Постанова

від 19.06.2007 по справі 6/296ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/296ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.06.07                                                                                 Справа № 6/296ад.

      Суддя Василенко Т.А.,  розглянувши матеріали справи за позовом  

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства “Красноріченський верстатобудівельний завод імені Фрунзе”, с. Красноріченське Кремінського району Луганської області

про стягнення 3 989 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

від позивача – Балаба Т.М., дов. № 03-01/67 від 15.01.07.;

від відповідача – не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 989 грн. 29 коп. несплачених адміністративно –господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2006 році.

          Відповідач у відзиві  на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

          Господарським судом Луганської області 11.08.2003. було порушено провадження у справі № 10/180 б про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів., у зв'язку з чим відповідач вважає, що вимоги позивача  про сплату штрафних санкцій є необгрунтованими оскільки згідно ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з моменту порушення провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховується штраф (неустойка), пеня. В той же час, ухвалою від 27.02.07. суд продовжив процедуру санації відповідача до 27.07.07.

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін,  суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.2001 р. № 2606 –ІІІ ( далі Закон) для  підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць  для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від  загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого  місця.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив     "Порядок     сплати     підприємствами     (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з  п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

На 2006  рік відповідачеві визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1чоловік.

З наявного в матеріалах  справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-П І (річна) за 2006 рік вбачається, що  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 14 чоловік. Фактично на підприємстві відповідача  не було працевлаштовано жодного інваліда, що дає підстави стверджувати про фактичну відсутність необхідного нормативу.

Стаття 20 Закону встановлює,  що підприємства (об'єднання), установи і організації  незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено  нормативом,  передбаченим частиною  першою статі  19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального  захисту  інвалідів  штрафні санкції,  сума яких  визначається  у розмірі    середньої  річної заробітної  плати на відповідному підприємстві  (в об‘єднанні), в установі, організації  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами ( об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №  1767 (далі - Порядок),  передбачає , що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

          Відповідач вищевказані   санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених адміністративно - господарських санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у 2006 році у розмірі 3 989 грн. 29 коп.

          Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Господарським судом Луганської області,  ухвалою від  11.08.2003., за заявою Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області порушено провадження у справі № 10/180 б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Красноріченський верстатобудівний завод” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі за текстом –Закон) при порушення провадження у справі про банкрутство було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В той же час згідно вказаній статті Закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються санкції за невиконання чи неналежне  виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

           Ухвалою від 29.04.2004. по вказані          й справі, суд ввів процедуру санації боржника та керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Рачка Р.В.

            В той же час, ухвалою господарського суду Луганської області від 27.02.2007. процедуру санації продовжено до  27.07.07.

Тобто  на 2006 рік щодо відповідача діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В той же час ст. 241 ГК України визначено поняття штрафу як адміністративно –господарської санкції. Так, штраф –це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до  п.4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію не  нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції.

Як було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення з відповідача адміністративно –господарські  санкції у сумі 3 989 грн. 29 коп. за нестворені робочі місця для інвалідів.

Тобто вказана санкція була нарахована відповідачу під час знаходження останнього в процедурі банкрутства та дії мораторію.

Аналіз положень Закону, свідчить, що він спрямований перш за все на відновлення платоспроможності боржника, так на 2006 рік щодо відповідача діяла процедура санації та обов'язки керівника було покладено на керуючого санацією, який  відповідно до  п.6 ст. 17 Закону розглядає вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є необгрунтованими, у зв'язку з чим у задоволені позову слід відмовити.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.     

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.          У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 20.06.07 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Суддя                                                                                          Т.А.Василенко