Постанова

від 19.06.2007 по справі 1/272/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/272/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2007 р. 12:10Справа №  1/272/07

м. Миколаїв

     За позовом: Акціонерне товариство закритого типу

                    Миколаївське обласне підприємство “Втормет”.

                    /54020, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 111 А/.

До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими

                            платниками податків у м. Миколаєві

                           /54017,  м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/

про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення  

        № 00001136/0 від 20.11.2006р.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача: Шевченко В.В., довіреність від 04.05.2007р.

                       Конциба Н.С., довіреність від 29.05.2007р.

Від відповідача: Рибальченко О.О., довіреність від 15.02.2007р.

                           Воробйова С.Ю., довіреність від 27.12.2006р.

                           Коменская Д.Л., довіреність від 29.05.2007р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення –рішення    №00001136/0 від 20.11.2006 року (а.с.3-9, 184),  з тих підстав, що  відповідачем порушено порядок проведення та оформлення результатів перевірки; він  мав взаємовідносин з ТОВ “Южний регіональний центр”,  але  не мав з іншими суб'єктами підприємництва, зазначеними в акті перевірки; чинне законодавство не передбачає його право чи обов'язок контролювати  інших суб'єктів підприємництва щодо сплати ними податків; стаття 61 Конституції України передбачає індивідуальну відповідальність за допущені правопорушення;  висновок акту перевірки містить ті ж самі висновки, що й акт  від 07.07.2005 року, на підставі якого  прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за той же період із тих же самих підстав, яке було скасовано рішеннями апеляційної і касаційної інстанцій по справі 7/218/05; віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість здійснено у відповідності з вимогами підпунктів 7.2.1., 7.4.1.,, 7.5.1., статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”; визначення  суми бюджетного  відшкодування  за лютий-березень 2005 року  здійснено відповідно вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач позов не визнає з тих підстав, що  позивачем  порушено вимоги  підпунктів 7.2.1., 7.4.1.,, 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1. статті  7 Закону України “Про податок на додану вартість”: при перевірці постачальника позивача з ТОВ “Южний регіональний центр” встановлено, що він не є товаровиробником, у ланцюгу постачання встановлено постачальників, які не звітували по податкам і не сплачували їх до бюджету, мають ознаки фіктивності,   фактично податок, який позивачем заявлений до відшкодування не надійшов до бюджету, отже відповідно до норм пункту 1.8 статті 8, пунктів 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1., 7.7.2. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість” право на  бюджетне відшкодування  у позивача за лютий-березень 2006 року у сумі 1504157,06 грн. відсутнє (а.с.187-190).

          Дослідивши надані докази, заслухавши  доводи сторін у судовому засідання, суд

встановив:

          відповідач здійснив невиїзну  документальну  перевірку позивача  з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ “Южний регіональний центр” за період з 01.02.2005 року по 31.03.2005 року, про що склав акт перевірки від 17.11. 2006 року № 54/36-000/00193128.

          За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 00001136 від 20.11.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2005 року на  суму  603 206, 50 грн.,  за березень  2005 року на 900 950, 56 грн. (всього на суму 1 504 157, 06 грн.),  визначив податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 486 487, 32 грн., застосував штрафну санкцію у сумі 243 243, 66 грн., яке позивач просить визнати противоправним та  скасувати.

          Позовні вимоги є обґрунтованими, виходячи з наступного:

          у висновку акту перевірки від  17.11. 2006 року (а.с.11-24) відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що на думку відповідача стало причиною завищення суми бюджетного відшкодування за лютий-березень 2005 року на загальну суму 1 504 157, 06 грн.

Вказані висновки акту перевірки є помилковими, не відповідають фактичним обставинам, виходячи з наступного:

на виконання договору постачання, укладеного між позивачем та  ТОВ “Южний регіональний центр” позивач придбав  у лютому-березні 2005 року   металобрухт і відходи чорних металів, оплатив їх вартість, в тому числі,   податок на додану вартість у сумі 1 504 157, 06 грн., що підтверджується  угодою з ТОВ “Южний регіональний центр” (а.с.99-106),   податковими накладними  (а.с.108-133), Оплата здійснена у безготівковій формі (а.с.134-164).

Зазначене вище підтверджено  виїзною позаплановою перевіркою дотримання позивачем вимог податкового законодавства з питання правильності декларування сум ПДВ до відшкодування за лютий, березень 2005 року від 07.07.2005 року, плановою виїзною перевіркою з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів від 20.02.2006 року і невиїзною перевіркою від 17.11. 2006 року (а.с.11-24, 27-98).  

Отже, відповідно до вимог пунктів 7.2.1.. 7.4.1., 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  позивачем здійснені операції з придбання товарі, в наявності належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку, тобто є всі підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Припис пункту 7.2.4. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”  визначає, що  право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Акт перевірки від 17.11.2006 року (а.с.11-24), Свідоцтво платника податку на додану вартість від 06.04.1999 року (а.с.106)  свідчить, що   постачальник позивача - ТОВ “Южний регіональний центр” зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому порядку і мав  право на складання податкових накладних, ним врахована сума податку по податковим накладним, виданим позивачу до податкового зобов'язання відповідних періодів.

Відповідно пункту 7.5.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

    або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

    або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Оскільки позивачем податкові накладні від  ТОВ “Южний регіональний центр” (а.с.107-131) отримані у лютому-березні 2005 року, то віднесення до податкового кредиту  суми податку на додану вартість у  відповідні періоди (лютий-березень 2005 року) є правомірним.

