Рішення

від 21.12.2018 по справі 910/14115/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2018Справа № 910/14115/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мадеста" доФізичної особи-підприємця Кондрашової Єлизавети Сергіївни простягнення 57 311,25 грн. Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Письменна О.М.

Представники сторін:

від позивача:Давідкова К.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мадеста" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кондрашової Єлизавети Сергіївни (надалі - "Підприємець") про стягнення 57 311,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятого на себе за Договором суборенди частини торгового центру №04-09-15/01 від 03.09.2015 грошового зобов'язання з оплати користування протягом квітня-липня 2018 року суборендованою площею, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по орендній платі у розмірі 16 500,00 грн. Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням Підприємцем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 3% річних 196,15 грн., пеню у розмірі 2 289,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 195,82 грн., нараховані за період з 02.05.2018 по 22.10.2018.

До того ж, позивач вказує, що відповідачем не виконано свого зобов'язання з повернення суборендованого майна після припинення Договору суборенди частини торгового центру №04-09-15/01 від 03.09.2015, у зв'язку з чим просить суд стягнути з Підприємця штраф в розмірі подвійної місячної орендної плати за кожен день неправомірного користування суборендованою площею, який за розрахунками Товариства становить суму 26 129,03 грн. та штраф в розмірі 3% від орендної плати за місяць за кожен випадок та за кожен день тривання порушення відповідачем свого зобов'язання із підписання акту повернення суборендованої площі у розмірі 12 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/1415/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено проведення судового засідання на 20.11.2018.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 20.11.2018 та від 11.12.2018, у зв'язку із неявкою представників відповідача та необхідністю надання позивачу часу для уточнення обставин спірних правовідносин, судове засідання відкладалося до 11.12.2018 та 21.12.2018, відповідно.

21.12.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано пояснення, відповідно до яких зазначено, що строк дії спірного договору закінчився 03.08.2018 (включно), згідно ч. 3 п. 1 Додаткової угоди №2 до Договору, а майно суборендаря, розташоване на частині асфальтного покриття, яке було передано в оренду, було вивезено 27.07.2018 КП "Київблагоустрій", на підтвердження чого додано фотографії відповідного припису на майні Підприємця.

В судове засідання 21.12.2018 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Відповідач, своїх повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду міста Києва від 26.10.2018 про відкриття провадження у справі, як і послідуючі ухвали суду (про повідомлення про дату, час і місце судового засідання) були направленні відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці таких ухвал, на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1.

Однак, поштові відправлення, якими було направлено на адресу відповідача ухвали суду від 26.10.2018 та від 20.11.2018, були повернуті Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" до суду без вручення з поміткою: "за закінченням терміну зберігання".

В той же час, ухвала суду про повідомлення про дату, час і місце судового засідання від 11.12.2018 була отримана відповідачем 17.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048387580.

Таким чином, враховуючи положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про існування судової справи №910/14115/18 та про день, час і місце її розгляду.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представників в судові засідання, не реалізацію відповідачем свого права на подання відзиву у визначений строк, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Підприємця та за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.12.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2015 між Товариством (орендар) та Підприємцем (суборендар) було укладено договір суборенди частини торгового центру №04-09-15/01 (надалі - "Договір"), у відповідності до якого орендар зобов'язався передати суборендарю, а суборендар зобов'язався прийняти у тимчасове платне користування суборендовані площі (частину торговельно-складського комплексу з офісними приміщеннями та парковкою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 37 (Торгово-розважальний центр "ART MALL"), у вигляді частини асфальтного покриття, параметри якої визначаються у додатку №1 до договору) та зобов'язався сплачувати орендарю та інші платежі за договором, а також повернути суборендовані площі орендарю на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п. 3.1 Договору суборендовані площі надаються в суборенду на строк, зазначений в додатку №1 до цього договору. Користування суборендованими площами розпочинається з моменту підписання акту приймання-передачі суборендованих площ між орендарем та суборендарем. Строк суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що приймання-передача суборендованої площі здійснюється за відповідним актом приймання-передачі суборендованої площі, що підписується орендарем та суборендарем.

