Рішення

від 14.01.2019 по справі 807/229/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2019 року м. Ужгород№ 807/229/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2;

відповідача: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби, представник - Пензов С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (після державної реєстрації шлюбу згідно свідоцтва про шлюб змінено прізвище на ОСОБА_1) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чопської митниці Міністерства доходів і зборів, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання нечинним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора митного поста Мукачево Чопської митниці Міндоходів. Наказом голови комісії з реорганізації Чопської митниці Міндоходів А.І. Ципящук від 13.01.2015р. № 4-0 Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено з займаної посади.

У наказі про звільнення позивача з займаної посади зазначено про систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, визначених посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормативними актами, що регламентують здійснення державної митної справи та проходження державної служби, відповідно до п. 3 ч. 1 с. 40 Кодексу законів про працю України. Підстава: акт службового розслідування від 29.12.2014р. (Вх. № 25895/1-49), пояснення ОСОБА_1

Позивач вважає, що акт службового розслідування від 29.12.2014р., копія якого йому надано не було, не дає можливості дійти висновку про вчинення з його сторони систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, визначених посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормативними актами, що регламентують здійснення державної митної справи та проходження державної служби і застосування по відношенню до нього п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Тому, наказ голови комісії з реорганізації Чопської митниці Міндоходів А.І. Ципящук від 13.01.2015р. № 4-0 Про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав його протиправності.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. (головуюча суддя - Скраль Т.В.) позовну заяву ОСОБА_1 до Чопської митниці Міністерства доходів і зборів, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання нечинним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було залишено без розгляду (а.с.192-193, Т.1).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі № 807/229/15 - скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.247-250, Т.1).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 110 від 10.03.2017р., судову справу № 807/229/15 передано на розгляду судді Рейті С.І. (а.с.96-97, Т.2).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.09.2017р. (головуючий суддя - Рейті С.І) в задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання звільнення незаконним, визнання нечинним та скасування наказу, поновлення на займаній на час звільнення чи іншій рівнозначній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат відмовлено (а.с.143-150, Т.2).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 807/229/17 - залишено без змін (а.с.199-209, Т.2).

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду (а.с.84-91, Т.3).

Адміністративна справа повернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду 11.12.2018 (вх. № 12491), що вбачається з супровідного листа від 05.12.2018 № 807/229/15/42166/18, провадження № К/9901/34/18 (а.с.94, Т.3).

Відповідно до п. 10 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 14.12.2018р. (головуючий суддя - Шешеня О.М.) справу було призначено до розгляду та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву (а.с.96-97, Т.3).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, зазначивши, що фактичною підставою для звільнення позивача з роботи стала його особиста причетність до внесення до центральної бази даних недостовірної інформації про доставку та митне оформлення товарів, які протягом 2014 року були ввезені на митну територію України. Фактично товар був ввезений на митну територію України без митного оформлення та оподаткування в результаті чого загальна сума недоборів митних платежів склала 4 770 841,00 грн. (по курсу НБУ - еквівалент 424 тис. доларів США). Підставою для прийняття оскарженого наказу про звільнення позивача став акт службового розслідування від 29 грудня 2014 року. Службове розслідування було проведено з метою встановлення фактів причетності посадових осіб митниці до завершення процедури МДП, а також використання атрибутів доступу Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) з порушенням вимог законодавства з питань державної митної справи (а.с.101-109, Т.3).

Позивач надав відповідь на відзив, зазначивши про те, що рішення про застосування дисциплінарного стягнення може бути ухвалено не пізніше одного місяця від дня виявлення (а не вчинення) проступку, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці, і не пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. Відповідно до акту службового розслідування від 29.12.2014р., факти порушення мали місце в період з 19.02.2014р. по 30.06.2014р., а тому наказ про звільнення міг бути прийнятий не пізніше 30.12.2014р. (а.с.131-134, Т.3).

Заперечення щодо відповіді на відзив представник відповідача до суду не надав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі з мотивів, викладених у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на державній службі у митних органах України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.8, Т.1).

Відповідно до наказу Чопської митниці Міндоходів № 4-0 від 13 січня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора митного посту Мукачево Чопської митниці Міндоходів 13 січня 2015 року за систематичне невиконання, без поважних причин обов'язків, визначених посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормативними актами, що регламентують здійснення державної митної справи та проходження державної служби, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю (а.с.5, Т.1).

Підставою для прийняття оскарженого наказу про звільнення позивача став акт службового розслідування від 29 грудня 2014 року (а.с.48-75, Т.1). Службове розслідування проведено з метою встановлення фактів причетності посадових осіб митниці до завершення процедури МДП, а також використання атрибутів доступу ЄАІС з порушенням вимог законодавства з питань державної митної справи.

Службовим розслідуванням встановлено наступне; Протягом лютого-червня 2014 окремими перевізниками, автомобільними транспортними засобами за процедурою МДП були ввезені товари на адреси ТОВ Редмонт2 (код ЄДРПОУ 38865399), ТОВ Компанія Теса (код ЄДРПОУ 36925963), ТОВ Євро Азія Трейд (код ЄДРПОУ 38903127). Загалом було здійснено 23 поставки за книжками МДП. За місцем доставки товарів, ввезених за вказаними ДКПТ була визначена територія ТОВ "Партнер", розташована у зоні діяльності митного поста Мукачево . Комісійно за результатами перегляду інформації, зафіксованої камерами системи зчитування номерних знаків транспортних засобів, встановленої на території ТОВ Партнер встановлено, що транспортні засоби, якими переміщувалися вказані товари на територію ТОВ Партнер не прибували. Таким чином, у вказаних 23 випадках товари до митного оформлення не подавались, декларування товарів у встановленому законодавством порядку не здійснювалось. Також було встановлено, що на митних постах Тиса та Мукачево відсутня відривна частина листків № 2 книжок МДП, які після оформлення книжки МДП митницею призначення направляються до митниці відправлення. Однак, згідно з інформацією, що міститься в ЄАІС, товари за всіма ДКПТ були доставлені до митниці призначення, про це свідчать відмітки у ПІК Контроль за доставкою товарів про завершення їх переміщення. У ході службового розслідування було проведено співставлення та ретельний аналіз інформації про: про дати та дні здійснення закриття процедур МДП; встановлені робочі місця здійснення внесення відповідної інформації до ЄАІС; табелі обліку робочого часу працівників митного поста Мукачево та Тячів ; ОНП, якими було здійснено закриття процедури МДП; можливі суми податків, які підлягали б сплаті у разі пред'явлення товарів до митного оформлення. За результатами аналізу встановлено наступне:

1. Використання атрибутів доступу до ЄАІС для закриття процедури МДП (внесення інформації до ЄАІС про завершення переміщення вантажу), здійснювалось послідовно протягом періоду: з 19.02.2014 р. по 14.03.2014 р. - ОСОБА_7 у її робочі дні, на митному посту Мукачево ; з 22.03.2014 р. по 21.05.2014 р. - ОСОБА_8 у його неробочі дні на митному посту Мукачево ; з 21.05.2014 по 30.06.2014 р. - ОСОБА_9 у його робочі дні на митному посту Мукачево , за винятком 12,14 та 17 квітня 2014 року - коли використовувалися атрибути доступу ОСОБА_10 для закриття процедури МДП, відповідно на м/п Тячів Чопської митниці Міндоходів, м/п Чортків Тернопільської митниці Міндоходів та м/п Мукачево Чопської митниці Міндоходів.

При цьому, 17.04.2014 був неробочим днем ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а 14 та 17 квітня 2014 р. були робочими днями ОСОБА_8 Також, згідно табелю обліку робочого часу, у 20 випадках з 23 (крім 12, 14 та 17 квітня 2014р. про які йшлося вище) закриття книжок МДП було здійснено у робочі дні ОСОБА_1

Матеріалами оперативної перевірки встановлено причетність ОСОБА_1 до закриття процедури МДП, здійснених на м/п Тячів Чопської Митниці Міндоходів та м/п Чортків Тернопільської митниці Міндоходів.

2. З 23 книжок МДП, за якими було завершено процедуру МДП, і які були передані на зберігання до МСАТ у: 9 книжок наявний відтиск ОНП № 528 (ОСОБА_1); 12 книжок наявний відтиск ОНП № 027 (вилучена з використання у 2011 році); 2 книжок ідентифікувати ОНП - не вдалося.

При цьому, з 23 випадків закриття процедури МДП: 18 здійснено у робочі тижні (з яких у 6-х випадках зафіксовано використання ОНП № 528), а 5 - у вихідні дні тижня (суботу, неділю), з яких у 4-х випадках зафіксовано використання ОНП № 528.

