Постанова

від 16.01.2019 по справі 910/1118/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа№ 910/1118/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 20.06.2018 (вх. №09.1-04.1/3843/18 від 02.07.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна країна Вакан на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року

у справі №910/1118/18 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Укрметал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Вакан

про стягнення 117 789,76 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Осмоловський Д.Ю. довіреність б/н від 31.05.18

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю БЦ Укрметал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Вакан про стягнення 100 000,00 грн. основного боргу, 1 536,99 грн. 3% річних, 11 060,27 грн. пені, 5 192,50 грн. інфляційних втрат за договором оренди № 09/02-16 від 09.02.2017 року.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати орендних платежів. У зв'язку з цим позивачем нараховано пеню та інфляційні втрати, річні в порядку ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Вакан на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЦ Укрметал грошові кошти у розмірі 117 789,76 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Вакан , 20.06.2018 подав апеляційну скаргу б/н від 20.06.2018 (вх. №09.1-04.1/3843/18 від 02.07.2018), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/1118/18 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим на підставі неповного встановлення обставин, які мають значення для справи. Так, апелянт вказує на те, що позивач, який є платником ПДВ, не надавав та не реєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на надані послуги в обсягах 100 000,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач просив задовольнити клопотання щодо зобов'язання позивача надати відомості з реєстру ПДВ за період з 01.02.2017 року по 31.08.2017 року як підтвердження факту відсутності реєстрації операцій з надання послуг оренди в податковому обліку підприємства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018 року апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Дідиченко М.А., суддів Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 року апеляційну скаргу б/н від 20.06.2018 (вх. №09.1-04.1/3843/18 від 02.07.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Вакан на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року у справі №910/1118/18 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У відповідності до Розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2018 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2018 року, у зв'язку з перебуванням суддів Руденко М.А. та Пономаренка Є.Ю. у відпустках, для розгляду справи №910/1118/18 визначено інший склад суду: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2018 року за апеляційною скаргою б/н від 20.06.2018 (вх. №09.1-04.1/3843/18 від 02.07.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна країна Вакан на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року відкрито апеляційне провадження. В порядку підготовки справи до розгляду позивачу був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, пояснень тощо.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 року ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

За актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 року справу №910/1118/18 та апеляційну скаргу б/н від 20.06.2018 (вх. №09.1-04.1/3843/18 від 02.07.2018) передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018 року справа № 910/1118/18 та апеляційна скарга б/н від 20.06.2018 (вх. №09.1-04.1/3843/18 від 02.07.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Вакан передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 року справу №910/1118/18 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, пояснень тощо, розгляд справи призначено на 16.01.2019 року.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України, та у строк, встановлений судом, не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

16.01.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Вакан надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач вважає безпідставним нарахування орендної плати за період з квітня 2017 року по серпень 2017 року, оскільки позивач, на думку відповідача, повинен був повернути орендне майно у квітні 2017 року. Також відповідач у своїх письмових поясненнях зазначає, що оскільки позивач податкові накладні на надані послуги в обсягах 100 000 грн не подавав, не реєстрував у Реєстрі податкових накладних, слід вважати, що такі послуги не надавалися.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2019 року вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 16.01.2019 року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за кодом 0411624257057 позивачу 05.12.2018.(вх. №09.2-04/14072/18, а.с. 154).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

09.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЦ Укрметал (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна країна Вакан (орендар за договором, відповідач у справі) був укладений оренди № 09/02-16 (далі - договір), згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (далі - об'єкт оренди).

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передається у користування орендарю.

Згідно з п. 7.2. договору ставка орендної плати на місяць вказується в Додатковій угоді до цього договору, підписаній сторонами. Встановлений розмір (ставка) орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Актом прийому-передачі № 1 від 15.02.2017 року сторони визначили перелік майна, що надається в оренду, та вартість орендної плати цього майна, що становить 25 000,00 грн. на 30 днів (а.с. 25).

Згідно з п. 7.6. договору початком оплачуваного періоду за договором є дата дня одержання об'єкта оренди орендодавцем (дата підписання Акту приймання-передачі об'єкта оренди). Закінченням оплачуваного періоду по оренді за договором є дата дня підписання Акту повернення об'єкта оренди.

Згідно з п. 7.7. договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця користування об'єктом оренди. За перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.1. договору орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня строку дії цього договору, якщо інше не передбачено цим договором, додатковою угодою до нього або нормами цивільного законодавства.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до дати, зазначеної в додатковій угоді до договору, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 3.3. договору в день повернення об'єкта оренди на склад орендодавця останній зобов'язаний здійснити огляд об'єкта оренди і за відсутності сумнівів у відповідності об'єкта оренди, що повертається (або його складових), встановленим цією статтею договору вимогам сторони підписують акт приймання-передачі об'єкту оренди, за яким об'єкт оренди повертається орендодавцю (далі - Акт повернення).

Матеріали справи не містять підписаного сторонами Акту повернення, однак, як встановлено місцевим господарським судом відповідно до пояснень сторін, майно з оперативної оренди було повернуто 31.08.2017 року. Зазначений факт відповідачем не спростовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дослідивши зміст договору № 09/02-16 від 09.02.2017 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БЦ Укрметал та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна країна Вакан , колегія суддів дійшла висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором оренди, правове регулювання якого здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини шостої названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2 договору визначено, що за порушення орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати орендних платежів за період з червня 2017 року по серпень 2017 року в сумі 100 000,00 грн. доведено матеріалами справи, підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем під час розгляду справи, а відтак, з огляду на умови п.11.2 договору, вимоги ст. 625 ЦК України колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування та стягнення з відповідача 100 000,00 грн. основного боргу, 1 536,99 грн. 3% річних, 11 060,27 грн. пені, 5 192,50 грн. інфляційних втрат. Висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають матеріалам справи та зроблені на підставі вірного застосування норм матеріального і процесуального права.

Твердження апелянта, що неподання податкових накладних до фіскального органу на суму визначених позивачем, як несплачених, орендних платежів в сумі 100 000грн спростовує факт надання позивачем послуг оренди на зазначену суму колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи доведено прийняття відповідачем майна в користування та не спростовано факт знаходження даного майна у володінні орендаря до серпня 2017 року.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктом господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, отже невикористання відповідачем орендованого майна під час знаходження такого в його володінні не звільняє останнього від сплати орендних платежів.

З огляду на наведене колегія суддів апеляційної інстанції визнала клопотання апелянта про витребування відомостей реєстрації податкових накладних за період з 01.02.2017 по 31.08.2017 в підтвердження факту з надання послуг оренди таким, що не підлягає до задоволення, оскільки даний факт підтверджено доказами наявними в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд на підставі повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження доказів під час вирішення справи в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі № 910/1118/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна країна "Вакан" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі № 910/1118/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/1118/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/1118/18.

4. Справу №910/1118/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 21.01.2019