Рішення

від 16.01.2019 по справі 910/13249/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2019Справа № 910/13249/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/13249/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133)

До 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вул. Казимира Малевича, 31 , м. Київ, 03680)

2) Приватного підприємства "Денвер" (вул. Соборна, 74-а, с. Циркуни, Харківський р-н, Харківська обл., 62441)

Про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - відповідач 1) та Приватного підприємства "Денвер" (далі - відповідач 2) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги ТОВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-GR\09-118-01048 від 21.04.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Камаз" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", а особа, винна у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди перебувала у трудових відносинах у Приватним підприємством "Денвер", позивач просить стягнути солідарно у відповідачів 3 871, 82 грн недоплаченої суми боргу та витрати по сплаті судового збору. Також позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.10.2018 р. позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення без руху.

31.10.2018 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи № 910/13249/18 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

26 листопада 2018 року через відділ діловодства суду від Моторно-транспортного страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття.

04.12.2018 через відділ канцелярії суду від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

17.12.2018 через відділ канцелярії суду від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 1 також заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

22.12.2018 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзиви на позов, в якій позивач заперечив аргументи відповідачів та просив позов задовольнити.

14.01.2019 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 16.08.2017 в м. Харкові трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "MAZDA CX7", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "КАМАЗ", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 19.09.2017 у справі № 640/13117/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Судом установлено, що транспортний засіб "MAZDA CX7", державний номер НОМЕР_2, застраховано позивачем згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту Пряме врегулювання до автоцивілки № 06-GR/09-118-01048 від 21.04.2017, укладеним між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник), (далі - договір).

За умовами договору визначення розміру збитку проводиться на підставі документів рекомендованої СТО. Документами на підставі яких здійснюється розрахунок страхового відшкодування є: за рішенням замовника детальна калькуляція щодо вартості відновлювального ремонту ТЗ, складена на рекомендованій СТО або автотоварознавчого дослідження, проведеного експертом погодженим із страховиком. Виплати страхового відшкодування здійснюється на рахунок рекомендованої СТО, якщо інше не узгоджене із страховиком (п. 17.5. договору).

Згідно із рахунком ФОП Агабабян Лала № 02 від 11.09.2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля "MAZDA CX7", державний номер НОМЕР_2 становить 9 382, 00 грн. Згідно свідоцтва серії Б № 536276 ФОП Агабабян Лала є платником єдиного податку 2 групи.

Позивачем на підставі наданих документів з урахуванням умов договору, укладеного ним зі страхувальником було складено страховий акт № СТ/17/0188 від 10.10.2017 та призначено до виплати страхового відшкодування у загальному розмірі 9382, 00 грн. У вказаному акті підставою для визначення розміру збитку зазначено рахунок № 2 від 11.09.2017 ФОП Агабабян Лала, одержувачем коштів страхового відшкодування визначено ФОП Агабабян Лала.

Позивачем, згідно з платіжним дорученням № ID-99209 від 10.10.2017, копія якого наявна в матеріалах справи, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9382, 00 грн на рахунок ФОП Агабабян Лала.

В листопаді 2017 року позивачем була направлена відповідачу - 1 регресна вимога вих. № 03/4090 від 22.11.2017, якою позивач просив сплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 9 382, 00 грн.

Відповідач - 1 платіжним дорученням № 9715 від 02.05.2018 сплатив на користь позивача страхового відшкодування 5 510, 00 грн згідно страхового акту 03935-24 від 02.05.2018 по полісу № АК/2129509 від 02.12.2016.

Щодо виплаченої суми страхового відшкодування відповідач - 1 пояснив, що він здійснив за допомогою інформаційного джерела комп'ютерною програмою Audateх здійснило калькуляцію № 786996 від 27.04.2018, відповідно до якої загальна вартість ремонту з ПДВ складає 6 612, 22 грн, а без ПДВ - 5 510, 18 грн. На підставі положень абз. 2 п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач - 1 здійснив виплати страхового відшкодування без ПДВ в розмірі 5 510, 18 грн.

