Рішення

від 15.01.2019 по справі 906/1121/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1121/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №23 від 14.01.19;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Нікон" (м.Малин Житомирської області)

до Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" (м.Малин Житомирської області)

про стягнення 37871,42 грн.

Приватне підприємство "Нікон" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" 37871,42грн заборгованості, з яких: 27588,00грн інфляційних та 10283,42грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/873/17 від 07.11.17, внаслідок чого позивачем нараховані інфляційні та 3% річних за період прострочення з 28.09.2017 по 10.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.12.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 15.01.19.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду від 17.12.18 надав письмове пояснення №5 від 15.01.19, в якому повідомив, що судовий наказ №906/873/17 станом на дату розгляду справи до виконання не пред'являвся, оскільки у зведеному виконавчому провадженні щодо стягнення коштів з відповідача ще не виконано попередній судовий наказ, виданий Господарським судом Житомирської області у справі №5/5007/701/12. Також зазначив, що строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання становить три роки, а відтак, позивач ще не пропустив даного строку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала Господарського суду Житомирської області від 17.12.18 про відкриття провадження у справі, яка направлялась відповідачу на юридичну адресу (11603, Житомирська область, м.Малин, вул.Грушевського, 6А), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "через не запит".

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.12.18 у справі № 906/1121/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.11 між Приватним підприємством "Нікон" (позикодавець, позивач) та Комунальним підприємством "Центральна районна аптека №28" (позичальник, відповідач) укладено договір безпроцентної цільової позики, згідно п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, позикодавець передає у користування позичальнику грошові кошти (позика) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, а позичальник зобов'язується використати зазначену позику за цільовим призначенням і повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором.

На виконання вищевказаного договору позики ПП "Нікон" у період з 20 червня по 28 липня 2011 року перерахувало Комунальному підприємству "Центральна районна аптека №28" грошові кошти на загальну суму 300000,00 грн.

Відповідач в порушення умов вказаного договору не здійснив повернення коштів. Сума заборгованості Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" перед Приватним підприємством "Нікон" станом на 09.08.12 становила 285000,00грн.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.08.12 у справі №5/5007/701/12 (а.с.12-14).

Зазначеним рішенням стягнуто з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" на користь Приватного підприємства "Нікон" 285000,00грн заборгованості, 1995,00грн інфляційних втрат за період з січня по березень 2012 року, 3562,50грн 3% річних за період з 01.01.12 по 31.05.12, 21916,80грн пені, 6249,49грн витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ №5/5007/701/12 від 30.08.12 (а.с.15).

З огляду на те, що рішення суду від 09.08.12 у справі №5/5007/701/12 виконано не було, позивач звернувся у 2017 році до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 422851,12 грн пені, 45220,15 грн 3% річних та 333564,00 грн інфляційних втрат за період з 14.06.12 по 27.09.17, що не охоплений рішенням суду у справі №5/5007/701/12.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.11.17 у справі №906/873/17 позов Приватного підприємства "Нікон" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" за період з 14.06.12 по 27.09.17 27146,00грн інфляційних, 45 220,15грн 3% річних, 4 085,49грн витрат по сплаті судового збору.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав вищезазначені рішення суду у справах №5/5007/701/12 та №906/8737/17, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих згідно ст.625 ЦК України за період прострочення виконання зобов'язання з 28.07.17 по 10.12.18 щодо повернення коштів, отриманих на підставі договору безпроцентної цільової позики .

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

За змістом частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Наведена правова норма кореспондується зі ст.174 ГК України, якою визначено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За приписами статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.08.12 у справі №5/5007/701/12 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 285000,00грн.

За приписами статті 129-1 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.02; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.07).

За змістом ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в силу ч.4 ст.75 ГПК України, обставини щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 285000,00грн., встановлені рішеннями суду у справах №5/5007/701/12 та №906/873/17, не потребують доказування, набрали законної сили та підлягають виконанню.

Як зазначено вище, предметом даного позову є стягнення з відповідача 27588,00грн інфляційних втрат та 10283,42грн 3% річних за період з 28.07.17 по 10.12.18., що не охоплений рішенням суду у справі №906/873/17.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Отже, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.

Враховуючи викладені обставини, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань за невиконання рішень Господарського суду Житомирської області у справах №5/5007/701/12 та №906/873/17.

Згідно розрахунку позивача (а.с.9-10) останнім заявлено до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 27588,00грн та 3% річних в сумі 10283,42грн обраховані за період з 28.09.17 по 10.12.18 на суму простроченої заборгованості 285000,00грн.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в р о з р а х у н о к м а ю ть в к л ю ч а т и с я й п е р і о д и ч а с у, в я к і і н д е к с і н ф л я ц і ї с т а н о в и в м е н ш е о д и н и ц і (тобто мала місце д е ф л я ц і я).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 ).

Однак позивач не врахував рекомендації, викладені у п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 та здійснив нарахування інфляційних за період з жовтня 2017 по вересень 2018, при цьому не врахував дефляційні процеси, які відбулись у липні 2018 та індекс інфляції складав 99,3%.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат (за період жовтень 2017 - вересень 2018), суд вважає, що розмір інфляційних за даний період становить 25406,10грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 2181,90грн інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України та застосовано невірний розмір сукупного індексу інфляції.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних (за період з 28.09.17 по 10.12.18), суд вважає, що 3% річних нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню на суму 10283,42грн.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач заперечень стосовно заявлених позовних вимог та доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 35689,52грн, з яких: 10283,42грн 3% річних та 25406,10грн інфляційних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 2181,90грн інфляційних.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Нікон" до Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №28" (11603, Житомирська область, м.Малин, вул.Грушевського, 6А, ідентифікаційний код 01976967) на користь Приватного підприємства "Нікон" (11600, Житомирська область, м.Малин, вул.Бондарик,17, ідентифікаційний код 24705099):

25406,10грн інфляційних;

10283,42грн 3% річних;

1660,49грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 2181,90грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 18.01.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 4 прим

1- в справу

2- позивачу (м.Малин, вул.Винниченка, 20) (рек. з повід)

3- відповідачу (рек. з повід)