Рішення

від 17.01.2019 по справі 826/15863/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 17 січня 2019 року                      № 826/15863/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКФ-Трейд» до Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МКФ-Трейд» (надалі також - позивач) до Головного управління ДФС у м.Києві (надалі також – відповідач-1), Державної фіскальної служби України (надалі також – відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії. Ухвалою суду від 01.10.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалу про відкриття провадження отримано уповноваженим представником відповідача, проте відзиву щодо заявлених позовних вимог у встановлений судом строк не надав. Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.           Позивачем було подано на реєстрацію податкові накладні: №15867 від 25.10.2017, №15905 від 25.10.2017, №15921 від 25.10.2017, №15922 від 25.10.2017, №15926 від 25.10.2017, №15927 від 25.10.2017, №15931 від 25.10.2017, №15935 від 25.10.2017, №25.10.2017, №15950 від 26.10.2017, №15954 від 26.10.2017, №15955 від 26.10.2017, №15956 від 26.10.2017, №15962 від 26.10.2017, №15963 від 26.10.2017, №15973 від 26.10.2017, №15982 від 26.10.2017, №15985 від 26.10.2017, №15988 від 26.10.2017, №15989 від 26.10.2017, №15997 від 26.10.2017, №15998 від 26.10.2017, №16011 від 26.10.2017, №16012 від 26.10.2017, №16015 від 26.10.2017, №16027 від 26.10.2017, №16034 від 26.10.2017, №16035 від 26.10.2017, №16036 від 26.10.2017, №16038 від 27.10.2017, №16044 від 27.10.2017, №16053 від 27.10.2017, №16056 від 27.10.2017, №16091 від 27.10.2017, №16092 від 27.10.2017, №16099 від 27.10.2017, №16101 від 27.10.2017, №16108 від 27.10.2017, №16123 від 27.10.2017, №16125 від 27.10.2017, №16126 від 27.10.2017, №16127 від 27.10.2017, №16128 від 27.10.2017, №16130 від 27.10.2017, №16133 від 28.10.2017, №16135 від 29.10.2017, №16140 від 30.10.2017, №16149 від 30.10.2017, №16150 від 30.10.2017, №16159 від 30.10.2017, №16173 від 30.10.2017, №16176 від 30.10.2017, №16178 від 30.10.2017, №16256 від 31.10.2017, №16264 від 31.10.2017, №16265 від 31.10.2017, №16270 від 31.10.2017, №16272 від 31.10.2017, №16280 від 31.10.2017, №16289 від 31.10.2017, №16290 від 31.10.2017, №16319 від 31.10.2017, №16334 від 31.10.2017, №17259 від 14.11.2017, №17267 від 14.11.2017, №17314 від 15.11.2017, №17315 від 15.11.2017, №17316 від 15.11.2017, №17337 від 15.11.2017, №17338 від 15.11.2017, №17348 від 15.11.2017, №17349 від 15.11.2017, №17351 від 15.11.2017, №17352 від 15.11.2017, №17360 від 15.11.2017, №17367 від 15.11.2017, №17369 від 15.11.2017, №17370 від 15.11.2017, №17376 від 15.11.2017, №17379 від 15.11.2017, №17380 від 15.11.2017, №17402 від 15.11.2017, №17405 від 15.11.2017, №17406 від 15.11.2017, №17407 від 15.11.2017, №17408 від 15.11.2017, №17411 від 15.11.2017, №17435 від 16.11.2017, №17436 від 16.11.2017, №17438 від 16.11.2017, №17477 від16.11.2017, №17478 від 16.11.2017, №17479 від 16.11.2017, №17480 від 16.11.2017, №17482 від 16.11.2017, №17484 від 16.11.2017, №17495 від 16.11.2017, №17499 від 17.11.2017, №17500 від 17.11.2017, №17507 від 17.11.2017, №17516 від 17.11.2017, №17518 від 17.11.2017, №17526 від 17.11.2017, №17554 від 17.11.2017, №17558 від 17.11.2017, №17559 від 17.11.2017, №18256 від 27.11.2017, №18305 від 28.11.2017 (надалі також – декларації).            29.03.2018 позивачем подано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по зазначеним вище податковим накладним, письмове пояснення та копії документів до контролюючого органу у відповідності до пп.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, та порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів №117 від 21.02.2018 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».           Рішеннями Комісії від 04.04.2018 відмовлено у реєстрації зазначених податкових накладних, зокрема рішеннями №629927/39856102, №629928/39856102, №629929/39856102, №629930/39856102, №629931/39856102, №629933/39856102, №629934/39856102, №629937/39856102, №629938/39856102, №629939/39856102, №629940/39856102, №629941/39856102, №629942/39856102, №629943/39856102, №629944/39856102, №629945/39856102, №629946/39856102, №629947/39856102, №629948/39856102, №629949/39856102, №629950/39856102, №629951/39856102, №629952/39856102, №629953/39856102, №629954/39856102, №629955/39856102, №629956/39856102, №629957/39856102, №629958/39856102, №629959/39856102, №629960/39856102, №629961/39856102, №629962/39856102, №629963/39856102, №629964/39856102, №629965/39856102, №629966/39856102, №629967/39856102, №629968/39856102, №629969/39856102, №629970/39856102, №629971/39856102, №629972/39856102, №629973/39856102, №629974/39856102, №629975/39856102, №629976/39856102, №629977/39856102, №629978/39856102, №629979/39856102, №629980/39856102, №629981/39856102, №629982/39856102, №629983/39856102, №629984/39856102, №629985/39856102, №629986/39856102, №629987/39856102, №629988/39856102, №629989/39856102, №629990/39856102, №629991/39856102, №629992/39856102, №629993/39856102, №629994/39856102, №629995/39856102, №629996/39856102, №629997/39856102, №629998/39856102, №629999/39856102, №630000/39856102, №630001/39856102, №630002/39856102, №630003/39856102, №630004/39856102, №630005/39856102, №630006/39856102, №630007/39856102, №630008/39856102, №630009/39856102, №630010/39856102, №630011/39856102, №630012/39856102, №630013/39856102, №630014/39856102, №630015/39856102, №630016/39856102, №630017/39856102, №630018/39856102, №630019/39856102, №630020/39856102, №630021/39856102, №630022/39856102, №630023/39856102, №630024/39856102, №630025/39856102, №630026/39856102, №630027/39856102, №630028/39856102, №630029/39856102, №630030/39856102, №630031/39856102, №630032/39856102, №630033/39856102, №629922/39856102, №629923/39856102 (надалі також – рішення).            Незгода з вказаними рішеннями відповідача, обумовила позивача на звернення до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного. Частинами 1 та 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також -КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997  №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. В той же час, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п.74.2 ст.74 Податкового кодексу України (надалі також – ПК України) в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п. 74.3 ст.74 ПК України). Відповідно до п.2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно з п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1 ст.192 та п.201.10 ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п.201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.200 1.3 і 200 1.9 ст.200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16 ст.201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Відповідно до приписів п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. Згідно з пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зі змісту Квитанції до податкових накладних, вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621 (далі – Критерії № 567). З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, оскільки ним не зазначено у Квитанції конкретного та чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях  зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв №567. Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так і пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Щодо критерію зазначеного в Квитанції («виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД»), слід зазначити, що даний критерій не відповідає жодному критерію визначеному в п.6 Критеріїв №567. Відзив ДФС також не містить чітких пояснень, який саме критерій оцінки ступеня ризиків застосовано в даному випадку. Відповідно, контролюючий орган не зміг пояснити обставини, на підставі яких відповідач дійшов висновку про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених податкових накладних. Слід також зазначити, що п. 6 Критеріїв № 567 містить у собі визначення трьох різних критеріїв: моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп.215.3.1 та 215.3.2 п.215.3 ст.215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі; 3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів). Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанції чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв № 567. Суд також зауважує, що визначення фіскальним органом у Квитанціях  конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017  №567 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №754/30622 (далі – Вичерпний перелік документів № 567). Так, відповідно до п.1 Вичерпного переліку документів №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017  № 567 (далі – Критерії): 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. З аналізу змісту наведених норм видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Також, зі змісту Квитанцій по податковим накладним вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Таким чином, у Квитанціях фіскальним органом, в порушення вимог пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (п. 6 Критеріїв №567 містить визначення трьох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Вичерпним переліком документів № 567 (п.1 Вичерпного переліку документів №567 містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику). Таким чином, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів, йому необхідно чітко зазначати, яких саме документів бракує для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. У відповідності до пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» пп. 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з пп.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту. У порядку, визначеному пп.201.16.2 п.201.6 ст.201 ПК України, позивачем направлено відповідачу копії документів та пояснення до зазначеної господарської операції та податкової накладної. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 04.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної не містить конкретної інформації стосовно причин та підстав прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. При цьому, в рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. У відзиві представник відповідача також не надав будь-яких пояснень чому надані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації», чинної на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Постанова №190), установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі – комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Поряд з цим, підставами, відповідно до п.2 Постанови № 190, для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16 ст. 201 ПК України; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування. Таким чином, рішення комісії відповідача повинні містити чітку підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування». Проте, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Господарські операції, за результатами якої видані податкові накладні, має, за висновком суду, реальний характер. Крім згаданого, як вже встановлено судом, платник податку надав фіскальному органу документи щодо походження товару. В момент здійснення господарської операції позивач та його були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про що свідчать дані офіційного веб-сайту ДФС, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є отримання товару за видатковою та товарно-транспортною накладними. Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування. Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних. Приймаючи до уваги викладене у сукупності, а також зважаючи на те, що платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 04.04.2018 є необґрунтованим, безпідставними та такими, що підлягає скасуванню. Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II). В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні подані позивачем, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку. Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені ст.120 1 ПК України, а згідно з п.201.10 ст.201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Згідно з п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку. Поряд з цим, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування рішень комісії відповідача, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 04.04.2018, зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані позивачем, датою отримання зазначених накладних. Згідно з положеннями ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.           Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, ВИРІШИВ:           Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «МКФ-Трейд», задовольнити.           Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 04.04.2018 про відому у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: №629927/39856102, №629928/39856102, №629929/39856102, №629930/39856102, №629931/39856102, №629933/39856102, №629934/39856102, №629937/39856102, №629938/39856102, №629939/39856102, №629940/39856102, №629941/39856102, №629942/39856102, №629943/39856102, №629944/39856102, №629945/39856102, №629946/39856102, №629947/39856102, №629948/39856102, №629949/39856102, №629950/39856102, №629951/39856102, №629952/39856102, №629953/39856102, №629954/39856102, №629955/39856102, №629956/39856102, №629957/39856102, №629958/39856102, №629959/39856102, №629960/39856102, №629961/39856102, №629962/39856102, №629963/39856102, №629964/39856102, №629965/39856102, №629966/39856102, №629967/39856102, №629968/39856102, №629969/39856102, №629970/39856102, №629971/39856102, №629972/39856102, №629973/39856102, №629974/39856102, №629975/39856102, №629976/39856102, №629977/39856102, №629978/39856102, №629979/39856102, №629980/39856102, №629981/39856102, №629982/39856102, №629983/39856102, №629984/39856102, №629985/39856102, №629986/39856102, №629987/39856102, №629988/39856102, №629989/39856102, №629990/39856102, №629991/39856102, №629992/39856102, №629993/39856102, №629994/39856102, №629995/39856102, №629996/39856102, №629997/39856102, №629998/39856102, №629999/39856102, №630000/39856102, №630001/39856102, №630002/39856102, №630003/39856102, №630004/39856102, №630005/39856102, №630006/39856102, №630007/39856102, №630008/39856102, №630009/39856102, №630010/39856102, №630011/39856102, №630012/39856102, №630013/39856102, №630014/39856102, №630015/39856102, №630016/39856102, №630017/39856102, №630018/39856102, №630019/39856102, №630020/39856102, №630021/39856102, №630022/39856102, №630023/39856102, №630024/39856102, №630025/39856102, №630026/39856102, №630027/39856102, №630028/39856102, №630029/39856102, №630030/39856102, №630031/39856102, №630032/39856102, №630033/39856102, №629922/39856102, №629923/3985610.           Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №15867 від 25.10.2017, №15905 від 25.10.2017, №15921 від 25.10.2017, №15922 від 25.10.2017, №15926 від 25.10.2017, №15927 від 25.10.2017, №15931 від 25.10.2017, №15935 від 25.10.2017, №25.10.2017, №15950 від 26.10.2017, №15954 від 26.10.2017, №15955 від 26.10.2017, №15956 від 26.10.2017, №15962 від 26.10.2017, №15963 від 26.10.2017, №15973 від 26.10.2017, №15982 від 26.10.2017, №15985 від 26.10.2017, №15988 від 26.10.2017, №15989 від 26.10.2017, №15997 від 26.10.2017, №15998 від 26.10.2017, №16011 від 26.10.2017, №16012 від 26.10.2017, №16015 від 26.10.2017, №16027 від 26.10.2017, №16034 від 26.10.2017, №16035 від 26.10.2017, №16036 від 26.10.2017, №16038 від 27.10.2017, №16044 від 27.10.2017, №16053 від 27.10.2017, №16056 від 27.10.2017, №16091 від 27.10.2017, №16092 від 27.10.2017, №16099 від 27.10.2017, №16101 від 27.10.2017, №16108 від 27.10.2017, №16123 від 27.10.2017, №16125 від 27.10.2017, №16126 від 27.10.2017, №16127 від 27.10.2017, №16128 від 27.10.2017, №16130 від 27.10.2017, №16133 від 28.10.2017, №16135 від 29.10.2017, №16140 від 30.10.2017, №16149 від 30.10.2017, №16150 від 30.10.2017, №16159 від 30.10.2017, №16173 від 30.10.2017, №16176 від 30.10.2017, №16178 від 30.10.2017, №16256 від 31.10.2017, №16264 від 31.10.2017, №16265 від 31.10.2017, №16270 від 31.10.2017, №16272 від 31.10.2017, №16280 від 31.10.2017, №16289 від 31.10.2017, №16290 від 31.10.2017, №16319 від 31.10.2017, №16334 від 31.10.2017, №17259 від 14.11.2017, №17267 від 14.11.2017, №17314 від 15.11.2017, №17315 від 15.11.2017, №17316 від 15.11.2017, №17337 від 15.11.2017, №17338 від 15.11.2017, №17348 від 15.11.2017, №17349 від 15.11.2017, №17351 від 15.11.2017, №17352 від 15.11.2017, №17360 від 15.11.2017, №17367 від 15.11.2017, №17369 від 15.11.2017, №17370 від 15.11.2017, №17376 від 15.11.2017, №17379 від 15.11.2017, №17380 від 15.11.2017, №17402 від 15.11.2017, №17405 від 15.11.2017, №17406 від 15.11.2017, №17407 від 15.11.2017, №17408 від 15.11.2017, №17411 від 15.11.2017, №17435 від 16.11.2017, №17436 від 16.11.2017, №17438 від 16.11.2017, №17477 від16.11.2017, №17478 від 16.11.2017, №17479 від 16.11.2017, №17480 від 16.11.2017, №17482 від 16.11.2017, №17484 від 16.11.2017, №17495 від 16.11.2017, №17499 від 17.11.2017, №17500 від 17.11.2017, №17507 від 17.11.2017, №17516 від 17.11.2017, №17518 від 17.11.2017, №17526 від 17.11.2017, №17554 від 17.11.2017, №17558 від 17.11.2017, №17559 від 17.11.2017, №18256 від 27.11.2017, №18305 від 28.11.2017, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «МКФ-Трейд» (код ЄДРПОУ 39856102).           Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКФ-Трейд» (код ЄДРПОУ 39856102) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3524,00грн.           Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.           Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                І.В. Смолій