З огляду на вищевикладене відповідач - 1 вважає виконаними ним в повному обсязі його зобов'язання за полісом № АК/2129509 від 02.12.2016, і на цій підставі заперечує проти задоволення позовних вимог щодо нього. Окрім зазначеного відповідач - 1 посилається на положення ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та зазначає, що страховик у всіх випадках здійснює страхове відшкодування за полісами загальнообов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних ТЗ за розрахунком здійсненим на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності, проте в матеріалах справи такий висновок відсутній.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач - 1 сплатив лише частину боргу в сумі 5 510, 18 грн зобов'язаний відшкодувати шкоду у повному обсязі, а відповідач - 2, як особа, з якою винуватець ДТП перебуває у трудових відносинах, у відповідності до положень ст. 1194 Цивільного кодексу України зобов'язаний відшкодувати різницю між вартістю ремонту транспортного засобу та розміром страхового відшкодування. На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно 3 871, 18 грн.

Відповідно до положень ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "MAZDA CX7", державний номер НОМЕР_2.

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "КАМАЗ", державний номер НОМЕР_1 на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача - 1 згідно з полісом № АК/02129509, строком дії з 02.12.2016 по 01.12.2017.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн та франшизу у розмірі 0, 00 грн згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.

Таким чином, відповідач - 1 взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного "КАМАЗ", державний номер НОМЕР_1.

Доказів відшкодування відповідачем - 1 шкоди в розмірі 9 382, 00 грн, заподіяної під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного "КАМАЗ", державний номер НОМЕР_1 власнику автомобіля "MAZDA CX7", державний номер НОМЕР_2 та/або позивачу матеріали справи не містять. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплатив страхове відшкодування частково на суму 5 510, 18 грн.

З урахуванням вимог ст. 29, п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 25 Закону України "Про страхування" суд дійшов висновку, що страховий акт № СТ/17/0188 від 10.10.2017, платіжне доручення № ID-99209 від 10.10.2017, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

Вищевикладена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 21.01.2014 у справі № 910/11450/13, від 30.07.2013 у справі № 910/3655/13.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 9 "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 зі справи № 3-50гс15, ар станові Верховного суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода завдана при ДТП власнику транспортного засобу "MAZDA CX7", державний номер НОМЕР_2 належним чином доведена в розмірі 9 382, 00 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № АК/02129509 встановлено безумовну франшизи в розмірі 0, 00 грн та визначено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача - 1 страхового відшкодування в розмірі 3 871, 18 грн (9 382, 00 - 5 510, 18 - 0, 00 = 3 871, 18). Відповідно позовні вимоги до відповідача - 1 задовольняються судом повністю.

При цьому доводи відповідача - 1 щодо виконання ним його зобов'язань за полісом АК/02129509 в повному обсязі відхиляються судом, як такі що спростовані матеріалами справи.

Щодо позовних вимог до відповідача - 2 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 100 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Судом установлено, що згідно з полісом № АК/02129509, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн та франшизу у розмірі 0, 00 грн, страховиком за ним є відповідач - 1.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України Про страхування до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду, висновки якої підлягають врахуванню господарським судом при здійсненні правосуддя, вважає, як зазначено в п. 57 постанови Верховного суду № 755/18006/15-ц, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що саме на відповідача - 1 як страховика за полісом АК/02129509, яким застрахована відповідальність винуватця ДТП покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування, відповідно позовні вимоги до відповідача - 2 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач - 1 не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача - 1 обов'язку сплати заборгованість у встановленому судом розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог до відповідача - 1 та про відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача - 2.

Відповідно до ст. 129 ГК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача - 1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" та Приватного підприємства "Денвер" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вул. Казимира Малевича, 31 , м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32382598) 3 871 (три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн 18 коп. страхового відшкодування та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення матеріальної шкоди в розмірі 3 871, 18 грн з Приватного підприємства "Денвер" (вул. Соборна, 74-а, с. Циркуни, Харківський р-н, Харківська обл., 62441; ідентифікаційний код 24659465) відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено17 січня 2019 року.

Суддя Г.П. Бондаренко