Рішення

від 10.01.2019 по справі 477/1226/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1226/18

Провадження №2/477/79/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,

за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справуза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Вітовського району Миколаївської області,

про визнання договору купівлі-продажу дійсним

та визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири №4, розташованої в с. Зайчевське Вітовського району Миколаївської області по вул. Черкаській, 3, укладений 26 жовтня 2002 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Зайчевське .

В обґрунтування позову позивач вказував, що з 2000 року він працював механізатором в колгоспі Коларово , а згодом в товаристві з обмеженою відповідальністю Зайчевське . Як молодого спеціаліста, керівництво колгоспу заселило його у квартиру АДРЕСА_1. На той час в даній квартирі мешкали ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Тривалий час вони жили разом, поки за рішенням колгоспу ім. Коларово не було продано родині ОСОБА_6 інше житло, у зв'язку з чим 30 серпня 2002 року вини виписались та виїхали з квартири. 26 жовтня 2002 року відбулися загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю Зайчевське , на яких прийнято рішення щодо продажу квартир та житлових будинків працівникам товариства в яких вони мешкали разом зі своїми родинами із наступним укладенням договорів купівлі-продажу. На підставі рішення загальних зборів товариства від 26 жовтня 2002 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Зайчевське в особі директора ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири№4, яка розташована в с. Зайчевське Вітовського району Миколаївської області по вул. Черкаській, 3. Відповідно до умов договору житло було прийнято ним у власність, своєчасно сплачувались всі витрати по його утриманню.

Зазначений договір купівлі-продажу квартири був зареєстрований у книзі реєстрації договорів купівлі-продажу товариства з обмеженою відповідальністю Зайчевське та відповідно до пункту 8 договору, один з примірників покладено на зберігання у справи товариства . Після укладання зазначеного вище договору обома сторонами, він вважав, що спірний договір набрав чинності. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осою, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у 2006 році товариство з обмеженою відповідальністю Зайчевське було ліквідовано. В наслідок пожежі, будь-які архівні документи не збереглися.

До теперішнього часу він з родиною постійно мешкає в спірній квартирі, право користування та володіння нерухомим майном він не втратив, а право розпорядження - відсутнє, оскільки недодержані вимоги законодавства України про нотаріальне посвідчення договорів, зазначений договір вважається недійсним. Враховуючі, що спірний договір не посвідчений нотаріально, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

05 грудня 2018 року позивач збільшив позовні вимоги, крім первісних вимог просив визнати за ним право власності на спірну квартиру через втрату правовстановлюючого документа.

У судове засідання позивач не з'явився, надіслав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, від представника надійшла заява, в якій представник позовні вимоги визнає в повному обсязі та просив справу розглядати за їх відсутності.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального та відеозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності досліджені докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ Про перейменування окремих населених пунктів та районів Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Згідно копії договору від 26 жовтня 2002 року між позивачем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Зайчевське (далі - ТОВ Зайчевське ) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири №4, розташованої в с. Зайчевське Жовтневого району Миколаївської області по вул. Черкаській, 3 та зареєстрований у книзі реєстрації договорів купівлі-продажу ТОВ Зайчевське (а.с.6).

Відповідно до умов даного договору позивач ОСОБА_2 придбав у ТОВ Зайчевське за 1500,00 грн. квартиру №4, розташовану в с. Зайчевське Жовтневого району Миколаївської області по вул. Черкаській, 3 (пункт 3 спірного договору).

Згідно пункту 4 спірного договору купівлі-продажу продавець засвідчував, що відчужена квартира нікому не продана, не закладена, у спорі та під забороною не перебуває.

В спірному договорі міститься підпис покупця ОСОБА_2 та продавця директора ТОВ Зайчевське ОСОБА_7, що посвідчена печаткою товариства.

Згідно довідки ТОВ Зайчевське від 26 жовтня 2002 року, ОСОБА_2 продана спірна квартира за 1500,00 грн. на підставі рішення загальних зборів від 25 жовтня 2002 року №32. Грошові кошти станом на 26 жовтня 2002 року повністю виплачені та майно переходить у право приватної власності ОСОБА_2 (а.с.51).

Спірні правовідносини в частині визнання правочину дійсним урегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР) від 18 липня 1963 року, що діяли на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 227 ЦК УРСР вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі та підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.

Згідно приписів частини 1 статті 47 ЦК УРСР недотримання вимог, передбачених статтею 227 ЦК УРСР тягне за собою недійсність договору.

Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відносно ТОВ Зайчевське 15 листопада 2006 року була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи, у зв'язку з визнанням її банкрутом (а.с.10).

З довідки виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 11 січня 2018 року №67/01.24 вбачається, що на території сільської ради дійсно знаходилось ТОВ Зайчевське , яке було правонаступником колгоспу Коларове , зареєстрованого в Жовтневій райдержадміністрації Миколаївської області 08 лютого 2000 року за №0010071. Всі документи, які необхідно було передати в Жовтневий архів Миколаївської області згоріли в приміщенні вказаного товариства (а.с.14).

Згідно довідки виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 11 січня 2018 року №68/01.24, квартира №4, що розташована в с. Зайчевське Вітовського району Миколаївської області по вул. Черкаській, 3 на балансі сільської ради не перебуває та не передавалась (а.с.11).

У судовому засіданні встановлено, що сторони договору купівлі-продажу досягли всіх істотних умов по спірному договору, та виконали його, отже позивач, в силу статті 145 ЦК УРСР є добросовісним набувачем.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до частини 3 статті 15 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Процесуальні права та обов'язки сторін визначено статтею 49 ЦПК України, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті передбачено право відповідача на визнання позову (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У заяві від 05 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_3 сільська рада Вітовського району Миколаївської області визнала позов повністю.

Згідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На думку суду, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Так, визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також визнання права власності на нього унормовано приписами статті 47 ЦК УРСР, статтею 392 ЦК України, при цьому, правонаступники колишнього власника спірного нерухомого майна відсутні.

З огляду на викладене, суд приймає визнання позову відповідачем ОСОБА_3 сільською радою Вітовського району Миколаївської області.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, що відповідає способам судового захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 293, 294 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири №4, розташованої в с. Зайчевське Вітовського району Миколаївської області по вул. Черкаській, 3, укладений 26 жовтня 2002 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Зайчевське .

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру №4, що розташована в с. Зайчевське Вітовського району Миколаївської області по вул. Черкаській, 3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3;

відповідач - ОСОБА_3 сільська рада Вітовського району Миколаївської області, 57242, с. Каравелове Вітовського району Миколаївської області, вул. Парникова, 1, код в ЄДРПОУ - 04375211.

Повний рішення складено 21 січня 2019 року.

СУДДЯ С.М.ГЛУБОЧЕНКО