05.2018)(а.с. 27 зворотня сторінка).

При цьому, колегія суддів відзначає, що складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 серпня 2017 року, протокол про адміністративне правопорушення від 08.05.2018 №150-ДК/0082/П/07/01-18 та постанова про закриття справи від 15.05.2018 №150-ДК/0073/По/08/01-18 є чинними, у встановленому порядку не оскаржені, а тому є належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

Завдана шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем добровільно не погашена.

Відповідно до наданого розрахунку розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, здійсненого позивачем на підставі даних перевірки, проведеного відповідно до ОСОБА_5 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007, розмір заподіяної шкоди складає 24988,42 грн.

Однак, розмір шкоди, який є предметом даного позову, підлягає доведенню, оскільки є оціночним поняттям та підлягає доказуванню у межах розгляду даної справи.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження ОСОБА_5 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №963 від 25.07.2007 (далі - ОСОБА_5).

Так, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п.4 ОСОБА_5. При цьому, складові формул для визначення розміру шкоди для земель житлової та громадської забудови та інших категорій земель є різними в залежності від категорії земель за цільовим призначенням.

Позивач в обґрунтування розміру шкоди посилається на розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, виконаний державним інспектором Вербицьким М.Л.(а.с. 17). Із розрахунку вбачається, що розмір шкоди розрахований за формулою, визначеною для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови). Розмір заподіяної шкоди склав 24988,42 грн.

Для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, були визначені наступні показники:

- категорія земель за основним цільовим призначенням (графа 3 розрахунку) - землі сільськогосподарського призначення (у зв'язку з чим розрахунок здійснювався саме за формулою для всіх категорій земель);

- форма власності - державна.

Отже, виходячи з того, що чинним законодавством передбачено дві різні формули щодо розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, при визначенні розміру такої шкоди слід враховувати категорію земель самовільно зайнятої земельної ділянки.

Разом з цим, слід зазначити, що доказів зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки у порядку, визначеному ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, суду не надано, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про правомірність використання формули, визначеної для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), при здійсненні розрахунку розміру завданої відповідачем шкоди.

Згідно приписів пункту б частини першої статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Колегією суддів встановлено те, що:

- протиправна поведінка відповідача полягає у самовільному використанні земельних ділянок без оформлення відповідних документів;

- наявність шкоди полягає у неотриманні доходів, які могли бути отримані у вигляді сплати орендної плати;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у бездіяльності відповідача та у неможливості власника земельних ділянок передати їх в оренду іншим особам;

- вина полягає у тому, що відповідач усвідомлював протиправність своєї поведінки, свідомо допускав настання шкоди та не вчиняв дій щодо вступу у договірні відносини з позивачем.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні положень статті 1193 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №913/661/17.

Згідно обставин встановлених рядом документів, а саме: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №150-ДК від 09.08.2017(а.с.16); довідкою Заболоттівською селищною радою від 09.08.17 (а.с. 24); постановою РВ ГУНП у Волинській області про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017031110000077 від 04.08.2017(а.с. 26); протоколом про адміністративне правопорушення №150-ДК/0082/П/07/01-08 від 08.05.2018 (а.с 25); постановою про закриття справи про адміністративне правопорушення №150ДК/0073/П0/08/01-18 від 15.05.2018 (а.с.27), встановлено, що земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення площею - 18,5997 га, яка знаходиться в урочищі Осік біля населеного пункту с.Гута Забоолоттівської ОТГ Ратнівського району самовільно зайнята шляхом посіву сільськогосподарської культури (вівса) - директором ТОВ Білорусь Агро ОСОБА_3.

За таких обставин у діях відповідача є повний склад цивільного правопорушення.

Отже, колегією суддів встановлено, що матеріали справи містять докази, які вказують на наявність в діях відповідача складу вказаного правопорушення.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Колегія суддів відзначає, що разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Виходячи з положень наведених норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Визначення поняття самовільного зайняття земельної ділянки наведено у статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель де, зокрема, зазначено, що такими є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Крім того, відповідно до Земельного кодексу України та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, до повноважень якого належить розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності у межах визначених Кодексом.

Положеннями ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого Наказом Державної служби України з витань геодезії, картографії та кадастру 17.11.2016 за №308(а.с. 32-37) передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Відповідно до п. 4 Положення, передбачено повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за отриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, та інші вищевказані повноваження.

Крім того, згідно з п.п. 25-7, 25-8 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру - посадові особи Головного управління складають протоколи про адміністративні правопорушення та розглядають справи про адміністративні правопорушення, накладають адміністративні стягнення; розраховують розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживають заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, передбачено право Головного управління звертатися з позовами до суду за захистом своїх прав та з питань порушення вимог законодавства.

З огляду на зазначене, органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах та наділеним Законом правом на звернення до суду, є Головне управління Держгеокадастру в Волинській області.

У даному випадку, самовільне використання земельних ділянок порушує права держави в особі головного територіального управління Держгеокадастру у Волинській області, як розпорядника земель державної власності та інтереси держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель. Крім того, в результаті самовільного зайняття земельної ділянки до бюджету не надходять кошти за користування земельною ділянкою, що призводить до фактичного ослаблення економічних основ місцевого самоврядування та не можливості спрямувати ці кошти на реалізацію програм соціально-економічного розвитку, а також розподіляти видатки місцевого бюджету на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, соціальне забезпечення громадян, охорону навколишнього природного середовища.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується як наявність в діях відповідача по самовільному зайняттю земельної ділянки площею 20,4 га. (в подальшому уточнено до - 18,5997 га), яка розташована біля населеного пункту с.Гута, Заболоттівської ОТГ в урочищі Осік повного складу цивільного правопорушення, так і розмір заявлених до стягнення шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на необґрунтованість, невмотивованість та незаконність ухвали Ратнівського районного суду Волинської області про надання дозволу на проведення перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства від 07.08.2017 у справі №166/905/17, оскільки питання законності даного судового рішення мало б розглядатися, перш за все, у межах кримінального провадження відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, а не у межах господарського провадження, тим більше на стадії апеляційного провадження.

Колегією суддів також розглянуто та відхилено доводи апеляційної скарги, щодо посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 є й директором іншого товариства, зокрема СВК Білорусь , що на думку відповідача спростовує вимоги викладені в позовній заяві, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що ОСОБА_3 здійснив правопорушення в якості директора ТОВ "Білорусь Агро".

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У відповідності до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь Агро" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 30.10.2018 у справі №903/679/18 без змін.

2. Справу №903/679/18 повернути господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 18 січня 2019 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.