3. 3 21-го випадку внесення інформації про завершення переміщення вантажу за книжкою МДП на м/п Мукачево - 12 зроблено не у приміщенні єдиного офісу, а у приміщенні діловодів (кабінет № 8) при цьому:

- з 7 випадків внесення інформації з використанням атрибутів доступу ОСОБА_7 у її робочі дні, лише 1 зроблений у приміщенні єдиного офісу, де знаходиться її основне робоче місце. Решта 6- у кабінеті № 8, за комп'ютером, який не використовувався нею для виконання завдань з діловодства. У 6 випадках тверді примірники книжок МДП містять відтиск ОНП № 528, у одному - № відтиску не вдалося встановити, хоча відтиск відображає запис Чопська митниця ;

- з 6 випадків внесення інформації з використанням атрибутів доступу ОСОБА_8 у його неробочі дні, 2 зроблені у приміщенні єдиного офісу, а 4 - у кабінеті № 8, за комп'ютером, який ним ніколи не ви користувався. У 2-х випадках тверді примірники книжок МДП містять відтиск ОНП № 528, а у 4-х відтиск ОНП № 027;

- з 7 випадків внесення інформації з використанням атрибутів доступу ОСОБА_9 у його робочі дні, 5 зроблені у приміщенні єдиного офісу, а 2- у кабінеті № 8, за комп'ютером, який ним ніколи не ви користувався. У 1-му випадку твердий примірник книжок МДП містить відтиск ОНП № 528, а у 5-ти випадках відтиск ОНП № 027, у одному - № відтиску не вдалося встановити, так само як і приналежність ОНП до тієї чи іншої митниці.

Зазначене формує підстави для висновку про те, що 22 з 23 випадків закриття книжок МДП в ЄАІС (крім 17 квітня 2014 року) з використанням атрибутів доступу посадових осіб Чопської митниці Міндоходів має відношення головний державний інспектор ОСОБА_1, який: у 20 випадках здійснення закриття Процедури МДП працював та мав доступ до комп'ютера у кабінеті діловодів № 8, в той час, коли на своїх робочих місцях працювали ОСОБА_7, ОСОБА_9; у 1 випадку ймовірно самостійно здійснив закриття книжки на м/п Тячів ; у 1 випадку надав атрибути доступу для здійснення закриття книжки МДП посадовій особі Тернопільської митниці Міндоходів.

За результатами службового розслідування, на підставі зібраних документів та матеріалів, комісія прийшла до наступних висновків.

Наявні обставини дозволяють зробити висновок про причетність головного державного інспектора м/п Мукачево ОСОБА_1 до закриття процедури МДП за наступними книжками МДП: SX74703112, XH72911716, XT73598615, XW74705491, XC73598618, GX74705776, VX74722525, XF74722790, XZ74705492, RX74732727.

Факт перебування ОСОБА_1 та роботи з ЄАІС на м/п Тячів формує самостійний склад дисциплінарного проступку, оскільки відповідно до посадової інструкції затвердженої в. о. начальника митниці 25.02.2014 року, метою діяльності головного державного інспектора є забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів, здійснення митних процедур, повноти справляння податків, зборів та інших платежів, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання, протидії митним правопорушенням на митному посту Мукачево .

Робота з ЄАІС чи іншими інформаційними ресурсами митниці у період своєї щорічної відпустки, коли у посадової особи митниці відсутні правові підстави для здійснення своїх функцій, формує склад дисциплінарного проступку, що полягає у: не дотриманні вимог наказу Держмитслужби від 20.08.2012 р. № 452-ДСК у частині тимчасового припинення доступу до ЄАІС; порушенні Типових правил користування комп'ютерною мережею митного органу, спеціалізованої митної установи та організації, затверджених. Наказом Держмитслужби України від 11.03.2008 р. № 216 у частині заборони здійснювати дії, спрямовані на одержання несанкціонованого доступу до обладнання комп'ютерних мереж і до інформації, що зберігається в комп'ютерних мережах.

Також, встановлений факт наявності відбитка ОНП № 528 (ОСОБА_1) на книжках МДП, за якими переміщувалися товари, що не були доставлені до митниці призначення та не подавалися до митного оформлення, за обставин відсутності фактів, які б свідчили про несанкціонований доступ до зазначених ОМЗ, а також їх проставляння у його робочі дні, свідчить про недотримання останнім вимог п. 3.1 Порядку № 723 щодо забезпечення: підтверджуючого та дозвільного характеру її накладення (підтверджує здійснення (завершення) операції, передбаченої певним документом, чи дозвіл на таку операцію або означає завершення митного оформлення, зняття з митного контролю та дозвіл на вільне використання); проставлення печатки на митних деклараціях, товаросупровідних документах, вантажних маніфестах, вантажних дорученнях, коносаментах, поштових відомостях, транспортних документах та митних документах суворої звітності згідно з порядком оформлення цих документів. Вказане також формує самостійний склад дисциплінарного проступку.

