Рішення

від 16.01.2019 по справі 922/3376/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3376/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного АТ "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_1 України", м. Київ до ТОВ "Центральна районна аптека №62", м. Чугуїв про стягнення 13648,98 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне АТ "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_1 України", м. Київ звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Центральна районна аптека №62", м. Чугуїв заборгованість за Договором поставки лікарських засобів, виробів медичного призначення та супутніх товарів №21-х від 13.06.13р. та Договором поставки наркотичних та психотропних засобів №16/01НП/Х від 25.02.14р. в сумі 13648,98 грн., яка складається з: 11025,69 грн. - сума основного боргу, 2032,84 грн. - інфляційні втрати, 590,45 грн. - 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 17.12.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання на "16" січня 2018 р. о(об) 12:00.

Представник позивача в судове засідання 16.01.19р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судве засідання 16.01.19р. не з`явився. На час розгляду справи в матеріалах справи міститься копія ухвали суду від 17.12.18р. про відкриття провадження по справі, яка направлялась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та яка відповідає адресі, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань -63503, Харківська обл., місто Чугуїв, ВУЛИЦЯ РОЗИ ЛЮКСЕМБУРГ, будинок 14, та повернулась до суду без вручення її уповноваженому представнику відповідача.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

17 червня 2013 року та 25 лютого 2014 року між Державною акціонерною компанією "ОСОБА_1 України" (перейменоване згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 206 в Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_1 України") (надалі - Позивач або ПАТ "ДАК "ОСОБА_1 України") та ТОВ "ЦРА № 62" були укладені Договори на поставку медпродукції в кількості, асортименті і по цінах згідно погоджених видаткових накладних, що є невід'ємними частинами Договору.

Зокрема, 17.01.2017 року Заявником була здійснена передача Боржнику медпродукції за наступними видатковими накладними:

- № 163 від 17.01.2017р. та товарно-транспортною накладною № Р163 від 17.01.2017р. на суму 4077,82 (чотири тисячі сімдесят сім) гривень 82 коп., отримання медпродукції здійснено уповноваженою особою ОСОБА_2 (бухгалтер-касир) за довіреністю № 2 від 13.01.2017 року. У даній видатковій накладній було допущено описку у реквізитах Договору поставки, а саме невірно зазначено дату договору, замість необхідної "25.02.2014" зазначено "25.04.2016".

- № 164 від 17.01.2017р. та товарно-транспортною накладною №Р164 від 17.01.2017р. на суму 6169,53 (шість тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень 53 коп., отримання медпродукції здійснено уповноваженою особою ОСОБА_3 (директор) за довіреністю № 3 від 13.01.2017 року.

Також, 09.02.2017 року Заявником була здійснена передача Боржнику медпродукції за видатковою накладною № 527 від 09.02.2017р. та товарно-транспортною накладною № Р527 від 09.02.2017р. на суму 4387,96 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) гривень 96 коп., отримання медпродукції здійснено уповноваженою особою ОСОБА_3 (директор) за довіреністю № 4 від 08.02.2017 року. У даній видатковій накладній було допущено описку у реквізитах Договору поставки а саме невірно зазначено дату договору, замість необхідної "25.02.2014" зазначено "25.04.2016".

Всього з 17.01.2017р. по 09.02.2017р. за вказаними видатковими накладними було передано медпродукції на загальну суму (з ПДВ) - 14635,31 грн.

Відповідно до умов Договорів оплата за поставлену мед продукцію мала бути здійснена ТОВ "ЦРА № 62":

- за видатковою накладною № 163 від 17.01.2017р. у строк до 07.02.2017 року:

- за видатковою накладною № 164 від 17.01.2017р. у строк до 17.02.2017 року;

- за видатковою накладною № 527 від 09.02.2017р. у строк до 01.03,2017 року.

В порушення п. 4.2 та п. 4.3. Договорів, оплата за поставлену ПАТ "ДАК "ОСОБА_1 України" медпродукцію здійснена ТОВ "ЦРА № 62" лише частково на суму 3609,62 грн. (сума зарахована в рахунок оплати за видатковою накладною № 163 від 17.01.2017р., при цьому залишок заборгованості за даною видатковою накладною залишився в розмірі 468,20 грн.).

Таким чином, станом на 05 грудня 2018 року у Боржника існує заборгованість перед Заявником у загальному розмірі 11025,69 грн.

З метою досудового (претензійного) порядку, на адресу ТОВ "ЦРА № 62" було направлено вимогу про погашення боргу № 1.3/278 від 13.06.2017р. та повторну вимогу про погашення боргу № 1.3/391 від 13.09.2017р., а також досудове попередження №1.1/302 від 17.09.2018р.

Станом на 05.12.2018р. відповіді на дані вимоги не надходило.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 11025,69 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 11025,69 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11025,69 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 590,45 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2032,84 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 590,45 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 2032,84 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 2032,84 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека №62" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Рози Люксембург, буд. 14; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 35248280, р/р 26006000072590 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків МФО 300023) на користь Публічного АТ "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_1 України" (04075, м. Київ, вул. Максименка Федора, будинок 28; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 20078889; п/р 26004000040126 у АТ "Укрексімбанк", м. Київ МФО 322313) заборгованість в сумі 11025,69 грн., інфляційні втрати в сумі 2032,84 грн., 3% річних в сумі 590,45 грн., судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.19р.

Суддя ОСОБА_1