Постанова

від 21.01.2019 по справі 343/1597/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/1597/18

Провадження № 33/4808/6/19

Категорія ч. 2 ст. 172-7 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю прокурора Гринишин Л.Л., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.11.2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, який працює старшим державним інспектором Івано-Франківської області ДФС митного посту "Прикарпаття СМО1", розлучений, має двох неповнолітніх дітей, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП із закриттям провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ :

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, провадження по справі закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, без встановлення в його діях вини, оскільки , на думку апелянта, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не при його закритті у зв'язку із пропущенням строків притягнення до відповідальності. Апелянт вважає, що логічне тлумачення закону, зокрема приписів ст.ст. 247, 38 КУпАП, дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цих нормах статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, тобто за приписами ст. 280 КУпАП, у тому числі й вини особи у його вчиненні. Апелянт вважає, що поєднання в одному рішення суду двох взаємовиключних висновків,зокрема закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є неприпустимим.

Постановою судді місцевого суду встановлено, що згідно з протоколом № 164-185 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, від 14.08.2018 року ОСОБА_2 не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів та вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, за що був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП із закриттям провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, якому роз'ясненні права, передбачені ст.268 КУпАП; захисник ОСОБА_3, якому роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП, та прокурор.

В суді апеляційної інстанції:

- ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3, підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили постанову судді скасувати, у зв'язку із порушенням суддею норм процесуального права. ОСОБА_2 повідомив, що він частково погоджується з рішенням суду першої інстанції. На його думку, суддя не мав права в одному рішенні викладати два взаємовиключних висновки, а саме про доведення його вини з одночасним закриттям провадження по справі;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову судді залишити без змін.

Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, думку прокурора, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Приписами ст. 280 КУпАП встановлено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В той же час, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, з зазначенням нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення, та прийняте по справі рішення.

Вважаю, що суд першої інстанції належним чином проаналізував як норми діючого законодавства, так й наявність в матеріалах провадження доказів, надав їм правильну оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у своїй сукупності вони підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч.1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, проте строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, сплинув, що відповідно до п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття справи.

З апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що останній висловив свою незгоду виключно в частині доведеності його вини у вчинені інкримінованого йому адміністративному правопорушенні, вважав, що згідно норм діючого законодавства, справа підлягала закриттю без встановлення його вини. своєї вини у інкримінованих йому правопорушення не визнав.

Враховуючи те, що відповідно до вимог діючого законодавства, апеляційний перегляд відбувається в межах апеляційної скарги, то фактичні обставини справи, які не оспорюються апелянтом, в апеляційному порядку не перевіряються.

З пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення №164-185 від 14.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_2, будучи відповідно до п.п В , Е п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закону) суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, порушив вимоги ст. 28 закону, а саме не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, зокрема 04.11.2016, 08.11.2016, 16.12.2016, 11.01.2017, 02.03.2017, 03.04.2017, 26.05.2017, 04.07.2017, 11.07.2017, 02.10.2017, 13.0.2017 року вчинив дії, що виразились у виконанні митних формальностей для митного оформлення товару згідно митних декларацій, де декларантом було ТзОВ Орхідея , одним із власником якого є його близька особа - вітчим ОСОБА_4 (а.п. 23-31).

Вказані обставини, суд першої інстанції, правильно визнав доведеними та такими, що ґрунтуються на наявних в матеріалах провадження доказах.

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо справ про адміністративне правопорушення, передбачених цим Кодексом.

З мотивувальної частини постанови суду першої інстанції вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав (а.п. 172 зворіт).

Перевіривши матеріали провадження вважаю, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаних правопорушень повністю доведена наявними в матеріалах провадження доказами.

Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за умови: 1) неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; 2) вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання корупції № 1700-VII від 14.10.2014 року (зі змінами та доповненнями, далі - Закону) корупційним правопорушенням є діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Так, пунктом б ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції та приміткою до ст. 172-7 КУпАП передбачено, що суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення є депутати місцевих рад (що, відповідно до норм діючого законодавства, включають сільські, селищні, міські та районні у місті ради тощо).

Відповідно до наказу Івано-Франківської митниці ДФС Державної фіскальної служби України від 14.04.2015 р. №31-к ОСОБА_2 переведено на посаду старшого державного інспектора митного поста Долина Івано-Франківської митниці ДФС з 14.04.2015 року, увільнивши його з посади старшого державного інспектора митного поста Долина Івано-Франківської митниці Міндоходів. Цим же наказом ОСОБА_5 підтверджено раніше присвоєні спеціальне звання інспектора податкової та митної справи II рангу, 12 ранг державного службовця.

За таких обставин, відповідно до підпунктів В , Е п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_2 є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України Про запобігання корупції особи, зазначені у п.1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

З наведено вбачається, що особи, на яких поширюється законодавство щодо конфлікту інтересів, повинні вживати заходів щодо недопущення його виникнення та заходів щодо його врегулювання, якщо він все-таки виник.

Статтею 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Визначення змісту поняття конфлікт інтересів має значення для правильного застосування положень ст. 28 Закону України Про запобігання корупції щодо запобіганню та урегулюванню конфлікту інтересів.

