Рішення

від 21.01.2019 по справі 909/1014/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1014/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек",

вул. Соборна, 74, м. Васильків, Київська область, 08600

адреса для листування: вул. Саксаганського 84/86, офіс 10, м. Київ, 01032

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

вул. Симона Петлюри, буд.10, м. Івано - Франківськ, 76005

про стягнення заборгованості в сумі 64 418,71 грн.

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудтек" звернулося з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості в сумі 64 418, 71 грн, з яких: 45567,60 грн основний борг, 7968,45 грн пеня, 9973,05 грн плата за користування чужими коштами, 909,61 грн інфляційні втрати.

          Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудтек" та Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський м'ясокомбінат" договору поставки № 02062014М від 02.06.2014.

          З огляду на неналежне виконання умов договору поставки в частині оплати за отриманий товар у відповідача утворилася заборгованість в сумі 45567,60 грн. В зв'язку з прострочкою виконання грошового зобов'язання з оплати товару, позивачем нараховано відповідачу - 7968,45 грн пені, 9973,05 грн плати за користування чужими коштами та 909,61 грн. інфляційних втрат.          

           В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 74, 76-80, 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 327, 509, 526, 530, 536, 546, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.

           Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 21.11.2018; інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, станом на 21.01.2019, позивачем суду не надано.

          Позиція відповідача.

          Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.11.2018 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

          Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 30.11.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№18793/18 від 05.12.2018.

          Станом на 21.01.2019 відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

          Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

          Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек" (вх. № 17632/18) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк, в передбаченому ст. 251 ГПК України порядку, для надіслання відзиву на позовну заяву і всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову та для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

          Крім того, позивачем у позові заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах позовних вимог, на майно відповідача, а саме - на гроші на рахунках. Суд відмовив в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (ухвала про відкриття провадження у справі від 21.11.2018).

          Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

          Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Обставини встановлені судом.

02.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудтек" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський м'ясокомбінат" (покупець) було укладено договір поставки № 02062014М (а.с. 13-17).

          Відповідно до умов зазначеного вище договору, продавець зобов'язався поставляти, а покупець - приймати і вчасно оплачувати товар, вид, кількість, вартість, а також умови постачання яких визначаються відповідно до порядку, передбаченого положеннями даного договору (п.1.1. Договору).          

          Договір поставки № 02062014М від 02.06.2014 укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 Цивільного кодексу України; сторонами погоджено всі умови договорів та досягнуто згоди щодо виконання умов останніх, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

           У відповідності до умов Договору позивач (продавець) передав відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 45567,60 грн. Даний факт підтверджується, наявними в матеріалах справи, копіями видаткових накладних, а саме:

          видатковою накладною № 53 від 16 лютого 2018 року на суму 10433,10 грн (а.с. 18);

          видатковою накладною № 62 від 23 лютого 2018 року на суму 35134,50 грн (а.с. 19).

          Наявні в матеріалах справи видаткові накладні досліджені судом та відповідають вимогам закону.

          При дослідженні зазначених вище видаткових накладних судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 45567,60 грн; судом з'ясовано, що поставка товару відбулася на підставі договору поставки № 02062014М від 02.06.2014.          

          Відповідно до п. 4.2. Договору оплата вартості поставленого товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок продавця.

          Пунктом 4.3. Договору сторони погодили порядок оплати кожної партії товару: повна вартість оплачується покупцем протягом тридцяти календарних днів з дати відвантаження товару.

          Згідно з п.4.3 зобов'язання покупця по оплаті вартості поставленого товару будуть вважатися виконаними належним чином з моменту зарахування на банківський рахунок продавця суми коштів, що покриває загальну вартість такого товару.

          Всупереч умов укладеного договору, покупець (відповідач) прийняті на себе договірні зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар не виконав.

          В матеріалах справи наявний акт звірки (а.с. 20) в якому зафіксована заборгованість Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудтек" , станом на 30 вересня 2018 року, в розмірі 45567,60 грн. Зазначений вище акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

          Відповідальність, забезпечення визначені в розділі 6. Договору поставки № 02062014М від 02.06.2014.

          Зокрема, пуктом 6.3 Договору сторони погодили, що пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань та плата за користування грошима встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

          З огляду на прострочку виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 7968,45 грн, плату за користування чужими коштами в сумі 9973,05 грн та інфляційні втрати в сумі 909,61 грн.

          Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

          Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками є договором поставки.

          Порядок укладення, зміни, розірвання та виконання договору поставки регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (далі ГК - України).

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.                              

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.          

          Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні приписи містяться у ст. 265 ГК України.

          Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.          

          Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

          Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

          Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

          Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

          Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 45567,60 грн, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, відповідачем не надано суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45567,60 грн обгрунтована та підлягає задоволенню.

          З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання; судом з'ясовано, що поставка товару відбулася на підставі договору поставки № 02062014М від 02.06.2014.          

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

          У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 7968,45 грн, 9973,05 грн плати за користування чужими коштами та інфляційні втрати в сумі 909,61 грн.

          У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.          

          В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.                    

          Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань та плата за користування грошима встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

          Пунктом 4.3. Договору встановлений порядок оплати кожної партії товару: повна вартість оплачується покупцем протягом тридцяти календарних днів з дати відвантаження товару.

          Згідно приписів ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

          Останній день строку оплати товару отриманого згідно видаткової накладної № 53 від 16 лютого 2018 року на суму 10433,10 грн - 18.03.2018 (неділя); згідно видаткової накладної № 62 від 23 лютого 2018 року на суму 35134,50 грн - 25.03.2018 (неділя).

          Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Натомість, при перевірці розрахунку позивача щодо нарахування відповідачу пені та плати за користування грошима (а.с. 23-24) судом встановлено, що позивачем не враховано вимоги вищезазначеної норми.

          Згідно з правильним розрахунком, проведеним судом в ІПС "Законодавство", з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за видатковою накладною № 53 від 16 лютого 2018 року на суму 10433,10 за період з 20.03.2018 по 19.09.2018 в сумі 1811,64 грн, за видатковою накладною № 62 від 23 лютого 2018 року на суму 35134,50 грн за період з 27.03.2018 по 26.09.2018 в сумі 6114,37 грн; загальна сума належної до стягнення з відповідача пені становить 7926,01 грн, тобто на 42,44 грн менше від суми нарахованої позивачем, а тому в частині стягнення пені в розмірі 42,44 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          Аналогічна помилка допущена позивачем при нарахуванні плати за користування чужими коштами.

          Згідно з правильним розрахунком, проведеним судом в ІПС "Законодавство", з відповідача на користь позивача підлягає стягненню плата за користування чужими коштами за видатковою накладною № 53 від 16 лютого 2018 року на суму 10433,10 за період з 20.03.2018 по 08.11.2018 в сумі 2326,15 грн, за видатковою накладною № 62 від 23 лютого 2018 року на суму 35134,50 грн за період з 27.03.2018 по 08.11.2018 в сумі 7604,45 грн; загальна сума належної до стягнення з відповідача плати за користування чужими коштами становить 9930,60 грн, тобто на 42,45 грн менше від суми нарахованої позивачем, а тому в частині стягнення плати за користування чужими коштами в розмірі 42,45 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають.          

          Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.           

          Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).                                                   Господарським судом, в системі ІПС "Законодавство", здійснено перевірку поданого позивачем нарахування інфляційних втрат - розрахунок правильний, отже з відповідача на користь позивача підлягають стягнення інфляційні втрати з квітня 2018 року по вересень 2018 року в сумі 701,35 грн.                     

          Судові витрати.

          Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-80, 129, ч.9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек" до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості в сумі 64 418, 71 грн задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат", вул. Симона Петлюри, буд.10, м. Івано - Франківськ, 76005 (ідентифікаційний код 00451636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудтек", вул. Соборна, 74, м. Васильків, Київська область, 08600 (ідентифікаційний код 32722190) - 45567,60 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім гривень шістдесят копійок) основного боргу, пеню в сумі 7926,01 (сім тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень одна копійка), плату за користування чужими коштами в сумі 9930,60 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять гривень шістдесят копійок), інфляційні втрати в сумі 909,61 (дев'ятсот дев'ять гривень шістдесят одна копійка) та 1759,71 (одну тисячу сімсот п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят одну копійку) судового збору.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 42,44 (сорок дві гривні сорок чотири копійки) та плати за користування чужими коштами в сумі 42,45 (сорок дві гривні сорок п'ять копійок) відмовити.

          Судовий збір у розмірі 2,29 (дві гривні двадцять дев"ять копійок) залишити за позивачем.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

          Повне рішення складено 21.01.2019.

Суддя                                                             Л.М. Неверовська