Рішення

від 30.08.2018 по справі 905/1049/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.2018                     Справа № 905/1049/18           

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши справу № 905/1049/18

за позовом: Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Неріс»

до відповідача: Маріупольської міської ради Донецької області

про визнання державного акту припиненим,

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ПП «АПФ «НЕРІС» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ММР Донецької області, в якому просить суд визнати припиненим державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №227 від 15.10.1996р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення добровільної відмови від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, а також на те, що відповідач не здійснює дії, направлені на юридичне оформлення припинення правовідносин між ними щодо користування земельною ділянкою, що, свою чергу, є порушенням прав позивача, оскільки збереження права постійного користування призводить до безпідставного нарахування та сплати земельного податку.

У заяві від 04.07.2018р. за вх.№13883/18 відповідач просить суд розглядати справу без його участі за наявними матеріалами.

Учасники справи у судове засідання щодо розгляду справи по суті 30.08.2018р. не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. За таких обставин, а також враховуючи приписи ч. 1 ст. 202 ГПК України, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за відсутністю учасників справи.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 30.08.2018р. складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

26.06.1996р. між МПП «СМЄС» та ПП «АПФ «НЕРІС» укладено біржовий контракт № 9489 (договір купівлі-продажу), на підставі якого МПП «СМЄС» продано ПП «АПФ «НЕРІС» будівлю А-1 та металевий забір, що розташовані за адресою: вул. Халтуріна, б/н у м. Маріуполі.

Рішенням ВК ММР народних депутатів №256/8 від 18.09.1996р. надано ПП «АПФ «НЕРІС» у постійне користування земельну ділянку площею 0,3034га, для обслуговування будівлі по пров. Халтуріна б/н у Жовтневому районі міста. При цьому, підставами прийняття такого рішення визначено договір купівлі-продажу №9489 від 26.06.1996р., згідно з яким будівля по пров. Халтуріна б/н у м. Маріуполі належить ПП «АПФ «НЕРІС», а також приписи ст. 30 Земельного кодексу України.

На підставі вказаного рішення ПП «АПФ «НЕРІС» видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 008697, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 227 від 15.10.1996р.

Відповідно до вказаного державного акту ПП «АПФ «НЕРІС» надано у постійне користування 0,3034 га землі в межах та згідно з планом землекористування для обслуговування будівлі по пров. Халтуріна б/н.

Рішенням Жовтневої районної адміністрації ММР №270/3 від 27.08.2008р. на підставі подання КП «Міське архітектурне бюро» №6/206 від 30.07.2008р. відносно об'єкту нерухомості (що був предметом біржового контракту №9489 (договір купівлі-продажу) від 26.06.1996р.) визначено поштову адресу - м. Маріуполь, вул. Халтуріна, 8г.

В подальшому, рішенням господарського суду Донецької області від 17.07.2013р. по справі № 5006/37/94пд/2012 біржовий контракт №9489 (договір купівлі-продажу) від 26.06.1996р., укладений між МПП «СМЄС» та ПП «АПФ «НЕРІС», визнано недійсним.

Вказане рішення суду оскаржено не було та у встановленому порядку набрало законної сили.

05.07.2017р. ПП «АПФ «НЕРІС» звернулось до ММР Донецької області із заявою про розгляд питання припинення права постійного користування земельною ділянкою по пров. Халтуріна б/н та прийняття відповідного рішення, з посиланням на те, що рішенням ГСДО від 17.07.2013р. по справі № 5006/37/94пд/2012 визнано недійсним договір купівлі-продажу № 9489 від 26.06.1996р. та на те, що власником нерухомості ПП «АПФ «НЕРІС» більше не являється.

20.02.2018р. ПП «АПФ «НЕРІС» повторно звернулось до ММР Донецької області із аналогічною за змістом заявою.

Між тим, жодних дій щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою по пров. Халтуріна б/н, ММР Донецької області не вчинено, відповідне рішення не прийнято, що і стало підставою для звернення ПП «АПФ «НЕРІС» до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990р. (із врахуванням змін, внесених Законом України № 3179-ХІІ від 22.06.1993р.) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990р. (із врахуванням змін, внесених Законом України № 3179-ХІІ від 22.06.1993р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За приписами ст. 30 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990р. (із врахуванням змін, внесених Законом України № 3179-ХІІ від 22.06.1993р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Земельний кодекс України від 18.12.1990р. №561-XII втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25.10.2001р. №2768-III.

Частина 1 ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III (в редакції, яка діє на даний час) визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III (в редакції, яка діє на даний час) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як вище встановлено судом, у постійне користування ПП «АПФ «НЕРІС» надано земельну ділянку площею 0,3034га, для обслуговування будівлі по пров. Халтуріна б/н у Жовтневому районі м. Маріуполя, про що ВК ММР народних депутатів видано відповідний державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 008697, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №227 від 15.10.1996р. При цьому, підставою виникнення у ПП «АПФ «НЕРІС» права постійного користування земельною ділянкою було набуття права власності на будівлю А-1 та металевий забір, що розташовані на ній, згідно з біржовим контрактом №9489 (договір купівлі-продажу) від 26.06.1996р.

