Рішення

від 16.01.2019 по справі 396/412/18

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/412/18

Провадження № 2/396/247/18

РІШЕННЯ

Іменем України

16.01.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396//412/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Новоукраїнська державна нотаріальна контора, про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обгрунтування якого посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років померла його мати ОСОБА_3.

В 1989 році матір продала свій будинок і з місця постійного проживання в с. Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області переїхала жити до м. Кіровограда та до смерті проживала разом з позивачем. Він є єдиним спадкоємцем після смерті матері.

Він є пенсіонером з 1995 року і має право на обов'язкову частку.

Після смерті матері він поховав її та розпорядився її майном, яке знаходилось в квартирі, тобто прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.

В 2017 році він випадково дізнався, що рішенням №44 Семенастівської сільської ради від 05.11.1999 року матері у власність передано земельну ділянку площею 6,72 га та на її ім'я оформлено Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 27.12.1999 року.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 про визнання факту родинних відносин, факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку.

Рішенням Новоукраїнського районного суду від 30.11.2017 року визнано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,72 га, розташовану на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2. Вказана земельна ділянка отримана ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_3, яка в свою чергу отримала дану ділянку на підставі рішення сесії Семенастівської сільської ради народних депутатів від 05.11.1999 року №44 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 27.12.1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №29.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.09.2018 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2017 року було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права власності відмовлено.

23.01.2018 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на земельну ділянку, що розташована в Кіровоградській області, Новоукраїнський район, Семенастівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, подав документи для проведення державної реєстрації прав.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Гайдученко Наталія Леонідівна, розглянувши подані документи, у своєму рішенні №39391234 від 29.01.2018. року відмовила у державній реєстрації прав та їх обтяжень, мотивуючи це встановленням наявних суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану в Кіровоградській області, Новоукраїнський район, Семенастівська сільська рада, право власності, на яку за ОСОБА_1 визнано рішенням від 30.11.2017 року Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання рішення державного реєстратора неправомірним.

16.02.2018 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі №П/811/536/18 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Гайдученко Н.Л.

15.03.2018 року в судове засідання у Кіровоградському окружному адміністративному суді при розгляді справи №П/811/536/18 за позовом ОСОБА_1 відповідачем надано відзив на позовну заяву. Серед додатків до відзиву виявлено копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.02.2014 р., індексний номер 17276851 на земельну ділянку площею 6,7201 га розташовану: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Семенастівська сільська рада, кадастровий номер НОМЕР_2. Власником вказаної земельної ділянки зазначено ОСОБА_2.

З іншого додатку до відзиву на позовну заяву, а саме Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку стало відомо, що підставою виникнення права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку є Свідоцтво про право на спадщину за законом №660488 від 28.04.2000 р. видане Новоукраїнською районною державною нотаріальною конторою.

Вважає, що Свідоцтво про право на спадщину за законом і Свідоцтво про право власності на нерухоме майно видані з порушенням закону.

ОСОБА_1 є сином померлої і є спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном. На час смерті спадкодавця ОСОБА_6 не знав і не міг знати, що його матері у власність буде оформлена земельна ділянка.

Право власності на земельну ділянку у померлої виникло в 1999 році, коли їй у власність було передано земельну ділянку площею 6,72 га та на її ім'я оформлено Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 виданий 27.12.1999 року.

Державний нотаріус не встановив коло спадкоємців, не перевірив наявність права на спадкування майна, яке виявлено після смерті особи і оформив право власності не на спадкоємця першої черги, який має право на обов'язкову частку, а на сторонню особу, яка приховала наявність спадкоємця першої черги з яким проживала спадкодавець на момент смерті. Про факт оформлення права власності на земельну ділянку на ім'я покійної матері він випадково дізнався у 2017 році.

Просить визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.04.2000 року №660488 видане Новоукраїнською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2, визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.02.2014 р., індексний номер 17276851 видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області на земельну ділянку площею 6,7201 га, розташовану на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2.

24.04.2018 року через канцелярію суду надійшов письмовий відзив від ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Новоукраїнська державна нотаріальна контора, про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Крім того зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся, ОСОБА_3, яка відповідно до довідки Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 13.04.2018 року за № 242, на день смерті проживала в с. Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області, разом з зятем ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_8. Після смерті бабусі, за заявою матері відповідача ОСОБА_8 була відкрита спадкова справа з дотирманням вимог цивільного законодавства, яке було чинним на день смерті спадкодавця ОСОБА_3

На день відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3, спадкоємцями першої черги були її діти: позивач, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Державний нотаріус Новоукраїнської держаної нотаріальної контори вчинив всі передбачені законом дії, щодо встановлення кола спадкоємців, перевірив наявність права на спадкування майна, яке виявлено після смерті особи.

