Рішення

від 18.01.2019 по справі 240/5326/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5326/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс", Обслуговуючий кооператив "Садово-дачне товариство "Високе" про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (далі - відповідач), треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс", Обслуговуючий кооператив "Садово-дачне товариство "Високе", в якому просить:

- визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради;

- зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути повторно та затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом встановлення 30-денного строку для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що наказом Головного управління Держземаганства у Житомирській області від 13.08.2014 №6-1097/14-14-СГ йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га за кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої та території Брусилівського району Житомирської області за межами населених пунктів Брусилівської селищної ради. Відповідно до вищезазначеного наказу, сертифікованою проектною організацією Приватне підтриємство "Брусилів-Сервіс" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 у власність позивачу для ведення садівництва, який в подальшому було погоджено Відділом Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області та Брусилівською районною державною адміністрацією Житомирської області. Разом з тим, коли позивач звернувся до Брусилівської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою, відповідач рішенням вісімнадцятої сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради від 15.06.2018 № 612 відмовив йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га за кадастровим номером НОМЕР_2 у приватну власність для індивідуального садівництва, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка використовується жителями смт. Брусилів під громадське пасовище. Позивач вважає, що відмова Брусилівської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки є протиправною та суперечить нормам чинного законодавства, оскільки вона не містить, передбачених ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України, підстав для відмови, а також прийнята всупереч п. 2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради № 62 від 15.03.2017, яким передбачено, що за наявності погодженого проекту землеустрою відповідач був зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність. Крім того, позивач зазначає, що розгляд питання про затвердження проекту землеустрою було проведено відповідачем із порушенням встановленого законодавством строку. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

29 листопада 2018 року до суду надійшов відзив Брусилівської селищної ради на позовну заяву ОСОБА_1, в якому представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування такої позиції вказано, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключних повноважень ради. Натомість, при прийнятті Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області наказу "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 13.08.2014 №6-1097/14-14-СГ, було проігноровано та не враховано потребу територіальної громади смт. Брусилів та жителів даного населеного пункту в спірній земельній ділянці, яка використовувалась до того часу в якості громадського пасовища. Оскільки передача в приватну власність оспорюваної земельної ділянки суперечить інтересам територіальної громади смт. Брусилів та її жителів, селищною радою правомірно було прийнято рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у приватну власність для індивідуального садівництва (а.с.28-31).

03 грудня 2018 року до суду надійшло пояснення на позовну заяву третьої особи - Приватного підприємства "Брусилів-Сервіс" (далі - ПП "Брусилів-сервіс") зі змісту яких вбачається, що ПП "Брусилів-Сервіс" є розробником проекту землеустрою громадянина ОСОБА_1 та повністю підтримує позовні вимоги, заявлені позивачем (а.с. 34).

06 грудня 2018 року до суду надійшло пояснення на позовну заяву третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому вказано, що 31 січня 2017 року на підставі розробленого та затвердженого рішення Брусилівської районної ради восьмої сесії VII скликання від 19.10.2016 № 172 проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Брусилів, було внесено відомості до Державного земельного кадастру про віднесення земельних ділянок площею 1853,5313 га (в тому числі й бажаної позивачем земельної ділянки) до земель в межах смт. Брусилів Брусилівського району Житомирської області, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру НВ-1803348222017. Таким чином, бажана позивачем земельна ділянка на даний час знаходиться в межах смт. Брусилів, а Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області на сьогоднішній день не є розпорядником даної земельної ділянки (а.с.36).

Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, 23 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Житомирській області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність, орієнтовною площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.14).

Наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 13.08.2014 № 6-1097/14-14-СГ позивачу була надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 0,12 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Брусилівської селищної ради. Крім того, наказом встановлено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог законодавства (а.с. 15).

На підставі вищезазначеного наказу, сертифікованою проектною організацією Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га за кадастровим номером НОМЕР_2 у власність позивачу для ведення садівництва.

Відповідно до Висновку Відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області Головного управління Держеокадастру у Житомирській області від 16.10.2015 № 454 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва із земель запасу сільськогосподарського призначення за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, на території Брусилівської селищної ради. Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою були відсутні (а.с. 16-17).

Згідно з Висновком Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту населення Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 18.02.2016 № 29 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність для індивідуального садівництва за межами населеного пункту смт. Брусилів на території Брусилівської селищної ради, Брусилівського району, Житомирської області. Крім того, у висновку вказано, що земельна ділянка не суперечить затвердженій містобудівній документації, а підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою відсутні (а.с. 18-19).

Після отримання висновків про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про затвердження вищезазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність для індивідуального садівництва на території Брусилівської селищної ради.

