Рішення

від 21.01.2019 по справі 480/4726/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 р. Справа № 480/4726/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 неотриманої за періоди з 01.07.2018 по 31.07.2018 та з 01.10.2018 по 31.10.2018 пенсії;

- зобов'язати Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму неотриманої пенсії за періоди з 01.07.2018 по 31.07.2018 та з 01.10.2018 по 31.10.2018;

- зобов'язати Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області негайно виконати рішення суду у межах суми виплати пенсії за періоди з 01.07.2018 по 31.07.2018 та з 01.10.2018 по 31.10.2018;

- зобов'язати Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області в встановлений судом строк надати Сумському окружному адміністративному суду звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника, перебуває на обліку у відповідача, а також в Управлінні соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Однак, листом від 26.11.2018 позивача повідомлено, що з 01.07.2018 йому припинено виплату пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання на підставі даних Інтегрованої міжвідомчої інформаціно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан". Список осіб з числа внутрішньо переміщених осіб, яким з 01.07.2018 було припинено нарахування пенсії, за липень 2018 року був надісланий до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради. Після опрацювання вищезазначеного списку УСЗН повідомило, що підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у позивача відсутні. Нарахування пенсії ОСОБА_1 поновлено з липня 2018 року. На підставі інформації, яка надійшла до управління 12.10.2018, відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу з 01.10.2018, проте в подальшому виплату пенсії було поновлено з місяця припинення з аналогічних підстав. Водночас зазначено, що суми пенсії, які не виплачені за липень і жовтень 2018 року, будуть виплачені на умовах окремого порядку, що буде визначений Кабінетом Міністрів України. Позивач із бездіяльністю відповідача щодо невиплати йому пенсії за спірні періоди не погоджується, вважає її безпідставною, протиправною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 20.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

10.01.2018 відповідачем у справі надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Південне об'єднане УПФУ Сумської області з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, та на Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що управлінням позивачу було припинено виплату пенсії з 01.07.2018 та з 01.10.2018 у зв'язку із тривалою відсутністю позивача за місцем проживання. Відповідач зазначив, що суми пенсії за липень, жовтень 2018 року будуть виплачені позивачу на умовах окремого порядку, що буде визначений Кабінетом Міністрів України, а тому управління вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, вона знаходиться на обліку в Південному об'єднаному УПФУ Сумської області, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_3 (а.с. 17) та вбачається з позову, відзиву.

ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим отримала довідку Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.11.2014 № 5911000089 (а.с. 16).

Як встановлено із листів Південного об'єднаного УПФУ Сумської області від 26.11.2018 № К-66 (а.с. 19) та від 08.01.2019 № 326/07.1-11 (а.с. 45) з 01.07.2018 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії у зв'язку з тривалою відсутністю за фактичним місцем проживання на підставі даних Інтегрованої міжвідомчої інформаціно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан". Список осіб з числа внутрішньо переміщених осіб, яким з 01.07.2018 було припинено нарахування пенсії, за липень 2018 року був надісланий до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради. Після опрацювання вищезазначеного списку УСЗН повідомило, що підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у позивача відсутні. Нарахування пенсії ОСОБА_1 поновлено з липня 2018 року.

На підставі інформації, яка надійшла до управління 12.10.2018, відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу з 01.10.2018. Список осіб з числа внутрішньо переміщених осіб, яким з 01.10.2018 було припинено нарахування пенсії, за жовтень 2018 року був надісланий до Управління соціального захисту населення Охтирської міської ради. Після опрацювання вищезазначеного списку УСЗН повідомило, що підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у позивача відсутні. Нарахування пенсії ОСОБА_1 поновлено з жовтня 2018 року.

Листом від 26.11.2018 № К-66 (а.с. 19) позивача повідомлено, що виплата пенсії за липень та жовтень 2018 року буде проведена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно із частиною 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв'язку із встановленням факту відсутності позивача за місцем проживання.

Дійсно, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є однією з підстав, визначених у п.п.2 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: (…); 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, вказаний Закон № 1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, виплата пенсії відповідачем була припинена з липня 2018 року, та з жовтня 2018 року у зв'язку із тривалою відсутністю позивача за місцем проживання на підставі даних Інтегрованої міжвідомчої інформаціно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан". Однак, факт відсутності за фактичним місцем проживання не є підставою, виключний перелік яких зазначено у ст. 49 Закону № 1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії.

Таким чином, доводи відповідача, з посиланням на Порядок № 365 та Закон № 1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для відмови у виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки таку підставу як встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування не передбачену ст. 49 Закону №1058-IV. А норми Закону № 1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказане, також, узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.11.2003 № 1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п. 51 рішення Європейського суду з прав людини по справі Пічкур проти України було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про звернення судового рішення в частині присудження виплати пенсії до негайного виконання, суд зазначає, що в його задоволенні необхідно відмовити, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсії, в даному випадку позивачу пенсія виплачується, а спір стосується лише тимчасової невиплати за минулі періоди.

Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 480/4726/18.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Згідно із ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви у розмірі 704, 80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити .

Визнати протиправною бездіяльність Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за періоди з 01.07.2018 по 31.07.2018 та з 01.10.2018 по 31.10.2018.

Зобов'язати Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Сумська, 48, ідентифікаційний код 42421549) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму неотриманої пенсії за періоди з 01.07.2018 по 31.07.2018 та з 01.10.2018 по 31.10.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Сумська, 48, ідентифікаційний код 42421549) на користь Державного бюджету України (отримувач - УК у м. Сумах/м. Суми/22030101, МФО 899998, банк отримувача - Державне казначейство України, код ЄДРПОУ 37970593, рахунок 34312206084030, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко