Постанова

від 10.01.2019 по справі 761/1554/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 761/1554/16-ц

провадження № 61-22310св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Універсальна лізингова компанія Ленд-Ліз ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа Фінанс , ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк , ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року у складі судді Піхур О. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Слюсар Т. А., Музичко С. Г., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальна лізингова компанія Ленд-Ліз до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Фінанс , ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк , ОСОБА_6, про визнання права власності на рухоме майно, визнання недійсним правочину про відчуження рухомого майна та витребування рухомого майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Універсальна лізингова компанія Ленд-Ліз (далі - ТОВ УЛК Ленд-Ліз ) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Фінанс (далі - ТОВ Альфа Фінанс ), ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк (далі - ПАТ Альфа-Банк ), ОСОБА_6, про визнання права власності на рухоме майно, визнання недійсним правочину про відчуження рухомого майна та витребування рухомого майна з незаконного володіння.

Позовну заяву мотивовано тим, що 10 червня 2015 року між ТОВ Альфа Фінанс та ТОВ УЛК Ленд-Ліз укладено договір про відступлення на користь ТОВ УЛК Ленд-Ліз права вимоги № 6888 від 10 червня 2015 року, в тому числі і за договором фінансового лізингу № 100055-3 від 15 червня 2011 року, укладеного між ТОВ Альфа Фінанс , як лізингодавцем, та ОСОБА_6, як лізингоодержувачем. До ТОВ УЛК Ленд-Ліз перейшло право власності на предмет лізингу. Предметом лізингу за вказаним договором лізингу є транспортний засіб марки: FORD, модель: KUGA TREND, тип: легковий універсал-В, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, колір: сірий.

До дати укладення договору цесії вказаний транспортний засіб було придбано ТОВ Альфа Фінанс для передачі його у лізинг, за кошти, надані ПАТ Альфа-Банк , та було передано ТОВ Альфа Фінанс в заставу ПАТ Альфа-Банк , як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, на підставі договору застави рухомого майна № 559/11 від 27 липня 2011 року, що зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В подальшому ОСОБА_6, порушивши умови договору лізингу, прострочила оплату лізингових платежів більше, ніж на 30 календарних днів. ТОВ Альфа Фінанс звернулось з позовом за захистом порушеного права до постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації Всеукраїнський фінансовий союз , яким було розглянуто справу № 994-12/219/13 та постановлено рішення від 08 травня 2013 року, про розірвання договору лізингу, та вилучення з володіння та користування ОСОБА_6 спірного транспортного засобу, стягнуто з неї заборгованість за договором лізингу.

Згідно з постановою відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 07 листопада 2013 року по виконавчому провадженню № 40599869, на транспортний засіб FORD KUGA 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження, яка діяла до 03 лютого 2015 року. Окрім того, постановою відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 22 січня 2014 року по виконавчому провадженню № 40599869 у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду добровільно, транспортний засіб був оголошений в розшук.

Позивач, придбавши у власність транспортний засіб, звернувся до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві для здійснення реєстрації права власності на транспортний засіб за собою, однак у реєстрації права власності йому відмовлено. 06 липня 2015 року Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві листом № 10/14175вх. повідомило ТОВ УЛК Ленд-Ліз , що згідно з даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи Управління державної автомобільної інспекції м. Києва та Національної автоматизованої інформаційної системи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України станом на 06 липня 2015 року зазначений транспортний засіб за ТОВ Альфа Фінанс не зареєстровано.

07 вересня 2015 року Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві листом № 10/16796вх. повідомило ТОВ УЛК Ленд-Ліз , що згідно з даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи Національної автоматизованої інформаційної системи Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України 24 квітня 2014 року автомобіль марки: FORD, модель: KUGA TREND, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належав ТОВ Альфа Фінанс , на підставі довідки-рахунку ВІА № 400439 від 22 квітня 2014 року, виданою ТОВ АВТО-ПАУЕР , перереєстрований на нового власника - ОСОБА_4 В подальшому транспортний засіб був відчужений ОСОБА_5

Отже, транспортний засіб був відчужений (перереєстрований) двічі: 22 квітня 2014 року - з ТОВ Альфа Фінанс на користь ОСОБА_4, та 29 травня 2014 року - на користь ОСОБА_5

Таким чином, позивач вважав, що його право власності на транспортний засіб порушено, транспортний засіб вибув із володіння ТОВ Альфа Фінанс поза його волею, транспортний засіб був набутий у власність відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період обтяження, що в силу вимог статті 10 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень виключає добросовісність набуття у власність транспортного засобу, тому договір придбання транспортного засобу є недійсним.

Також позивач, посилаючись на статтю 387 ЦК України, просив витребувати транспортний засіб у ОСОБА_5, як особи, яка незаконно заволоділа цим майном.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2017 року, позов ТОВ УЛК Ленд-Ліз задоволено.

Визнано за ТОВ УЛК Ленд-Ліз право власності на транспортний засіб марки: FORD, модель: KUGA TREND, тип: легковий універсал-В, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_1, колір: сірий.

Визнано недійсним правочин, укладений між ТОВ Альфа Фінанс та ОСОБА_4, щодо відчуження 24 квітня 2014 року транспортного засобу марки: FORD, модель: KUGA TREND, тип: легковий універсал-В, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3, на підставі довідки-рахунку ВІА № 400439 від 22 квітня 2014 року.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 у власність ТОВ УЛК Ленд-Ліз транспортний засіб марки: FORD, модель: KUGA TREND, тип: легковий універсал-В, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, та апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що транспортний засіб із володіння ТОВ Альфа Фінанс вибув неправомірно, тому договір, укладений, ОСОБА_4 і ТОВ Альфа Фінанс є недійсним, ОСОБА_5 є недобросовісним набувачем, позивач же набув право власності на спірний транспортний засіб і має підстави для його витребування на підставі статей 387, 388 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили всіх фактичних обставин справи та не дослідили наявні в матеріалах справи докази, невірно застосували вимоги статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину; не звернули увагу на те, що відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, довідка-рахунок, засвідчена підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, входить до переліку документів, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів та є підставою проведення їх державної реєстрації. Таким чином, між ТОВ Альфа Фінанс та ОСОБА_4 укладався договір відчуження спірного транспортного засобу, що підтверджується довідкою-рахунком від 22 квітня 2014 року.

Також зобов'язання ОСОБА_6 щодо повернення транспортного засобу на час звернення позивача до суду виникло не з договору лізингу, який був розірваний за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації Всеукраїнський фінансовий союз від 08 травня 2013 року, а безпосередньо з даного рішення третейського суду. На час укладання договору про відступлення права вимоги жодних зобов'язань між ТОВ Альфа Фінанс та ОСОБА_6, що базувались би на договорі лізингу не існувало, а право власності на автомобіль вже було зареєстроване за ОСОБА_5, тому у позивача не могло виникнути і не виникло жодних прав щодо спірного автомобіля, а укладений договір про відступлення права вимоги є нікчемним.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджувався той факт, чи виконала ОСОБА_6 зазначене рішення третейського суду в частині повернення автомобіля ТОВ Альфа Фінанс . Наявність інформації щодо спроб примусового виконання даного рішення, не свідчить про те, що автомобіль не було добровільно повернуто ТОВ Альфа Фінанс , яке, в свою чергу, відчужило автомобіль іншій особі, що має таке ж прізвище, як і боржник.

Оскаржуваними судовими рішеннями не встановлено, що набувач ОСОБА_5 знала чи могла знати про наявність перешкод до вчинення правочину, тому відсутні доводи щодо недобросовісності набувача і не має підстав для задоволення позову про витребування у неї спірного автомобіля.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 червня 2011 року між ТОВ Альфа Фінанс та ОСОБА_6 укладений договір фінансового лізингу № 100055-3, на підставі якого 22 червня 2011 року ОСОБА_6 передано автомобіль FORD KUGA , реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 273 800 грн.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації Всеукраїнський фінансовий союз від 08 травня 2013 року за позовом ТОВ Альфа Фінанс до ОСОБА_6 розірвано договір фінансового лізингу № 100055-3 від 15 червня 2011 року, укладений між ТОВ Альфа Фінанс та ОСОБА_6, вилучено з володіння та користування ОСОБА_6 автомобіль FORD KUGA , реєстраційний номер НОМЕР_2, з передачею його ТОВ Альфа Фінанс та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ Альфа Фінанс заборгованість за договором лізингу у розмірі 461 599 грн 30 коп.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2013 року по справі №751/5208/13-ц задоволено заяву ТОВ Альфа-Фінанс про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації Всеукраїнський фінансовий союз від 08 травня 2013 року.

13 вересня 2013 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист від 22 серпня 2013 року по справі №751/5208/13-ц про вилучення з володіння та користування ОСОБА_6 автомобіль FORD KUGA 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та передачу його в управління власнику - ТОВ Альфа Фінанс .

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 07 листопада 2013 року накладено арешт на автомобіль FORD KUGA , реєстраційний номер НОМЕР_2, а постановою від 22 січня 2014 року оголошено розшук автомобіля.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 03 лютого 2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу у зв'язку з неможливістю розшуку майна.

10 червня 2015 року між ТОВ Альфа Фінанс та ТОВ УЛК Ленд-Ліз укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) з переходом права власності на транспортні засоби, що є предметом договорів фінансового лізингу, за яким позивач набув право вимоги за договорами фінансового лізингу, у тому числі і за тим, який було укладено з ОСОБА_6, та право власності на автомобіль FORD KUGA , реєстраційний номер НОМЕР_2.