          Пункт 7.2.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна, а саме:

 а) порядковий номер податкової накладної;

    б) дату виписування податкової накладної;

    в)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я  та по батькові фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану

вартість;

    г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

    д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

    е) опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм);

    є)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  отримувача;  

    ж) ціну поставки без врахування податку;

    з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому значенні;

    и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Надані позивачем копії податкових накладних відповідають всім зазначеним вимогам закону .

          Згідно пункту 7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового  кредиту суми сплаченого (нарахованого} податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).  Вказана норма закону  однозначно встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням токарів, робіт (послуг). Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

          Пунктом 5 Порядку заповнення податкових накладних  встановлено, що  податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Частиною 1 пункту 2 Порядку… визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно податковий номер платника податку на додану вартість.

З врахуванням вищезазначених нормативних актів платники податку не мають права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) лише у випадках, коли такі сплачені суми податку:

- не підтверджені податковими накладними;

- підтверджені недійсними податковими накладними, тобто, податковими накладними, що видані особами, які не є платниками податку на додану вартість.

       Як зазначено вище, позивачем дотримано всіх вищезазначених вимог щодо правомірного включення  податку на додану вартість у сумі 1 504 157, 06 грн.: податкові накладні відповідають вимогам пункту 7.2.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”,  вони видані платником податку на додану вартість.

          У висновку акту перевірки від 17.11.2006 року і в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні відповідачем зазначається  про порушення позивачем пункту 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Припис вказаної норми (в редакції, що діяла на час подання звітності) встановлює, що  суми  податку,  що  підлягають  сплаті  до бюджету або відшкодуванню з бюджету,  визначаються як  різниця  між  загальною сумою  податкових  зобов'язань,  що  виникли у зв'язку з будь-якою поставкою  товарів  (робіт,  послуг) протягом звітного періоду, та

сумою податкового кредиту звітного  періоду.

          Відповідачем у вказаних вище актах перевірки не зазначено про неправомірність визначення позивачем як податкового зобов'язання, що  виникло у зв'язку з  поставкою  товарів  (робіт,  послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного  періоду.

  З огляду на вищезазначене  суд вважає, що позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства при визначенні податкового кредиту за відповідні періоди, а значить і суми від'ємного значення податку на додану вартість , яка підлягає бюджетному відшкодуванню.  

Безпідставність зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування за лютий-березень 2005 року встановлена рішенням суду апеляційної інстанції по справі 7/218/05 (а.с.175-179).

Посилаючись на пункт 1.8. статті 1, підпункти 7.2.1.,7.4.1.,7.4.5., 7.5.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідач правомірно зазначає про необхідність трьох обставин для отримання бюджетного відшкодування: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, фактичне надходження сум податку до державного бюджету.     Позивачем всі зазначені вимоги виконані: здійснені операції з придбання товарів, наявні належним чином оформлені податкові накладні. Оскільки податок на додану вартість  є непрямим податком, то фактично сплативши суму податку в ціні товару постачальникам, позивач сплатив його до бюджету.

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно пунктів 7.4.1. та 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  відшкодування  позивачу від'ємного значення податку на додану вартість за лютий-березень 2005 року можливе лише після сплати  податку всіма постачальниками ТОВ “Южний регіональний центр” є помилковим, оскільки пункт 7.4.1. встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених  (нарахованих) безпосередньо платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням ним товарів (робіт, послуг), а не  сплачених(нарахованих) іншими платниками податків, у яких він придбав товари (роботи, послуги).

Статтею 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що  суми  податку  на  додану  вартість  зараховуються до Державного  бюджету  України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно  з  цим Законом.

У  випадку  коли  сума бюджетних надходжень від податку на додану  вартість  відповідного періоду  не  покриває  суму  податків,  що  має  бути відшкодована бюджетом,  для такого  бюджетного  відшкодування  використовуються доходи   з   інших   джерел,   які   відповідно  до  законодавства зараховуються  до  Державного  бюджету  України.  

Вказана норма регулює лише порядок використання коштів, що надходять до бюджету від сплати податку на додану вартість і його бюджетного відшкодування, але не встановлюють підстав для  зменшення суми  бюджетного відшкодування або відмови у відшкодуванні.

Крім того, посилання  відповідача на несплату податку на додану вартість постачальниками у  послідуючих ланцюгах постачання  як на підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування  позивача судом відхиляється з тих підстав, що статтею 61 Конституції України,  Законами України “Про систему оподаткування” та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено принцип індивідуальної(персональної) відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Якщо контрагент позивача у будь-якій ланці  постачання не виконав свого зобов'язання  по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для  позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.

          Як зазначено вище, позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування  за лютий-березень 2005 рок, тому зменшення  відповідачем  бюджетного відшкодування за вказані податкові періоди на суму 1 504 157, 06 грн.  є протиправним.

          Оскільки  підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування на 1 504 157,06 грн.  відсутні, то  й  відсутні підстави для  визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за лютий-березень 2005 року в сумі  486 478, 32  грн. і застосування штрафної санкції у сумі 243 243, 66 грн. згідно пункту 17.1.3. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення –рішення № 00001136/0 від 20.11.2006р.

Відшкодувати Акціонерному товариству закритого типу Миколаївському обласному підприємству “Втормет” /54020, м. Миколаїв, вул. Фрунзе, 111 А, код 00193128/ з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ судовий збір в сумі 3, 40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.I.Васильєва