Однак, листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 12.04.2017 № С-5412/0-4056/6-17 ОСОБА_3 було повідомлено, що 31 січня 2017 року на підставі розробленого та затвердженого рішення Брусилівської районної ради восьмої сесії VII скликання від 19.10.2016 № 172 проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Брусилів площею 1853,5313 га Брусилівського району Житомирської області було внесено відомості до Державного земельного кадастру про межі смт. Брусилів. У зв'язку з цим бажана ОСОБА_3 земельна ділянка на даний час знаходиться в межах смт. Брусилів. Оскільки, ч. 4 ст. 173 Земельного кодексу України передбачено, що землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади, а рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки, то позивачу було рекомендовано звернутися із заявою про затвердження проекту землеустрою до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.38).

В подальшому позивач звернувся до Брусилівської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1200 га у власність для індивідуального садівництва на території Брусилівської селищної ради.

Однак, як встановлено із витягу з рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області 18-ої сесії VII скликання від 15.06.2018 №612 ОСОБА_3 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва у зв'язку з тим, що бажана ним земельна ділянка використовується жителями смт. Брусилів під громадське пасовище (а.с. 24).

Зазначена відмова стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №280/97-ВР).

Положеннями ст. 25 Закону України № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.

Так, положеннями ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 ЗК України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Частиною 9 статті 118 ЗК України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затверджено рішенням Брусилівської селищної ради від 15.03.2017 №62 (далі - Положення № 62).

Згідно з п.2.12 Положення № 62 за наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому законом порядку та відповідного клопотання (заяви), Брусилівська селищна рада приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її передачі громадянину у власність.

Відповідно до п.2.13 Положення № 62 підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генерального плану сіл та селища, відсутністю детального плану забудови території, іншої містобудівної документації, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів Брусилівської селищної ради, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено зі змісту рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області № 612 від 15.06.2018, підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою відповідачем зазначено те, що бажана земельна ділянка використовується жителями смт. Брусилів під громадське пасовище.

Суд критично ставиться до доводів відповідача у частині наявності правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та зазначає, що факт використання жителями смт. Брусилів земельної ділянки під громадське пасовище не передбачено як підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідно до пункту 2.13 Положення № 62.

Крім того, підстави щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які встановлено п.2.13 Положення № 62, визначено ЗК України виключно як підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (ч.7 ст.118 ЗК України) або для надання відмови у його погодженні (ч.6 ст.186-1 ЗК України).

Натомість, юридична конструкція частини 9 статті 118 ЗК України передбачає імперативне затвердження проекту землеустрою у разі його належного попереднього погодження в порядку статті 186-1 ЗК України.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 13.08.2014 № 6-1097/14-14-СГ було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с. 15), а в подальшому розроблений ПП "Брусилів-Сервіс" на замовлення позивача проект землеустрою, було погоджено у встановленому законом порядку Відділом Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області Головного управління Держеокадастру у Житомирській області (а.с. 16-17) та Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту населення Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с. 18).

Щодо доводів позивача про порушення Брусилівською селищною радою строків розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою, визначених частиною 9 статті 118 ЗК України суд зазначає, що матеріали справи не містять сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б надали суду можливість встановити точну дати надходження до відповідача погодженого проекту землеустрою ОСОБА_1 та перевірити дотримання чи порушення вищезазначеного строку.

Стосовно доводів відповідача у частині не врахування інтересів територіальної громади при наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою суд зазначає, що правомірність наказу Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 13.08.2014 № 6-1097/14-14-СГ не є предметом розгляду у вказаній адміністративній справі, а тому суд критично ставиться до таких доводів та відхиляє їх.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, а також керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Брусилівської селищної ради на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути повторно та затвердити проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради, суд зазначає наступне.

Питання затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності у приватну власність до виключних повноважень Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження проекту землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, статті 13 Закону України №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,12 га у межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, п.2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15.03.2017 № 62 та з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що відмова Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради, оформлена рішенням Брусилівської селищної ради від 15.06.2018 № 612 прийнята з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції № 64744 від 12.11.2018 (а.с.4) ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул.Митрополита Ілларіона, 50, смт. Брусилів, Брусилівський район, Житомирська область, 12601; код ЄДРПОУ 04348504), треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 38329757), Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс" (вул. Митрополита Ілларіона, 40, смт. Брусилів, Брусилівський район, Житомирська область, 12601; код ЄДРПОУ 32837565), Обслуговуючий кооператив "Садово-дачне товариство "Високе" (вул. Більшовицька, 231, с. Високе, Брусилівський район, Житомирська область, 12610; код ЄДРПОУ 38395293) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною оформлену рішенням від 15.06.2018 № 612 відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул.Митрополита Ілларіона, 50, смт. Брусилів, Брусилівський район, Житомирська область, 12601; код ЄДРПОУ 04348504) в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради.

Зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Ілларіона, 50, смт. Брусилів, Брусилівський район, Житомирська область, 12601; код ЄДРПОУ 04348504) на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) для ведення садівництва земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 орієнтовною площею 0,12 га у межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, п.2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15.03.2017 № 62 та з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Ілларіона, 50, смт. Брусилів, Брусилівський район, Житомирська область, 12601; код ЄДРПОУ 04348504) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович