Рішення

від 10.01.2019 по справі 911/2179/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Справа № 911/2179/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ЕЛТЕХМАШ"

(адреса: 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 25, код 33966101)

до товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б. МЕТАЛ"

(адреса: 08115, Київська обл., м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, 71, код 39950013)

про стягнення 134072,70 гривень

за участю представників:

позивача - Любаренко М.П.;

відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.10.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛТЕХМАШ" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.МЕТАЛ" про стягнення 134072,70 гривень, з яких 102 300,00 гривень сплачених коштів в якості попередньої оплати за придбаний за договором поставки товар та 31 772,70 гривень штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі рахунку на оплату №109 від 24 листопада 2017 року ним було сплачено грошові кошти в сумі 112500,00 гривень на користь відповідача. Проте, відповідач не поставив товар на суму 112500,00 гривень, як і не було повернуто сплачені грошові кошти, що зумовило звернення ТОВ ЕЛТЕХМАШ з даним позовом. На підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 102300,00 гривень боргу та 31772, 70 гривень штрафу.

Ухвалою господарського суду від 24.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 911/2179/18, призначено розгляд справи по суті на 10.01.2019.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 24.10.2018, 22.11.2018 та 13.12.2018 направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Позивач повідомлений належним чином про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2017 між ТОВ "А.Б.МЕТАЛ" (постачальник) та ТОВ Науково-виробниче підприємство ЕЛТЕХМАШ (покупець) укладено договір поставки №2017/11-05, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити зазначені у відповідних рахунках - фактурах товари, а покупець - прийняти товар і оплатити його.

Згідно із п.2.1 договору загальна вартість товару складає суму вартостей товарів, зазначених у відповідних рахунках - фактурах за весь період дії договору, що орієнтовано дорівнює 12000000,00 гривень, в тому числі ПДВ 200000,00 гривень.

Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата товару здійснюється в гривнях шляхом прямого перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктами 7.1, 7.2 договору сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах DDP м. Вінниця склад покупця згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС" Міжнародної торгової палати ( в редакції 2010 року) протягом трьох робочих днів з моменту виконання п.3.2 договору.

Згідно з п.3.2 договору умовою оплати товару є 100% передплата.

За несвоєчасну поставку товару постачальник несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від вартості партії товару, яка зазначена у рахунках - фактурах, за кожний день прострочення (п.8.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року (п.11.1 договору).

Якщо жодна із сторін до закінчення терміну дії договору письмово не заявить про його розірвання, термін дії договору автоматично пролонгується на кожний наступний рік (п.11.2 договору).

Відповідно до рахунку на оплату №109 від 24.11.2017 вартість 50 (п'ятдесяти) кг кобальту металевого, який ТОВ "А.Б.МЕТАЛ" зобов'язався поставити ТОВ "ЕЛТЕХМАШ" становить 112 500,00 грн, у тому числі ПДВ 18 750, 00 грн.

Факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 112 500,00 (сто дванадцяти тисяч п'ятсот) грн за поставку кобальту металевого підтверджує платіжне доручення №534 від 24.11.2017.

Зі змісту повідомлення позивача в адресу відповідача за вихідним №1 від 02.01.2018 вбачається, що у зв'язку з непоставкою кобальту металевого ТОВ "ЕЛТЕХМАШ" просить ТОВ "А.Б.МЕТАЛ" повернути кошти в сумі 112 500,00 грн або поставити кобальт металевий у повному обсязі (50 кг).

Позивач зазначає, що відповідач після надходження коштів на поточний рахунок не здійснив поставку товару, сплачені кошти в сумі 102300,00 гривень не повернуто на користь позивача.

25.01.2018 відповідач здійснив часткове повернення коштів за недопоставлений товар (кобальт) в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн, що підтверджує копія платіжного доручення №696.

Докази поставки визначеного у рахунку на оплату №109 від 24.11.2017 кобальту металевого суду не надані.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 102300,00 гривень боргу на підставі вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України та штраф у розмірі 31772,70 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ураховуючи, що між сторонами укладено договір поставки, за яким позивач здійснив оплату в розмірі 112 500,00 грн за поставку (купівлю - продаж) 50 кг кобальту металевого, що підтверджено платіжним дорученням №534 від 24.11.2017, в якому зазначено, що призначенням платежу є оплата за кобальт металевий згідно рахунку №109 від 24.11.2017, факт прийняття відповідачем господарського зобов'язання є доведеним.

Предоплату за кобальт металевий було здійснено позивачем 24.11.2017, а отже відповідно до п. 7.2. договору відповідач повинен був поставити товар у строк до 29.11.2017.

Судом встановлено, що відповідач звертався до відповідача із вимого про повернення коштів у сумі 112500,00 гривень у строк до 20.01.2018. Відповідач вказану вимогу виконав частково.

Відповідно до ч. 2. ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів того, що ним було поставлено позивачу товар на суму 102300,00 гривень або повернуто суму попередньої оплати, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 102300,00 гривень.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором договором поставки, позивачем нараховано 31772,70 гривень штрафу.

Відповідно до п. 8.1. договору постачальник за несвоєчасну поставку товару, має сплатити штраф в розмірі 0,1 % від вартості партії товару, яка зазначена у відповідних рахунок-фактурах, за кожен день прострочення поставки товару.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та/або договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення постачальником термінів поставки товару, передбачених договором, за котре було внесено оплату в розмірі 112500,00 гривень, то вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 31772,70 гривень штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірено судом та не оспорено відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 102300,00 гривень предоплати та 31772,70 гривень штрафу за прострочення поставки обладнання.

Витрати по сплаті судового збору покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б. МЕТАЛ" (адреса: 08115, Київська обл., м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, 71, код 39950013) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ЕЛТЕХМАШ" (адреса: 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 25, код 33966101) 102300,00 гривень предоплати, 31772,70 гривень штрафу та 2011,09 судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.01.2019.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак