Рішення

від 10.01.2019 по справі 925/1104/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Черкаси справа № 925/1104/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача - адвоката ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Орсед до товариства з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод про стягнення 163 805 грн. 88 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Орсед» звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Перше травня комбікормовий завод» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору про надання охоронних послуг № 28-07/2017 від 28.07.2017 року, 108824 грн. основного боргу, 8089 грн. 99 коп. інфляційних витрат, 2389 грн. 74 коп. 3% річних, 25068 грн. 33 коп. пені, що разом становить 144 372 грн. 06 коп. та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем свого обов'язку з оплати наданих йому позивачем послуг за договором про надання охоронних послуг № 28-07/2017 від 28.07.2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1104/18, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

30.11.2018 року відповідач в особі свого представника подав відзив на позовну заяву (а.с. 94), в якому просив суд відмовити у задоволенні позову щодо стягнення заявлених основного боргу і пені - у зв'язку із спливом строку позовної давності по цій вимозі, трьох процентів річних та інфляційних втрат - у зв'язку з неправильним та безпідставним їх нарахуванням. У відзиві представник відповідача пояснив, що відповідач не заперечує щодо укладеності договору, однак позивач, всупереч умовам договору, в односторонньому порядку припинив надання охоронних послуг, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснив із загальної суми заборгованості станом на певну дату, а не із заборгованості за кожним актом про надання послуг. Також, всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач нарахував пеню понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а посилаючись на умову договору про нарахування пені за кожен день прострочення, не правильно її розтлумачив, оскільки це не означає нарахування пені до повної сплати боргу, що узгоджується з роз'ясненнями, викладеними у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 року. Відповідно до ст. 258 ЦК України, строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені збіг, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені (п. 4 ст. 267 ЦК України). Розрахунок інфляційних втрат не є правильним, оскільки здійснений із загальної суми заборгованості шляхом додавання щомісячно сум заборгованостей, а не шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Розрахунок 3% річних позивач також здійснив із загальної суми заборгованості, а не окремо із боргу за кожним актом про надання послуг.

04.12.2018 року позивач в особі представника подав заяву про збільшення позовних вимог, вказавши, що у позовній заяві ним розрахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних був здійснений станом на 16.07.2018 року, а у даній заяві, користуючись своїм правом, станом на 26.11.2018 року. Остаточно позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 108824 грн. основного боргу, 12318 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 3570 грн. 40 коп. 3% річних, 39093 грн. 20 коп. пені, а разом - 163805 грн. 88 коп., та відшкодувати понесені судові витрати.

13.12.2018 року позивач в особі представника подав відповідь на відзив, у якому не погодився з доводами відповідача та пояснив, що згідно з п. 8.4. договору, закінчення дії договору або дострокове його припинення не звільняє сторони від зобов'язань, які виникли під час дії договору, тобто не звільняє від сплати боргу за підписаними актами про надання послуг. Не відповідає дійсності твердження відповідача стосовно спливу строку позовної давності щодо стягнення пені, оскільки на момент відкриття провадження у справі цей строк ще не минув. Саме посилання відповідача на неправильне нарахування штрафних санкцій нічим не підтверджене, контррозрахунок пені не наданий. Не відповідає дійсності і твердження відповідача щодо розрахунку позивачем 3% річних та інфляційних втрат виходячи із загальної суми заборгованості, оскільки позивачем розрахунок здійснений за кожним актом про надання послуг окремо.

У запереченнях від 21.12.2018 року на заяву про збільшення позовних вимог відповідач просив відмовити у задоволенні збільшених позовних вимог з тих же підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

26.12.2018 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.01.2019 року.

10.01.2019 року позивач в особі представника подав клопотання про приєднання до матеріалів справи розрахунки пені, 3% річних та інфляційних, з урахуванням вимог, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України.

В засіданні суду 10.01.2019 року позивач в особі свого представника позов підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та розрахунків, поданих ним 10.01.2019 року, відповідач в особі свого представника позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

28.07.2017 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Орсед , як охоронне агентство або охорона, чи виконавець, та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод , як замовник, уклали договір № 28-07/2017 про надання охоронних послуг (далі - Договір, а.с. 13-35), за умовами п. 2.1. якого охоронне агентство зобов'язалося забезпечити недоторканність об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (Додаток 4 до договору), а замовник зобов'язався щомісячно сплачувати охоронному агентству, встановлену цим договором, плату.

Сторони погодили усі істотні умови договору, і зокрема, домовилися про таке:

п. 2.2. - об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною;

п. 2.3. - охоронне агентство та замовник здійснюють обмін інформацією про фактичний стан обстановки в реальному масштабі часу, як в усному порядку, так і наданням до 09-00 год. представнику замовника щоденних письмових доповідей за підписом старшого зміни охорони про результати виконаної охороною роботи за минулу добу (Додаток 6);

п. 5.9. - у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення. Затримка платежу з вини банків не підлягає штрафним санкціям і сплата пені не звільняє замовника від сплати заборгованості;

п. 7.3. - загальна сума щомісячної плати за даним договором вираховується перемноженням таких складових, як:

вартості людино/години на об'єкті охорони (28 грн./год.),

кількості годин у добі (24),

середньої кількості діб на місяць (30,5),

кількості цілодовобих постів охорони згідно дислокації (3 цілодобових поста),

та складає 61488,00 гривень, без ПДВ;

п. 7.4. - оплата щомісячної суми договору за надані послуги здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним;

п. 7.5. - охоронне агентство зобов'язано надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним.

В акті про надання охоронних послуг охоронне агентство вказує ціну наданих послуг з урахуванням відшкодування понесених штрафних санкцій, зменшення вартості послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовникові неналежним виконанням умов договору.

Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг.

У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином;

п. 10.1 - договір набирає чинності з 28 липня 2017 року і діє до 28 липня 2018 року;

п. 10.2. - за згодою сторін, термін дії договору може бути продовжений на строк не більше, ніж на один календарний рік, після письмового укладення та підписання сторонами додаткової угоди;

п. 11.4 - Додатками до договору є:

1. Дислокація та план-схема території об'єкту з розташуванням постів.

2. Інструкція по охороні об'єкту.

3. Протокол погодження договірної ціни.

4. Акт прийняття об'єкта під охорону.

5.Акт обстеження технічного стану об'єкта.

6. Доповідна записка старшого зміни про результати виконаної роботи з охорони об'єкту за минулу добу.

7. Акт прийому-передачі ТМЦ.

Згідно з Додатком № 4 до Договору - Акту прийняття об'єкту під охорону від 28.07.2017 року, замовник передав, а охоронне агентство прийняло під охорону зазначені приміщення за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, с. Хацьки, вул. Польова, 5.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Із актів надання послуг № 18 від 31.08.2017 року на суму 24532грн. 80 коп., № 23 від 05.10.2017 року на суму 53070 грн. 00 коп., № 27 від 31.10.2017 року на суму 55754 грн. 00 коп. (а.с. 36-38) вбачається, що позивачем були надані відповідачу послуги охорони за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, с. Хацьки, вул. Польова, 5 у серпні - жовтні 2017 року, а відповідачем такі послуги прийняті в повному обсязі без зауважень, про що свідчать підписи його представника та печатки юридичної особи.

Згідно з даними виписки з рахунку позивача від 29.09.2017 року, відповідач 29.09.2017 року частково оплатив надані позивачем послуги за Договором в сумі 24532 грн. 80 коп.

За розрахунком позивача борг відповідача за період серпень-жовтень 2017 року складає (24532,80 + 53070 + 55754 - 24532,80) 108824 грн. 00 коп.

Відправленими відповідачу листами № 10 від 13.09.2017 року, № 11 від 15.09.2017 року (а.с. 40, 42, докази відправлення - а.с. 41, 43) позивач пропонував сплатити заборгованість за липень, серпень 2017 року, листом № 15 від 10.10.2017 року (а.с. 44, докази відправлення - а.с. 45) - заборгованість за серпень, вересень 2017 року).

Листом №17 від 18.10.2017 року позивач направив представнику відповідача для звіряння акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07. 2017 року по 30.09.2017 року (а.с. 46, докази відправлення - а.с. 47), а листом № 22 від 12.12.2017 року відповідачу - акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2017 року по 31.10.2017 року (а.с. 48, докази відправлення - а.с. 49-50).

01.11.2017 року сторони склали акт зняття об'єкту з під охорони (до Додатку 4 до Договору), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв з під охорони приміщення (а.с. 51-53).

З метою досудового врегулювання спору 23.03.2018 року позивач направив відповідачу претензію на суму 108 824 грн. з доданим Актом звіряння від 23.03.2018 року (а.с. 57, докази відправлення - а.с. 58).

