Справа № 136/2484/18
провадження № 2/136/933/18
РІШЕННЯ
іменем України
"21" січня 2019 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Кривенка Д.Т.
секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Липовецького району про визнання права власності на частку житлового будинку, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи його підставність тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_2. На випадком своєї смерті спадкодавець вчиняла особисті розпорядження, відповідно до останнього вона заповіла належний їй житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та усе належне їй майно своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Позивач спадщину прийняв шляхом постійного проживання із спадкодавцем та подачі заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини в межах визначеного законодавцем строку, інший спадкоємець не використала таке своє право, отож позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, однак у видачі нотаріального акту на вищевказаний житловий будинок нотаріус відмовив позивачеві, мотивуючи тим, що даний будинок належить до суспільної групи колгоспний двір, а тому належить його членам на праві спільної сумісної власності, а встановити, яка частка зазначеного будинку належить спадкодавцю нотаріусу не представляється за можливе, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
У визначений судом строк відповідач не подав до суду відзиву на позов, утім сільським головою подано заяву про визнання позову, відповідно до якої він не заперечував обставини викладені позивачем у позові, просив про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.
Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з'явились, представник просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 30.11.2018 було витребувано матеріали спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2.
З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи суд проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниця померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.5). Після її смерті відкрилась спадщина.
Із матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2, які були витребувані судом було з'ясовано, що згідно останнього особистого розпорядження від 11.04.2011 ОСОБА_2 заповіла своїм дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_1 належний їй житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 та усе належне їй майно. Позивач, ОСОБА_1, спадщину прийняв шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та подачі заяви про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Інші спадкоємці - дочка ОСОБА_3, як спадкоємець за заповітом, та ОСОБА_5, чоловік спадкодавця, який набув права спадкування обов'язкової частки у спадщині за наявності заповіту, від своїх часток у спадщині відмовились, подавши заяви відповідного змісту нотаріусу, отож позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2
Постановою державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори від 09.11.2018 позивачу відмовлено у видачі на його ім'я нотаріального акту на житловий будинок із погосподарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Відмова мотивована тим, що об'єкт нерухомості належить до колгоспного двору, а тому належить його членам на праві спільної сумісної власності, отож встановити, яка частка зазначеного будинку належить покійному спадкодавцю не представляється нотаріусу можливим.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 120 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р., майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
На підставі ст.ст. 121, 123 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р. володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до п.п. "а" п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 14.09.1992, житловий будинок за АДРЕСА_1, належить до суспільної групи колгоспний двір.
Згідно відомостей Попівської сільської ради, які відображені у довідці від 16.11.2018, станом на 15.04.1991 головою колгоспного двору вищевказаного житлового будинку була ОСОБА_2, членами колгоспного двору були: її син ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_5 (а.с.9).
Наведене свідчить, що власниками житлового будинку за АДРЕСА_1, були три особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, отож об'єкт нерухомості належить їм у рівних частинах, тобто по 1/3 кожному.
Зібрані у справі докази підтверджують те, що після смерті спадкодавця позивач успадкував 1/3 частки спірного об'єкта нерухомості, однак реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлений можливості. Крім цього, підтверджено належність позивачеві частки у виді 1/3 вищевказаного об'єкта нерухомості, однак узаконити її в установленому законом порядку позивач також не може, отож належність позивачеві 2/3 частки підтверджено належними та допустимими доказами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини викладені у позовній заяві, наявність порушених прав позивача є очевидною, відтак вони підлягають захисту судом у спосіб, що ним обраний.
Крім цього, представник відповідача надав суду заяву про визнання позову.
Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2; РНОКПП - НОМЕР_1) до Попівської сільської ради Липовецького району (місцезнаходження: вул. Незалежності 2-А, с. Попівка, Вінницька область, поштовий індекс 2255; ЄДРПОУ - 04329116) про визнання права власності на частку нерухомого майна, -задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки житлового будинку за АДРЕСА_1 Вінницької області.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при пред'явленні позову згідно квитанції № 0.0.1198299888.1 (отримувач УК у Липовецькому районі р/р 22030101; рахунок отримувача 31217206002273; код отримувача 37336986; банк отримувача 899998), що становить 352, 40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Т. Кривенко
Суд | Липовецький районний суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2019 |
Оприлюднено | 22.01.2019 |
Номер документу | 79282377 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Липовецький районний суд Вінницької області
Кривенко Д. Т.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні