Постанова

від 15.01.2019 по справі 607/13993/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/13993/17Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/55/19 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Ходоровський М.В.

суддів - Бершадська Г. В., Ткач О. І.,

секретаря - Панькевич Т.І.

з участю - представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2018 року (головуючий суддя Вийванко О.М., повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року) у цивільній справі № 607/13993/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики в розмірі 34899,98 доларів США.

Позивачка зазначила, що між нею та ОСОБА_3 було укладено три договори позики на загальну суму 16640 доларів США, а саме: 07 жовтня 2015 року згідно розписки вона позичила ОСОБА_3 5700,00 доларів США із сплатою 5,26 %, на строк повернення до 07 лютого 2016 року; цього ж дня згідно розписки позичила 5700,00 доларів США із сплатою 5,00 %, на строк повернення до 07 лютого 2016 року; 22 березня 2016 року згідно розписки позичила 5000,00 доларів США із сплатою 5,00 %, на строк повернення до 22 травня 2016 року.

Посилаючись на те, що борг відповідачем не повернуто, позивач, з врахуванням відсотків за користування коштами у розмірі 17715,68 доларів США та трьох процентів річних в розмірі 784 доларів США, просила її вимоги задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 кошти в розмірі 561085,57 грн. (п"ятсот шістдесят одну тисячу вісімдесят п"ять гривень 57 копійок).

У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в розмірі 5610,85 грн. (пять тисяч шістсот десять гривень 85 копійок).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просить рішення суду в частині часткового задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, в решті рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, передала в позику ОСОБА_3 гроші в сумі 5700 доларів США строком на чотири місяці зі сплатою 5,26 процентів в місяць, які вона отримала від свого чоловіка, оскільки особисто не могла мати їх у власності будучи боржником за рішенням суду, яке набрало законної сили, на суму 35 тисяч доларів США, та які були повернуті ОСОБА_3 25 лютого 2016 року у повному обсязі зі сплатою процентів за користування ними шляхом їх передачі ОСОБА_5, який являвся на той час чоловіком позивачки. Інші два договори позики були складені відповідачем ОСОБА_3 під час отримання вищевказаних грошей від ОСОБА_4 як чорнові варіанти, оскільки остання в процесі позики грошей змінювала умови договору в частині щодо суми позики та місячних процентів за їх користування. Однак, через неуважність відповідача ОСОБА_3 зазначені чорнові варіанти боргових розписок залишилися у володінні позивачки ОСОБА_4, які вона використовує як письмові докази у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача заперечила відносно апеляційної скарги та пояснила, що рішення суду є законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2015 року ОСОБА_3 отримав в позику грошові кошти від ОСОБА_4, в розмірі 5 700,00 доларів США, строком на чотири місяці з дати отримання коштів, а саме до 07 лютого 2016 року, за користування даними коштами зобов'язується сплатити відсотки у розмірі 5,26 % місячних, що складає 300 доларів США, в заставу за даною позикою передано автомобіль марки Lexus RX 300, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, з правом користування, у випадку неповернення даних коштів, право власності на вказаний транспортний засіб переходить до ОСОБА_4, що підтверджено розпискою від 07 жовтня 2015 року.

Дана обставина визнана відповідачем та ним не оспорюється.

Також встановлено, що 07 жовтня 2015 року ОСОБА_3 отримав в позику грошові кошти від ОСОБА_4 в сумі 5 700,00 доларів США, строком на чотири місяці з дати отримання коштів, а саме до 07 лютого 2016 року, за користування даними коштами зобов'язується сплатити відсотки у розмірі 5,00 % місячних, що складає 300 доларів США, в заставу за даною позикою передано автомобіль марки Lexus RX 300, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, з правом користування, у випадку неповернення даних коштів, право власності на вказаний транспортний засіб переходить до ОСОБА_4, що підтверджено розпискою від 07 жовтня 2015 року.

22 березня 2016 року ОСОБА_3 отримав в позику грошові кошти від ОСОБА_4 в сумі 5 000,00 доларів США, строком на два місяці з дати отримання коштів, а саме до 22 травня 2016 року, за користування даними коштами зобов'язується сплатити відсотки у розмірі 5,00 % місячних, що складає 250 доларів США, в заставу за даною позикою передано автомобіль марки Lexus RX 300, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, з правом користування, у випадку неповернення даних коштів, право власності на вказаний транспортний засіб переходить до ОСОБА_4, що підтверджено розпискою від 22 березня 2016 року.

Відповідач позивачу боргу не повернув.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія І-ИД №050414 від 11 жовтня 2016 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвали шлюб і після державної реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_4.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №685/686/18-22 від 29.08.2018 р., підпис від імені ОСОБА_3 та запис 22 березня 2016 року у борговій розписці від 22 березня 2016 року виконано рукописним способом, без попередньої технічної підготовки до виконання та без використання технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_3 та запис 22 березня 2016 року у борговій розписці від 22 березня 2016 року виконано ОСОБА_3.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов"язання за договорами позики не виконав, позичені кошти в сумі 16400 доларів США, проценти за користування ними не повернув а також допустив прострочення виконання зобов"язання.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він грунтується на встановлених судом обставинах справи та відповідає вимогам закону.

У відповідності до положень статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику - грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Із статей 610, 611 ЦК України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

За частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням встановлених обставин у справі та зазначених норм права суд першої інстанції правильно стягнув із відповідача суму боргу за договорами позики, проценти за користування коштами та проценти за прострочення виконання зобов"язання.

Доводи у скарзі про те, що наявні у справі дві розписки, складені відповідачем ОСОБА_3 під час отримання 5700 доларів США від ОСОБА_4 не є договорами позики, а є чорновими варіантами розписки, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, 79, ч. 1 ст. 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Встановлено, що на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що за цими розписками ним не позичалися гроші у позивачки.

Безпідставними є також твердження у скарзі про факт повернення відповідачем позики, оскільки у справі відсутні будь-які письмові докази, які б підтверджували зазначену обставину.

Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати слід покласти на сторони в межах ними понесених.

Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2018 року залишити без змін.

Витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено у понеділок 21 січня 2019 року.

Головуючий -

Судді -