Ухвала

від 17.01.2019 по справі 757/280/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/280/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

03.01.2019 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12014220510002973 від 08.11.2014 року, а саме на належні йому земельні ділянки.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 року було задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні та накладено арешт на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_3 . Вважає, що арешт накладено необґрунтовано, в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки ОСОБА_3 не має ніякого відношення до кримінального провадження № 12014220510002973 від 08.11.2014 р., не знайомий з іншими фігурантами провадження, йому не повідомлено підозру. Зазначає, що земельні ділянки, на які накладено арешт, отримані ним на законних підставах в результаті укладення ним цивільних договорів, які ніким не оспорені, заявник є добросовісним набувачем, а в клопотанні прокурора не наведено обґрунтування та не надано належних доказів відповідності земельних ділянок критеріям, встановленим ст. 98 КПК України та не доведено підстав для застосування до нього заходів кримінально-правового характеру. Вважає, з огляду на ст. 170 КПК України, що вжитий захід кримінального провадження є явно неспівмірним з обмеженням його права користування та розпорядження майном, що в цілому обумовлює необхідність його скасування.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просив клопотання задовольнити.

Слідчий, за клопотанням якого накладено арешт на майно, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду клопотання у його відсутності та заперечень, суду не надав та слідчим суддею визнано можливим розглядати клопотання у його відсутності.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням особи, визначеною частиною першою цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 року за фактом вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК України.

Слідчий в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки, які могли бути здобуті злочинним шляхом або одержані в якості неправомірної вигоди від прикриття факту незаконності діяльності злочинної організації.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 року клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на земельні ділянки визначені в клопотанні, в тому числі на земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 , що підтверджується наданими заявником свідоцтвами про право власності та договорами про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на земельні ділянки, слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, а саме те, що земельні ділянки ОСОБА_3 відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування клопотання про арешт майна слідчий в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , зазначав, що земельні ділянки могли бути здобуті злочинним шляхом або одержані в якості неправомірної вигоди від прикриття факту незаконності діяльності злочинної організації, на інші підстави для арешту майна слідчий у клопотанні не посилався, а слідчий суддя не встановлював.

Разом з тим, до матеріалів кримінального провадження не долучено допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно було одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину, як і доказів того, що земельні ділянки належні ОСОБА_3 мають відношення до вказаного кримінального провадження, а також того, що земельні ділянки можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.

Також слід зазначити про те, що з моменту накладення арешту на майно минуло вже понад два роки, однак органом досудового розслідування за цей тривалий строк не зібрано та не надано суду переконливих доказів того, що земельні ділянки, на які накладено арешт, були здобуті злочинним шляхом або одержані в якості неправомірної вигоди від прикриття факту незаконності діяльності злочинної організації.

Заявником надано докази законності набуття ним права власності на земельні ділянки, а саме: договори іпотеки та договори про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок іпотечного майна.

Так, земельні ділянки кадастровий №6310136300:16:013:0042 площею 9,3146 га, кадастровий №6310136300:16:013:0044 площею 4,8534 га, кадастровий №6310136300:16:013:0045 площею 6,3269 га та кадастровий №6310136300:16:013:0046 площею 11,9188 га. набуті на підставі нотаріально посвідчених договорів про задоволення вимог іпотекодержателя укладених між ОСОБА_3 (іпотекодержатель) та ОСОБА_7 (іпотекодавець) від 22.03.2013 р., за умовами яких іпотекодержатель задовольняє свої грошові вимоги за рахунок іпотечного майна в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Зі змісту зазначених договорів вбачається, що ОСОБА_7 (іпотекодавець) набула право власності на спірні земельні ділянки шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Матеріали провадження не місять доказів того, що зазначені договори визнані недійсними у судовому порядку або оспорюються сторонами та/або заінтересованими особами. Крім того, спосіб набуття ОСОБА_3 у власність земельних ділянок є відмінним від обставин встановлених досудовим розслідуванням щодо безоплатного надання земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності.

Вказані обставини свідчать про законність набуття заявником права власності на арештовані земельні ділянки та ставлять під сумнів твердження органу досудового розслідування про те, що земельні ділянки здобуті злочинним шляхом та взагалі про пов`язаність таких земельних ділянок з подією кримінального правопорушення.

