Рішення

від 16.01.2019 по справі 491/1265/17

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/1265/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого Желяскова О. О.

за участю секретаря - Кір'як І.О.

з участю сторін по справі:

позивача - ОСОБА_1

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що з 11 вересня 1999 року працювала на посаді прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області (0,5 ставки), згідно розпорядження №05 від 11 вересня 1999 року. Розпорядженням сільського голови с.Кохівка Ананьївського району Одеської області ОСОБА_4 №09-К від 23 серпня 2017 року її було звільнено з займаної посади у зв'язку з прогулами без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП України). Як підставу звільнення, відповідачем зазначено акт про відмову від дачі пояснень ОСОБА_1 щодо відсутності на роботі 11 серпня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року та 19 серпня 2017 року.

ОСОБА_1 вказує, що звільнення вважає незаконним, а розпорядження таким, що підлягає скасуванню з поновленням її на роботі. При цьому позивач зазначає, що жодного документа їй не надавалось взагалі для ознайомлення та підпису та відповідно їй не було відомо про існування зазначених актів. Лише після її письмового звернення від 25 вересня 2017 року до відповідача нею було отримано копії розпорядження про прийняття її на роботу, актів про відмову від дачі пояснень та відсутності на роботі.

Також позивач зазначає, що її звільнення з посади відповідачем проведено з грубим порушенням її законних прав, чинного законодавства про працю, безпідставно та неправомірно, оскільки вона кожного робочого дня (за винятком лікарняних та днів відпустки) перебувала на робочому місці протягом чотирьох годин, оскільки працює на 0,5 ставки та належним чином виконує свої трудові обов'язки. Також позивач є інвалідом другої групи та через погане самопочуття, інколи могла виходити на роботу частково в першій половині дня, частково - в другій половині дня (після обідньої перерви), але обов'язково чотири години в день вона відпрацьовувала. Твердження відповідача про відсутність її на роботі протягом чотирьох годин, а саме з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. 11 серпня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року та 19 серпня 2017 року являються неправдивими та надуманими, оскільки у вказані дати позивач прийшла на роботу о 08 год. 00 хв., але не могла потрапити до приміщення сільської ради більше однієї години через те, що вхідні двері були замкнені та нікого з працівників сільської ради не було на роботі, що може бути підтверджено відповідними свідками. В подальшому вона протягом робочого дня належним чином виконала свої трудові обов'язки - провела прибирання приміщень та інше, при цьому відпрацювала кожного дня по чотири години. Крім того зазначила, що їй незрозуміло, яким чином в кожному акті про відсутність її на роботі в члени комісії включено завідуючу ДНЗ Берізка ОСОБА_7, яка взагалі, на її думку, не являється працівником сільської ради та робоче місце якої має бути в іншому приміщенні - ДНЗ Берізка , тому ОСОБА_7 не могла бути свідком її відсутності на роботі протягом чотирьох годин. Також 11 серпня 2017 року комісією було складено акт про відсутність її вдома о 10 год. 15 хв., в той час коли вона була на робочому місці.

Позивач вказує, що жодного робочого дня не була відсутня на роботі протягом трьох годин та обов'язково відпрацьовувала чотири години в день. На підставі викладеного змушена звернутися до суду та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні, під час розгляду справи позивач підтримала доводи позовної заяви та пояснення своїх представників, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3, діючий на підставі ордеру (а.с.140), доводи позовної заяви підтримав та пояснив, що жодних підстав для складення актів про відсутність на роботі позивачки не було. Зазначає, що ці акти мали бути складені на підставі доповідної записки особи, відповідальної за облік робочого часу. Саме в такій доповідній мало бути зазначено та зафіксовано відсутність позивачки на робочому місці в який час. Зазначені акти також не відповідають вимогам, передбаченим до документів, не зареєстровані належним чином. Згідно графіку ОСОБА_1 мала працювати з 08 години до 17 години на протязі чотирьох годин. В табелі обліку робочого часу немає підпису ОСОБА_8, хоча за її словами вона його складала. Вважає, що акти не відповідають вимогам діючого законодавства. Зазначені акти складені о 12 годині 30 хвилин, хоча робочий час позивачки до 17 години 00 хвилин. Жодних претензій до якості роботи ОСОБА_1 не було. Також ніхто не підтвердив та не надав відповідних доказів, що позивачка не виконувала роботу в дні, вказані в актах про відсутність на роботі. Таким чином вважає, що голова ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області, зловживаючи своїми повноваженнями, склав зазначені акти. В пункті 6.1 посадової інструкції прибиральниці зазначено про те, що вона працює в режимі нормованого робочого дня за графіком, складеним і затвердженим сільським головою, проте такого графіку представниками відповідача надано не було. Також позивача з актами про відсутність на роботі ознайомлено не було, а відомості про звільнення не було внесено до трудової книжки. Відомості про те, що поштою направлялися документи про звільнення позивачу нічим не підтверджено, оскільки надане представником відповідачу повідомлення про вручення листа не мав підпису позивачки, а саме відправлення не має опису вкладень. На підставі викладеного вважає, що позов має бути задоволено в повному обсязі. Також надав заяву про приєднання до матеріалів справи квитанцію про витрати позивача на професійну правничу допомогу та витрати на явку представника позивача до суду, які просить стягнути з відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі ордеру (а.с.87), в судовому засіданні під час розгляду справи доводи позовної заяви підтримав та пояснив, що позивачка пропрацювала в ОСОБА_6 сільській раді Ананьївського району Одеської області майже вісімнадцять років та за вказаний час жодних нарікань на її роботу не було. Безпосередньо перед звільненням розпочались різного роду нарікання, що свідчить про цілеспрямовані дії голови сільської ради на звільнення позивачки з займаної посади. Вважає, що акти про відсутність на роботі є неналежними, оскільки посадові особи, які їх підписували чітко не можуть пояснити відсутність ОСОБА_1 на роботі, тому вони не відповідають дійсності. Крім того, позивач була оформлена на роботу на 0,5 ставки, чіткого графіку виходу на роботу в певний час в сільській раді немає, тому ОСОБА_1 могла виходити на роботу після обіду, тобто після складання вказаних актів з 13 години до 17 години. Також зазначає, що строки звернення до суду не вважає порушеними, однак все ж таки просить їх поновити, так як їх було порушено з поважних причин, а саме через неможливість отримання в сільській раді всіх необхідних документів для подання вказаного позову.

Представник відповідача ОСОБА_5, діюча на підставі ордеру (а.с.36), в судовому засіданні під час розгляду справи пояснила, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки розпорядження про звільнення з роботи ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом з повідомленням, який вона отримала 31 серпня 2017 року, про що свідчить її підпис в повідомленні. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 стверджував, що розпорядження було отримано ОСОБА_1, за її заявою, лише у жовтні 2017 року. Проте з заяви вбачається, що ОСОБА_1 навіть не просила надати їй розпорядження про звільнення. В заяві також позивач посилалась на дати складання актів, що свідчить про те, що вона вже знала зміст актів про відсутність на роботі. Зазначені обставини підтверджуються самою позовною заявою. Вказане свідчить про те, що позивачка отримала розпорядження про звільнення поштою саме 31 серпня 2017 року, тому вважає, що підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом немає. Крім того довіреність від імені ОСОБА_1 представнику ОСОБА_2 видана 04 вересня 2017 року, що свідчить про те, що тоді вона вже достеменно знала про своє звільнення з роботи, тобто представник ОСОБА_2 мав повноваження подати позов до суду. Вказує, що по суті підстав для задоволення позову немає, оскільки свідчення свідків є неправдивими так як всі свідки чітко запам'ятали дати, коли ходили до сільради, а деякі не могли пояснити навіть з якою метою туди зверталися. Натомість факт відсутності на роботі позивачки підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, тому вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача - голова ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області ОСОБА_4, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснення представника відповідача ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі та зазначив, що ОСОБА_1 дійсно не з'являлась на роботу, свої посадові обов'язки не виконувала, про що були складені відповідні акти про її відсутність на роботі. При цьому позивачці було достеменно відомо про наявність вказаних актів, жодні бесіди з нею не допомагали виправити ситуацію. Зазначає, що навіть ходив до неї додому аби поспілкуватися з приводу неявки на роботу. Дійсно в трудовій книжці ОСОБА_1 не поставив підпис на підтвердження запису про її звільнення з роботи, оскільки був відсутній на робочому місці. Вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.

Також представник відповідача ОСОБА_4С, в порядку ст.178 ЦПК України, подав відзив на позов, в якому зазначає, що дійсно 11 вересня 1999 року, згідно із розпорядженням №05 ОСОБА_1 прийнята на посаду прибиральниці сільради на 0,5 ставки. Розпорядженням №09-к від 23 серпня 2017 року її було звільнено з роботи з 23 серпня 2017 року у зв'язку з прогулами, без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України. Про те, що ОСОБА_1 звільнена з роботи з 23 серпня 2017 року вона дізналася цього ж дня від голови сільради. Саме тому на наступний робочий день 28 серпня 2017 року (з 24 по 27 серпня 2017 року вихідні) позивачка на роботу не вийшла. Отримати розпорядження про звільнення ОСОБА_1 також відмовилася, тому вказаний документ було відправлено на її адресу 29 серпня 2017 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Трудова книжка на той час знаходилася у позивача. Вказаний лист з розпорядженням було вручено ОСОБА_1 31 серпня 2017 року, про що свідчить поштове повідомлення. Звернення позивача до суду відбулося 13 листопада 2017 року, при цьому жодних пояснень стосовно причини подання позову після сливу двох місяців з дня звільнення позивача в позові не вказано. Лише надано пояснення в позовній заяві, що тільки після письмового звернення від 25 вересня 2017 року до сільської ради, нею отримано копії розпорядження про прийняття на роботу, актів про відмову від дачі пояснень та відсутності на роботі. Дійсно вказані акти були видані секретарем сільради на відповідну заяву позивачки та завірені печаткою. Окрім них, до позовної заяви було додано розпорядження про звільнення позивачки від 23 серпня 2017 року №09-К, на якому немає посвідчувального надпису, що свідчить про наявність у ОСОБА_1 вказаного документу станом на 27 вересня 2017 року, внаслідок отримання його поштою. Звертає увагу на те, що в позові взагалі відсутня інформація щодо того, коли саме вона дізналася про звільнення з роботи, коли отримала розпорядження поштою. Зазначає, що 23 серпня 2017 року сільський голова ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 надати пояснення щодо причин її відсутності на робочому місці 11 серпня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 18 та 19 серпня 2017 року. Відсутність пояснень ОСОБА_1 свідчить про неповажність причин відсутності на робочому місці. Незважаючи на те, що позивачка раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, претензії до її поведінки та якості роботи виникали неодноразово та виказувались головою сільради неодноразово в усній формі. Основні обов'язки робітників, відповідальність за порушення трудової дисципліни передбачені розділами III, VII Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій. Пункт 26 Типових правил передбачає можливість звільнення з роботи працівника за здійснення ним прогулу. Розпорядженням ОСОБА_6 сільської ради від 05 січня 2017 року №01 а затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку по ОСОБА_6 сільській раді на 2017 рік. Підпунктом 3 п.17 Правил передбачений обов'язок працівників сумлінно виконувати свої службові обов'язки. Підпунктом 5 п. 19 Правил передбачено, що власник або уповноважений ним орган (керівник) зобов'язаний контролювати виконання працівниками вимог законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, застосовувати до порушників дисципліни заходів дисциплінарного впливу. Пунктом 32 Правил передбачено, що за порушення трудової дисципліни, цих Правил до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Посадова інструкція прибиральниці, затверджена рішенням сесії № 10-VІІ ОСОБА_6 сільської ради від 17 листопада 2015 року, покладає на прибиральницю наступні обов'язки: п.2.1 закріплює наступні об'єкти - робочі кабінети сільського голови, секретаря, бухгалтерії, рахівника-касира, спеціаліста землевпорядника, дільничного інспектора, кімнату охоронників, зал засідань, коридор, сходи; п. 2.3 зобов'язує проводити щоденне вологе прибирання підлоги, сходів, доріжок; п. 2.4 зобов'язує чистою вологою ганчіркою витирати столи, шафи, сейфи, підставки та телефонні апарати, канцелярські прилади, підвіконники, лічильні машини, двері з обох сторін, стільці; п. 5.1. передбачає, що за невиконання без поважних причин правил внутрішнього трудового розпорядку прибиральниця несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством. Факт прогулів ОСОБА_1 зазначений в табелі обліку використання робочого часу за серпень 2017 року. З урахуванням відсутності в ОСОБА_6 сільській раді первинної профспілкової організації звільнення ОСОБА_1 на підставі ст.43-1 КЗпП України відбулося без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Згідно із розпорядженням ОСОБА_6 сільського голови від 25 вересня 2017 року № 11-к на посаду прибиральниці з 25 вересня 2017 року призначена ОСОБА_9. Що стосується аргументів позивача про те, що вона в зазначені дні приходила на роботу о 8 годині, але не могла потрапити до приміщення сільської ради більше 1 години через те, що вхідні двері були замкнені, звертає увагу на те, що проникнути до сільської ради працівникам в будь-який час нескладно, оскільки ключ від вхідної двері знаходиться у визначеному місці, про яке ОСОБА_1 також відомо. Виникає також запитання, чому саме в ці дні, коли позивача не було на роботі, вона начебто не могла дістатися робочого місця. Включення до складу осіб, які приймали участь в складенні актів, ОСОБА_7, пояснюється тим, що зазначена особа є завідуючою комунальної установи ОСОБА_6 дошкільного навчального закладу Берізка ОСОБА_6 сільської ради, Ананьївського району, Одеської області, яка знаходиться поряд з приміщенням сільської ради. В серпні місяці 2017 року вона кожного дня знаходилась в сільській раді у зв'язку з потребою у використанні комп'ютера для електронної реєстрації дітей, тому засвідчила своїм підписом факт відсутності позивача на роботі. З урахуванням відсутності підстав для поновлення позивача на роботі вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають, в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позивач в порядку ст.179 ЦПК України, подала відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та вважає за необхідне надати наступні заперечення на поданий відповідачем відзив. Вказує, що строк звернення до суду передбачений ч.1 статті 233 КЗпП дійсно