Постанова

від 16.01.2019 по справі 813/3087/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/751/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Герман О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у справі № 813/3087/18 за адміністративним позовом Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда до Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Лунь З.І. області 26.07.2018 року, згідно з протоколом судового засідання 13:29 год., повний текст складено 26.07.2018), -

ВСТАНОВИВ:

Вище професійне училище № 11 м. Червонограда Львівської області (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач) про скасування постанови державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Буйної С.В. від 06.07.2018 про стягнення виконавчого збору (виконавче провадження № 56672932).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що керуючись листом Мінюсту України № 20-5-478, утримання податків із суми стягнутої заробітної плати працівника, яку останній отримує при примусовому виконанні рішення суду, Законом України Про виконавче провадження не передбачено.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04.12.2017 № 459/2617/17 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда, третя особа - директор Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда Білик О.М., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

16.05.2018 постановою Апеляційного суду Львівської області №22-ц/783/7566/17 рішення Червоноградського міського суду Львівської області №459/2617/17 від 04.12.2017 скасоване та ухвалене нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 17-к/3 від 31.08.2017 р Про вивільнення працівників Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда в частині звільнення з роботи 31.08.2017 по п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності працівників) - ОСОБА_3, викладача фізики. Поновлено ОСОБА_3 на роботі у Вищому професійному училищі № 11 м. Червонограда на посаді викладача фізики. Стягнено з Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 45203,00 грн.(сума вказана без утримання податків й інших обов'язкових платежів).

18.06.2018 Червоноградським міським судом Львівської області видано виконавчий лист № 459/2617/17, в якому боржником зазначено Вище професійне училище № 11 м. Червонограда Львівської області про стягнення з Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 45203,00 грн.

Даний виконавчий лист перебував на виконанні у Червоноградському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Постановою державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Буйною С.В. 26.06.2018 відкрито виконавче провадження № 56672932 на підставі виконавчого листа № 459/2617/17, виданого 18.06.2018 Червоноградським міським судом Львівської області.

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження №56672932 від 26.06.2018 боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а також зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4520,30грн.

06.07.2018 державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Буйною С.В. прийнята постанова ВП№56672932 про стягнення виконавчого збору з Вищого професійного училища №11 м. Червонограда Львівської області в сумі 4076,38грн. у відповідності до вимог ст.ст. 3, 27, 40 Закону України Про виконавче провадження , оскільки боржником заборгованість сплачено частково в добровільному порядку на суму 4439,20грн., залишок заборгованості становив 40763,80грн.

Не погодившись з вищевказаним позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем добровільно було виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження в частині нарахування та виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме в сумі 5583,90грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Частиною 4 ст. 372 КАС України визначено, що примусове виконання рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - також Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п'ятою ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Відповідно до ст. 27 цього ж Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи встановлено, що постановою державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Буйною С.В. 26.06.2018 відкрито виконавче провадження №56672932 на підставі виконавчого листа №459/2617/17, виданого 18.06.2018 Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з Вищого професійного училища № 11 м. Червонограда на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 45203,00 грн.( сума вказана без утримання податків й інших обов'язкових платежів).

У травні 2018 року Вищим професійним училищем № 11 м. Червонограда було нараховано ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5583,90грн. та виплачено 4439,20грн.

Крім того, нарахована сума середнього заробітку у розмірі 5583,90грн., становить собою суму середнього заробітку ОСОБА_3 без утримання податків й інших обов'язкових платежів (тобто з урахуванням сум податків та обов'язкових платежів), тоді як 4439,20 грн. є саме тією сумою, яка була фактично отримана ОСОБА_3, після утримання податків й інших обов'язкових платежів податковим агентом, тобто Вищим професійним училищем № 11 м. Червонограда.

06.07.2018 державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Буйною Світланою Вікторівною винесено постанову про стягнення з боржника Вищого професійного училища №11 м. Червонограда виконавчого збору в сумі 4076,38гривень, виконавче провадження ВП№56672932.

З апеляційної скарги встановлено, що сума виконавчого збору (10%) визначалася, виходячи із різниці визначеної судом суми середнього заробітку ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу в розмірі 45203,00 грн. та фактично отриманої ОСОБА_3 суми (з урахуванням утримання податків й інших обов'язкових платежів) в розмірі 4439,20 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем добровільно було виконано рішення суду до відкриття виконавчого провадження в частині нарахування та виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме в сумі 5583,90грн.

Частиною 9 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 вказаного Закону).

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що відповідач неправомірно розрахував суму судового збору з урахуванням суми середнього заробітку ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу у розмірі фактично отриманої ним (4439,20грн), тобто такої суми, з котрої вже були утримані податки та обов'язкові платежі, тоді як згідно з судовим рішенням визначено суму без утримання податків та обов'язкових платежів, тобто, до якої включено податки та обов'язкові платежі.

Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог якості закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі Михайлюк та Петров проти України (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі Полторацький проти України (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у справі № 813/3087/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 18.01.2019