Листом № 9 від 03.07.2018 року, адресованому відповідачу, позивач, посилаючись на припинення 01.11.2017 року договірних відносин, просив підписати і повернути надану нарочно додаткову угоду про припинення дії Договору (а.с. 60). Вимога позивача відповідачем залишена без відповіді і задоволення.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору від 28.07.2017 року № 28-07/2017 про надання охоронних послуг, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов'язок за Договором в повному обсязі, факт надання послуг та їх несплати відповідачем на суму 108824 грн. підтверджений матеріалами справи, а тому цей борг підлягає до стягнення в судовому порядку.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, про відсутність у відповідача спірного боргового зобов'язання з оплати послуг охорони, наданих йому позивачем у серпні - жовтні 2017 року, спростовуються поданими позивачем доказами, суперечать викладеним обставинам, відтак суд визнає їх безпідставними і відхиляє.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивач просив стягнути з відповідача за період прострочення 12318 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 3570 грн. 40 коп. 3% річних, 39093 грн. 20 коп. пені.

При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум пені, інфляційних втрат і 3% річних суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17.12.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 5.9. договору, у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Згідно з п. 7.4. Договору оплата щомісячної суми договору за надані послуги здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

З 01.11.2017 року дія договору позивачем припинена достроково в односторонньому порядку, що не суперечить умовам п. 8.3. договору.

Розрахунок спірних сум пені, інфляційних втрат і 3% річних позивачем проведено щодо кожного щомісячного періодичного платежу з моменту виникнення цього зобов'язання по 26.11.2018 року, по зобов'язанню за серпень 2017 року - по дату його виконання 29.09.2017.

Розрахунок інфляційних втрат і 3% річних позивачем здійснено правильно, їх загальна сума складає, відповідно, 12318 грн. 92 коп. і 3570 грн. 40 коп. і в такому розмірі позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Розрахунок спірних сум пені за вересень і жовтень 2017 року проведений з порушенням норми ч. 6 ст. 232 ГК України, понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За розрахунком суду: на суму грошового зобов'язання 24532 грн. за серпень 2017 за період прострочення з 11.09.по 29.09.2017 розмір пені складає 302,45 грн.; на суму грошового зобов'язання 53070 грн. за вересень 2017 за період прострочення з 11.10.по 11.04.2018 розмір пені складає 7881,99 грн.; на суму грошового зобов'язання 55754 грн. за жовтень 2017 за період прострочення з 11.11. по 11.05.2018 розмір пені складає 8609,03 грн., а разом - 16793 грн. 47 коп. і в такому розмірі позов в цій частині вимог також підлягав би задоволенню.

Проте, обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач, крім посилання на необґрунтованість і недоказаність позовних вимог, заявив, відповідно до ст.ст. 258 ч. 2 п. 1, 267 ч. 4 ЦК України, про застосування позовної давності до спірних вимог в частині стягнення пені.

Оцінюючи заперечення відповідача суд враховує попередній висновок про обґрунтованість позову в цій частині вимог і наявність порушення прав позивача.

Позивач в письмових поясненнях до суду і його представник в засіданні суду наполягав на задоволенні позову, заперечував проти застосування строку позовної давності, вважаючи його не пропущеним.

Статтями 256-258, 260, 261, 263, 264 ЦК України визначено поняття позовної давності, її загальну і спеціальну тривалість, правила обчислення, початок перебігу, умови зупинення і переривання перебігу позовної давності.

При вирішенні заяви відповідача про застосування позовної давності до спірних вимог суд також керується роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, викладеними в пункті 2.2. його постанови N 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів .

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За актами надання послуг у серпні і вересні 2017 року початок прострочення сплати за послуги виник, відповідно, з 11.09.2017 і 11.10.2017 року, позов направлений до суду 16.10.2018 року з пропуском річного строку позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважних причин пропуску позовної давності при зверненні до суду позивачем не наведено, судом таких не встановлено, тому з огляду на це вимоги позивача в частині вимог про стягнення (302,45+7881,99) 8184,44 грн. пені, нарахованої на грошові зобов'язання за серпень і вересень 2017 року з цих підстав задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, позов підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає до стягненню 108 824 грн. основної заборгованості, 8609 грн. 03 коп. пені, 3570 грн. 40 коп. 3% річних, 12318 грн. 92 коп. інфляційних втрат. Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1999 грн. 83 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Перше травня комбікормовий завод , код ЄДРПОУ 36330229, місцезнаходження: 19603, Черкаська область, Черкаський р-н, с. Хутори, вул. Центральна, 2 кімн. 18 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Орсед , код ЄДРПОУ 40517176, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд.16/3, нежиле приміщення з 1 по 8 в літ. А - 108 824 грн. основної заборгованості, 8609 грн. 03 коп. пені, 3570 грн. 40 коп. 3% річних, 12318 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 1999 грн. 83 коп. судових витрат.

У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 30484грн. 17 коп. пені, 457 грн. 27 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 21.01.2019 року.

Суддя В.М. Грачов