За змістом п.п. 6.1, 6.2.1-6.2.4 Договору за суборенду суборендованої площі суборендар сплачує орендарю плату, яка складається з орендної плати. Орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі суборендованої площі в користування. Припинення нарахування платежів за цим договором, якщо інше не визначено його положеннями чи чинним законодавством України, припиняється з моменту укладення акту повернення. Розмір орендної плати за користування суборендованої площі на умовах суборенди визначено сторонами в додатку №1 до даного договору. Орендна плата визначена сторонами в додатку №1 до даного договору сплачується суборендарем до 01 числа поточного місяця суборенди. Орендна плата сплачується на підставі даного договору та додатку №1 до нього. Орендар надає суборендареві відповідні рахунки на вимогу суборендаря до 25 числа місяця, що передує оплачуваному. Оплата орендної плати за цим договором не залежить від факту отримання такого рахунку суборендарем.

У відповідності до п.п. 7.1, 7.5 Договору суборендар, на підставі рахунків орендаря, зобов'язаний компенсувати останньому витрати за використані в суборендованій площі потужності Інженерних систем, що дозволяють (забезпечують) суборендарю здійснювати діяльність на суборендованій площі. Витрати на компенсацію потужностей інженерних систем сплачуються протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку орендаря. Розмір такої компенсації визначається орендарем на підставі рахунків орендодавця. Щомісячні платежі, вказані в статті 7 цього договору, сплачуються (компенсуються) суборендарем до 01 числа поточного місяця суборенди, а у разі, якщо вони не визначені сторонами в додатку №1 до договору та потребують отримання рахунку орендаря - протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Положенням п. 11.1 Договору встановлено, що після закінчення строку суборенди чи дострокового припинення (розірвання) договору, суборендар зобов'язаний передати орендарю суборендовані площі протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту закінчення строку суборенди (в тому числі у разі дострокового припинення договору з будь-якої із причин) за актом приймання-здачі суборендованої площі (чи іншого аналогічного акту про повернення суборендованої площі із користування). Суборендовані площі повертаються з урахуванням нормального фізичного зносу, чистими та вільними від майна суборендаря, а також вільними від віддільних поліпшень здійснених суборендарем.

Відповідно до п. 11.2 Договору обов'язок з підготовки акту повернення суборендованої площі лежить на орендареві.

В додатку №1 до Договору сторонами було погоджено комерційні умови договору суборенди, зокрема, визначено, що: загальна площа суборендованих площ, що передається в користування складає 3,60 кв.м.; суборендовані площі знаходяться на території паркінгу Торгового центру; строк дії Договору та строк користування суборендованої площі становить 35 місяців з моменту укладення сторонами даного Договору (з урахуванням додаткової угоди №2 до Договору від 03.09.2017); розмір основної суми (орендної плати) - 5 000,00 грн.

На підставі Договору 06.09.2015 позивач передав, а відповідач прийняв в користування суборендовані площі, а саме: частину Торгового центру у вигляді частини асфальтованого покриття, загальною площею 3,60 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі суборендованих площ до Договору від 06.09.2015.

21.08.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №21-08-18/01, в якому повідомляв, що строк дії Договору припинився 03.08.2018, однак, відповідач свого обов'язку щодо повернення суборендованих площ протягом 5 (п'яти) календарних днів не виконав, а внаслідок існування простроченої заборгованості із сплати орендної плати та інших платежів у загальному розмірі 16 984,13 грн. Товариство не має наміру продовжувати відносини за Договором, у зв'язку з чим вимагало погасити існуючу заборгованість.

Листом №04-10-18/01 від 04.10.2018 Товариством було направлено на адресу Підприємця проект акту приймання-здачі (повернення) суборендованої площі до Договору, який просило підписати та повернути на адресу Товариства.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором по оплаті орендних та інших платежів, нарахованих за період квітень - липень 2018 року, а також, нарахованих за прострочення виконання взятих відповідачем на себе за Договором зобов'язань штрафних санкції (в т.ч. неустойки за прострочення по поверненню суборендованих площ та штрафу за не підписання акту повернення суборендованиз площ).

Спірний правочин є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт передачі Товариством та прийняття Підприємцем в суборенду спірного майна за Договором і користування останнім ним у період дії Договору, який згідно приписів п. 3.1 Договору та положень додатку №1 до Договору, з урахуванням додаткових угод №1 від 04.09.2016, №2 від 03.09.2017, становив 04.09.2015 - 03.08.2018.

Враховуючи викладене, за відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо дійсності спірних правовідносин сторін за Договором та визначених позивачем в поданому позові обставин їх існування, в силу приписів ст.ст. 13, 74-76, 79 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджується існування обов'язку Підприємця по сплаті на користь Товариства орендних платежів та відшкодування витрат за використані в суборендованій площі потужності Інженерних систем за визначений позивачем період, а саме: орендних платежів за травень - липень 2018 року у сумі 15 000,00 грн. та витрат за використані в суборендованій площі потужності Інженерних систем за квітень 2018 року у сумі 1 500,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п.п. 6.2.3, 7.1, 7.5 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті орендних платежів та відшкодуванню витрат за використані в суборендованій площі потужності Інженерних систем за Договором мало бути виконано: щомісячно до 01 числа поточного місяця суборенди щодо орендних платежів; по 14.05.2018 щодо оплати витрат за використані в суборендованій площі потужності Інженерних систем за квітень 2018 року (п'ять банківських днів з момент виставлення Товариством відповідного рахунку), а тому строк виконання спірного грошового зобов'язання відповідача на момент вирішення спору настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 16 500,26 грн. в якості оплати орендних платежів за користування суборендованими площами у період травень-липень 2018 року та відшкодування витрат за використані в суборендованій площі потужності Інженерних систем за квітень 2018 року, яка не спростована відповідачем і доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємцем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Підприємця на користь Товариства заборгованості у розмірі 16 500,26 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 289,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 195,82 грн. та 3% річних у розмірі 196,15 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті орендних платежів за користування суборендованими площами у період травень-липень 2018 року та відшкодування витрат за використані в суборендованій площі потужності Інженерних систем за квітень 2018 року, нарахованих у загальний період з 02.05.2018 по 22.10.2018, по кожному платежу окремо, з урахуванням дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання кожного окремого платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню спірних коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до п. 13.5 Договору за порушення умов оплати (строків плати, чи сплати неповних сум) будь-яких передбачених Договором платежів суборендар сплачує орендареві штраф у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день такого прострочення.

При цьому, положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, суд враховує, що не зважаючи на визначення сторонами в умовах п. 13.5 Договору посилання на встановлення такими положеннями штрафу, визначений його положеннями порядок нарахування (у відсотковому розмірі за кожен день прострочення) свідчить про погодження сторонами відповідальності саме у вигляді пені, в розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

При цьому, заявляючи до стягнення пеню за прострочення виконання відповідачем спірного грошового зобов'язання позивачем здійснюється її нарахування виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що відповідає приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втрат та 3% річних обраховані правомірно (у відповідності до наведених положень законодавства та приписів Договору), а тому підлягають задоволенню у заявленому розмірі (пеня у розмірі 2 289,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 195,82 грн. та 3% річних у розмірі 196,15 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 29 129,03 грн., нарахованого в розмірі подвійної орендної плати за прострочення по поверненню суборендованих площ орендарю, та штрафу у розмірі 12 000,00 грн., нарахованого за не підписання акту повернення суборендованих площ, суд відзначає наступне.

По-перше, статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 11.5 Договору у разі відмови суборендаря від повернення суборендованої площі буде вважатись, що суборендовані площі використовуються ним без достатньої правової підстави, а орендар нараховуватиме суборендареві, додатково до штрафних санкцій подвійну оренду плату за період безпідставного користування суборендованими площами.

Згідно із п. 13.3 Договору за використанні суборендованої площі без достатніх правових підстав орендарю суборендарем сплачується штраф в розмірі подвійної місячної орендної плати за кожен день такого неправомірного користування.

З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою для застосування до відповідача такої міри відповідальності за порушення його обов'язку із повернення предмету суборенди за Договором орендарю є факт продовження користування ним суборендованим майном після настання строку виконання відповідного обов'язку з його повернення/звільнення (в даному випадку, позивачем пов'язується закінчення такого строку зі спливом п'ятиденного строку з моменту закінчення строку дії Договору, тобто, 08.08.2018).

Однак, суд відзначає, що враховуючи специфіку орендованого за Договором майна (частина асфальтованого покриття парковки біля Торгового центру) його повернення з суборенди зумовлено необхідністю звільнення наданої Підприємцю площі від будь-якого належного йому майна, з метою користування яким і укладався такий Договір, що забезпечить можливість орендарю подальшого розпорядження таким майном (передачу в наступну суборенду чи використання для власних потреб).

В даному випадку, із наданих представником позивача пояснень та документів (припису інспектора КП "Київблагоустрій" №1810678 від 25.07.2018) вбачається, що розташоване на орендованій згідно Договору площі (частині асфальтованого покриття парковки) майно Підприємця було демонтовано та вивезено 27.07.2018 працівниками КП "Київблагоустрій", а відтак, правові підстави вважати, що відповідачем здійснювалося будь-яке використання суборендованих площ після закінчення строку дії Договору відсутні, що не заперечувалося представником позивача.

Тобто, з вказаної дати жодні перешкоди у користуванні та розпорядженні відповідно до наявних прав позивачем спірним майном відсутні.

Таким чином, з огляду на фактичне звільнення ще до закінчення строку дії Договору суборендованих площ у вигляді частини асфальтного покриття (частини торговельно-складського комплексу з офісними приміщеннями та парковкою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 37 (Торгово-розважальний центр "ART MALL") від майна відповідача, можливість для висновку про безпідставне користування ним такими площами після припинення дії Договору, а відтак, і застосування відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі подвійної місячної орендної плати за кожен день такого неправомірного користування, відсутні.

По-друге, у відповідності до п.п. 13.1.6 Договору за договором орендар матиме право застосувати до суборендаря штраф у розмірі суми, що становить 3% від орендної плати за місяць, за кожен випадок та за кожен день тривання будь-якого з наступних порушень умов Договору, зокрема: якщо суборендар з причин, не залежних від орендаря, не підпише акт приймання-передачі суборендованої площі (чи акт повернення суборендованої площі) у випадку, коли його зобов'язує до цього законодавство або положення договору.

Із тексту поданого до суду позову вбачається, що заявляючи до стягнення штраф за не підписання акту повернення спірного майна з оренди за Договором позивачем здійснюється його нарахування у розмірі 3% від місячної орендної плати за період з 04.08.2018 по 22.10.2018, тобто, з дня, наступного за днем закінчення строку дії Договору, по день звернення з даним позовом до суду.

В той же час, відповідно до п. 11.2 Договору обов'язок з підготовки акту повернення суборендованої площі лежить на орендареві.

Тобто, в силу наведених приписів Договору сторонами було погоджено, що обов'язок із складення акту повернення орендованого за Договором майна покладено саме на позивача, а тому, виконання обов'язку відповідача із підписання такого акту повернення, а відтак, і можливість для висновку про прострочення виконання такого обов'язку, обумовлено складенням такого акту позивачем та направлення його відповідачу.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що акт повернення орендованого за Договором майна було складено Товариством та направлено на адресу Підприємця поштою 05.10.2018 листом №04-10-18/01 від 04.10.2018, а згідно отриманої за допомогою розміщеного на офіційній сторінці ПАТ "Укрпошта" в мережі інтернет веб-сервісу відстеження поштових відправлень та зазначеного в наданій на підтвердження здійснення такого відправлення копії фіскального чеку відділення ПАТ "Укрпошта" трек-номеру інформації вбачається, що відповідне відправлення не було вручено адресату та повернуто на адресу відправника 09.11.2018.

Будь-яких інших доказів на підтвердження отримання відповідачем складеного позивачем акту повернення орендованих за Договором суборендованих площ до закінчення визначеного позивачем в позові строку нарахування відповідного штрафу матеріали справи не містять.

За змістом ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З огляду на викладене, враховуючи, що фактичне звільнення суборендованих площ за Договором мало місце до закінчення строку його дії, а матеріали справи не містять належних доказів отримання відповідачем складеного позивачем акту повернення спірного майна до 22.10.2018, правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за не підписання відповідного акту у визначений позивачем період (протягом 04.08.2018 - 22.10.2018) відсутні.

Таким чином, в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 29 129,03 грн., нарахованого в розмірі подвійної орендної плати за прострочення по поверненню суборендованих площ орендарю, та штрафу у розмірі 12 000,00 грн., нарахованого за не підписання акту повернення суборендованих площ, необхідно відмовити, оскільки останнім не доведено існування обставин, з якими положення чинних норм законодавства України та приписів Договору передбачають можливість застосування до відповідача таких видів відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємця на користь Товариства заборгованості у розмірі 16 500,26 грн., пені у розмірі 2 289,99 грн., 3% річних у розмірі 196,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 195,82 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадеста" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кондрашової Єлизавети Сергіївни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадеста" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 37; ідентифікаційний код 37640914) заборгованість у розмірі 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 26 коп., пеню у розмірі 2 289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 75 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 17.01.2019.

Суддя Р.В. Бойко