Постанова

від 16.01.2019 по справі 388/1241/15-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 388/1241/15-ц

Провадження № 14-572цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЛященкоН. П. ,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Боківський на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року у складі колегії суддів Мурашка С. І., Бубличенко В. П., Кривохижі В. І. у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Боківський до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроком-К про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та звільнення від сплати орендної плати ,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року Сільськогосподарський виробничий кооператив Боківський (далі - СВК Боківський ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроком-К (далі - ТОВ Інтерагроком-К ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та звільнення від сплати орендної плати.

СВК Боківський зазначав, що 3 січня 2010 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди належної останній земельної ділянки площею 6,49 га, розташованої на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі є чинним, ніким не оспорений, його державну реєстрацію не скасовано.

У жовтні 2013 року, незважаючи на існування зазначеного договору оренди, ОСОБА_3 передала спірну земельну ділянку в оренду ТОВ Інтерагроком-К за договором оренди від 10 жовтня 2013 року, у зв'язку з чим державним реєстратором реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції в Кіровоградській області зроблено запис про реєстрацію права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У подальшому вказану реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року скасовано.

Оскільки відповідачі, знаючи про чинність договору оренди від 3 січня 2010 року, здійснили культивацію земельної ділянки та знищили посіви, СВК Боківський просив зобов'язати ОСОБА_3 та ТОВ Інтерагроком-К не чинити йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнути з них солідарно 23 тис. 380 грн 75 коп. на відшкодування заподіяних у зв'язку зі знищенням посівів збитків, а також звільнити від сплати орендної плати за 2015 рік у зв'язку з неможливістю в цей період користуватися орендованою земельною ділянкою.

Заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2015 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 та ТОВ Інтерагроком-К не чинити СВК Боківський перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 6,49 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованою на території Кіровської сільської ради Долинянського району Кіровоградської області, шляхом її звільнення та повернення разом з посівами в користування позивачу відповідно до договору оренди землі від 3 січня 2010 року до його припинення.

Стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ Інтерагроком-К на користь СВК Боківський 23 тис. 380 грн 75 коп. на відшкодування збитків.

Звільнено СВК Боківський від сплати ОСОБА_3 орендної плати за 2015 рік у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідачів позивачу було спричинено збитки, які підлягають відшкодуванню. Крім того, відповідачі не повинні чинити перешкод позивачу в користуванні орендованою земельною ділянкою. Позивача звільнено від сплати орендної плати за весь час, протягом якого він не міг користуватися майном через обставини, за які він не відповідає.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2015 року в частині задоволення позовних вимог СВК Боківський до ТОВ Інтерагроком-К щодо зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків скасовано та провадження у справі в цій частині закрито.

Закриваючи провадження у справі в частині вирішення позовних вимог, пред'явлених до ТОВ Інтерагроком-К , суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, а спір між СВК Боківський і ТОВ Інтерагроком-К , які є юридичними особами, повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

У березні 2016 року СВК Боківський звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року скасувати та залишити в силі заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2015 року.

Заявник вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо неможливості розглядати в одному провадженні вимоги, пред'явлені СВК Боківський до ОСОБА_3 та до ТОВ Інтерагроком-К , яке є юридичною особою, оскільки заявлені вимоги є взаємопов'язаними.

Суд апеляційної інстанції, на думку заявника, не звернув уваги на спільність предметів позову та однорідність пред'явлених до відповідачів позовних вимог, у зв'язку із чим помилково закрив провадження у справі в частині вимог до ТОВ Інтерагроком-К , пославшись на те, що у цій частині спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 16 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України уредакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 31 жовтня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) , Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У пункті 1 частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Стаття 1 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо солідарного відшкодування шкоди фізичними та юридичними особами.

Разом з тим ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу.

Суди установили, що з позовом до суду звернулася юридична особа - СВК Боківський про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди з фізичної особи ОСОБА_3 та юридичної особи ТОВ Інтерагроком-К солідарно, посилаючись на те, що шкоду заподіяно їх взаємопов'язаними сукупними діями.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Вирішення за правилами різних видів судочинства однорідних вимог до відповідачів не сприятиме зазначеному.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі в частині вимог до ТОВ Інтерагроком-К , дійшов помилкового висновку про те, що спір в цій частині належить до компетенції господарських судів.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 258, 259, 400, 402-404, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Боківський задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко С. В. Бакуліна Л. І. Рогач В. В. Британчук І. В. Саприкіна Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. Г. Яновська Л. М. Лобойко