пропущений, однак пропущений він з поважних причин, оскільки отримала копії розпорядження про звільнення та інші документи за зверненням - із запізненням, а саме в кінці жовтня 2017 року. Крім того зазначає, що є інвалідом 2 групи та через погане самопочуття та перебування на лікуванні не мала реальної можливості звернутися до суду з позовом у встановлений місячний строк від дати звільнення. Згідно статті 234 КЗпП вказаний строк може бути поновлено судом у разі поважності причини його пропуску. Також просить взяти до уваги ту обставину, що засобами поштового зв'язку не отримувала ніяких повідомлень від відповідача та надане до відзиву поштове повідомлення №6640100582733 від 29 серпня 2017 року не містить її підпису та про нього їй нічого не відомо. Просить суд поновити строк звернення до суду з позовною заявою, так як він пропущений через об'єктивно-непереборні обставини, які не залежали від неї, оскільки були відсутні необхідні документи та неможливість подання позовної заяви через стан здоров'я. Твердження відповідача про те, що їй було відомо про звільнення 23 серпня 2017 року є безпідставними так як жодного підтверджуючого документа їй не було вручено. В порушення вимог ст.149 КЗпП України роботодавець взагалі не вимагав від неї ніяких пояснень щодо порушення, на його думку, трудової дисципліни. До неї безпідставно було застосовано самий суворий вид дисциплінарного стягнення - звільнення, хоча пропрацювала в сільраді 18 років без будь-яких порушень трудового законодавства з її сторони, при цьому чесно та добросовісно виконувала свої трудові обов'язки. Твердження відповідача про те, що нібито відмовлялась неодноразово від дачі пояснень є надуманими так як ніхто від неї цього не вимагав. Вважає, що відповідачем навмисно було створено перешкоди у тому, щоб потрапила в приміщення сільської ради (зачинено вхідні двері) щоб потім використати це проти неї ніби-то вона сама не вийшла на роботу. Ключі від вхідних дверей сільської ради у неї відсутні та у визначеному місці , як вказує відповідач, їх не було. Посилання відповідача на табель обліку робочого часу, як доказ її відсутності на роботі є упередженими, так як цей доказ створений самим відповідачем. Так само незрозуміло, яким чином визначено свідком її відсутності на роботі взагалі сторонню особу ОСОБА_7 яка має своє робоче місце в окремому приміщенні та не є працівником сільської ради. Враховуючи викладене просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В порядку ст.180 ЦПК України, представником відповідача ОСОБА_5, подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого звертає увагу на ту обставину, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що копію розпорядження про звільнення отримано нею наприкінці жовтня 2017 року, тобто не надано жодного підтверджуючого доказу. Як в позовній заяві, так і у відповіді на відзив немає інформації щодо того, коли саме та за яких обставин вона отримала копію розпорядження про звільнення, хоча це має суттєве значення для справи. У відзиві раніше було пояснено, що заява ОСОБА_1 про надання документів (окрім розпорядження про звільнення) подана 25 вересня 2017 року, та 27 вересня 2017 року копії документів було виготовлено та надано заявнику. Якщо ОСОБА_1, як вона стверджує, не отримала розпорядження про звільнення поштовим відправленням 31 серпня 2017 року напрошується запитання: звідки та коли саме у неї опинився цей документ. В заяві від 25 вересня 2017 року позивач не просила його надати та 27 вересня 2017 року разом з іншими документами не отримувала. Зазначає, що поважних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не заявлено, усі документи, що подані до суду 13 листопада 2017 року, були в неї станом на 27 вересня 2017 року. Більш того довіреністю від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 передовірила свої повноваження позивача представнику ОСОБА_2, тому не було перешкод для своєчасного пред'явлення позову. Звернення до суду відбулося 13 листопада 2017 року в той самий день, коли ОСОБА_1 була на прийомі у сімейного лікаря. Виписка з амбулаторної карти, надана для підтвердження звернень ОСОБА_1 до лікарні, не може бути доказом у справі, оскільки лікар ОСОБА_10 не наділена правом засвідчення фактів лікування, тим більше, вона є працівником КЗ Ананьївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги та не може надавати інформацію щодо стаціонарного лікування, оскільки не працює в Ананьївській ЦРЛ. Просить в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача, представників позивача, представників відповідача, допитавши свідків, вивчивши та перевіривши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_11., в судовому засіданні, під час розгляду справи повідомила, що 11 серпня 2017 року ходила до магазину, який знаходиться в приміщенні сільради, бачила там ОСОБА_1, яка прибирала. Також 16 серпня 2017 року біля 8:30 год. або 09:00 год. йшла до сільради за довідкою, назустріч йшла позивачка по воду, щоб прибрати в сільраді, поговоривши сказала, що секретар у відпустці, тому повернулася додому. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні, під час розгляду справи повідомив, що позивачка є його дружиною, з якою вони проживають однією сім'єю. Проживають вони в будинку, який знаходиться недалеко від сільради, біля 100 метрів. В серпні 2017 року дружина щодня ходила на роботу, крім вихідних, інколи до обіду, інколи після обіду. Крім того йому добре видно сільраду зі свого подвір'я, тому він бачив її на території сільської ради. В який час вона потрапляла до приміщення сільської ради йому невідомо, а що йшла на роботу може з впевненістю підтвердити. Більше по суту справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні при розгляді справи пояснив, 16 серпня 2017 року біля 11:00 год. або 11:30 год. приїхав до сільради у справах з приводу землі, там нікого не було, лише ОСОБА_1 прибирала, повідомила, що нікого немає. Потім приїжджав 18 серпня 2017 року біля 10:00 год. або 10:30 год. до сільради з того ж приводу, в сільраді двері були закриті, лише ОСОБА_1 стояла на вулиці та повідомила про те, що нікого немає. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_14, в судовому засіданні при розгляді справи пояснив, що 11 серпня 2017 року біля 09 години 30 хвилин ходив до сільради з приводу питання, які документи необхідні на паспорт, а коли прийшов там була ОСОБА_1 і повідомила, що нікого на робочому місці немає. Потім прийшов вдруге до сільради, а саме 16 серпня 2017 року, ОСОБА_1 підмітала на вулиці, сказала також, що нікого немає, був лише на роботі землевпорядник ОСОБА_15 Зазначає, що запам'ятав ці дати.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, під час розгляду справи повідомила, що працює головним бухгалтером ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області та її робочий день з 08 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин. В дні складання актів про відсутність ОСОБА_1 на роботі (проводила платежі по казначейству), була присутня на робочому місці та достеменно знала про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, тому і підписала вказані акти. Перший акт складався після обіду, оскільки прибиральниця мала працювати з восьмої години ранку до обіду. При цьому в акті зазначили про виїзд голови сільської ради до будинку ОСОБА_1 В зв'язку з чим задокументували цей випадок. Інші акти складались таким же чином. ОСОБА_1 почала систематично прогулювати роботу. Прибиральниця працювала на 0,5 ставки з 08 години ранку до 12 години дня, лише з дозволу голови сільської ради могла вийти на роботу після обіду. Однак в ті дні коли складалися акти ОСОБА_1 не було на роботі цілий день. Зазначає, що 23 серпня 2017 року, була присутня частково при розмові сільського голови та прибиральниці, оскільки знаходилася в його кабінеті. А саме, коли позивачка прийшла на роботу голова сільської ради запросив її до свого кабінету та надав чистий аркуш паперу для дачі пояснень щодо складеного акту про відсутність її на робочому місці, однак розмова перейшла в скандал, після якого позивачка пішла додому, навіть не прибирала. 23 серпня 2017 року її було звільнено з роботи. Трудова книжка знаходилася у ОСОБА_1 на руках, оскільки коли позивачка оформлялась на пенсію, Пенсійний фонд запросив трудову книжку, як пояснила секретар сільради. Таким чином запис до трудової книжки зробити не було можливості. В послідуючому ОСОБА_1 звернулася до сільської ради з проханням зробити запис до трудової, тому запис про звільнення секретар сільради зробила днем звернення ОСОБА_1, а не днем звільнення з роботи. Вказує, що сама направляла розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з роботи на адресу позивачки рекомендованим поштовим повідомленням. Вказане повідомлення повернулося з підписом, тому впевнена, що позивачка отримала розпорядження про звільнення її з роботи. Вказує ,що ДНЗ Берізка відремонтовано за кошти сільської ради, тому садок є комунальною власністю сільської ради. Приймаючи дітей в садок завідуюча дитсадком працювала за комп'ютером в сільській раді. Розпорядження про звільнення з роботи готувала вона, а голова сільради підписав, потім зареєструвала його в книгу розпоряджень. Після вказаних дій особисто направила розпорядження позивачу, однак опису не зробила, вклала лише розпорядження. Зазначає, що працює з жовтня 2014 на своїй посаді в сільраді, а посадова інструкція оформлена у 2015 році, згідно якої у кожного працівника повинен бути графік роботи. Зазначає, що в дні складання актів вона приїжджала на роботу маршруткою о 08 год. 20 хв., а була на роботі о 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 працювала на 0,5 ставки з 8 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. Вказує, що табелює працівників та відмічає явку на роботу. У кожного працівника є посадова інструкція, загальний графік роботи. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що працює на посаді завідувача дитячого садка. В серпні місяці 2017 року кожного дня перебувала у приміщенні сільради вела облік дітей, вносила необхідні дані до комп'ютеру. ОСОБА_1 не з'являлася у зазначені дні на роботу, тому були і складені вказані акти. В послідуючому бачила, як голова сільради, після останньої неявки ОСОБА_1 на роботу, запропонувавїй надати пояснення щодо прогулу, однак вона відмовилась надавати будь-які пояснення, влаштувала скандал та пішла. Акти підписували всі співробітники. Текст акту ОСОБА_8 набрала на комп'ютері, а всі співробітники підписали. Зазначає, що вона в сільраду приходить завжди о 08 год. 00 хв. та працює до 12 год. 00 хв. та знаходиться в кабінеті у голови сільської ради. Звичайно всі співробітники бачать чи є прибиральниця на роботі, чи ні, тому і складалися зазначені акти. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні, під час розгляду справи, пояснила, що проживає в с.Велокобоярка та є сусідкою позивачки. У червні 2017 року біля 9-10 години ранку ОСОБА_4 прийшов до будинку ОСОБА_1 та кликав її. Оскільки вона не вийшла на вулицю, сільський голова запитав чи не знає де ОСОБА_1 Відповівши на запитання сільського голови, що не знає, пішла до свого будинку. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_17 в сдовому засіданні, під час розгляду справи пояснив, що одного дня прийшов до землевпорядника по своїм питанням. Коли піднявся на другий поверх побачив, як сільський голова дав ОСОБА_1 листок паперу та сказав надати пояснення. ОСОБА_1 взяла листок, склала та поставила до карману, а потім пішла. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснив, що працює на посаді землевпорядника в сільській раді на 0,5 ставки з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. Прийшовши в п'ятницю на роботу о 07 год. 45 хв. бачив на роботі Паюл.В.А., голову сільради, не бачив прибиральницю та секретаря сільради. Біля 12 год.00 хв. його покликав голова сільради та запропонував підписати акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Оскільки на роботі ОСОБА_1 не бачив, про що підписав вказаний акт. Хто готував акт не знає, підписав його в голови в кабінеті ,то був один акт, який він підписав, оскільки пішов у відпустку. Щодо виїзду ОСОБА_4 за місцем мешкання позивачки, то йому нічого не відомо з цього приводу. Сільраду завжди відчиняв він, ключ був у сховку, а чи знала про нього ОСОБА_1 не знає. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, та їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Кохівка Ананьївського району Одеької області та мешканка с.Великобоярка, Ананьївського району Одеської області, про що свідчить копія паспорта (а.с.4-5).