Підстави припинення користування земельними ділянками унормовано ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III (в редакції, яка діє на даний час).

Пунктами «а», «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Зазначені підстави припинення права користування земельною ділянкою є різними за своєю суттю і застосовуються самостійно, виходячи з конкретних обставин.

Порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою за заявою землекористувача у зв'язку з добровільною відмовою від права постійного користування земельною ділянкою визначено ст. 142 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 цієї статті припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, здійснення землекористувачем добровільної відмови від права користування земельною ділянкою шляхом подання до міської ради заяви про добровільну відмову від землекористування тягне за собою обов'язок власника землі в юридичному оформленні наслідків такої відмови прийняти рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою та повідомити про це орган державної реєстрації.

Разом із тим, відповідно до приписів ст. 120 Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ та ст. 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-ІV(в редакції, яка діє на даний час) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу – права власності або права користування. При цьому в даному випадку не вимагається в обов'язковому порядку подання землекористувачем заяви про відмову від права користування земельною ділянкою.

Як вище встановлено судом, рішенням ГСДО від 17.07.2013р. по справі №5006/37/94пд/2012, яке у встановленому порядку набрало законної сили, визнано недійсним біржовий контракт №9489 (договір купівлі-продажу) від 26.06.1996р., на підставі якого ПП «АПФ «НЕРІС» набуто у власність будівлю А-1 та металевий забір, що розташовані за адресою: вул. Халтуріна б/н у м. Маріуполі (в подальшому визначено поштову адресу - вул. Халтуріна, 8г).

За приписами зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Отже, враховуючи те, що підстава набуття ПП «АПФ «НЕРІС» права власності на будівлю А-1 та металевий забір, що розташовані за адресою: вул. Халтуріна, 8г у м. Маріуполі, скасована у судовому порядку, та те, що ПП «АПФ «НЕРІС» добровільно відмовилось від права користування земельною ділянкою площею 0,3034 га по пров. Халтуріна б/н у м. Маріуполі шляхом подання до ММР Донецької області відповідних заяв, приймаючи до уваги, що ММР Донецької області не прийнято рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,3034 га по пров. Халтуріна б/н у м. Маріуполі, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення права ПП «АПФ «НЕРІС» постійного користування земельною ділянкою площею 0,3034 га по пров. Халтуріна б/н у м. Маріуполі, яке оформлено державним актом на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №227 від 15.10.1996р. згідно до п.п. «а», «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ.

При цьому, суд враховує, що така бездіяльність відповідача порушує права позивача, виходячи з того, що збереження права постійного користування призводить до безпідставного нарахування та сплати земельного податку. Припинення права постійного користування земельною ділянкою має правовим наслідком припинення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, зокрема, припинення обов'язку землекористувача щодо сплати земельного податку.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Способи захисту права та законного інтересу передбачені в ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як його наявність, так і його відсутність.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним. Обов'язок доведення суду обґрунтованості своїх вимог з урахуванням обраного способу захисту покладається на особу (позивача), який звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачені такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміна і припинення господарських правовідносин.

Статтею 152 Земельного кодексу України також передбачені способи захисту порушених прав на землю, зокрема, шляхом визнання права або застосування інших передбачених законом способів.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950р., відповідно до яких, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції), а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, особа має право звернутися за захистом свого цивільного права чи цивільного інтересу і у спосіб, не передбачений безпосередньо ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 151 Земельного кодексу України, але який є ефективним способом захисту, тобто є таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідків, спричинених цим порушенням.

Така позиція висловлена Верховним судом України у постанові №6-20цс11 від 21.05.2012р., прийнятої за результатами перегляду з підстав неоднакового застосування положень чинного законодавства, а саме ст. 16 Цивільного кодексу України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень відповідних органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є документом, що посвідчує право користування, та видається на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Припинення державного акту права постійного користування земельною ділянкою означає припинення права постійного користування земельною ділянкою, тобто припинення відносин землекористувача та власника земельної ділянки щодо користування земельною ділянкою.

Тобто, вимога про визнання припиненим державного акту на право постійного користування землею за своєю суттю є вимогою про визнання припиненим права постійного користування землею (припиненими правовідносин на підставі державного акту на право постійного користування землею).

За таких обставин, з урахуванням принципів, викладених в ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, способом захисту, який відповідає характеру порушення прав позивача, є визнання припиненим право ПП «АПФ «НЕРІС» постійного користування земельною ділянкою, оформлене державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 008697, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №227 від 15.10.1996р.

Враховуючи викладене, позов ПП «АПФ «НЕРІС» підлягає задоволенню шляхом визнання припиненим право ПП «АПФ «НЕРІС» постійного користування земельною ділянкою, оформлене державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 008697, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №227 від 15.10.1996р.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Неріс» задовольнити.

2. Визнати припиненим право Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Неріс» постійного користування земельною ділянкою, оформлене державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 008697, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №227 від 15.10.1996р.

3. Стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Мира, 70, код ЄДРПОУ 33852448) на користь Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Неріс» (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 14, код ЄДРПОУ 20342725) судовий збір у розмірі 1 762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

          Повне рішення складено 10 вересня 2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва