Постанова

від 16.01.2019 по справі 290/207/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №290/207/17 Головуючий у 1-й інст. Бабич С. В.

Категорія 19 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 290/207/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Булкін до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2018, ухваленого під головуванням судді Бабича С.В. в смт. Романів,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Булкін звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за дистриб'юторським договором в сумі 53943,66 грн., пеню в розмірі 5017,33 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 557,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 вересня 2014 року між ТОВ Торговий дім Булкін та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який з 5 січня 2017 року припинив підприємницьку діяльність, було укладено дистриб'юторський договір № 1-11491, за умовами якого ТОВ "Торговий дім "Булкін" продавав продукцію, а відповідач купував її з метою подальшої реалізації.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором виникла заборгованість в сумі 53943,66 грн.

Оскільки відповідач умови договору не виконав, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Булкін" заборгованість за дистриб'юторським договором у розмірі 59518,78 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 53943,66 грн., 3% річних у розмірі 557,79 грн. та 5017,33 грн. пені.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що на товарно-транспортних накладних відсутні підписи позивача, що виключає факт отримання відповідачем зазначеної у них продукції. Вказує, що перерахування коштів, на які суд посилається у своєму рішенні, були здійснені не на погашення заборгованості за згаданим договором, а були передплатою за майбутні поставки продукції. Судом першої інстанції не було взято до уваги, що згідно акту звірки взаємних розрахунків, який підписано обома сторонами, заборгованість відповідача станом на 31.12.2015р. становила 39976,95 грн. У період з 01.01.2016 р. по 28.03.2016 р. позивачем було поставлено продукції ще на 122034,34 грн. При цьому, відповідачем у період з 01.01.2016 р. по 15.06.2016 р. було проведено розрахунки на суму 161718,36 грн. Крім того, 24.10.2016 р. було повернуто продукцію на суму 346,79 грн. Таким чином, відповідачем було повністю оплачено вартість поставленого раніше товару.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог та дійшов висновку про їх задоволення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01 вересня 2014 року між ТОВ "Торговий дім "Булкін" (далі - Продавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - Дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір № 1-11491 (далі - Договір) (а.с. 16-18).

Відповідно до пункту 2.1. Договору Продавець продає, а Дистриб'ютор купує кондитерські вироби з метою її подальшої реалізації.

В частині фінансових зобов'язань, сторони визначили строк дії Договору до фактичного виконання таких зобов'язань ( пункт 12.1.)

На виконання умов договору, ТОВ "Торговий дім "Булкін" в період часу з травня по липень 2016 року здійснив поставку продукції Дистриб'ютору на загальну суму 96 238,41 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № Б0000474508 від 16 травня 2016 року на суму 62 042,03 грн та № Б0000684712 від 12 липня 2016 року на суму 34 196,38 грн. (а.с. 26, 27).

За умовами пунктів 8.3.5., 6.7., 6.8. Договору, Дистриб'ютор зобов'язаний сплачувати за поставлений товар у повному обсязі на поточний рахунок Продавця у безготівковій формі з відстрочкою платежу 14 календарних днів з дати поставки Продукції.

Судом також встановлено, що згідно акту взаємозвірки за період з 1 січня 2016 року по 13 грудня 2016 року, проведеної між ТОВ "Торговий дім "Булкін" та ОСОБА_1 сума заборгованості відповідача за Договором становить 53943,66 грн. (а.с. 35).

В силу зазначених вище положень Договору Відповідач повинен був сплатити кошти за товар, поставлений згідно товарно-транспортними накладними не пізніше, ніж 30 травня 2016 року та 26 липня 2016 року відповідно, однак зобов'язання з оплати товару виконав лише частково.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю правовою природою дистриб'юторський договір № 1-11491 від 01 вересня 2014 року є договором поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведені норми матеріального права у їх взаємозв'язку із фактичними обставинами справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за дистриб'юторським договором.

Правильним є також висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми та пені.

Так, відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В свою чергу ч. 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 557,79грн.

Крім цього, пунктом 10.2 Договору визначено, що у випадку прострочення оплати продукції Дистриб'ютор сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов'язання, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, то на підставі пункту 10.2. Договору позивачем було здійснено нарахування пені в сумі 5017,33 грн, яку суд першої інстанції обґрунтовано стягнув.

Доводи апеляційної скарги про те, що товарно-транспортні накладні не містять підписів позивача не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не спростовують факт отримання відповідачем поставленої продукції, оскільки в них міститься печатка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відповідний підпис, що свідчить про те, що відповідач отримав поставлений товар на суму зазначену позивачем в позовній заяві (а.с.26,27). Відсутність підпису позивача на товарно-транспортних накладних на доведеність факту отримання відповідачем товару не впливає, оскільки наявність цих накладних у позивача та надання до суду належно завірених їх копій саме позивачем свідчить про те, що позивач - виробник (постачальник): ТОВ ТД Булкін поставив товар відповідачу - замовнику (платнику): ФОП ОСОБА_1, про що зазначено в реквізитах товарно-транспортних накладних.

При цьому посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 було проведено з позивачем розрахунки на суму 161718,36 грн. не підтвердженні будь-якими засобами доказування, а тому не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Відповідачем в контексті положень ч.1 ст.81 ЦПК України також не доведено, що здійснені платежі були передплатою за майбутні поставки продукції, а не розрахунки на погашення заборгованості за згаданим договором.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.01.2019.

Головуючий Судді