Ухвала

від 21.01.2019 по справі 922/145/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

21.01.2019 м. ХарківСправа № 922/145/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ", м. Дніпро боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 62", м. Чугуїв

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 62" грошових коштів у розмірі 40 062,97 грн., з яких: основний борг в сумі 18 289,29 грн., 10 871,47 грн. 30% річних; 10 902,21 грн. пені.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу судом встановлено наступне.

Як вбачається із поданої заяви, заявник просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 62" основну заборгованість у розмірі 18 289,29 грн., в частині стягнення якої (суми основної заборгованості) 21 січня 2019 року господарським судом Харківської області видано судовий наказ.

Водночас, як зазначалося вище в даній ухвалі суду, заявником, крім заявленої вимоги про стягнення суми основної заборгованості, заявлено вимоги про стягнення 10 871,47 грн. 30% річних та 10 902,21 грн. пені.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, за приписами частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

У п. 3 ч. 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Судом встановлено, що вимоги заявника щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 62" пені та 30% річних не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така сума не встановлена прямими умовами письмового договору і підлягає перевірці правильності та обґрунтованості нарахування. Також, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, яке виникло з договору поставки № ХА229 від 05 травня 2016 року. За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, за весь час прострочення. За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування відсотків річних є отриманням компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогами в частині стягнення пені та 30% річних на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 147, 148, 152-154, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Медхауз Свіс ГМБХ" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 62" 10 871,47 грн. 30% річних та 10 902,21 грн. пені.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повний текст ухвали складено 21 січня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/145/19