Зважаючи на наявність у ОСОБА_1 діючого заходу дисциплінарного впливу у вигляді затримання до одного року присвоєння чергового рангу, яке було застосовано наказом Чопської митниці Міндоходів від 22.08.2014 р. № 49-д, на підставі ст. 14 Закону України Про державну службу у зв'язку з порушення вимог ст. 338 МК України та наказу Мінфіну України від 30.05.2012 р. № 636 при оформленні Акту митного огляду товарів за митною декларацією від 05.01.2014 № 305090000/2014/000109 повторне здійснення працівником протиправних винних дій, що виявилися у вищевказаних порушеннях, дозволяє констатувати факт систематичного невиконання ОСОБА_1, без поважних причин своїх обов'язків. Визначених посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормативними актами, що регламентують здійснення державної митної справи. Зазначене формує юридичні підстави для розірвання трудового договору відповідно до п. 3 ч.1 ст .40 КЗпП.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції Верховний Суд, у своїй постанові вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку, чи було застосовано дисциплінарне стягнення щодо позивача в межах строків, передбачених статтею 148 КЗпП, та чи проведено службове розслідування у відповідності до Інструкції про порядок організації і проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженої Наказом Держмитслужби України від 13 серпня 2010 року № 918 (а.с.90, Т.3).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, враховуючи Висновки Верховного Суду, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Враховуючи дану норму, при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Суд погоджується з позицією позивача, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому необхідно з'ясувати систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільненню.

Зокрема, це узгоджується роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 22 Постанови від 6 листопада 1992р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, де вказано, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147 1 , 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Крім того, перший наказ на позивача було винесено з порушенням ст. 148 КЗпП України, відповідно до якої стягнення може бути застосовано не пізніше шести місяців із дня вчинення проступку, так як акт огляду мав місце 05.01.2014р., а наказ про застосування заходів дисциплінарного впливу № 49-д виданий аж 22.08.2014р. (а.с.110, Т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України: за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Згідно з положеннями п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Стаття 14 Закону України Про державну службу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачає дисциплінарних стягнень, а встановлює тільки додаткову відповідальність.

Отже, приймаючи рішення від 13.01.2015р. про звільнення відповідач не міг враховувати наказ від 22.08.2014р., оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть враховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Необхідно відрізняти дисциплінарні стягнення, закріплені в законодавстві про працю та заходи дисциплінарного впливу.

Особливістю дисциплінарною відповідальності державних службовців є те, що на відміну від кримінальної та адміністративної відповідальності, чинне законодавство не передбачає переліку посадових проступків, за які власне вона й наступає.

Відповідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення. В той же час, статтею 14 Закону України Про державну службу передбачені заходи дисциплінарного впливу, які застосовуються до державних службовців за порушення трудової дисципліни, а саме: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Ці заходи є заходами дисциплінарного впливу, а не заходами дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, звільнення як захід дисциплінарного стягнення - це розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі пунктів статті 40 і пункту 1 статті 41 КЗпП України (п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992р. № 9). У разі ухвалення рішення про звільнення працівника за однією із зазначених підстав власник або уповноважений ним орган має чітко додержувати правил і порядку, встановлених законодавством, а також враховувати особливості застосування підстав звільнення.

У наказі про звільнення позивача від 13.01.2015р. відсутня вказівка на факт вчинення проступку, а є тільки вказівка на систематичне невиконання посадових обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України: при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно з статтею 148 КЗпП України: дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з актом службового розслідування від 29.12.2014р., факти порушення мали місце в період з 19.02.2014р. по 30.06.2014р.

Отже, наказ про звільнення повинен був бути прийнятий не пізніше 30.12.2014р.

Згідно з п. 2.5 Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 13.08.2010р. № 918 (чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція № 918): Порушення стосовно посадової особи за результатами її службової діяльності кримінальної справи, складення протоколу про корупційне правопорушення, притягнення у зв'язку з цим до встановленої законом відповідальності, а також закінчення строків накладення дисциплінарного, адміністративного стягнень не звільняють керівника митного органу від обов'язку призначення службового розслідування для встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 918: строк проведення службового розслідування визначається з урахуванням обсягу та особливостей його проведення, але не може перевищувати двох місяців.

