Рішення

від 11.01.2019 по справі 540/2531/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2531/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Собчук Є.В., за участю представників позивача Андрієць А.С., Махтієва Фізулі Вагиф огли, представника відповідача Димченко О.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАВІ" до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508030/2018/000016/2 від 06.12.2018 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю КАВІ (ТОВ КАВІ , позивач) звернулося до суду з вказаним позовом до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Херсонська митниця, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508030/2018/000016/2 від 06.12.2018 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю КАВІ є імпортером скляного посуду ТМ РАБАВАНСЕ від іноземного виробника ООО Посуда за прямим зовнішньоекономічним контрактом та постійно, починаючи з 2017 року, здійснює митне оформлення товарів за УКТ ЗЕД 7013,7010 Посуд скляний столовий в картонних ящиках без палет за основним методом (за ціною договору) згідно ст. 58 МКУ.

06.12.2018р. з метою митного оформлення імпортованого товару декларантом ТОВ КАВІ подано до митного органу ВМО № 1 м/п Херсон-Центральний Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі митну декларацію, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) згідно ст. 52, 53, 58 Митного кодексу України. Вартість товарів декларантом визначена виходячи з положень ч.1 ст.49 Митного кодексу України. До митної декларації долучено всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, 06.12.2018р. митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмовлено у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) і застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, при якому була використана цінова інформація про подібні товари, наявна у митного органу. Однією з підстав для відмови у митному оформленні, серед іншого, митним органом визначено неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач не погоджуючись із таким висновком Херсонської митниці, зазначає, що ТОВ КАВІ було надано достатньо документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товару і такі документи не містили розбіжності між собою. Вважає оспорювань рішення необґрунтованим та таким, що порушує його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду із даним позовом з метою їх захисту.

Ухвалою суду від 14.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд із викликом сторін у судове засідання, запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідач надав суду відзив на позовну заяву, яким зазначив, що з метою митного оформлення товару позивачем було подано до митного органу митну декларацію та пакет документів. Проте, відповідач вважає, що міжнародна товаро-транспортна накладна, за якою, як стверджує позивач, здійснена доставка задекларованих товарів, оформлена з порушенням вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, ратифікована Україною 17.05.2007 р. і не містить обов'язкових реквізитів. А саме, відповідно до статті 9 Конвенції первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником є вантажна накладна. Відповідач вказує на те, що зі змісту наданої позивачем міжнародної вантажної накладної вбачається, що вона не містить такого реквізиту як умови оплати і суми платежів, пов'язані з перевезенням товару. А відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, обов'язковим реквізитом яких є в тому числі зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції. За змістом частини 22 ст.58 МК України декларант має надати, документи для підтвердження витрат на ввезення та страхування, якщо за умовами поставки такі витрати не включено у вартість товару. А згідно з частиною 1 ст.335 Митного кодексу України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються, крім того транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).

Таким чином, на підтвердження задекларованої вартості витрат на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародних перевезеннях позивачем не надано встановленого законом первинного документу на підтвердження вартості перевезення задекларованого товару, тобто не підтверджено у встановленому Митним кодексом порядку одну із складових митної вартості товару - витрат на перевезення вантажу для здійснення відповідних митних платежів за першим методом за ціною договору, що виключає можливість застосування визначеної митної вартості відповідно до положень ст.58 МК України.

В зв'язку з цим повноважним працівником митниці було здійснено коригування митної вартості товару відповідно до ст.55 МК України із застосуванням другорядних методів визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що спірне рішення прийняте ним правомірно та відповідно до вимог МКУ, в межах повноважень та метою, з якою ці повноваження надані законом посадовим особам митного органу, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того, у доповнення до відзиву на позовну заяву надав суду додаткові пояснення, за якими відповідач не погоджується із обґрунтуванням позивача з приводу формування митної вартості товару та включення до таких транспортних витрат на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Відповідач вважає, що доказів перевезення вантажу саме перевізником ФОП ОСОБА_4 позивач не надав, договір оренди транспортного засобу, укладений між МПП Астрея та ФОП ОСОБА_5 є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально. Також за міжнародним контрактом, доставка задекларованих товарів включає лише витрати на завантаження товару, упаковку і маркування та не включає витрати на транспортування.

