Постанова

від 15.01.2019 по справі 817/1187/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/1793/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,

представника відповідача Красовського В.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Фапомед Україна про стягнення заборгованості,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Жуковська Л.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 20 серпня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2018 року Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фапомед Україна , в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 65277,74 грн та пеню в сумі 274,19 грн, всього - 65551,93 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 лютого 2018 року товариством було подано звіт форми №10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників становить 296 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 65277, 74 грн. Вказує, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях - 12, працевлаштовано - 11, а не працевлаштовано - 1. Зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" розмір адміністративно-господарської санкції становить 65277, 74 грн. Також вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції тягне за собою нарахування пені та відповідачу нарахована пеня в розмірі 274, 19 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем протягом 2017 року виконано усі, встановлені законодавством обов'язки із забезпечення працевлаштування інвалідів, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів необхідних професій для їх працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися. Також, відсутні підстави для компенсації витрат відповідача на правову допомогу, так як обгрунтованість та фактичний обсяг таких витрат у даній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що законодавство не звільняє підприємство від обов'язку сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у зв'язку з тим, що особи з інвалідністю не направлялись державною службою зайнятості на підприємство.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що товариство щомісячно подавало до Гощанської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій, в яких в тому числі вказувалося про наявність вакансій для окремих категорій громадян - осіб з інвалідністю (швачки, укладальника- пакувальника, прибиральника виробничих приміщень, механіка, агента з митного оформлення, контролера якості, помічника бригадира на дільницях основного виробництва, вантажника) із зазначенням у звіті розміру заробітної плати (від 3200 грн. до 7296 грн), режиму роботи (5-денний робочий день), характеру роботи (постійна), а також серед пакету соціальних послуг - доставка до робочого місця, копії щомісячних звітів наявні у матеріалах справи. Однак, протягом 2017 року Гощанською районною філією Рівненського обласного центру зайнятості було направлено на працевлаштування одну особу з інвалідністю, яка за станом здоров'я відмовилася від запропонованої роботи (довідка №34 від 22.05.2018р. наявна в матеріалах справи). Ні службою зайнятості, ні Рівненським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів більше не було направлено для працевлаштування до ТОВ Фапомед Україна жодної особи з інвалідністю . Вищевказане, свідчить про виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007р. Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні в повній мірі, та про відсутність вини відповідача у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю відповідно до визначеного законом нормативу.

В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, в своїх поясненнях покликався на доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фапомед Україна" відноситься до суб'єктів господарювання, яким відповідно до ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" , встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, що надавався підприємством до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 296 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 11 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 12(а.с.7, 31-32).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Згідно із ч. 3 ст. 18 вказаного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 того ж Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ч. 9 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

З вищенаведеного слідує, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Згідно із ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно із ст. 18-1 вказаного закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення , роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання вищевказаної норми, наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

В контексті положень Закону України Про зайнятість населення та Порядку на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами, визначеними ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Вищезазначеними нормами законодавства чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

При цьому, Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

З матеріалів справи слідує, що у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2017 рік становила 296 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача в цей звітний період становив 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 11 осіб.

На підтвердження виконання відповідачем нормативу, встановленого Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , в частині створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, долучено звіти форми 3-ПН за 2017 рік, які подавались щомісячно (а.с.33-94).

Крім того, ТзОВ Фапомед Україна долучало до звітів форми №3-ПН характеристики вакансій та вимоги до претендентів.

Також, з листа Гощанської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 22 травня 2018 року № 34 слідує, що протягом 2017 року Гощанською районною філією Рівненського обласного центру зайнятості було направлено на працевлаштування одну особу з інвалідністю, яка за станом здоров'я відмовилася від запропонованої роботи(а.с.95-96).

Матеріалами справи підтверджується, що ні службою зайнятості, ні Рівненським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів більше не було направлено для працевлаштування до ТОВ Фапомед Україна жодної особи з інвалідністю.

Таким чином, відповідачем здійснено всі заходи для працевлаштування інвалідів, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування позивача про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Фондом не надано, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 812/1136/18 та від 26 вересня 2018 року у справі № 803/534/17.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі № 817/1187/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 22 січня 2019 року.