Рішення

від 10.01.2019 по справі 906/866/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/866/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник паспорт №СМ205606 від 29.12.1999;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрметпром ЛТД"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 421711,96 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрметпром ЛТД" звернулося до суду з вимогою про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 421711,96 грн, яких 410090,33 грн основного боргу та 11621,63 грн пені.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено дату підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 21.12.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті.

10.01.2019 до суду надійшла заява позивача від 10.01.2019 про чергову часткову сплату боргу. До заяви додано виписку за період з 28.12.2018 по 28.12.2018 та реєстр документів, проведених 28.12.2018. Суд ухвалив долучити подані документи до матеріалів справи (а.с. 62-64).

Представник позивача в судовому засіданні 10.01.2019 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Усно пояснив, що, з урахуванням здійснених відповідачем проплат станом на 09.01.2019, заборгованість останнього склала 205313,37грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить протокол судового засідання (а.с. 61).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 42 ГПК України, є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрметпром ЛТД" укладено договір № 62 з Додатком №1 до нього (далі - Договір №62 (а.с. 12-17), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у видаткових накладних, на умовах, передбачених даним Договором.

02.02.2018 між сторонами було укладено Договір №11 від 02.02.2018 (а.с.18-22), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені Договором (далі - Договір №11 (а.с.18-22).

За умовами п. 3.2. зазначених Договорів, постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки.

Поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній специфікації і включають всі податки і збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов'язані з поставкою продукції (п. 4.1. Договорів).

Відповідно до п. 5.1. Договорів, оплата покупцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).

За умовами п. 5.2. Договору №62, оплата за поставлену продукцію має бути здійснена не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту поставки продукції (або на умовах, узгоджених сторонами).

За умовами 5.2. Договору №11, покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами у відповідній специфікації.

Позивач вказує, що належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, здійснивши постачання продукції з відстрочкою платежу, однак відповідач, всупереч умовам вказаних Договорів, лише частково розрахувався.

Зазначає, що з метою досудового врегулювання, за ініціативою відповідача, 03.07.2018 сторонами було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості щодо відстрочення існуючого боргу (а.с. 23-25), згідно якого відповідач визнав суму боргу в розмірі 410090,33грн. та зобов'язався здійснювати її погашення визначеними частинами до 25 числа кожного місяця, починаючи з місяця, в якому укладено даний договір.

Оскільки, в порушення умов Договору реструктуризації, черговий платіж в обумовлений строк відповідач не здійснив, вказане стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача 410090,33грн основного боргу та 11621,63грн пені, нарахованої на підставі п. 3.1. Договору про реструктуризацію заборгованості, пунктів 7.2. Договорів №62 від 01.04.2013 та №11 від 02.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 527, 546, 610-612, 625-627, 638 Цивільного кодексу України та ст. 180, 193, 230 Господарського кодексу України.

У заяві від 10.01.2019 позивач підтвердив часткове погашення заборгованості відповідачем (а.с. 62).

Представник відповідача в судовому засіданні наявність заборгованості не заперечував. Пояснив, що відповідач здійснює її часткове погашення.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, надавши правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про реструктуризацію заборгованості від 03.07.2018 (а.с. 23-24), необхідність укладення якого виникла в процесі виконання Договорів № №62 від 01.04.2013 та №11 від 02.02.2018 (а.с. 12-22).

За умовами вищевказаного Договору відповідач визначив, що станом на час укладення даного Договору в нього існує кредиторська заборгованість перед позивачем, що виникла з виконання умов Договорів №62 від 01.04.2013 на суму 120313,37грн та Договору №11 від 02.02.2018 на суму 827367,50грн. Загальна сума заборгованості складає 410090,33грн, яку відповідач зобов'язався сплатити не пізніше 25 липня 2018 в розмірі 205000,00грн та 205090,33грн - не пізніше 25 червня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується зі ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Судом встановлено, що відповідач лише частково розрахувався з позивачем, перерахувавши 02.11.2018 на рахунок останнього 104030,16грн. та 28.12.2018 100746,80грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с. 45-51, 63-64).

Оскільки частину основного боргу в сумі 204776,96грн. відповідач сплатив під час розгляду справи, то провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

За вищевказаного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 205313,37 грн основного боргу, на час вирішення спору, є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 3.1. Договору, у випадку неналежного виконання положень Договору сторони несуть відповідальність на умовах Договору №62 від 01.04.2013 та Договору №11 від 02.02.2018.

Пунктом 7.2. Договору №62 сторони погодили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Пунктом 7.2. Договору №11 сторони встановили, що у випадку порушення строку проведення остаточного розрахунку з оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день не виконання зобов'язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 11), суд дійшов висновку, що її нарахування в сумі 11621,63грн здійснено вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаного, позивач належними та достатніми доказами довів суду обґрунтованість позову. При цьому, враховуючи проведені відповідачем часткові розрахунки під час розгляду справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 216935,00 грн, з яких 205313,37 грн основного боргу та 11621,63 грн пені. В частині стягнення 204776,96 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.2 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи приписи ч.9 ст. 129 ГП;К України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст. 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрметпром ЛТД" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1, ід. код 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрметпром ЛТД" (02660, м. Київ, Дніпровський р-н., вул. Сновська, буд. 20, ід. код 37037853):

- 205313,37 грн основного боргу;

- 11621,63 грн пені;

- 6325,68 грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 204776,96 грн основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.01.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу ( 02090, м.Київ, вул. Сновська,20 ) - рек. з пов.;

3 - відповідачу ( 12441, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1 ) - рек. з пов.