Постанова

від 16.01.2019 по справі 908/2506/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019 м.Дніпро Справа № 908/2506/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники:

від Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» : представник не з'явився;

від Приватного підприємства «Адоніс» : представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2018 у справі №908/2506/18 (суддя Проскуряков К.В., повний текст ухвали складено 23.11.2018)

за заявою: Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» , м.Київ

до боржника: Приватного підприємства «Адоніс» , м. Запоріжжя

про стягнення 25 915 грн. 36 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк» ) звернулось до Господарського суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Приватного підприємства «Адоніс» (надалі ПП «Адоніс» ) на свою користь заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 31.03.2011 у розмірі 25 915 грн. 36 коп. (4 766 грн. 91 коп. заборгованості за кредитом, 11 575 грн. 13 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 340 грн. 75 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 232 грн. 57 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом).

Заявник зазначає, що 31.03.2011 ПП «Адоніс» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 31.03.2011, та прийняло на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до вказаного договору ПП «Адоніс» було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26008204963001 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_1 і Клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг. Вказує, що заявник свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши ПП «Адоніс» кредитний ліміт в розмірі 15 000 грн. Однак, у зв'язку з порушенням ПП «Адоніс» зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку станом на 21.09.2018 у нього виникла заборгованість у розмірі 25 915 грн. 36 коп., яка складається з: 4 766 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 11 575 грн. 13 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 26.02.2014 по 21.09.2018 ; 4 232 грн. 57 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 10.06.2014 по 21.09.2018; 5 340 грн. 75 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2018 у справі №908/2506/18 (суддя Проскуряков К.В.) у видачі судового наказу про стягнення з ПП «Адоніс» суми основного боргу в розмірі 4 766 грн. 91 коп., пені в сумі 5 340 грн. 75 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 11 575 грн. 13 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 4 232 грн. 57 коп. АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить Центральний апеляційний господарський суд її скасувати, справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Апелянт зазначає, що:

- банком було виконано умови кредитного договору належним чином, а саме встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок, яким відповідач активно користувався;

- ПП «Адоніс» в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вимог законодавства, яке регулює існуючі між сторонами правовідносини (ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 252, 526, 530, 1048, 1054 Цивільного кодексу України) не здійснило повернення банку в повному обсязі використані кредитні кошти, сплату відсотків, комісії, у зв'язку з чим за ним нарахована заборгованість, що підтверджується її розрахунком, яка станом на 21.09.2018 становить 25 915 грн. 36 коп.;

- в порушення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд Запорізької області не врахував, що ПП «Адоніс» отримав на поточний рахунок №26008204963001 наданий кредитний ліміт, що прослідковується з розрахунку заборгованості та підтверджується меморіальним ордером, що міститься в матеріалах справи.

АТ КБ «Приватбанк» та ПП «Адоніс» на виклик суду не з'явились, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертались, про час і місце проведення судового засідання вважаються повідомленими належним чином, з огляду на що колегія суддів вбачає можливим розглянути апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, пунктами 3, 4 ч. 3 зазначеної статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно п. 3, п. 8 ч. 1, ч.2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

АТ КБ «Приватбанк» обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на договір банківського обслуговування №б/н від 31.03.2011, який складається з заяви ПП «Адоніс» №б/н від 31.03.2011 про відкриття поточного рахунку та Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуально кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуально кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуально кодексу України).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, заявником не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, а саме первинних документів на підтвердження факту видачі боржнику коштів за договором банківського обслуговування б/н від 31.03.2011, оскільки такі документи, як письмова заява ПП «Адоніс» №б/н від 31.03.2011 про відкриття банківського рахунку, Умови та правила надання банківських послуг та ОСОБА_1 банку не підтверджують ані факту отримання від банку ПП «Адоніс» грошових коштів, ані наявність заборгованості перед банком станом на 21.09.2018 на загальну суму 25 915 грн. 36 коп.

Довідка ПАТ "КБ "Приватбанк" від 27.09.2018 №08.7.0.0.0/180927083522 про розміри встановлених кредитних лімітів по поточному рахунку ПП «Адоніс» №26008204963001 (а.с.29) підтверджує розмір ліміту кредитних коштів, проте не свідчить ані про надання банком грошових коштів клієнтові в межах встановлених лімітів, ані про наявність боргу, ані про періоди прострочення. З цієї довідки вбачається, що ПП «Адоніс» станом на 02.03.2014 встановлено кредитний ліміт в розмірі 5 188 грн. 18 коп., проте в заяві про видачу судового наказу заявник зазначає, що боржнику було надано кредитний ліміт в розмірі 15 000 грн.

Розрахунок заборгованості за договором б/н від 31.03.2011 станом на 21.09.2018 (а.с.30-31) не є документом, що підтверджує наявність у ПП «Адоніс» заборгованості перед АТ КБ "Приватбанк", а є одностороннім арифметичним розрахунком працівників банку, який не доводить фактичних і правових підстав для стягнення відповідних сум.

З банківської виписки по поточному рахунку №26008204963001 за період з 24.01.2014 по 01.06.2014 не вбачається, який кредитний ліміт було надано позичальнику та вона не свідчить, що позичальник отримав будь-які кошти.

Меморіальний ордер, на який посилається апелянт як на доказ отримання ПП «Адоніс» від банку грошових коштів, матеріали справи не містять.

Окрім того, заявником не надано доказів повідомлення боржника у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_1 та Клієнта про розмір встановленого кредитного ліміту відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов та правил надання банківських послуг.

Таким чином, заявником не доведено належними та допустимими доказами існування заборгованості в розмірі 4 766 грн. 91 коп. ПП «Адоніс» перед АТ КБ «Приватбанк» за договором банківського обслуговування №б/н від 31.03.2011, внаслідок чого згідно п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України у видачі судового наказу в цій частині вимог, а також в частині стягнення з ПП "Адоніс" 11 575 грн. 13 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом; 4 232 грн. 57 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом слід відмовити.

Грошовим, за змістом ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, з договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правові наслідки порушення юридичними та фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549 - 552, ст. 611, ст. 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена відповідальність клієнта у вигляді пені при порушенні зобов'язань за договором.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена АТ КБ «Приватбанк» вимога про стягнення пені в сумі 1 540 грн. 29 коп. не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, тому висновок суду першої інстанції про відмову у видачі наказу в цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України є обґрунтованим.

Отже, доводи АТ КБ «Приватбанк» апеляційним господарським судом не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.11.2018 у справі №908/2506/18, яку винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого її слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з розглядом апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, покладаються на АТ КБ «Приватбанк» .

Керуючись ст. ст. 129, 270, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2018 у справі №908/2506/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 18.01.2019).