Рішення

від 16.01.2019 по справі 916/2597/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2597/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 18) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком» (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39);

до відповідача: Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації (66000, Одеська обл., м. Кодима, вул. Соборна, 88);

про стягнення 38878,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 20.11.2018р. позивач - Публічне акціонерне товариство „Укртелеком» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №2802/18 до відповідача - Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 38878,01 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року, відповідач є головним розпорядником коштів бюджетного фінансування, отже, на нього покладено обов'язок щодо відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Між тим, як зазначає позивач, відповідач у добровільному порядку не відшкодовує понесені позивачем витрати у сумі 38878,01 грн. за період з 01.01.2017р. по 01.01.2018 р., у зв'язку з відсутністю фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2597/18 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи в судовому засіданні на 26.12.2018 року.

10.12.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №25415/18, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого управління соціального захисту проти позову заперечує посилаючись на те, що спірні відносини між сторонами мають відбуватись на договірній основі. При цьому, відповідач наполягає на тому, що ст. 102 Бюджетного кодексу України, передбачено вичерпний перелік субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту, а субвенція на надання компенсації витрат за надання послуг зв'язку (телекомунікаційних послуг) громадянам пільгових категорій відсутня. Водночас відповідач зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на надання пільг з телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) не була передбачена, тому компенсація за надані послуги не здійснювалась. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги ПАТ „Укртелеком» в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, 10.12.2018 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на позов вх. ГСОО 25416/18 у яких зазначає, що провадження у справі підлягає припиненню, оскільки вважає, що справа має розглядатись в рамках адміністративного, а не господарського судочинства. При цьому зазначає, що відповідач являється суб'єктом владних повноважень, реалізує у спірних правовідносинах владні управлінські функції на підставі бюджетного та з питань соціальних пільг законодавства, будучи розпорядником коштів місцевого бюджету під час проведення розрахунків з позивачем в межах бюджетних призначень. Водночас відповідач посилається на те, що до квітня 2017 року управління здійснювало заходи щодо врегулювання спірного питання, зокрема зверталось до райдержадміністрації.

10.12.2018 року відповідачем було подано до суду заяву вх. ГСОО №25417/18 про розгляд справи за відсутності представника відповідача при цьому відповідачем також було зазначено, що у управління відсутня компетенція щодо надання компенсації витрат за надання спірних послуг громадянам пільгових категорій.

У судовому засіданні від 26.12.2018 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 16.01.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2019р. заявлені позовні вимоги підтримав та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання від 16.01.2019 року не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, між тим, 14.01.2019 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача та повторно зазначено, що у управління відсутня компетенція щодо надання компенсації витрат за надання спірних послуг громадянам пільгових категорій.

В судовому засіданні 16.01.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено, що повне рішення буде складено 21.01.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000р. №2017-III встановлено, що пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , Законом України від 28.02.1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законом України від 20.12.1991 р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» , Законом України від 26.04.2001 р. № 2402-III «Про охорону дитинства» , Законом України від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» .

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 року N 1280-IV, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (надалі - Правила) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Отже, ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації» , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, з січня місяця 2016 року по березень 2017 року Одеською філією ПАТ "Укртелеком" були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Кодима на суму 38878,01 грн.

Факт надання цих послуг Одеською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується актами звірки розрахунків за спірний період (а.с. 13-16), пов'язаних з наданням пільг громадянам м. Кодима всього на суму 38878,01 грн.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

З огляду на зазначене, позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами, які містяться в матеріалах справи.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів у період з січня 2016 року по березень 2017 року, на загальну суму 38878,01 грн. у відповідності до відомостей зазначених у розрахунках щодо вартості послуг, наданих пільговикам за формою "2-пільга" (а.с.24-39).

Так, відповідно до приписів ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 Постанови №256 від 04.03.2002р. визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку, затвердженого Постановою №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Кодима Одеської області є Управління соціального захисту населення Кодимської міської ради, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку, затвердженого Постановою №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно ч. 1 п. 8 Порядку, затвердженого Постановою №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку, затвердженого Постановою №256).

Як встановлено судом, відповідачем не відшкодовано вартість телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем на пільгових умовах за період з грудня 2016 р. по 01.04.2017р. на загальну суму 38878,01 грн.

При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, відповідач є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Тоді, як у спірних правовідносинах відповідач посилається на те, що він не мав підстав та фінансових джерел здійснити відшкодування виплат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, які проживають у м. Кодима, а тому вина останнього відсутня.

Разом з тим, відповідач не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їхнього обсягу, підставності надання, правильності обчислення, тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Кодима Одеської області, зобов'язане здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

При цьому, посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням пільг на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту ст. 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Тоді як, телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за спірний період надавались позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Водночас, відсутність укладених між сторонами у справі договірних правовідносин про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг у спірний період, як і не підписання відповідачем актів звіряння розрахунків, не може бути підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов'язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.

При цьому, щодо заперечень відповідача з приводу юрисдикції зазначеного спору та того, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, суд зазначає таке:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

У відповідності до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до приписів п.1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Предметом та підставою позову у даній справі є вимоги ПАТ «Укртелеком» в особі Одеської філії ПАТ «Укртелеком» про стягнення з Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації заборгованості у розмірі 38878,01 грн., яка існує станом на 01.01.2018 року, що фактично є відшкодуванням витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Пунктами 1, 2, 7 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Однак, в даному випадку суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, а відтак такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Водночас, ПАТ «Укртелеком» є публічним акціонерним товариством, має цивільні права та обов'язки, здійснює свою діяльність лише відповідно до законодавства України, свого статуту та внутрішніх актів. Тоді, як Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації є виконавчим органом міської ради, до компетенції якого відноситься обов'язки щодо прийняття від підприємств, установ, організацій, що надають житлові-комунальні послуги та послуги зв'язку окремим категоріям громадян, розрахунків на компенсації та на відшкодування витрат за надані пільги, звірки з їх інформацією, що міститься в реєстрі, та обов'язки щодо здійснення їх компенсації.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

З урахуванням викладеного, ПАТ «Укртелеком» не є учасником бюджетного процесу і правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі мають господарський характер, а не публічно-правовий, на який посилається відповідач, що в свою чергу відносить вирішення даного спору до компетенції господарського суду.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити про помилковість визначеного позивачем періоду надання спірних послуг по 01.01.2018 року, оскільки згідно матеріалів справи телекомунікаційні послуги вартістю 38878,01 грн. були надані з грудня 2016 року по березень місяць 2017 року включно, тоді як періодом існування такої заборгованості є 01.01.2017 р. по 01.01.2018р., як дійсно зазначає позивач та ніяким чином не заперечує відповідач.

При цьому, суд зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату грошових коштів у розмірі 38878,01 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Укртелеком» в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком» та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 38878,01 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації (66000, Одеська обл., м. Кодима, вул. Соборна, 88; код ЄДРПОУ 03194915) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39; код ЄДРПОУ 01186691) заборгованість у розмірі 38878/тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім/ грн. 01 коп. та 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 січня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська