Рішення

від 21.01.2019 по справі 360/3985/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3985/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання Бутенко К.В..,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - керівник,

ОСОБА_2, дов. № 1 від 09.01.2019

від відповідача - ОСОБА_3, дов. № 54/9/12-32-10-00-29 від 04.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Первомайської міської Державної лікарні ветеринарної медицини до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Первомайської міської Державної лікарні ветеринарної медицини (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить скасувати рішення № НОМЕР_1 від 01.10.2018 про застосування до Первомайської міської державної лікарні ветеринарної медицини штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску начальника Головного управління ДФС у Луганській області.

В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначає, що 01.10.2018 в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області винесено рішення № НОМЕР_1 про застосування до Первомайської міської державної лікарні ветеринарної медицини штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 19073,26 грн за період з 21.01.2015 по 20.07.2015. Позивачем 12.10.2018 на рішення подано скаргу, яка 19.11.2018 залишена без задоволення. Позивач, посилаючись на пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вважає, що рішення Головного управління ДФС у Луганській області про застосування до Первомайської міської державної лікарні ветеринарної медицини штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 01.10.2018 № НОМЕР_1 є незаконним та протиправними.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року позовну заяву Первомайської міської Державної лікарні ветеринарної медицини залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України та оригіналу документа про сплату позивачем судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2018 після усунення позивачем недоліків позовної заяв відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Первомайської міської Державної лікарні ветеринарної медицини та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, 04.01.2019 надав до суду відзив, у якому зазначив, що підстави для звільнення позивача від обов'язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відсутні, оскільки умовою для звільнення є заява у довільній формі та сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) на території проведення АТО. У позивача такий сертифікат відсутній, заява про звільнення від обов'язку, передбаченого ст. 6 Закону № 2464 позивачем також не подавалась. Крім того, положення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 втратило свою дію внаслідок виключення цих положень із Закону України №Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . Відповідач зазначає, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону України № 2464. Зазначив, що позивачем несвоечасно сплачувався єдиний соціальний внесок, нарахований за календарний місяць, строк сплати якого встановлено до 20 числа наступного місяця. Наявність недоїмки та її несвоєчасне погашення стало підставою для винесення оскаржуваного рішення, яке відповідач вважає законним. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (арк.спр. 90-92, 107-108).

У судовому засіданні 21.01.2019 представником відповідача надано додаткові письмові пояснення, у яких зазначено, що після зміни місцезнаходження позивачем у 2014 році з міста Первомайськ на місто Гірське на початок січня 2015 року інтегрована картка платника позивача не була передана а автоматичному режимі. Така передача здійснена лише 10.06.2015 внаслідок чого сплачені позивачем кошти з січня 2015 року по 10.06.2015 не були відображені в ІКП. Після надходження ІКП до нового місця обліку кошти, що надійшли на підставі платіжних доручень були відображені в ІКП у якості внутрішніх висновків з номером та датою, що відповідали номеру та даті платіжного доручення. Зазаначені обставини не були враховані під час складання оскаржуваного рішення, що вплинуло на розмір пені, який підлягав застосуванню (арк. спр. 133-134).

Позивач скористався своїм правом та 14.01.2019 надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що єдиною підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій п. 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 визначено перебування платника податків на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. (арк. спр. 98-101)

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково зазначили, що несвоєчасна сплата єдиного внеску відбувалась в першій половині 2015 року виключно внаслідок неналежного фінансування позивача як державного закладу, однак, при надходженні коштів вони одразу спрямовувались на погашення заборгованості перед бюджетом, у тому числі на сплату єдиного внеску. Звернули увагу суду на те, що в інтегрованій картці платника невірно зазначено дати сплати позивачем єдиного соціального внеску, а саме всі кошти сплачені позивачем продовж березня - травня 2015 року зараховані однією датою - 01.07.2015 з посиланням на невідомі позивачу висновки. В розрахунку пені, який є додатком до оскаржуваного рішення також зазначено, що погашення недоїмки з єдиного внеску відбувалось у більшості випадків 01.07.2015, що не відповідає дійсності. У зв'язку із зазначеним відповідачем невірно розраховано кількість днів прострочення та невірно визначено розмір пені.

Представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та поданим у судовому засіданні 21.01.2019.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, суд встановив таке.

Судом встановлено, що Первомайська міська Державна лікарня ветеринарної медицини (далі - позивач), ідентифікаційний номер 00710397, є юридичною особою, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична адреса: 93292, Луганська область, Попаснянський район, м. Гірське, вул. Советська, 8 (а.с. 16, 17, 66-69).

У розумінні статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464) позивач є платником єдиного внеску та на час розгляду справи перебуває на обліку в Первомайській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області.

Відповідно до 1 ч.8 ст.9 Закону № 2464 позивач зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно даних інтегрованої картки платника єдиного внеску Первомайської міської Державної лікарні ветеринарної медицини 20.01.2015 у позивача виникла недоїмка у сумі 7015,71 грн, яка продовжувала накопичуватись до 01.07.2015. Наявна заборгованість з єдиного соціального внеску погашалась позивачем 16.06.2015 у сумі 338,27 грн (платіжне доручення № 27) та у сумі 3417,85 грн (платіжне доручення № 30), 01.07.2015 на підставі висновків податкового органу зменшено недоїмку 65280,14 грн, у подальшому погашення недоїмки відбувалось виключно на підставі платіжних доручень позивача. Повністю недоїмку погашено позивачем 20.07.2015 (АРК. СПР. 113-117).

На підставі даних інтегрованої картки платника єдиного внеску ГУ ДФС у Луганській області винесено рішення від 01.10.2018 № НОМЕР_1, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.01.2015 до 20.07.2015 застосовано штрафні санкції у сумі 14128,81 грн та нараховано пеню у сумі 4944,45 грн, а всього у сумі 19073,26 грн (а.с. 94, 95,112).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем 12.10.2018 подано скаргу до Державної фіскальної служби України (арк. спр. 37-42).

Рішенням ДФС України № 37546/6/99-99-11-02-02-25 від 19.11.2018 скаргу Первомайської міської Державної лікарні ветеринарної медицини залишено без задоволення, а рішення ГУ ДФС у Луганській області від 01.10.2018 № НОМЕР_1 залишено без змін (арк. спр. 43-45).

Вирішуючи питання правомірності оскаржуваного рішення від 01.10.2018 № НОМЕР_1 суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з ч. 8, ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 7 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

За приписами ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Особливістю даної справи є те, що позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону № 1669.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

Пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р до зазначених населених пунктів належить Попаснянський район: м. Попасна (Попаснянська міська рада) та м. Сєвєродонецьк.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» .

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Кремінна та м. Сєвєродонецьк.

Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовується.

Доводи відповідача стосовно обов'язкового звернення позивача до податкового органу із заявою щодо звільнення його від виконання своїх обов'язків згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 є безпідставними, оскільки приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.

Посилання позивача на сертифікати Торгово-промислової палати № 4992 та № 4993 від 04.09.2015 (арк. спр. 18, 19) суд вважає безпідставними, оскільки вказані сертифікати стосуються засвідчення факту настання для позивача форс-мажорних обставин щодо виконання обов'язку подати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку (форма 1ДФ) за ІІІ, ІV квартал 2014 року, а також щодо своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2014 року у встановлені законодавством строки.

Тобто, вказані сертифікати не підтверджують наявності форс-мажорних обставин для позивача щодо сплати ним єдиного внеску у визначені законодавством строки у першій половині 2015 року, однак, засвідчення факту настання форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску не є умовою для звільнення від відповідальності відповідно до пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ.

Перевага надається спеціальним нормам, що визначають звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, без подання сертифікатів Торгово-промислової палати (пункт 9-4 Закону № 2464), а не Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який щодо спірних відносин є загальними.

Таким чином, приймаючи спірне рішення, відповідач діяв всупереч вимогам Закону № 2464.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення від 01.10.2018 № НОМЕР_1 сформоване з посиланням на статтю 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка визначає заходи впливу та стягнення.

Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірного рішення.

Суд зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Зазначена справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 30 березня 2018 року №812/292/18 (№Пз/9901/22/18) за результатами розгляду зразкової справи. Таким чином, з урахуванням ч. 3 ст. 291 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 30 березня 2018 року №812/292/18 (№Пз/9901/22/18).

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасувати.

Незважаючи на те, що суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення в цілому, суд вважає за необхідність надати оцінку доводам позивача щодо невірного розрахунку відповідачем пені у рішенні від 01.10.2018 № НОМЕР_1.

Так, розділом VII. Фінансові санкції Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, передбачено, що розрахунок фінансових санкції (штрафу та пені) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Отже, правильність відображення в інформаційній системі даних про дату та суму нарахованого єдиного внеску, а також про дати та суми сплаченого внеску впливають на розмір застосованих фінансових санкцій.

Дослідженням даних витягу з інтегрованої картка позивача як платника єдиного внеску судом встановлено, що податковий орган починаючи з 20 січня 2015 року щомісячно відображав суми нарахованого Первомайською міською Державною лікарнею ветеринарної медицини єдиного внеску з посиланням на відповідні розрахунки.

Однак, інформація щодо сплати позивачем єдиного внеску у першому півріччі 2015 року відображена лише починаючи з 16.06.2015, а саме заначено, що 16.06.2015 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 338,27 грн платіжним дорученням № 27 від 16.06.2015 та 3417,85 грн платіжним дорученням № 30 від 16.05.2015.

01.07.2017 в ІКП відображено інформацію про сплату єдиного внеску у сумі 2151,01 грн на підставі висновку № 14 від 26.05.2015, у сумі 30705,12 грн на підставі висновку № 5 від 27.03.2015, у сумі 3045,14 грн на підставі висновку № 3 від 27.03.2015, у сумі 6995,77 грн на підставі висновку № 23 від 28.05.2015, у сумі 21689,30 грн на підставі висновку № 17 від 26.05.2015, у сумі 693,80 грн на підставі висновку № 20 від 28.05.2015 (арк. спр. 113-117).

Однак, позивачем надано до суду копії платіжних доручень про сплату єдиного внеску, відповідно до яких позивачем 27.03.2015 сплачено 30705,14 грн та 3045,14 грн на підставі платіжних доручень № 5 та № 3 від 26.03.20145 (арк. спр. 32), 28.05.2015 сплачено 2151,01 грн (платіжне доручення № 14 від 26.05.2015 проведено банком 28.05.2015), 21689,30 грн (платіжне доручення № 17 від 26.05.2015 проведено банком 28.05.2015), 693,80 грн (платіжне доручення № 20 від 28.05.2015 проведено банком 28.05.2015) та 6995,77 грн (платіжне доручення № 23 від 28.05.2015 проведено банком 28.05.2015) (арк. спр. 29, 31, 33).

Інформація в ІКП про погашення позивачем недоїмки 20 та 21 липня 2015 року повністю співпадає з даними позивача.

Тобто, в ІКП невірно зазначені дати фактичної сплати позивачем єдиного внеску у березня та травні 2015 року.

При цьому, кількість днів прострочення у розрахунку пені до рішення від 01.10.2018 № НОМЕР_1 визначено відповідачем на підставі даних ІКП, а отже, не відповідає фактичним обставина.

Таким чином, сума пені в оскаржуваному рішенні визначена відповідачем невірно.

Оскільки за результатами розгляду даної справи суд прийшов до висновку про необхідність скасування рішення від 01.10.2018 № НОМЕР_1 в цілому, скасування його в частині невірно нарахованої суми пені суд вважає недоречним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн (квитанція від 14.12.2018, арк. спр. 76), які необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Первомайської міської Державної лікарні ветеринарної медицини (місцезнаходження: 93292, Луганська обл., Попаснянський район, місто Гірське, вулиця Советська, 7, ідентифікаційний номер 00710397) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області від 01.10.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 14128,81 грн та нарахування пені в сумі 4944,45 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) на користь Первомайської міської Державної лікарні ветеринарної медицини судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України рішення складено у повному обсязі 21 січня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4