Рішення

від 15.01.2019 по справі 910/14381/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 15.01.2019Справа №910/14381/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рентал-Павер”     до   Обслуговуючого кооперативу “Наш дім”     про стягнення  50 743,20 грн. Суддя Борисенко І.І. Секретар судового засідання Дьогтяр О.О. Представники сторін: від позивача – не з'явився; від відповідача – не з'явився. Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Рентал-Павер” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу “Наш дім” про стягнення 50 743,20 грн., з яких: 43  800,00 грн. заборгованості з оплати послуг оренди, 6  396,00 грн. пені, 547,20 грн. трьох відсотків річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором оренди обладнання №40 від 11.05.2018, у зв'язку з чим виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 43  800,00 грн., 6  396,00 грн. пені, 547,20 грн. трьох відсотків річних. Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчиненні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за адресою місцезнаходження відповідача, визначену в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 14-16, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 28.11.2018. Ухвала суду про оголошення перерви в судовому засіданні до 15.01.2018 була надіслана за адресою для листування, що була зазначена в позовній заяві, а саме: 03190, м. Київ, вул. Магістральна, буд. 33. Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого строку зберігання). Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За встановлених обставин справи, відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань. На призначене судове засідання 15.01.2019 представник відповідача не з'явився, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:         11.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рентал-Павер” (далі – орендодавець, позивач) та Обслуговуючий кооператив “Наш дім” (далі – орендар, відповідач) був укладений договір оренди обладнання №40 (далі – договір). Відповідно до п. 1.1. договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар  приймає в строкове  платне користування наступне майно (надалі – “ Об'єкт оренди”), а саме Генератор дизельний CATERPILLAR Model:95404114-5 у кількості 1 – шт. середній номер двигуна Об'єкта оренди, серійний номер станції Об'єкта оренди вказується сторонами в Акті прийому-передачі Об'єкта оренди в оренду, який є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з п. 1.5. договору сторони визнали та погодились, що вартість об'єкта оренди станом на дату підписання сторонами цього договору, складає: 800  000,00 грн. ((вісімсот тисяч грн., 00 коп.). Об'єкт оренди передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням, а саме  для забезпечення роботи електроприладів максимальною потужністю 132 кВт (з урахуванням пускового навантаження) (надалі – “Цільове призначення об'єкта оренди”) (п. 2.1. договору). Відповідно до п. 2.2. договору місце використання орендарем об'єкта оренди: м. Київ, вул. Магістральна, 33. Строк оренди генератора бензинового починає обчислюватись з моменту передачі об'єкта оренди по акту прийому-передачі, а саме з 11.05.2018 року та закінчується в момент повернення об'єкта оренди орендодавцю по акту прийому-передачі (п. 3.1. договору). 11.05.2018 позивач та відповідач на виконання п. 2.1. договору оренди підписали Акт №1 прийому-передачі об'єкта оренди від 11.05.2018, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду об'єкт оренди. Відповідно до Акту надання послуг №269 від 31.05.2018 строк оренди об'єкта оренди складає 21 (двадцять один) календарний день. Строк оренди генератора бензинового починає обчислюватись з моменту передачі об'єкта оренди по акту прийому-передачі, а саме з 11.05.2018 року та закінчується в момент повернення об'єкта оренди орендодавцю по акту прийому-передачі 31.05.2018 (п. 3.1. договору). Відповідно до п. 4.1. договору передбачено, що розмір орендної плати за одну добу оренди об'єкта оренди складає 1800,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) – 300,00 грн. Вартість доставки генератора в одну сторону становить (всього дві послуги) становить 3000 (три тисячі) грн., в т.ч. (20%) – 500 грн. (п. 4.2. договору). Загальна вартість наданих орендодавцем орендарю послуг оренди за фактичний строк оренди склала 43  800,00 грн. Згідно з п. 4.4. договору передбачено, що оплата орендної плати здійснюється шляхом 100% попередньої її оплати на підставі виставленого орендодавцем рахунку на оплату в тому числі наданого засобами електронного зв'язку з подальшим наданням/надсиланням оригіналу або іншим способом, за домовленістю сторін. Обов'язок відповідача щодо сплати на користь позивача (з урахуванням п.4.3. договору) усіх платежів за договором оренди настав 31.05.2018. Відповідно до п. 9.2.1. договору за порушення орендарем строків оплати за цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення та шраф у розмірі 15% річних від заборгованості. В обґрунтування поданого позову позивач зауважив, що відповідач належним чином не виконав свій договірний обов'язок щодо оплати орендної плати та вартості за доставку генератора за Актом наданих послуг від 31.05.2018 №269, а тому у Обслуговуючого кооперативу “Наш дім”  перед ТОВ “ Рентал-Павер” виникла заборгованість у загальному розмірі 50 743,20 грн. В підтвердження відповідних обставин та виникнення у відповідача 43 800,00 грн. заборгованості за договором оренди позивач надав копії: - акту №1 прийому-передачі об'єкта оренди в оренду від 11.05.2018; -  акту №2 прийому-передачі про повернення об'єкта оренди з оренди від 31.05.2018; - Акту надання послуг №269 від 31.05.2018, а також детальний та обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем. Так, відповідно до вищевказаних документів позивачем за весь період орендних правовідносин надано відповідачу