Оскільки, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та позивач, ОСОБА_1 спадщину не прийняли, мати відповідача, ОСОБА_8, відмовилась від спадщини на користьОСОБА_2

Позивач ОСОБА_1 жодних дій передбачених ст. 549 ЦК УРСР, який був чинним на день відкриття спадщини, не вчинив.

Твердження позивача про те, що у 1989 році ОСОБА_3 продала свій будинок і з місця постійного проживання в с.Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області, переїхала жити до міста Кіровограда та до смерті проживала разом з позивачем, та те, що він є єдиним спадкоємцем, не відповідає дійсності, викладена в позові інформація вводить суд в оману.

Так, відповідно до довідки Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 13.04.2018 року за № 242, ОСОБА_3 на день смерті проживала в с.Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області, разом із зятем ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_8, яка відповідно є матір'ю відповідача та яка померла 2012 року.

Відповідно, враховуючи довідку № 242 від 13.04.2018 року, спадкодавець ОСОБА_3 на день своєї смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживала в М . Кіровограді разом з позивачем відтак, позивач не приймав участі у похованні спадкодавця та жодним чином не міг розпорядитися її майном, яке як стверджує позивач перебувало у квартирі оскільки воно було відсутнє.

Будь-яких доказів того, що відповідач не мав права на спадування спірного майна, позивачем до суду не надано відповідно, підстави для визнання свідоцтва про право на спадищу за законом та свідоцтва про право власності на нерухоме майно недісними, відсутні.

Крім того, звертаю увагу суду на те, що позивачем пропущено строки звернення до суду з даними позовними вимогами оскільки, позивачу з часу відкриття спадщини було достаменно відомо про те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа і те, що саме відповідач успадкував належне їй нерухоме майно у вигляді вказаної вище земельної ділянки.

02.05.2018 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1, в якому позивач зазначив всі факти та обставини, які вказані в позовній заяві. Крім того зазначив, що вказане у відзиві не відповідає дійсності. ОСОБА_3 проживала в м. Кіровограді і на літній період на її прохання він відвіз її до с. Семенасте де вона проживала у його сестри ОСОБА_8, тому вона померла в с. Семенасте перебуваючи в гостях. Він оплачував поховання.

27.12.2018 року через канцелярію суду нідійшли письмові пояснення від ОСОБА_2 зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та додатково зазначив, що обставини, які позивач вважає встановленими на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2017 року, яким встановлено факт родинних відносин, факт прийняття спадщини та визнано право власності на земельну ділянку, не відповідають дійсності.

Вказане вище рішення суду, яким обгрунтовує свої позовні вимоги позивач, ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд ухвалив вказане рішення і про наявність якого відповідачу, стало відомо лише із вказаної позовної заяви, оскаржив в апеляційному порядку.

11 вересня 2018 року апеляційним судом Кіровоградської області винесено постанову по цивільній справі №396/1577/17 за позовом ОСОБА_1 до Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про встановлення факту родинних відносин, та факту прийняття спадщини, визнання права власності на земельну ділянку, яка перебуває на розгляді в апеляційному суді Кіровоградської області.

Відповідно до резолютивної частини вказаної постанови суду апеляційної інстанції, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2017 року скасовано в поновному обсязі, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з обставин викладених в позові.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явивилися, надавши суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, в задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_14, в судовому засіданні пояснила, що знає позивача ОСОБА_1, так як проживає по сусідству. У 1989 році ОСОБА_1 разом з матір"ю та його дружиною засились у квартиру. Протягом 9-10 років матір зимою постійно проживала у позивача, а весною він її відвозив у село. Син допомагав матері переодягатися.

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснила, що бабушка проживала у позивача. Вона в 1989 року отримала квартиру. Бабушка зимою проживала у позивача. На час смерті ОСОБА_3 була у селі. ОСОБА_2 вона не знає.

Суд, заслухавши пояснення позивача та покази свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років з 04.11.1997 року (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 6,7201 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10-15,49-51).

29.01.2018 року позивачеві ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації речового права (а.с.16).