Відповідно до копії розпорядження №05 голови ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області від 11 вересня 1999 року, ОСОБА_1 з 11 вересня 1999 року було прийнято на посаду прибиральниці сільської ради на 0,5 ставки (а.с.6).

З'ясовано, що 11 серпня 2017 року головою ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області в присутності головного бухгалтера сільради, землевпорядника та завідуючої ДНЗ Берізка , було складено акт про відсутність на роботі прибиральниці сільської ради ОСОБА_1Г. , в якому зазначено, що 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 - прибиральниця сільської ради не вийшла на роботу о 08 годині 00 хвилин та була відсутня на роботі протягом чотирьох годин. Причину відсутності на робочому місці на момент складання акту з'ясувати не вдалося, при цьому ОСОБА_1 попередньо нікому не повідомляла про свою відсутність. Разом з цим, сільським головою ОСОБА_4 був здійснений виїзд до місця проживання ОСОБА_1 - с.Великобоярка Ананьївського району Одеської області, де був встановлений факт її відсутності вдома (а.с.7).

Також встановлено, що 16 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року та 19 серпня 2017 року головою ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області в присутності головного бухгалтера сільради, землевпорядника та завідуючої ДНЗ Берізка , було складено акти про відсутність на роботі прибиральниці сільської ради ОСОБА_1Г. , в якому зазначено, що 11 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року та 19 серпня 2017 року, ОСОБА_1 - прибиральниця сільської ради не вийшла на роботу о 08 годині 00 хвилин та була відсутня на роботі протягом чотирьох годин кожного дня. Причину відсутності на робочому місці у вказані дні на момент складання актів з'ясувати не вдалося, при цьому ОСОБА_1 попередньо нікому не повідомляла про свою відсутність (а.с.8-10).

Крім того з'ясовано, що 23 серпня 2017 року головою ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області в присутності головного бухгалтера сільради та завідуючої ДНЗ Берізка , було складено акт про ненадання пояснення прибиральницею ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області , в якому зазначено, що 23 серпня 2017 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 - прибиральниці сільської ради голова сільської ради ОСОБА_4 запропонував надати письмове пояснення про її відсутність на роботі 11 серпня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року та 19 серпня 2017 року, однак ОСОБА_1 жодних пояснень надано не було (а.с.11).

Встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з 23 серпня 2017 року з посади прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області, у зв'язку з прогулами без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України. Головному бухгалтеру ОСОБА_8 було доручено провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок, враховуючи, що її останнім робочим днем було 23 серпня 2017 року. Компенсацію за невикористану відпустку виплатити за період з 11 вересня 2016 року по день звільнення. Підстава: табель обліку робочого часу, акт про відмову у дачі пояснень ОСОБА_1, щодо відсутності на роботі 11 чсерпня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року, 19 серпня 2017 року (а.с.12).

Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №303267, виданої 01 серпня 2017 року, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (а.с.13).

Також з'ясовано, що ОСОБА_6 сільська рада Ананьївського району Одеської області є органом місцевого самоврядування та має статут територіальної громади с.Кохівка Ананьївського району Одеської області (а.с.43-65).

Відповідно до розпорядження Про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області, час початку роботи - 08 год. 00 хв., закінчення роботи - 17 год. 00 хв., перерва на відпочинок та харчування - 60 хвилин (з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.), а напередодні неробочих та св'яткових днів робочий час скорочується на одну годину (а.с.66-73).

Згідно з посадовою інструкцією прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області, прибиральниця працює в режимі нормованого робочого дня за графіком, складеним і затвердженим сільським головою (а.с.74).

Також з'ясовано, що на адресу ОСОБА_1 від ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області направлявся поштовий конверт, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.75).

З копії розпорядження Про прийняття на роботу, на посаду прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області ОСОБА_9 №11-К від 25 вересня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_9 призначено на посаду прибиральниці з оплатою праці згідно штатного розпису … з 25 вересня 2017 року (а.с.76).

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 травня 2012 року вбачається, що нежитлова будівля дитячого дошкільного закладу Берізка , розташована по вул.Центральній, 1-В, в с.Великобоярка, Ананьївського району, Одеської області належить територіальній громаді села Великобоярка в оперативному управлінні ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області (а.с.77).

З копії витягу з наказу №144-К по відділу освіти від 03 січня 2017 року Про призначення ОСОБА_7В. вбачається, що ОСОБА_7 призначено на посаду завідуючої ДНЗ Берізка с.Кохівка з 04 січня 2017 року (а.с.78).

Відповідно до копії табелю обліку використання робочого часу за серпень 2017 року по ОСОБА_6 сільській раді Ананьївського району Одеської області, ОСОБА_1 було проставлено прогули 11 серпня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року та 19 серпня 2017 року, при цьому 23 серпня 2017 року у неї був останній робочий день (а.с.81).

З наданого головним бухгалтером ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області розрахунку середньоденної заробітної плати прибиральниці ОСОБА_1 вбачається, що середньоденна заробітна плата прибиральниці ОСОБА_1 за останні два місяці складає 108 гривень 37 копійок (а.с.82).

Також з'ясовано, що 25 вересня 2017 року ОСОБА_1 з відповідною заявою звернулася до голови ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області з приводу надання їй наступних документів: наказу (розпорядження) про прийняття її на посаду прибиральниці, актів про відмову від дачі пояснень щодо відсутності на роботі 11 серпня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року та 19 серпня 2017 року (а.с.84).

Згідно виписки з амбулаторної карти хворої ОСОБА_1Г, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач зверталася до лікаря невролога Ананьївської ЦРЛ за допомогою 28 серпня 2017 року, 01 вересня 2017 року та 06 вересня 2017 року, а також до сімейного лікаря 04 жовтня 2017 року та 13листопада 2017 року (а.с.95).

Відповідно до повідомлення №165 від 12 березня 2018 року КЗ Ананьївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги , в зв'язку з відсутністю медичної документації (ф.025/о) на мешканку с.В.Боярка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, надати інформацію про захворювання немає можливості (а.с.109).

