Рішення

від 21.01.2019 по справі 910/14048/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2019Справа № 910/14048/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 86, кв. 8; ідентифікаційний код 35329474)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кахєті" (03039, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 3; ідентифікаційний код 40314356)

про стягнення 41 111, 01 грн.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кахєті", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 41 111, 01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що він виконав зобов'язання передбачені договором поставки № 204 від 30.08.2018 та здійснив оплату товару на суму 27 000, 00 грн., проте відповідач не виконав зобов'язання, передбачені умовами даного договору, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість.

Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості було нараховано пеню в розмірі 13 500, 00 грн. та проценти за користування грошовими коштами в розмірі 611, 01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" про стягнення 41 111, 01 грн. залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів направлення (фіскальний чек та опис вкладення в цінний лист) копії позовної заяви № 18/10-18 від 18.10.2018 та доданих до неї документів на адресу відповідача.

05.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява на усунення недоліків, до якої було додано докази направлення (фіскальний чек та опис вкладення в цінний лист) копії позовної заяви № 18/10-18 від 18.10.2018 та доданих до неї документів на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/14048/18, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Кахєті" є: 03039, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 3.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінчення встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/14048/18 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кахєті" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" (далі - покупець) був укладений договір поставки № 204 за умовами якого постачальник зобов'язується за умовами даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах визначених цим договором, згідно рахунку-фактури. Найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією.

Вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору.

Згідно п. 2.2. договору сума транспортних витрат визначається сторонами та зазначається у рахунку фактурі.

Відповідно до п. 3.1. поставка партії товару здійснюється на наступних умовах:

3.1.1. товар має бути поставлений постачальником протягом 3 календарних днів з дня отримання передоплати. Постачальник своїми силами доставляє товар на склад одержувача у с. Дніпровське.

3.1.2. доставка товару здійснюється краном-маніпулятором постачальника на об'єкт визначений в п. 3.1.1. даного договору.

Товар вважається зданий постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару безпосередньо покупцю або повноважному представнику покупця відповідно до накладної. Повноважним представником покупця є особа, яка має оригінал довіреності на отримання товару із заповненими обов'язковими реквізитами первинного документа. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця (п. 3.2., 3.3. договору).

Пунктом 4.1. відповідно до п. 2.2. договору визначено наступні умови оплати в розмірі:

100% від загальної вартості товару, протягом трьох банківських днів з дати підписання специфікації до договору;

строки оплати товару відмінний від зазначеного вище, узгоджується сторонами у додатку до цього договору.

Умовами п. 6.2. передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару відповідно до пп. 3.1.1., даного договору постачальник виплачує покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення поставки, але не більше 50%.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 27.07.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 9.2. всі додатки і доповнення до договору є його невід'ємною частиною і вступають в силу, за умови, якщо вони складені в письмовій формі, мають дату та підписи уповноважених представників сторін, завірені печатками.

Одностороння відмова від виконання договору не допускається (п. 9.3. договору).

Згідно п. 10.4. договору сторони підтверджують, що ними узгоджені всі умови, які є істотними для кожної із сторін, і зобов'язуються надалі не висувати з цього приводу ніяких претензій одна до одної.

Отже, відповідно до специфікації № 1 до договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Кахєті" зобов'язується поставити морський контейнер 20 футів (тонн) "Triton Ttnu" 2005, з урахуванням вартості доставки на суму 27 000, 00 грн.

Позивач вказує, що виконав свої зобов'язання щодо оплати товару належним чином, здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 27 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок постачальника.

Проте, в порушення умов договору відповідач не виконав обумовлені зобов'язання, товару у визначений договором строк не поставив.

Відтак, з огляду на викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача 27 000, 00 грн. передоплати за договором, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору, 13 500, 00 грн. - пені та 611, 01 грн. - проценти за користування коштами.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 204 від 30.08.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору та здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 27 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2007689997 від 30.08.2018.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.1. договору, відповідач відповідно до пп 3.1.1. договору зобов'язаний був здійснити поставку товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання передоплати, а саме, до 02.09.2018 (включно).

Однак, в матеріалах справи відсутні будь які докази виконання відповідачем обумовлених договором зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 5/09-18 від 05.09.2018 про повернення коштів в сумі 27 000, 00 грн. та сплату передбачених п. 6.2. договору пені в розмірі 8 100, 00 грн. за порушення зобов'язання. Докази направлення вказаної претензії, а саме, копія опису вкладення та фіскальний чек містяться в матеріалах справи.

Позивач вказує, що у добровільному порядку врегулювати спір не вдалось, оскільки, відповідач надає обіцянки повернути передоплату, проте, до теперішнього часу кошти не повернуті.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 204 та положення ст. 525, 526, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі попередньої оплати 27 000, 00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 500 грн., станом на 18.10.2018 (строк прострочення складає 74 днів) та проценти за користування грошовими коштами в період з 03.09.2018 по 19.09.2018 в розмірі 611, 01 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару відповідно до пп. 3.1.1., даного договору постачальник виплачує покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення поставки, але не більше 50%.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 13 500 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами, то суд вказує наступне.

За приписами ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В той час, суд вказує, що договором № 204, який був укладений між сторонами не передбачено відповідальність, яка полягає у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами.

При цьому, виходячи із системного аналізу норм законодавства, суд дійшов висновку, що законодавець чітко визначив, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства.

Сторонами не було узгоджено у договорі умову, яка б визначала розмір процентів користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, суд вказує про те, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки, відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав -повернення сплаченого авансу за непоставлений у визначений договором № 204 строк товар, в той час, як за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення процентів в розмірі 611, 01 грн. нарахованих на суму попередньої оплати не підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесла-Монтаж" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 86, кв. 8; ідентифікаційний код 35329474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кахєті" (03039, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 3; ідентифікаційний код 40314356) суму сплаченої попередньої оплати в розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп., пені в розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн. 81 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 21.01.2019

Суддя Д.О. Баранов