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2017 року встановлено факт родинних стосунків позивача ОСОБА_1 із матір'ю ОСОБА_3, встановлено факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано право власності на спірну земельну ділянку площею 6,72 га (а.с.17-18). В подальшому вказане рішення суду скасовано та у задоволенні позовних вимог позивачеві ОСОБА_1 відмовлено (а.с.114-115).

Відповідно до свідоцтва про народження, відповідач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, його батьками були ОСОБА_7 та ОСОБА_8, дівоче прізвище матері відповідача - ОСОБА_8 (а.с.45,46).

Згідно довідки Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району від 13.04.2018 року за №242, ОСОБА_3 проживала разом із чоловіком до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 однією сім'єю у господарстві НОМЕР_4, після чого вибула в інше господарство за НОМЕР_5, в якому проживала із зятем ОСОБА_7 та дочкою ОСОБА_8 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.47).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2000 року, відповідач ОСОБА_2 являється спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.48).

Як вбачається з копії спадкової справи № 266, після смерті ОСОБА_3 до державного нотаріуса Новоукраїнської державної нотаріальної контори від ОСОБА_2, який є онуком померлої була подана заява про прийняття спадщини та подана заява від ОСОБА_8 відповідно до якої ОСОБА_8 відмовляється від належної її частини спадщини після смерті на користь сина ОСОБА_2 (а.с.101,102).

Вирішуючи заявлений позов, суд застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та виходить із наступних обставин.

Статтею 524 ЦК України (1963 року) встановлено, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Спадкування за законом здійснюється у разі відсутності заповіту.

Згідно ч.1 ст.529 ЦК України (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст.548 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст.549 ЦК України (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 553 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Із системного аналізу положень статей 548, 549, 554 ЦК Української РСР слід дійти висновку, що для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Нормами ЦК Української РСР не передбачено автоматичного прийняття спадщини непрацездатною особою.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_3 на день смерті належало будь-яке майно, окрім спірної земельної ділянки, а тому вступити у фактичне володіння або володіння спадковим майном можливо лише шляхом вчинення таких дій відносно спірної земельної ділянки.

Доказів того, що ОСОБА_1 вчинив будь-які дії відносно спірної земельної ділянки, тобто фактично вступив в управління або володіння цим спадковим майном, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що ОСОБА_1 подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Відповідно до ч.2 ст.12 ЗУ Про власність , що діяв на час виникнення відповідних правовідносин, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно ст.535 ЦК УРСР (1963 року), неповнолiтнi або непрацездатнi дiти спадкодавця (в тому числi усиновленi), а також непрацездатнi дружина, батьки (усиновителi) i утриманцi померлого успадковують, незалежно вiд змiсту заповiту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємствi за законом (обов'язкова частка).

Згідно положень вказаної статті, право на обов'язкову частку виникає у спадкоємця лише за наявності заповіту.

Як вбачається з інформаційної довіди зі Спадкового реєстру (а.с.68), відомості про заповіти від імені ОСОБА_3 відсутні.

За таких обставин, позивач не вправі претендувати на обов'язкову частку у спадщині.

Крім цього, право на обов'язкову частку мають непрацездатні спадкоємці, до яких позивач, на момент смерті ОСОБА_3, не належав, оскільки в 1998 році мав 45 років, тобто не досяг пенсійного віку та не вжив заходів для прийняття спадщини, а саме не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса.

Згідно постанови ПВСУ "Про судову практику у справах про спадкування", перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

Вказана позиція також підтверджується висновком ВС (постанова від 08.08.2018 у справі №305/1695/16-ц).

Крім того, судом приймається до уваги той факт, що з дня відкриття спадщини сплинуло більше 20 років, на даний час право власності оформлено відповідачем у встановлені законом строки та порядку. В судовому засіданні ні позивачем ні показами свідків не доведено, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, а рішення суду на які останній посилався скасовано в апеляційному порядку.

Інші доводи позивача не переконують суд у зворотньому, а тому, виходячи із вищенаведеного, позов є необгрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

У зв'зку з відмовою у позові судові витрати згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 141,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Новоукраїнська державна нотаріальна контора про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2000 року № 660488, виданого Новоукраїнською районною державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 та визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.02.2014 року, індексний номер 17276851, виданого Державним реєстратором Реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області на земельну ділянку площею 6,7201 га, розташовану на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі за необгрунтованістю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 21.01.2019 року.

Головуючий: О. А. Гарбуз