Постанова

від 16.01.2019 по справі 825/1846/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1846/18 Головуючий у 1 інстанції: Д 'яков В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Файдюка В.В. Чаку Є.В. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Палет" до Державної фіскальної служби України, Комісії державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуд Палет" звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Комісії державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №4 75190/41456544 від 22.12.2017 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 16.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №4 75189/41456544 від 22.12.2017 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 16.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №5 68869/41456544 від 24.01.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 23.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №5 68870/41456544 від 24.01.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 23.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 9, № 10 від 16.11.2017 р. та №12, №13 від 23.11.2017 р., подані ТОВ "ВУД ПАЛЕТ".

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України (Львівська площа,буд.8,м. Київ,04655), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 475190/41456544 від 22.12.2017 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 16.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 475189/41456544 від 22.12.2017 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 10 від 16.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 568869/41456544 від 24.01.2018 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 23.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 568870/41456544 від 24.01.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 13 від 23.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов'язано Державну фіскальну службу України (Львівська площа,буд.8,м. Київ,04655, код 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 9, № 10 від 16.11.2017 та № 12, № 13 від 23.11.2017, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуд Палет".

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна фіскальна служба України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що в зв'язку із ненаданням Комісії ДФС України документів прямо передбачених Вичерпним переліком документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, вона правомірно прийняла оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, з підстав надання платником податків документів, які не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкових накладних.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуд Палет" - юридична особа приватного права, зареєстрована за законодавством України та обліковується у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом - 41456544, що підтверджується даними що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач, відповідно до пунктів 201.10. статті 201 ПК України, склав податкові накладні №9, №10, №12 та №13, в електронній формі та 21 листопада 2017 року, 08 та 11 грудня 2017 року направив їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманих квитанцій, податкові накладні прийнято, однак їх реєстрацію в ЄРПН було зупинено, оскільки встановлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах, згідно УКТ ЗЕД у п. 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків та запропоновано надати пояснення та /або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПП/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п. п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу".

На виконання пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України/далі ПК України, застосовується в редакції від 10.09.2017 року, чинному на момент реєстрації податкової накладної), позивачем було направлено на адресу Державної фіскальної служби України документи про підтвердження реальності здійснення операцій згідно Повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК реєстрація якої/го зупинено, проте, рішеннями комісії Державної фіскальної служби України реєстрації №475190/41456544 від 22.12.2017, №475189/41456544 від 22.12.2017 р., № 568869/41456544 від 24.01.2018 р., № 568870/41456544 від 24.01.2018 р. відмовлено позивачу у реєстраціях податкових накладних: №9, № 10 від 16.11.2017 р. та №12, №13 від 23.11.2017 р., з підстав: "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Свої рішення комісії ДФС України обґрунтовує посилаючись на Постанову КМУ від 29 березня 2017 року № 190 "про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальною службою про реалізацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації".

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про відмову у реєстрації вищевказаних податкових накладних, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.10р. №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, яким визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 12 цього Порядку передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Також, пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

В силу п. 74.2 ст. 72 ПК України, критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.17р. № 567, зареєстрованим в Мін'юсті 16.06.16р. за №752/30620 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Критерії).

Пунктом 1 Критеріїв передбачено, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування цим Критеріям (далі - Моніторинг).

Згідно п. 6 Критеріїв, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Колегія суддів зауважує, що визначення контролюючим органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі № 567.

Згідно п.1 Вичерпного переліку документів, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567:

- для критерію, зазначеного у пп.1 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

- для критерію, зазначеного в пп.2 п.6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/при дбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Частиною 2 переліку Критеріїв встановлено, що надання письмових поясненнь та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

За приписами пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, з системного аналізу наведених норм вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у квитанціях № 9246132602 від 21.11.2017 року, № 9260377064 від 08.12.2017 року, №9260350918 від 08.12.2017 року, № 9262276332 від 11.12.2017 року (а.с. 27, 48, 57, 70), сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567. Водночас, у вищевказаних квитанціях фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п."в" пп.201.16.1. п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

З наведенного вбачається, що відповідачем не вказано ні конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ні конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567.

Колегією суддів встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є:16.10- Лісопильне та стругальне виробництво;16.23- Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів;16.24- Виробництво дерев'яної тари;16.29 - Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння;46.73 - Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно технічним обладнанням (основний);46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля;49.41 - Вантажний автомобільний транспорт.

01 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Домдар та ТОВ Вуд Палет укладений Договір поставки №17 від 01 листопада 2017 року (а.с.29-30).

Відповідно до умов Договору, ТОВ Домдар прийняло на себе зобов'язання передати у власність товар, а Покупець -ТОВ Вуд Палет прийняти і оплатити Товари в асортименті, визначені в даному Договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Домдар склало видаткові накладні №138 від 16 листопада 2017 року, №204 від 16 листопада 2017 року, №142 від 20 листопада 2017 року та №143 від 21 листопада 2017 року на поставку піддонів на загальну суму 338763,00 грн.

Транспортування товару в м. Київ здійснювалось автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними №ФГТ0000138 від 16 листопада 2017 року, №ФП-0000143 від 21 листопада 2017 року, №ФП-0000142 від 20 листопада 2017 року.

Товар в подальшому був реалізований позивачем Приватному акціонерному товариству Ветропак Гостомельський Склозавод , на підставі Договору поставки №217, укладений 01 серпня 2017 року (а.с.31-36).

На виконання умов Договору поставки, 16 листопада 2017 року позивач здійснив поставку товару ПАТ Ветропак Гостомельський Склозавод , а саме: піддони в кількості 550 шт. за ціною 146,90 гривень без урахування ПДВ, на загальну суму 96954,00 гривень, в тому числі ПДВ - 16 159,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН0000042 від 16 листопада 2017 року та піддони в кількості 550 шт за ціною 137,90 гривень без урахування ПДВ, на загальну суму 91014,00 гривень, в тому числі ПДВ - 15169,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН0000043 від 16 листопада 2017 року, а також виставив рахунки на оплату №162 від 07 грудня 2017 року та №133 від 17 листопада 2017 року.

Також, товар був реалізований позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Аерок на підставі Договору поставки №АБ-0451/17, укладеного 22 серпня 2017 року (а.с.59-62).

На виконання умов Договору поставки, 23 листопада 2017 року позивач здійснив поставку товару ТОВ Аерок , а саме: піддони дерев'яні в кількості 850 шт за ціною 87,50 гривень без урахування ПДВ, на загальну суму 89250,00 гривень, в тому числі ПДВ - 14875,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000045 від 23 листопада 2017 року.

Відповідач не заперечує факт отримання таких документів, однак, в апеляційній скарзі вказує на їх недостатність, без конкретизації яких саме документів первинного обліку податковому органу не вистачає для підтвердження обсягів постачання обсягам придбання по вищевказаних товарах.

Підпунктом 201.16.3 п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №190 від 29.03.17р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Відповідач в оскаржуваних рішеннях, як на підставу для відмови у реєстрації ПН у ЄРПН послався на те, що платником податку надано копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування. Проте, конкретних доводів на підтвердження обґрунтованості своїх рішень Відповідач суду не надав. Не зазначив такі й у апеляційні скарзі.

В силу ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів Позивача.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім цього, згідно правової позиції викладеної в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №821/1173/17, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності .

Решта доводів та заперечень апелянта - висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуд Палет" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Файдюк В.В. Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2019 року.