Зміст цього поняття визначають такі дві обов'язкові ознаки: 1) конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями; 2) наявність такої суперечності може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Таким чином, не будь-яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її службові повноваження можуть не суперечити один одному.

Із суб'єктивної сторони, корупційне адміністративне правопорушення за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_2, характеризується наявністю вини, що виражається у виді: 1) неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; 2) вчиненні дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Пунктом 2 примітки до статті 172-7 КУпАП передбачено, що у цій статті під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їх службових повноважень.

Виходячи зі змісту Закону, конфлікт інтересів - це ситуація, при якій службова особа виконуючи свої обов'язки має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і не обов'язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння але здатний до цього призвести.

При цьому, приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну.

Отже, як вбачається з наведеного поняття - конфлікт інтересів , особистий інтерес особи може носити як майновий, так і немайновий характер.

В зв'язку з вище викладеним, вважаю рішення суду першої інстанції в частині доведеності винуватості ОСОБА_2 законним та обґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 притягнений до адміністративної відповідальності за неповідомлення про наявність у нього реального конфлікту інтересів, та вчинення певних дій - в даному випадку приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що виразились в виконанні митних формальностей для митного оформлення товару згідно митних декларацій, де декларантом було ТзОВ Орхідея , одним із власником якого є його близька особа - вітчим ОСОБА_4

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання корупції неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Отже, поняття неправомірна вигода, охоплює не лише матеріальні предмети, а й немайнові вигоди.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП настає за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Враховуючи наведене вище, вважаю, що висновки суду в частині наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП є правильними.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про запобігання корупції , реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Отже, для реального конфлікту інтересів характерна наявність трьох об'єктивних компонентів: 1) приватний інтерес; 2) службове повноваження, представницьке повноваження; 3) протиріччя між ними, що впливає на об'єктивність або неупередженість рішення, діяння службової особи.

Під час притягнення особи за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів враховую відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об'єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових повноважень.

Так, приватний інтерес ОСОБА_2 полягав у виконанні митних формальностей для митного оформлення товару згідно митних декларацій, де декларантом було ТзОВ Орхідея , одним із власником якого є його близька особа - вітчим ОСОБА_4, використовуючи при цьому своє службове становище, а саме - посаду старшого державного інспектора митного поста Долина Івано-Франківської митниці ДФС.

Правопорушення щодо неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів, характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 11 названого Кодексу передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов'язана звернутися за роз'ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у розділі 5 вказаного Закону.

Саме по собі приховування особою наявного приватного інтересу вже розцінюється як порушення службової дисципліни і потребує вжиття відповідних заходів щодо запобігання корупції.

Конфлікт інтересів існуватиме у всіх випадках, коли у особи є приватний інтерес, здатний вплинути на об'єктивність рішення. Навіть тоді, коли прийняті нею рішення за наявності приватного інтересу є неупередженими і відповідають закону. У цьому випадку буде мати місце втрата суспільної довіри до службової особи та органу влади, в якому вона працює. Крім того, коли приватний інтерес не спровокував прийняття незаконного рішення, окремому розгляду підлягатиме питання наявності/відсутності в рішеннях, діяннях службової особи фактів зловживання службовими повноваженнями, одержання неправомірної вигоди чи інших корупційних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону Про запобігання корупції , у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Що стосується наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, то адміністративна відповідальність за вказаним обвинуваченням, настає за вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів, що в даному випадку полягло у тому, що ОСОБА_2 виконував митні формальності для митного оформлення товару згідно митних декларацій, де декларантом було ТзОВ Орхідея , одним із власником якого є його близька особа - вітчим ОСОБА_4

Щодо доводів апелянта в частині того, що суддя у порушення приписів ст.ст. 247, 38 КУпАП безпідставно поєднав закриття справи з одночасним визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, в той час як ці два висновки судді є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких рішень в одному проваджені неможливо, то вважаю їх такими, що не узгоджуються з нормами діючого законодавства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Відповідно до вимог ч. ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Тому, приймаючи до увагу, що з дня виявлення правопорушення, пройшли строки встановлені ч. 3 ст. 38 КУпАП суд першої інстанції й прийняв рішення про закриття провадження на підставі п.7 ст. 247 КУпАП .

В той же час, згідно норм діючого законодавства, за наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП , в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного правопорушення, чи належить особа до суб'єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

Звертаю увагу на те, що ігнорування судом доречних аргументів особи яка притягається до відповідальності є грубим порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права

Зокрема, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії ).

Також, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" , національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

Крім того, закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не є закриттям за реабілітуючими обставинами, а тому таке закриття можливе виключно щодо особи, вина якої у вчиненні адміністративного правопорушення доведена судом, але на час прийняття рішення минули строки накладення стягнення.

Посилання апелянта на узагальнення науково-консультативного висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України "Під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється", як на необхідність закриття провадження без встановлення факту адміністративного правопорушення та винуватості особи, не є слушним, оскільки суперечить як вимогам КУпАП так й ст. 6 Конвенції

про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, постанову судді - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 залишити без задоволення

Постанову судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.11.2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, провадження по справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло