Рішення

від 21.01.2019 по справі 826/19958/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 січня 2019 року № 826/19958/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Стринадко О.Г., представника позивача й третьої особи Шумейка Д.С., у відсутність представників відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Девелопмент", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, про накладення арешту на кошти та інші цінності,

встановив:

17.10.2016 Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (Миргородська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Девелопмент" (ТОВ "Гарант Девелопмент") про накладення арешту на кошти та інші цінності, що перебувають на розрахункових рахунках відповідача в розмірі 123096,97 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що станом на час звернення до суду за відповідачем, згідно податкової вимоги від 25.03.2016 №8195-17 в тому числі, рахується податковий борг в розмірі 123096,97 грн.

Посилаючись на те, що ТОВ "Гарант Девелопмент" борг в добровільному порядку не сплачено, ними, у свою чергу, вжито усіх заходів по стягненню боргу в установленому законодавством порядку, зрештою складено акт про те, що наявне майно боржника не може бути джерелом погашення боргу у відповідній сумі, - просила застосувати передбачений підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України) порядок накладення арешту.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 за даним позовом відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. і призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2018 замінено позивача Миргородську ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області належним позивачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Миргородську ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області.

В ході судового засідання представник позивача та третьої особи підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ТОВ "Гарант Девелопмент" зареєстроване в Миргородській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області як платник орендної плати за землю за неосновним місцем обліку.

Згідно наданої позивачем довідки №3729/10/16-20-25-27 від 10.11.2016, станом на 26.09.2016 за відповідачем рахується податковий борг в сумі 123096,97 грн, в тому числі основний платіж 122783,08 грн, пеня - 313,89 грн.

Вказаний податковий борг виник у зв'язку із частковою несплатою поточних зобов'язань в сумі 122783,08 грн, самостійно визначених ТОВ "Гарант Девелопмент" у податковій декларації з плати за землю №9012653998 від 09.02.2016, а також у зв'язку із несплатою ТОВ "Гарант Девелопмент" пені в сумі 313,89 грн, яка нарахована згідно податкового повідомлення-рішення №0000561202 від 18.04.2016.

25.03.2016 Миргородською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області сформовано та надіслано ТОВ "Гарант Девелопмент" податкову вимогу про сплату податкового боргу в сумі 13357,16 грн. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога отримана ТОВ "Гарант Девелопмент" 04.04.2016.

На підставі рішення начальника Миргородської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області №10 від 17.11.2016, податковим керуючим Чайковським Д.В. складено акт опису майна №5/10 від 17.11.2016 в якому зафіксовано відсутність майна ТОВ "Гарант Девелопмент" на дату складання акту, а також майна на яке ТОВ "Гарант Девелопмент" набуде права власності в майбутньому.

У зв'язку із тим, що відповідач в добровільному порядку не сплачує податковий борг, не має майна вартість якого, достатня для погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані статтею 94 ПК України.

Так, пункт 94.3 вказаної статті передбачає, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Положення пункту 94.2 статті 94 ПК України визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії ) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною другою пункту 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

В силу приписів підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, за змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Наведена норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:

1) наявність у платника податків податкового боргу;

2) відсутність або недостатність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

При цьому, суд зауважує, що обов'язковою умовою для накладення арешту є відсутність відповідного майна, яка має бути встановлена саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, в іншому разі, вимога про застосування арешту коштів є передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

З матеріалів справи встановлено, що за ТОВ "Гарант Девелопмент" рахується податковий борг в сумі 123096,97 грн.

Також встановлено відсутність у ТОВ "Гарант Девелопмент" майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що викладений у підпункті 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України механізм розкривається і через затверджену постановою Національного Банку України від 21.01.2004 №22 Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Так, відповідно до пунктів 10.1, 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця, рішенням суду чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Встановлено, що на дату звернення позивача до суду ТОВ "Гарант Девелопмент" має відкриті рахунки у АБ "Синтез" та ПАТ КБ "Приватбанк".

З урахуванням викладеного, а також наявністю у ТОВ "Гарант Девелопмент" податкового боргу в сумі 123096,97 грн та відсутністю у ТОВ "Гарант Девелопмент" майна яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "Гарант Девелопмент" в банках, обслуговуючих платника податків, в межах суми податкового боргу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд зазначає, що відповідно до частини другої цієї статті при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 139, 242-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Девелопмент", в банках, обслуговуючих платника податків, в межах суми податкового боргу в розмірі 123096,97 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (місцезнаходження юридичної особи: 36000, місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39461639).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (місцезнаходження юридичної особи: 37600, Полтавська область, місто Миргород, вулиця Кашинського, будинок 26А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39740766).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Девелопмент" (місцезнаходження юридичної особи: 02100, місто Київ, вулиця Попудренка, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33633636).

Суддя О.М. Чудак