Ухвала

від 27.12.2018 по справі 0840/4019/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

27 грудня 2018 рокуСправа № 0840/4019/18 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Громадської організації Об'єднаний екологічний рух Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд. 30, код ЄДРПОУ 40824388)

до Запорізької міської ради Запорізької області (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ)

третя особа на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Ленд Дівелопмент (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 63, код ЄДРПОУ 34748713)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Об'єднаний екологічний рух Запоріжжя звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької міської ради Запорізької області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Ленд Дівелопмент , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №62/131 від 24.12.2008 Про передачу в оренду ТОВ Ленд Дівелопмент земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Рад. України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу - в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Закону.

На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві зазначає, що 24 грудня 2008 року Запорізька міська рада Запорізької області на пленарному засіданні сесії прийняла рішення за №62/131 Про передачу в оренду ТОВ Ленд Дівелопмент земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Рад. України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу , на підставі якого в оренду терміном на 10 років ТОВ Ленд Дівелопмент земельні ділянки загальною площею 3,7178 га, у тому числі земельну ділянку №1 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0349) площею 1,1322 га, в тому числі: площею 0,9838 га (землі комерційного використання), площею 0,1484 га (землі громадського призначення); земельну ділянку №2 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0349) площею 2,5856 га (землі комерційного використання); зобов'язано ТОВ Ленд Дівелопмент після прийняття даного рішення у двомісячний термін укласти договір оренди землі, подати його на державну реєстрацію та одержати в установленому порядку. На думку позивача, рішення Запорізької міської ради від 24.12.2008 №62/131 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює питання передання земельної ділянки в оренду, цільового призначення земель, основ містобудування та містобудівної діяльності, і одночасно цим рішенням порушено охоронюваний інтерес позивач, у зв'язку з тим, що відбулася незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки, а саме з земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови, знищено дерева, які є фільтром нашого міста, тим самим порушені права членів громадської організації.

Ухвалою судді від 26.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 26 листопада 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву, а третій особі у 10-денний строк надати пояснення щодо позову, які мають відповідати вимогам ст. 165 КАС України, та п'ятиденний строк з дня отримання відзиву - для подання пояснень щодо відзиву.

Відповідач позов не визнав, 21 листопада 2018 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №37763), у якому вказує, що згідно з рішеннями Господарського суду Запорізької області у справах №5009/1157/12, №5009/1156/12, які набрали законної сили, встановлено факт відсутності порушень інтересів держави спірними договорами оренди, встановлення даного факту має преюдиційне значення. Крім того, пояснює, що 22.10.2012 Донецьким апеляційним господарським судом прийнята постанова по справі №5009/2866/12, якою у задоволенні позову Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області та Запорізької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Ленд Дівелопмент , про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради від 24.12.2008 №62/131 Про передачу в оренду ТОВ Ленд Дівелопмент земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу відмовлено. Підставами вказаного позову прокурора були саме обставини погодження будування ТОВ Ленд Дівелопмент торгово-розважального комплексу, тобто ті самі, що покладені в основу даного позову по справі.

Відповідно до ухвали суду від 26.11.2018 підготовче засідання відкладене на 17 грудня 2018 року.

14 грудня 2018 року представником третьої особи долучено до матеріалів справи пояснення щодо позову (вх. №41146), відповідно до яких також вказує, що відповідність законодавству рішення Запорізької міської ради №62/131 від 24.12.2008 Про передачу в оренду ТОВ Ленд Дівелопмент земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Рад. України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу підтверджено рішеннями Запорізького господарського суду по справі №5009/1157/12 від 25.04.2012 та по справі №5009/1156/12 від 17.05.2012, які набрали законної сили. Згідно з принципами, встановленими практикою Європейського суду з прав людини, рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів у будь-якому спорі, у зв'язку із чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача 17 грудня 2018 року звернувся до суду із заявою (вх. №41346) про залишення позовної заяви без розгляду та клопотанням (вх. №41345) про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 17 грудня 2018 року представник позивача із даними клопотаннями відповідача ознайомився та зняв фотокопії, про що свідчать відповідні відмітки на вказаних клопотаннях, які містяться в матеріалах справи.

17 грудня 2018 року за клопотанням представника позивача підготовче засідання було відкладене на 27 грудня 2018 року з метою підготовки правової позиції щодо заявлених представником відповідача заяви про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був обізнаний, про що свідчить його підпис у розписці від 17.12.2018 про повідомлення судом про встановлену дату і час нового судового засідання.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представники відповідача надали до суду заяву (вх. №42826 від 27.12.2018) про розгляд заяв про залишення позову без розгляду та клопотання про закриття провадження без їх участі у письмовому провадженні.

Представник третьої особи також надали до суду заяву (вх. №42827 від 27.12.2018) про розгляд заяв про залишення позову без розгляду та клопотання про закриття провадження без його участі у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом із тим, спір у цій справі не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового спору з огляду на таке.

Публічно-правовий спір, у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Водночас під визначенням "суб'єкт владних повноважень", згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, вживається - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Неправильним поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Судом встановлено, що Запорізькою міською радою прийнято рішення № 42 від 29.08.2007 "Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення багатофункціонального комплексу громадського призначення з організацією міської площі по вул. Сорок років Рад. України / вул. Лермонтова" та № 46/12 від 30.07.2008 "Про зміну категорії земель і виду угідь по вул. Сорок років Рад. України / вул. Лермонтова та внесення змін в рішення сесії Запорізької міської ради від 29.08.2007 № 42".

Наслідком вказаних рішень стало прийняття Запорізькою міською радою рішення № 62/131 від 24.12.2008 "Про передачу в оренду ТОВ "Ленд Дівелопмент" земельних ділянок на перехрещені вул. Сорок років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу".

Вказаним рішенням затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу на перехрещені вул. Сорок років Радянської України та вул. Лермонтова. Цим же рішенням ТОВ "Ленд Дівелопмент" передано в оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 3,7178 га для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу на перехрещенні вул. Сорок років Радянської України та вул. Лермонтова, за рахунок земель Запорізької міської ради, в тому числі:

- земельну ділянку № 1 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0327) загальною площею 1,1322 га., в тому числі:

1. площею 0,9838 га. (землі комерційного використання);

2. площею 0,1484 га. (землі громадського призначення);

- земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0349) площею 2,5856 га. (землі комерційного використання).

На підставі наведених рішень Запорізької міської ради укладений договір оренди землі від 03.03.2009, яким передбачено надання в строкове платне користування земельної ділянки загальною площею 2,5856 га, яка розташована на перехрещені вул. Сорок років Радянської України/вул. Лермонтова у м. Запоріжжя для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької міської ради №62/131 від 24.12.2008 Про передачу в оренду ТОВ Ленд Дівелопмент земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Рад. України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу , оскільки останнє прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Проте у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Конституційний Суд України у пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у даній категорії справ, наведеним, зокрема, у постановах 04.04.2018 № 539/1957/16-а, від 18.04.2018 № 369/13240/14-а, від 25.04.2018 № 552/9255/15-а, від 15.05.2018 № 809/739/17 рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування земельною ділянкою), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини,що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Так, пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Враховуючи, що оскаржуване рішення відповідача є ненормативним актом у сфері земельних відносин, яке вичерпало свою дію після його реалізації, зважаючи, що в результаті прийняття оскаржуваного рішення речове право на земельні ділянки набули визначені у ньому особи, а також беручи до уваги вищевказаний висновок Верховного Суду, суд вважає, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до частини другої стаття 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу статті 20 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що справа за даним позовом підсудна господарському суду.

Отже, цей спір не є публічно-правовим, оскільки випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України, з огляду на суб'єктний склад учасників справи.

Під час винесення рішення про закриття провадження у справі, судом враховано також, що згідно з рішеннями Господарського суду Запорізької області у справах №5009/1157/12, №5009/1156/12, які набрали законної сили, встановлено факт відсутності порушень інтересів держави спірними договорами оренди, встановлення даного факту має преюдиційне значення. Крім того, 22.10.2012 Донецьким апеляційним господарським судом прийнята постанова по справі №5009/2866/12, якою у задоволенні позову Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області та Запорізької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Ленд Дівелопмент , про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради від 24.12.2008 №62/131 Про передачу в оренду ТОВ Ленд Дівелопмент земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу відмовлено. Підставами вказаного позову прокурора були саме обставини погодження будування ТОВ Ленд Дівелопмент торгово-розважального комплексу, тобто ті самі, що покладені в основу даного позову по справі.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною другою статті 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частини першої цієї статті, - повністю.

В матеріалах справи міститься квитанція від 25.09.2018 №3050, згідно із якою встановлено, що під час звернення до суду із даним позовом позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1 762,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 238, ст.241-243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Громадської організації Об'єднаний екологічний рух Запоріжжя до Запорізької міської ради Запорізької області, третя особа на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Ленд Дівелопмент про визнання протиправним та скасування рішення.

Повернути Громадській організації Об'єднаний екологічний рух Запоріжжя з Державного бюджету України сплачену квитанцією від 25.09.2018 №3050 (оригінал міститься в матеріалах справи №0840/4019/18) суму судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Роз'яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала, постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, у відповідності до ч. 2 ст. 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.Батрак