Рішення

від 03.01.2019 по справі 923/639/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2019 року Справа № 923/639/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.З.ТЕПЛОРЕСУРС", м. Херсон

до Публічного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон", м. Херсон

про стягнення 39897,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер № 127674 від 28.08.2018;

від відповідача: не прибув;

Товариство з обмеженою відповідальністю "М.З.Теплоресурс" (позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон" (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача 39 897,00 грн. основного боргу за відвантажене згідно видаткової накладної № М-00000032 від 09.02.2017 вугілля кам'яне марки (АКО 25-100) у кількості 12.87 т.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.07.2018 (Суддя Задорожна Н. О.) за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Підготовчі судові засідання у справі відбулися 28.08.2018, 31.07.2018, 13.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.11.2018 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Розпорядженням № 446 від 23.11.2018 керівника апарату суду у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення про звільнення судді Задорожної Н. О. у відставку справу призначено до повторного автоматичного розподілу. Цим розподілом справу передано судді Литвиновій В.В.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.11.2018 суддею Литвиновою В. В. прийнято матеріали справи № 923/639/18 до свого провадження та повторно розпочато розгляд справи спочатку зі стадії підготовчого провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті з викликом представників сторін.

14.08.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. У відзиві відповідач не визнає допустимим доказом та таким що одержаний з порушенням закону акт звіряння взаємних розрахунків від 05.01.2018 у зв'язку з тим, що заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 39 897,00 грн. не є достовірною виходячи з такого:

- звірка розрахунків постачальниками, покупцями та іншими контрагентами є не чим іншим, як їх (розрахунків) інвентаризацією, однак інвентаризація до звірки розрахунків не проводилась, інвентаризаційна комісія не призначалась, наказ на проведення інвентаризації керівником Відповідача не видавався;

- підписання акту звірки уповноваженими особами контрагента є свідченням визнання ним свого боргу і підставою для переривання перебігу строку позовної давності. І це, в свою чергу, можна кваліфікувати як виконання актом звірки функцій первинного документа. Тому й при оформленні акту звірки слід дотримуватися вимог щодо оформлення первинних документів;

- з огляду на акт звірки від 05.01.2018, вбачається, що він підписаний особою, посадове становище якої не зазначено, П.І.Б. не зазначено. Крім того, здійснювати господарські операції, які впливають на вартість активів та пасивів підприємства, згідно з чинним законодавством, має право тільки керівник, або уповноважена ним особа. Підпис директора Відповідача ОСОБА_2 на вказаному акті звірки розрахунків, як і перша печатка відсутні. На думку відповідача, позивачем поданий позов з приводу правовідносин, які склалися між ним та відповідачем у лютому 2017 року. Позивачем не вказано на попередні правовідносини. Так, на підставі договору № 25 поставки вугілля кам'яного від 25.07.2016, товарно-транспортної накладної № 002065 від 11.08.2016 ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" отримало від ТОВ "М.З. Теплоресурс" 30 тонн вугілля кам'яного на загальну суму 93 000,00 грн. За період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" здійснило розрахунки за вугілля в повному обсязі.

Відповідач звертає увагу суду, що в січні 2017 року була виявлена обставина, що вугілля має домішки піску, який в великій кількості перефарбувався у чорний колір. Про цей факт було повідомлено постачальнику ТОВ "М.З. Теплоресурс". Залишки вугілля з піском ним були вивезені, однак таке повернення товару сторонами документально оформлене не було. 08.05.2018 ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" змінило тип акціонерного товариства на ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон", що не є перетворенням згідно з п.3. ч. 2 ст. 5 "Закону України "Про акціонерні товариства". Після отримання претензії від ТОВ "М.З. Теплоресурс" 08.06.2018 на його адресу ПАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" було направлено для підписання накладна на повернення вугілля в розмірі 12 тонн на суму 37 200 грн за № 1 від 25.01.2017 року, на що відповідачу надана відповідь, що ніякого повернення вугілля не було та повернута вказана накладна. Відповідач повідомляє суд, що 17.07.2018 ПрАТ Ремпобуттехніка-Херсон було вимушене звернутися до Херсонського міського відділу національної поліції із заявою про скоєння кримінального правопорушення за ст. 190 ККУ. У той же день Відповідач отримав витяг з ЄРДР про дату реєстрації кримінального провадження № 12018230040002651. На думку відповідача, у зв'язку з тим, що Позивач не здійснив дій з підписання накладної про повернення вугільної продукції № 1 від 25.01.2017, Відповідач на цей час позбавлений можливості довести ці обставини та/або подати зустрічний позов.

Відповідач у судове засідання 03.01.2019 не прибув, про причини неявки не повідомив.

При цьому статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи викладене, керуючись главою 10 ГПК України, суд дійшов висновку розглянути справу за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 03.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені у позові, та просив його задовольнити.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз'яснено процедуру оскарження рішення.

З'ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, який прибув в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

09.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "М.З.Теплоресурс" (позивач) здійснило продаж та поставку власним транспортом Публічному акціонерному товариству "Ремпобуттехніка-Херсон" (відповідач), а відповідач прийняв та купив вантаж у вигляді вугілля кам'яного марки АКО 25-100 у кількості 12.87 т вартістю 39 897,00 грн разом з ПДВ, що підтверджується товаро-транспортною накладною № 001832 від 09.02.2017, видатковою накладною № М-00000032 від 09.02.2017 та рахунком-фактурою № М-00000017 від 09.02.2017 (а.с.10-12).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, стаття 173 ГК України, визначає, що господарські зобов'язання, як ті, що виникають між суб'єктом передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Крім того, ГК України визначає істотні умови господарського договору. Так, згідно статті 180 зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином товаро-транспортна накладна, видаткова накладна та рахунок-фактура, що є письмовими доказами до даного позову, вказують на існування між Позивачем та Відповідачем договірних зобов'язань з приводу поставки вугільної продукції.

Крім того, про це свідчить і взаємно підписаний акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період 2017 року, де зазначена заборгованість відповідача у розмірі 39 897,00 грн. саме за купівлю вугільної продукції.

Згідно приписів ч.2 ст.530 ЦК України - якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що на адресу відповідача неодноразово направлялись листи претензії від 29.05.2018 та 12.06.2018, відповіді на які позивач не отримав і до сьогоднішнього дня.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджено зазначеними в позовній заяві документами, сума основного боргу складає 39897,00 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення судом було зазначено дату виготовлення повного тексту рішення - 14.01.2019. Враховуючи перебування судді Литвинової В.В. на лікарняному з 11.01.2019 по 18.01.2019 включно, - датою виготовлення повного тексту рішення зазначено іншу дату, ніж ту, яку було повідомлено під час оголошення вступної та резолютивної частини.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон"(73000, м.Херсон, вул.Белінського, 17, код ЄДРПОУ 03057348, інші реквізити суду не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М.З. Теплоресурс" (73000, м.Херсон, вул.Белінського, 16, другий поверх, код ЄДРПОУ 40096437) заборгованість у розмірі 39 897,00 грн внаслідок не виконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлені товари від 09.02.2017 та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 21.01.2019 року

Суддя В.В.Литвинова