послуги з оренди (оренда обладнання, доставка обладнання (генератора) загальною вартістю 43 800, грн, у той час як відповідачем за відповідний період не сплачено жодної суми, а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 43 800, грн. Посилаючись на те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором оренди у повному обсязі не виконав, відповідні розрахунки не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача 43  800,00 грн. заборгованості з оплати послуг оренди та  вартості за доставку обладнання. Відповідно до приписів ст. ст. 161, 165 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є, зокрема, відзив на позовну заяву (відзив). У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої з обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Оскільки відповідачем у передбаченому вищевказаними нормами не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 165 ГПК України. З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків. Приписами ст. 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 283, ч. 1 ст. 286 ГК України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Водночас, відповідно до ст. 175 ГПК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до приписів ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 4.4. договору оренди сторони погодили, що орендна плата сплачується шляхом 100% попередньої її оплати на підставі виставленого орендодавцем рахунку на оплату в тому числі наданого засобами електронного зв'язку з подальшим наданням/надсиланням оригіналу або іншим способом, за домовленістю сторін. Відповідно до п. 4.1. договору передбачено, що розмір орендної плати за одну добу оренди об'єкта оренди складає 1800,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) – 300,00 грн. Неотримання орендарем рахунку орендодавця, не позбавляє його обов'язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування обладнанням. Складені  позивачем та відповідачем акт №1 прийому-передачі об'єкта оренди в оренду від 11.05.2018,  акт №2 прийому-передачі про повернення об'єкта оренди з оренди від 31.05.2018,  Акт надання послуг №269 від 31.05.2018 без зазначення  жодних зауважень чи заперечень, що відповідно до умов договору свідчить про безперешкодне користування відповідачем отриманим обладнанням та, надалі, ухилення відповідача від оплати за надані послуги. З огляду наведеного вище, підписання Обслуговуючим кооперативом “Наш дім” договору оренди, як і безперешкодне користування відповідачем орендованим обладнанням, без будь-яких зауважень чи заперечень, свідчить про погодження орендаря з умовами укладеного правочину та, відповідно, в силу договірних положень породжує для нього обов'язок по сплаті орендної плати та компенсації вартості доставки обладнання (генератора) відповідно до вартості, визначеної в акті надання послуг №269 від 31.05.2018. Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.           За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач свої грошові зобов'язання за договором оренди належним чином не виконав – станом на день прийняття рішення орендну плату та вартість доставки  обладнання (генератора) не сплатив, факт наявності заборгованості відповідачем не спростував, доказів сплати вказаних платежів суду не надав, у той час як розмір відповідно заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 43 800,00 грн заборгованості з орендних платежів є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Також позивач просить стягнути з відповідача 6396,00 грн. пені та 547,20 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди обладнання №40 від 11.05.2018. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, останньому нараховані 6 396,00 грн. пені та 547,20 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди обладнання №40 від 11.05.2018. Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання ) ( ст. 610 ЦК України ). Відповідно до частини 2 статті  625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання. Розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано обґрунтованим, оскільки розраховані позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача. За встановлених обставин справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 547,20 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом. Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 6  396,00 грн. пені. Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними  санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до п. 9.2.1. договору за порушення орендарем строків оплати за цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення та шраф у розмірі 15% річних від заборгованості. Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Тож, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені на підставі п. 6.2 Договору. Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 6 396,00 грн. Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Відповідача. Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ:         Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рентал-Павер” задовольнити повністю. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу “Наш дім” (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 14-16, ідентифікаційний код 41960256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рентал-Павер” (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Українська, будинок 91, ідентифікаційний код 39708591) борг у розмірі 43 800 (сорок три тисячі вісімсот) грн. 00 коп., 6  396 (шість тисяч триста дев'ятсот шість) грн.00коп. пені, 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 20коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 96 коп. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено: 17.01.2019        Суддя                                                                                                   І.І. Борисенко