Судове засідання, призначене на 10.01.2019 року перенесено на 11.01.2019 року через зайнятість судді в іншій справі.

11.01.2019 року сторони в судове засідання прибули.

Представники позивача просили суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позову, покладаючись на доводи відзиву на позовну заяву.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне: між позивачем ТОВ КАВІ та компанією ООО Посуда (Росія) 22 травня 2017 року було укладено договір поставки № 403 (далі-Контракт) на поставку товару - посуду зі скла, що виробляє ООО Посуда , а також картону упаковку на умовах FCА м. Бор Ніжегородської області Російської Федерації, відповідно до правил Інкотермс 2010.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАВІ" здійснювало імпорт скляного посуду ТМ "PASABAHCE" від іноземного виробника ТОВ "Посуда" за прямим зовнішньоекономічним контрактом № 403 від 22.05.2017 року ТОВ "КАВІ" здійснювало митне оформлення товарів за основним методом (за ціною договору) згідно ст. 58 МКУ з червня 2017р. до 30.10.2018р. включно.

У 2018р. ТОВ "КАВІ" оформлено 29 імпортних митних декларацій від ТОВ "Посуда" за основним методом - за ціною договору (контракту) згідно ст.58 МКУ на ВМО № 1 м/п "Херсон-Центральний" Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

06.12.2018р. з метою митного оформлення імпортованого товару ТОВ "КАВІ" подав до митного органу ВМО № 1 м/п "Херсон-Центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі митну декларацію, в якій митну вартість товару визначив за основним методом - за ціною договору (контракту). А саме, позивачем було заявлено митну вартість товару за кодом 7013990000 - 103760.46 грн., за кодом 7013491000 - 26330.40 грн. та за кодом7013289000 - 1285934.64 грн.

До митної декларації позивачем долучено пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме :

1) зовнішньоекономічний контракт № 403 від 22.05.2017р. та доповнення до нього;

2) інвойс № 96023196 від 03.12.18р.;

3) пакувальний лист № 96023196 від 03.12.18р.;

4) міжнародна товарно-транспортна накладна № 1077085 від 13.12.2018р.;

5) сертифікат походження товарів № 8005002713 від 04.12.2018р.;

6) висновок СЕС № 602-123-20-3/26302 від 17.08.2017р.;

7) рахунок перевізника № 655 від 28.11.2018р.;

8) платіжне доручення на підтвердження оплати перевізнику № 993 від 30.11.18р.;

9) копія договору на виконання міжнародних автоперевезень № 17/01 від 17.01.2018р.;

10) копія договору з перевезення вантажів №20171206 від 06.12.2017р.;

11) копія договору оренди транспортного засобу № 1/2017 від 01.01.2017р.;

12) експортна декларація країни-відправника 10103080/031218/0064630 від 03.12.2018р.;

06.12.2018р. декларація ТОВ "КАВІ" прийнята в базу даних митниці та присвоєно номер UA508030/2018/007369.

Відповідач направив 06 грудня 2018 року ТОВ "КАВІ" повідомлення про необхідність надання додаткових документів: 1) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 2) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.53 Митного кодексу України ).

На вимогу відповідача позивачем для підтвердження митної вартості товару надано проформу № 90256326 від 03.12.2018 р.; витяги з каталогу; свіфт № СОВ 0103/261118 від 26.11.2018 р. на суму 1318676,76 руб до ВМД UA508030/2018/006399 від 19.10.18р.; прайс-лист від заводу-виробника товару, що діє з 01.07.2018р. до 31.12.2019р.; лист ТОВ Посуда від 03.12.2018р.; акт експертизи №0050106404с від 03.12.2018р.; лист ТОВ КІВІ №96 від 23.11.2018р.; лист ТОВ Епіцентр К від 22.11.2018р. Також зазначено, що страхування товару не здійснювалося. Інших документів надано не буде у зв'язку з їх відсутністю. Додатково зазначили, що додатково надані документи та документи, надані разом з митною декларацією, є достатніми для нарахування митної вартості за основним методом (за ціною договору товарів, що імпортуються).

06 грудня 2018р. позивачу від Митниці ДФС у Херсонській області, АРК Крим, та м. Севастополі направлено картку відмови у прийнятті митної декларації у зв'язку з тим, що митну вартість товару не може бути визнано, у зв'язку із наданням неповних відомостей про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. На вимогу митного органу декларантом не подано: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, ат / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та місять реквізити , необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації. За результатом проведеної консультації митну вартість товарів №№1-3,5,6 за МД скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу:

- товар №1 МД від 19.11.2018 № 500060/2018/035430, а саме: 30,1264 руб/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 46248 шт. * 30,1264 = 1393285,7472 рос. руб.);

- товар №2 МД від 09.10.2018 № UА500060/2018/030713, а саме: 181,3768 руб/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 4788 шт. *181,3768 = 868432,1184 рос. руб.);

- товар №3 МД від 12.11.2018 № UА807170/2018/055134, а саме: 40,9278 руб/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 4704 шт. *40,9278 = 192524,3712 рос. руб.);

- товар №5 МД від 24.11.2018 № UА209140/2018/185227, а саме: 57.4091 руб/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 2112 шт. *57,4091 = 121248,0192 рос. руб.);

- товар №6 МД від 20.11.2018 № UА125190/2018/669393, а саме: 33,5187 руб/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 2016 шт. *33,5187 = 67573,6992 рос. руб.).

Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України).

Згідно ст. 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни договору, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно чч. 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ст. 58 Митного кодексу України).

Згідно чч. 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Таким чином, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

При цьому, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiдні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдстави наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Так, однією з підстав для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало те, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспорті витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено.

У зв'язку з вказаним, Херсонською митницею ДФС витребувано додаткові документи, за перевіркою яких встановлено розбіжності, зміст яких полягає фактично у висновку митного органу щодо неналежного виконання продавцем та покупцем-декларантом умов контракту та укладеного до нього доповнення.

Суд зазначає, що частина 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Отже, наведені митним органом розбіжності не узгоджуються із вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки безпосередньо не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд зазначає, що зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні:- за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; -на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Суд зазначає, що вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Крім того, необґрунтованим та не мотивованим є використання митним органом відповідних митних декларацій, оскільки відповідачем не надано їх суду, а також не наведено інформації за яких умов здійснювалось імпортування товару за такими МД.

Отже, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (за резервним методом).

Правова позиція з даного питання викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19 квітня 2017 року в справі К/800/37458/15 та в подальшому відображена в інших рішеннях з цього питання.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

З урахуванням викладеного рішення про корегування митної вартості не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню, як наслідок позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Згідно статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Україна - Тюмень" проти України" (N 22603/02 §55) зазначено, "… що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи ... Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності".

В даному випадку корегування митної вартості товарів створило ситуацію, в якій позивач, без жодних правових на те підстав, змушений зазнавати фінансового тиску на свою господарську діяльність, що є недопустимим. До того ж доводи відповідача покладені в основу його правової позиції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

За таких обставин, суд повністю задовольняє вимоги позивача про скасування спірного рішення.

Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.242, 243,245,246,250 КАС України, суд

вирішив :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "КАВІ" (73026, м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 103, кв. 152 А, код ЄДРПОУ 41281404) до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508030/2018/000016/2 від 06.12.2018 р. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508030/2018/000016/2 від 06.12.2018 р.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КАВІ" (73026, м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 103, кв. 152 А, код ЄДРПОУ 41281404) судові витрати в сумі 1762 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39624611) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "КАВІ" (73026, м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 103, кв. 152 А, код ЄДРПОУ 41281404) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1006, 75 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 січня 2019 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 108020200