У силу положень п. 6.3 Інструкції № 918: Перед поданням акта службового розслідування на розгляд Голові Держмитслужби або посадовій особі, яка виконує його обов'язки, з актом під підпис ознайомлюються суб'єкт службового розслідування та керівник митного органу, в якому він працює. У разі призначення службового розслідування керівником митного органу або посадовою особою, яка виконує його обов'язки, з актом під підпис ознайомлюються суб'єкт службового розслідування та керівник підрозділу, у якому він працює.

Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення. Процедура ознайомлення проводиться комісією або одним із її членів.

Згідно з п. 6.6 Інструкції № 918: рішення за результатами розгляду акта та інших матеріалів службового розслідування приймається керівником, який його призначив, у 10-денний строк з дати їх надходження . За результатами службового розслідування посадові особи можуть бути притягнені до відповідальності у встановленому законом порядку. У разі необхідності за результатами службового розслідування видається наказ Держмитслужби (митного органу).

Судом було з'ясовано, що керівник отримав акт службового розслідування 30.12.2014р., а прийняв рішення про звільнення 13.01.2015р., тобто з порушенням строку на прийняття рішення (а.с.48, Т.1).

Таким чином, при звільненні за підставами, пов'язаними з дисциплінарною відповідальністю працівника, недотримання певних правил і порядку є порушенням норм законодавства, внаслідок чого наказ про звільнення є нечинним, а працівник підлягає поновленню на роботі.

Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій беззаперечною та головною обставиною є необхідність встановлення в діянні особи складу адміністративного правопорушення. Тобто, основним та беззаперечним доказом вчинення чи не вчинення особою кримінального правопорушення (злочину) є рішення суду, яке набуло законної сили, яким встановлено вину або невинуватість особи.

Відповідно до статті 62 Конституції України: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії , суд зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 відповідач не надав.

Відповідно ст. 235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік .

Середньомісячна заробітна плата позивача, яка обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю звільнення з роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , складає: 3080,94 грн. (із розрахунку згідно довідки відповідача (а.с.111, Т.1)

Позивача звільнено із займаної посади 13.01.2015 року. За 13.01.2015 року йому нараховано та виплачено заробітну плату.

Позивача поновлено на роботі рішенням суду від 14.01.2019 року.

Отже, сума заробітної плати, яка підлягає відшкодуванню позивачу становить 36971,28 грн. (3080,94 грн. х 12 міс.).

Окрім цього, відповідно до пунктів 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України: негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора митного поста Мукачево Чопської митниці Міндоходів чи на іншій рівнозначній посаді Закарпатської митниці Державної фіскальної служби та виплати йому заробітної плати за один місяць в сумі 3080,94 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень належними, достатніми та допустимими доказами не доведено правомірності прийняття Наказу № 4-0 від 13.01.2015 року Про звільнення ОСОБА_1 щодо звільнення ОСОБА_1, головного державного інспектора митного поста Мукачево Чопської митниці Міндоходів , тому наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позивач поновленню на роботі.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

2.Визнати звільнення позивача з посади головного державного інспектора митного поста Мукачево Чопської митниці Міндоходів згідно з наказом голови комісії з реорганізації Чопської митниці Міндоходів А.І. Ципящук від 13.01.2015р. № 4-0 ОСОБА_1 незаконним.

3.Визнати нечинним і скасувати наказ голови комісії з реорганізації Чопської митниці Міндоходів А.І. Ципящук від 13.01.2015р. № 4-0 Про звільнення ОСОБА_1 .

4.Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста Мукачево Чопської митниці Міндоходів чи на іншій рівнозначній посаді Закарпатської митниці Державної фіскальної служби, з 14 січня 2015 року.

5.Стягнути з Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, КОД ЄДРПОУ 39515893) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 36971,28 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят одну гривню двадцять вісім копійок), з відрахуванням податків та зборів відповідно до чинного законодавства.

6.Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста Мукачево Чопської митниці Міндоходів чи на іншій рівнозначній посаді Закарпатської митниці Державної фіскальної служби та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3080,94 грн. (три тисячі вісімдесят гривень дев'яносто чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII Перехідні положення КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.)

СуддяО.М. Шешеня

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 14 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було виготовлено 18 січня 2019 року.