Рішення

від 21.01.2019 по справі 488/2765/16-ц

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2765/16-ц

Провадження № 2/488/87/19 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.01.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої по справі судді - Лазаревої Г.М.,

при секретарі судового засідання - Чуб Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" про скасування рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її витребування,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до відповідачів - Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 32 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 17/40 від 08.11.2007р., яким ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв. м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" по АДРЕСА_1, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд;

- визнати незаконними та скасувати пункти 12, 12.2 рішення Миколаївської міської ради № 22/57 від 14.03.2008 р., якими погоджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000 кв.м, по АДРЕСА_1;

- визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 04.11.2008 р. на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрований 04.11.2008 р. у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю;

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1000 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_2;

- стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

В обгрунтування позову прокурор вказав наступне.

Пунктом 32 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 17/40 від 08.11.2007 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1.

Пунктами 12 та 12.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 22/57 від 14.03.2008 року було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1.

На підставі вищевказаних рішень та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 року ОСОБА_3 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 серії НОМЕР_1 від 04.11.2008 року.

Прокурор вважає, що зазначені рішення Миколаївської міськради були прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, та із перевищенням повноважень Миколаївської міськради, мотивуючи це тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, розпорядження якими здійснюється виключно органами державної виконавчої влади, а не органами місцевого самоврядування. Крім того, на момент прийняття оспорюваних рішень земельна ділянка відносилась до складу земель державного лісового фонду урочища "Жовтневе" та перебувала в постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство", не вилучалась у нього в установленому законом порядку і проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не погоджувався, обов'язкова державна експертиза проекту землеустрою не проводилась.

Посилаючись на викладене, прокурор просив позов задовольнити.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов у повному обсязі з вищезазначених підстав та просив його задовольнити.

Представник позивача - Миколаївської обласної державної адміністрації підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ДП "Миколаївське лісове господарство" у судове засідання своїх представників не направила, причини неявки суду невідомі, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, та дослідивши надані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із наявної у матеріалах справи копії рішення Миколаївської міськради № 17/40 від 08.11.2007 року вбачається, що пунктом 32 розділу 1 цього рішення ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1.

Пунктами 12 та 12.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 22/57 від 14.03.2008 року було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1.

На підставі вищевказаних рішень та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 року ОСОБА_3 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 серії НОМЕР_1 від 04.11.2008 року. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010800101846.

Судовим розглядом встановлено, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_2 за рахунок земель, що віднесені до земель держлісфонду урочища "Жовтневе", квартал 43, та перебувають у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство" і це підтверджується наявними у матеріалах даної справи, та дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, інформацією ВО "Укрдержліспроект" № 299 від 04.09.2014 року, викопіровкою кварталу 43 Миколаївського лісництва ДП "Миколаївський лісгосп" станом на 01.01.2014 року, накладеною на публічну кадастрову карту земельних ділянок.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Стаття 1 ЛК України визначає, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території країни, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та подальша передача їх у приватну власність грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України передача земельної ділянки в оренду чи у власність допускається лише після вилучення її у попереднього власника чи користувача.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 31 ЛК України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 ст. 149 ЗК України право вилучати земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення надано обласним державним адміністраціям.

Проте, згідно інформації Миколаївької обласної державної адміністрації № 314/0/05-47/3-16 від 16.02.2016 року розпорядження про вилучення з постійного користування ДП "Миколаївське лісове господарство" спірної земельної ділянки не приймались.

Виходячи із такого, суд приходить до висновку, що Миколаївською міськрадою передано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку без її вилучення у ДП "Миколаївське лісове господарство" у встановленому законом порядку та фактично із зміною її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства.

Оскільки спірна земельна ділянка державного лісового фонду надавалась ОСОБА_2 для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення, то проект відведення мав би бути погоджений органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Однак, за інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 138 від 15.02.2016 року проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки не погоджувався, висновок не надавався.

Крім того, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що обов'язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не проводилась.

Також, судом встановлено, що відповідно до генерального плану розвитку міста Миколаєва, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 403 від 24.11.1986 року, який був містобудівною документацією, діючою на момент прийняття відповідачем вказаних рішень, - обов'язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста, та Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради № 15/41 від 17.10.2003 року, спірна земельна ділянка розташована на території зони зелених насаджень та належить до ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Згідно зі ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 № 7, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викуп) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Миколаївською міськрадою в односторонньому порядку, всупереч діючому законодавству, з порушенням своїх повноважень, та за відсутності висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, висновку державної експертизи землевпорядної документації, було вилучено у законного землекористувача - ДП "Миколаївське лісове господарство", спірну земельну ділянку поза волею останнього, та прийнято рішення про розпорядження цією земельною ділянкою, то суд вважає, що оспорювані керівником Миколаївської місцевої прокуратури № 2 пункти рішення Миколаївської міськради підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Крім цього, відповідно до п. 2.3. Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із внесеними змінами) - державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи викладене, а також те, що державний акт був виданий ОСОБА_3 на підставі рішень міськради, які суд вважає незаконними, а постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 р., яка також була підставою для видачі держакту, була скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 р., то Державний акт, виданий ОСОБА_3 також підлягає визнанню недійсним.

Судовим розглядом також встановлено, що після отримання ОСОБА_3 зазначеного державного акту на землю, між нею та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу № 1020 від 30.04.2010 року, згідно якого останній набув право власності на зазначену земельну ділянку, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис.

На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 31.05.2010 року отримано державний акт серії ЯЗ № 793861.

В подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу № 1189 від 19.11.2013 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис № 3449168 від 19.11.2013 року.

Оглядом спірної земельної ділянки встановлено, що вона є вільною від забудов, будівельні роботи на ній не проводяться.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі ст. 387 ЦК України суд знаходить такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1 000 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та передання її у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Доказів, які б спростовували вищевикладені висновки, судом не здобуті.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 32 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 17/40 від 08.11.2007р., яким ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв. м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" по АДРЕСА_1, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд.

Визнати незаконними та скасувати пункти 12, 12.2 рішення Миколаївської міської ради № 22/57 від 14.03.2008 р., якими погоджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000 кв.м, по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 04.11.2008 р. на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрований 04.11.2008 р. у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010800101846.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1000 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_2.

Стягнути з Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі по 1484,13 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Г.М. Лазарева