З копії трудової книжки, заповненої 11 вересня 1999 року на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що 11 вересня 1999 року ОСОБА_1 прийнято на посаду прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області та звільнено з посади прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області на підставі п.4 ст.40 КЗпП на підставі розпорядження №09-к від 23 серпня 2017 року, запис зроблено 06 вересня 2018 року, однак підпису голови сільради на підтвердження запису про звільнення немає. (а.с.160).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення №2528517908, виданого 15 серпня 2018 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи загального захворювання (а.с.161).

Згідно копії розпорядження ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області Про затвердження режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку працівників апарату ОСОБА_6 сільської ради №06 від 20 січня 2016 року, відповідно до статей 10, 13 Глави 2, статей 50,52,53,57 глави4 статей 66, 67, глави 5 КЗпП України та з метою виконання умов Колективного договору вирішено затвердити режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку працівників апарату ОСОБА_6 сільської ради. До вказаного розпорядження додано додаток, а саме режим роботи , тривалість робочого час і відпочинку працівників апарату ОСОБА_6 сільської ради, відповідно до якого: понеділок, вівторок, середа, четвер тривалість робочого часу складає вісім годин, з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., перерва на обід з 12 год. 00 хв. до 12 год. 45 хв.; п'ятниця та передсвяткові дні тривалість робочого часу складає сім годин, а саме з 08 год. 00 хв. до 15 год. 45 хв.; тривалість робочого часу сторожів ОСОБА_6 сільської ради складає вісім годин з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. (а.с.212-213).

Суд, проаналізувавши матеріали справи, виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами згідно ст.76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України, безпосередньо в районних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Разом з тим, виходячи з положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За загальновідомими правилами, встановленими ст.4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158, 04.02.1994р. ратифікованої Верховною Радою України, яка набула чинності 16.05.1995р., яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного зі здібностями або поведінкою працівника, або викликаного виробничою необхідністю підприємства, установи або служби.

Пунктом 1 Постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 р. за №9, Верховний Суд України звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП, й інших актів законодавства України. До того ж діяльність судів по розгляду справ цієї категорії має бути спрямована на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, в редакції яка діяла на момент звільнення.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року з послідуючими змінами Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені ст.233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Відповідно ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього кодексу, суд може поновити ці строки.

Відповідно до ст.57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку встановленому законом.

Закони та нормативно-правові акти що визначають права і обов'язки громадян, недоведені до відома населення у порядку встановленому законом, є не чинними.

Таким чином виходячи з зазначеної норми прямої дії, обов'язок стосовно роз'яснення працівникові його права на оскарження наказу в строки та порядку встановленому трудовим законодавством покладається виключно на роботодавця.

Саме таку правову позицію підтримав Верховний Суд України Постановою від 28.11.2011р. по цивільній справа №6-64цс11, та Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвалою від 28.12.2011 р. по цивільній справі за №6-46864ск11 залишаючи в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28.02.2011р. по цивільній справі №2-215/11 де відповідач був учасником процесу.

Враховуючи викладене, в судовому засіданні встановлено та доведено ту обставину, що позивача не було ознайомлено з розпорядженням Про звільнення з роботи, з посади прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_1Г. №09-К від 23 серпня 2017 року. Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 отримала зазначене розпорядження поштою 31 серпня 2017 року, про що поставила свій підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відправлення не містило опису вкладень, тому не можливо з впевненістю встановити про направлення позивачу саме розпорядження про її звільнення, а не іншого документу чи повідомлення. Крім того встановлено, що 06 вересня 2018 року секретарем Кохівської сільської ради зроблено запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи, однак до сьогоднішнього дня головю сільської ради вказаний запис в трудовій книжці не підтверджено, що не відповідає діючому законоавству та порядку звільнення працівника з роботи. Також суд бере до уваги те, що позивачка є інвалідом другої групи загального захворювання та її неодноразове звернення до лікарні в період її звільненняя з займаної посади до моменту подання вказаного позову до суду, що повністю підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачкою строк на оскарження розпорядження ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області Про звільнення з роботи, з посади прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_1Г. пропущено з поважних причин і цей строк підлягає поновленню.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Отже, з урахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як регламентує ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Прогул це різновид порушення трудової дисципліни при наявності вини працівника. Для реалізації права звільнити працівника достатньо й одноразового вчинення прогулу, однак за умови, що працівник був відсутній на роботі без поважної причини. При цьому у визначенні поважності причин слід виходити з вини працівника, оскільки поважними вважаються причини, які виключають вину працівника. Поняття прогулу включає в себе й відсутність більш як трьох годин протягом робочого дня.

Крім того, сама норма матеріального права як то пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України вказує на те, що за порушення трудової дисципліни скоєнням прогулу застосовується стягнення у виді звільнення (стаття 40 КЗпП України це розірвання трудового договору, а, відтак, звільнення).

Звільнення за скоєння прогулу (у тому числі й за відсутності на роботі більше трьох годин упродовж робочого дня) являється дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

На виконання вимог статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник зобов'язаний зажадати від працівника письмових пояснень. Власник при обранні стягнення зобов'язаний врахувати: ступінь тяжкості скоєного проступку (ступінь тяжкості включає форму вини); заподіяну порушенням шкоду; обставини, за яких вчинено проступок; попередню роботу працівника.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст.40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу)

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Положеннями ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Враховуючи викладене в судовому засіданні встановлено та підтверджено ту обставину, що ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Про прийняття на посаду прибиральниці ОСОБА_1 №05 від 11 вересня 1999 року була прийнята на посаду прибиральниці сільської ради на 0,5 ставки. Таким чином позивачка щоденно мала працювати чотири години.

