Постанова

від 21.06.2007 по справі 8/236ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/236ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21.06.07                                                                                 Справа № 8/236ад.

Суддя   господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у Артемівському районі  міста Луганська

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛугРемБуд», місто Луганськ

про звернення стягнення на активи на суму  930 грн. 79 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Іванкова К.Ю. – державний податковий інспектор, - довіреність №6/10-25 від 09.01.07 року;

від відповідача – Черепенін А.В. - засновник, -  паспорт ЕН №309383, вид. Артемівським РВ ЛМУ УМВСУ в Луганській області 11.02.04 року, -    

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на активи відповідача  на  суму  930,79 грн. (у тому числі: основний платіж –15,67 грн., штрафні санкції –221,39 грн. та пеня –693,73 грн.) у зв'язку з несплатою ним податкового боргу з податку на додану вартість (далі –ПДВ) у названій сумі, яка мається у нього станом на 03.04.07 року за період з червня  по вересень 2003 року, а також судових витрат.

          На підставі ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ)  попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 18.05.07 року; відповідач до цього засідання не прибув.

          На підставі ст. 150 КАСУ у судовому засіданні було оголошено перерву з 12 червня до 21 червня 2007 року –з метою надання сторонам подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану платежів з погашення податкового боргу з ПДВ, - однак відповідач, незважаючи на те, що був належним чином  повідомлений позивачем про день, час та місце здійснення взамозвірки,  ухилився від її здійснення.

Представниками сторін подано  клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та п 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України, а тому  його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав у повному обсязі, про що зазначив у своєму запереченні на нього (вих. №4/25 від 15.05.07 року), посилаючись на те, що:

він ще у 2002 році погасив наявний у нього податковий борг з ПДВ;

позивач просить стягнути податковий борг, який утворився ще у 1999 році, - а значить термін позовної давності  для звернення до суду з приводу його стягнення скінчився.

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          1. 19.03.1996 року виконавчим комітетом Луганської міської ради Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛугРемБуд» (далі –ТОВ «ЛРБ», - відповідач), ідентифікаційний код 24179050, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДРПОУ внесено  реєстраційний  запис  №108/4774.

          Згідно матеріалам справи Державною податковою інспекцією у Артемівському районі міста Луганська (далі –ДПІ, - позивач) підприємство взято на облік в якості платника податків, у тому числі –податку на додану вартість.

          2.Підприємство на виконання вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ) надало до ДПІ декларації з податку на додану вартість, а саме:

№16615 від 21.07.03 року на суму 4,00 грн. (частково погашено на суму 0,33 грн.);

№19332 від 01.09.03 року на суму 4,00 грн.;

№20690 від 19.09.03 року на суму  4,00 грн.;

№24064 від 20.10.03 року на суму   4,00 грн.;

згідно яким самостійно узгодило свої податкові зобов'язання з названого податку.

          Вищеперелічені документальні докази наявності податкового боргу, а також його розрахунок  позивачем додано до матеріалів справи.           

          Позивач довів суду, що податковий борг у відповідача виник у зв'язку з несплатою ним самостійно узгоджених податкових зобов'язань згідно підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ, в якому сказано, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

          3.З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вжив заходів, спрямованих на погашення цього податкового боргу.

          У зв'язку з цим ДПІ було вжито низку заходів, спрямованих на спонукання платника податків до його погашення, а саме:

          12 квітня 2005 року винесено три податкові повідомлення-рішення про застосування щодо боржника на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ штрафних (фінансових) санкцій:

          №0003311601/0 –у сумі 1,39 грн. –10%  від несвоєчасно сплаченого податку у сумі 13,90 грн.;    

          №0003301601/0 – у сумі 22,00 грн. –20 %  від несвоєчасно сплаченого податку у сумі  440,00 грн.;

          №0003291601/0 –у сумі 198,00 грн. –50% від несвоєчасно сплаченого податку у сумі 9900,00 грн.

          Кожне з цих податкових повідомлень-рішень платник податку отримав особисто 12.04.05 року.

          Жодне з них він не оспорив та не оскаржив.

          Таким чином, згідно наданим позивачем розрахунку суми податкового боргу та довідки про останній, -

          податковий борг склав 237,06 грн. (податкове зобов'язання –15,67 грн. + штрафні санкції –221,39 грн.);

          нарахована на цей борг пеня –693,73 грн.

          Відповідач не надав будь-яких документальних доказів, які б спростовували суму боргу; від здійснення взаємозвірки щодо його стану він ухилився.

          ІІ.Заслухавши  представників сторін,  дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  з таких підстав.          

          1.Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина 1 ст. 67 Конституції України).

           Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктам 1 частини 1 ст.14 цього Закону  податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

          Платником цього податку є юридичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) (ст. 4 ЗУ №1251-ХІІ).

           2.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач щодо сплати податку на додану вартість припустився порушення  вимог  підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних  днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

          У зв'язку з несплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання у відповідача виник податковий борг, - тобто податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене  в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 ст. 1 ЗУ №2181-ІІІ).

Сума цього боргу з ПДВ документально підтверджена.  

          3.Законом №2181-ІІІ визначено лише один спосіб стягнення податкового боргу у судовому порядку –шляхом звернення стягнення на  активи боржника.

           Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181-ІІІ є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

4.Що стосується доводів відповідача про закінчення терміну позовної давності для звернення позивача до суду з позовом про звернення стягнення на активи боржника у зв'язку з наявністю у нього непогашеного податкового боргу з ПДВ, - то суд НЕ погоджується з ними та НЕ застосовує його при вирішенні цього спору з наступних підстав.

             Згідно частині 3 ст. 2 Цивільного кодексу Української РСР (далі –ЦК УРСР), який був чинним до 01.01.04 року, та частині 2 статті 1 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), який є чинним з 01.01.04 року,  до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, а тому у суду немає підстав у даному випадку застосовувати положення статтей глави 5 розділу І ЦК УРСР «Позовна давність»(глави 19 розділу У ЦКУ).

          Статтею 15 ЗУ №2181-ІІІ встановлено, що орган державної податкової служби має право самостійно ВИЗНАЧИТИ суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку  подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку  податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду у адміністративному або судовому порядку.

          У даному випадку ДПІ звернулася з приводу СТЯГНЕННЯ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ суми податкового боргу (у т.ч. пені та штрафних санкцій).

          Аналіз Закону України №2181-ІІІ показує, що ним НЕ встановлено термін позовної давності щодо стягнення у СУДОВОМУ порядку суми податкового боргу.

          5.Право ДПІ на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України в ід 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

          Таким чином, позивач, будучи суб'єктом владних повноважень, довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДВ, а також факт його ухилення від його сплати, - суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.     

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, частини 1 ст. 67 Конституції України; ст.14 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись  ч. 6 ст. 71, ст. 86, ч. 3 ст. 122, ст.ст. 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛугРемБуд», ідентифікаційний код 24179050, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Степовий, 17, кв. 63, - на користь Державного бюджету на рахунок 31113029600003, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013; отримувач: ВДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області,  код платежу  24046701, - податковий борг з податку на додану вартість  у сумі 930 (дев'ятсот тридцять) грн. 79 коп., у тому числі: основний платіж –15 грн. 67 коп., пеня –693 грн.73 коп., штрафні (фінансові) санкції –221 грн. 39 коп., - звернувши стягнення на активи боржника.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників сторін у судовому засіданні 21.06.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 26.06.2007 року.

Суддя                                                                                                          А.П.Середа