Крім того, відсутні підстави вважати, що користування та/або розпорядження земельними ділянками може зашкодити кримінальному провадженню, в силу фізичних властивостей земельних ділянок, як об`єкту матеріального світу.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту як на майно здобуте злочинним шляхом або одержане в якості неправомірної вигоди від прикриття факту незаконності діяльності злочинної організації, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

Також слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, та з матеріалів провадження вбачається, що на момент розгляду провадження у ОСОБА_3 відсутній процесуальний статус, з яким закон пов`язує можливість накладення арешту на його майно, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення та тривалість досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення вказаного кримінального провадження, як арешт майна, а саме земельних ділянок, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання та скасувати арешт накладений на земельні ділянки ОСОБА_3 .

За таких обставин, керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 року в частині наступних земельних ділянок, власником яких є ОСОБА_3 , а саме: земельні ділянки за адресою: м. Харків, Білгородське шосе (біля табору «Лісова казка») власником яких є ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 ): кадастровий №6310136300:16:013:0042 площею 9,3146 га, кадастровий №6310136300:16:013:0044 площею 4,8534 га, кадастровий №6310136300:16:013:0045 площею 6,3269 га кадастровий №6310136300:16:013:0046 площею 11,9188 га. кадастровий №6310136300:16:013:0384 площею 0,1473 га; кадастровий №6310136300:16:013:0385 площею 0,1485 га; кадастровий №6310136300:16:013:0386 площею 0,1478 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0388 площею 0,1403 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0389 площею 0,1010 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0390 площею 0,1002 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0391 площею 0,1007 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0392 площею 0,1001 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0393 площею 0,1038 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0394 площею 0,1033 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0395 площею 0,1033 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0396 площею 0,1033 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0397 площею 0,1266 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0402 площею 0,2113 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0403 площею 0,1070 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0404 площею 0,1243 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0405 площею 0,1791 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0406 площею 0,1978 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0409 площею 0,0736 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0410 площею 0,1585 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0411 площею 0,1562 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0412 площею 0,1562 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0413 площею 0,2215 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0414 площею 0,1610 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0415 площею 0,1610 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0416 площею 0,2175 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0417 площею 0,1619 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0418 площею 0,1125 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0419 площею 0,1344 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0420 площею 0,2067 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0421 площею 0,1963 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0423 площею 0,1831 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0424 площею 0,1562 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0425 площею 0,1629 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0426 площею 0,1610 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0427 площею 0,1316 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0428 площею 0,0100 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0429 площею 0,1691 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0440 площею 0,1070 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0441 площею 0,1155 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0442 площею 0,1290 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0443 площею 0,1381 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0444 площею 0,1399 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0445 площею 0,1191 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0446 площею 0,0949 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0447 площею 0,0664 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0448 площею 0,1555 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0449 площею 0,2088 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0450 площею 0,2088 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0451 площею 0,2089 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0452 площею 0,2089 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0453 площею 0,2089 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0454 площею 0,2017 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0455 площею 0,2016 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0456 площею 0,2016 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0457 площею 0,1999 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0458 площею 0,1395 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0459 площею 0,14 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0460 площею 0,2016 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0461 площею 0,1988 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0462 площею 0,2047 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0463 площею 0,1243 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0464 площею 0,1151 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0465 площею 0,1427 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0466 площею 0,1962 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0467 площею 0,1962 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0468 площею 0,1394 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0469 площею 0,1329 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0470 площею 0,1946 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0471 площею 0,1962 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0472 площею 0,1963 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0473 площею 0,1967 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0474 площею 0,0065 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0475 площею 0,6907 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0476 площею 0,3662 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0477 площею 0,1423 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0478 площею 0,0999 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0479 площею 0,0999 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0480 площею 0,1001 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0481 площею 0,1002 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0482 площею 0,1006 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0483 площею 0,1016 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0484 площею 0,1 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0485 площею 0,1972 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0486 площею 0,1972 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0487 площею 0,1972 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0488 площею 0,1972 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0489 площею 0,1972 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0490 площею 0,1330 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0491 площею 0,1259 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0492 площею 0,1285 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0493 площею 0,1304 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0494 площею 0,1904 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0495 площею 0,1904 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0496 площею 0,1904 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0497 площею 0, 1904 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0498 площею 0,1904 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0499 площею 0,1861 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0500 площею 0,1859 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0501 площею 0,1857 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0502 площею 0, 1855 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0503 площею 0,1853 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0504 площею 0,1321 га; кадастровий № 6310136300:16:013:0505 площею 0,1262 га.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1