Відповідно до ст.57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

При цьому в судовому засіданні з'ясовано, що відповідно до розпорядження Про затвердження Правил внутрішнього трудового розпорядку робочий день працівника сільської ради починається з 08 год. 00 хв. та закінчується о 17 год. 00 хв., при цьому перерва на відпочинок та харчування 60 хвилин (з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.). Також в матеріалах справи міститься посадова інструкція прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області, відповідно до якої (п.6.1) прибиральниця працює в режимі нормованого робочого дня за графіком, складеним і затвердженим сільським головою. Разом з цим представниками відповідача не надано суду доказу існування графіку роботи тих працівників ,які працюють в сільраді на 0,5 ставки, на що неодноразово звертав увагу суд. Таким чином ОСОБА_1 могла на протязі всього робочого часу відпрацювати 0,5 ставки, а саме чотири години роботи, тому доводи представників відповідача щодо визначеного графіку позивача з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. суд не бере до уваги.

Також матеріалами справи підтверджується, що акти про відсутність на роботі ОСОБА_1, складені 11 серпня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року та 19 серпня 2018 року, складалися в період часу з 12 год. 10 хв. до 12 год. 45 хв., тобто в період перерви на відпочинок та харчування. Однак представниками відповідача не надано жодного акту, який би підтвердив факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 11 серпня 2017 року, 16 серпня 2017 року, 18 серпня 2017 року та 19 серпня 2018 року в післяобідній період часу, адже за відсутності графіку робочого дня прибиральниці, вона могла відпрацювати свої 0,5 ставки, а саме чотири години робочого часу після обіду.

Таким чином підтвердженням виконання положення ст.149 КЗпП України є: оформлення у письмовій формі вимоги про надання письмових пояснень працівником, а також доказ вручення вказаної вимоги працівнику під розписку або докази її відправлення (квитанції та опису поштового відправлення, повідомлення про вручення тощо). Вимога про надання працівником письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі оформлюється, зазвичай, розпорядженням або наказом керівника підприємства. Розпорядження (наказ) вказаного вище змісту видається керівником підприємства, як правило, після видання наказу про проведення службового розслідування по факту відсутності працівника на роботі. Однак, докази доведення до відома позивача зазначеної вимоги у наведеному порядку, так само як і наказ (розпорядження) про проведення службового розслідування відсутні.

Разом з цим суд вважає, що при обранні заходу дисциплінарного стягнення керівник закладу не дотримався вимог ст.149 КЗпП України, якими визначено правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема: не належно складено документ, на підтвердження факту прогулу позивачки у визначені дні; не враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна нею шкода; обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Судом встановлено, що копія розпорядження про звільнення не була вручена ОСОБА_1 в день звільнення, доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 отримала зазначене розпорядження поштою 31 серпня 2017 року, про що поставила свій підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відправлення не містило опису вкладень, тобто стороною відповідача не спростовано ту обставину, що позивачу вручено, у строки передбачені діючим законодавством розпорядження про її звільнення.

Діючим КЗпП України передбачений обов'язок роботодавця довести вину працівника у випадку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Аналізуючи вищезазначені норми закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, а також, враховуючи вимоги ч.1 ст.235 КЗпП України, згідно якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тому суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 звільнена з роботи без законної підстави, підлягає поновленню на посаді. Відповідно, розпорядження №09-К від 23 серпня 2017 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення має бути визнано незаконним та скасовано.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На підставі пунктів 1, 2, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок), у випадках стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 ЗУ Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-648цс15.

З урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України №100 від 08 лютого 1995 року, з розрахунку середньоденної заробітної плати прибиральниці ОСОБА_1 вбачається те, що в останні 2 календарні місяці перед звільненням з роботи заробітна плата позивача становила в липні 2017 року 1600 грн., а в серпні 2017 року - 2193,02 грн., а середбноденна заробітна плата прибиральниці ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням склала 108 гривень 37 копійок.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня 2017 року по 16 січня 2019 року складає 37 821 гривня 13 копійок, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до абз.7 ст.235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст.430 ЦПК України рішення суду про поновлення на роботі та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до пп.1 п.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , позивачка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тому в порядку ст.141 ЦПК України та ЗУ Про судовий збір з відповідача ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області стягується судовий збір в дохід держави в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Згідно ч.2 ст.134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином не підлягає задоволенню заява представника позивача ОСОБА_3 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на явку представника позивача до суду, оскільки перед наданням вказаної заяви не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом цивільної справи та не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тав здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з її позовом до ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати розпорядження ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області Про звільнення з роботи, з посади прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області ОСОБА_1 №09-К від 23 серпня 2017 року незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії КК №752796, виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 03 грудня 2001 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на посаді прибиральниці ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області на 0,5 ставки.

Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04377291) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії КК №752796, виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 03 грудня 2001 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня 2017 року по 16 січня 2019 року в сумі 37821 гривня 13 копійок (тридцять сім тисяч вісімсот двадцять одна гривня 13 копійок).

Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Ананьївського району Одеської області на користь держави судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок (сімсот чотири гривні 80 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 21 січня 2019 року.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Кохівка, Ананьївського району Одеської області, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії КК №752796, виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 03 грудня 2001 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_6 сільська рада Ананьївського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04377291), що знаходиться за адресою: 66430, Одеська область ,Ананьївський район, с.Кохівка.

Суддя: ОСОБА_18

Рішення набуло законної сили « ___»