Листом від 06 липня 2015 року позивача повідомлено, що згідно з даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи Управління державної автомобільної інспекції м. Києва спірний автомобіль за ТОВ Альфа Фінанс не зареєстрований.

На підставі довідки-рахунку від 29 травня 2014 року, виданої Державним підприємством Розвиток , спірний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_5

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2016 року замінено сторону виконавчого провадження за заявою ТОВ Альфа Фінанс про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації Всеукраїнський фінансовий союз від 08 травня 2013 року на правонаступника - ТОВ УЛК Ленд-Ліз .

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити права та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої та третьої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визначено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21 червня 2011 року автомобіль FORD KUGA , реєстраційний номер НОМЕР_2, належав ТОВ Альфа Фінанс .

На підставі заяви ОСОБА_4 від 23 квітня 2014 року про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника за довідкою-рахунком, зазначений автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку, виданої ТОВ Авто-Пауер 22 квітня 2014 року.

Відповідно до пункту 27 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, у редакції, чинній на момент укладення спірного договору купівлі-продажу автомобіля (далі - Порядок), транспортні засоби, що набуваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем.

Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби знімаються з обліку відповідно до вимог пункту 42 цього Порядку і реєструються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору та акта приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 2.

Пунктом 42 Порядку визначено, що транспортний засіб після виконання договору фінансового лізингу знімається з обліку лізингодавцем, при цьому у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: Транспортний засіб знято з обліку за договором фінансового лізингу .

Матеріалами справи підтверджено, що спірний транспортний засіб, як предмет лізингу, був переданий у користування ОСОБА_6 на підставі договору фінансового лізингу, укладеного з ТОВ Альфа Фінанс 15 червня 2011 року, та акту приймання-передачі предмета лізингу від 22 червня 2011 року.

Документи, надані апеляційному суду Регіональним сервісним центром в м. Києві, на підставі яких спірних автомобіль був перереєстрований за ОСОБА_4, не містять інформації про виконання ОСОБА_4 договору фінансового лізингу та про наявність акту приймання-передачі транспортного засобу, передбаченого пунктом 42 Порядку.

Відповідно до пункту 33 Порядку, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.

Для проведення перереєстрації транспортних засобів, зазначених в абзаці другому цього пункту, до підрозділів Державтоінспекції подаються засвідчені підписами сторін, що скріплені печатками, акти приймання-передачі транспортних засобів із зазначенням їх кольору, марки, моделі, року випуску, ідентифікаційних номерів складових частин, а для проведення перереєстрації транспортних засобів у разі їх відчуження - документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби, разом із зазначеними актами.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що з матеріалів, наданих суду Регіональним сервісним центром в м. Києві, на підставі яких спірних автомобіль був перереєстрований за ОСОБА_4, вбачається, що ТОВ Альфа Фінанс не зверталося із заявою про перереєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_4 не подавала до Управління державної автомобільної інспекції у м. Києві акт приймання-передачі транспортного засобу.

Згідно заяви ліквідатора ТОВ Альфа Фінанс , направленої на адресу суду першої інстанції, ТОВ Альфа Фінанс не укладало з ОСОБА_4 договору щодо відчуження автомобіля FORD KUGA , реєстраційний номер НОМЕР_2, грошові кошти від ОСОБА_4 на рахунок ТОВ Альфа Фінанс не надходили.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним договору відчуження спірного транспортного засобу, укладеного між ТОВ Альфа Фінанс та ОСОБА_4, на підставі статей 203, 215 ЦК України, у зв'язку з тим, що на час перереєстрації даного автомобіля на ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку ВІА № 400439 від 22 квітня 2014 року було накладено постановою головного державного виконавця Макаренко С. В. від 07 листопада 2013 року арешт та оголошено заборону на його відчуження.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними передбачено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Нормами частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до частини третьої статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Договір про відступлення прав вимоги (цесії) з переходом права власності на транспортні засоби, що є предметом договорів фінансового лізингу, укладений між ТОВ Альфа Фінанс та ТОВ УЛК Ленд-Ліз , був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 10 червня 2015 року, тому позивач набув право власності на спірний автомобіль з вказаної дати і має законні підстави заявляти вимоги про його витребування у ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги про те, що зобов'язання ОСОБА_6 повернути автомобіль виникли не з договору фінансового лізингу, а на підставі рішення третейського суду і саме тому позивач не має відношення до спірного транспортного засобу, не є його власником та не є стороною у зобов'язанні, тому його права не були порушені, колегія суддів вважає безпідставними в силу наступного.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 не виконала ні своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу, ні рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації Всеукраїнський фінансовий союз від 08 травня 2013 року, тому правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а також про витребування майна, яке вибуло з володіння власника поза його волею.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник