Рішення

від 22.01.2019 по справі 910/15144/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.01.2019Справа №  910/15144/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон-СБ" (м. Вінниця) До Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (м. Київ) в особі Філії "Кіровський" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (Кіровоградська обл., Кіровоградський район, село Вільне) Про стягнення 573.956,93 грн.                                                                                                                       Суддя Ващенко Т.М.                                                                              Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон-СБ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Кіровський" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"  про стягнення 573.956,93 грн., з яких: 334.230,88 грн. основного боргу, 58.692,10 грн. інфляційних втрат, 16.455,00 грн. 3% річних, 164.578,95 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про прощення боргу та реструктуризацію заборгованості від 23.01.18. за Договором про надання охоронних послуг № К-200516 від 20.05.16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.18. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/5753/18, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам судового процесу строки на подання відзиву, заперечень на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв. 04.12.18. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав того, що позивачем жодним чином документально не підтверджено наявності заборгованості. Крім вказаного, відповідач наголошує, що вірним періодом для нарахування пені є з 10.03.17. по 10.09.17. Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України). Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України). Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 20.05.16. між позивачем (далі – Охоронне агентство/Охорона) та відповідачем (далі – Замовник) було укладено Договір № К-200516/7 про надання охоронних послуг (далі – Договір), відповідно до п. 2.1 якого Охоронне агентство зобов'язується забезпечити недоторканість Об'єкту охорони (будинок, споруда, приміщення (сукупність приміщень) чи ділянка місцевості, та майно на цій території чи в приміщенні, що перебуває під охороною), що передається Замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону, а Замовник зобов'язується щомісячно сплачувати Охоронному агентству встановлену Договором плату. Між сторонами підписано та скріплено печатками наступні додатки до Договору: Дислокація Обєкту охорони, Інструкція по охороні об'єкту, Протокол узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об'єкта, Акт прийняття об'єкту під охорону, Акт обстеження технічного стану об'єкту філії «Кіровський» ПАТ «Агрохолдинг Авангард». Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з 20.05.16. і діє до 20.05.17. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 334.230,88 грн. по оплаті наданих послуг. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини   підприємства   з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Охоронне агентство зобов'язано, за перший місяць надання послуг, надати Замовникові акти про надання охоронних послуг до 17 числа звітного місяця та до 2 числа місяця, наступного за звітним, а в подальшому до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання Замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином (п. 7.5 Договору). У відповідності до наявних в матеріалах справи підписаних сторонами та скріплених їх печатками актів надання послуг: від 31.05.16., від 30.06.16., від 31.07.16., від 31.08.16., від 30.09.16., від 31.10.16., від 30.11.16., від 31.12.16., від 31.01.17., від 28.02.17., позивачем відповідачу надано за Договором послуг на суму 891.406,88 грн. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень чи заперечень. Зважаючи на викладені вище обставини та   виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти надання послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором. В ч. 1   ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).         Відповідно до п. 7.3 Договору загальна сума щомісячної плати за Договором складає 117.120,00 грн. без ПДВ. Додатковою угодою № 1 від 01.08.16. до Договору сторони дійшли згоди викласти пункт 7.3 Договору в наступній редакції: «Загальна сума щомісячної плати за Договором складає 87.840,00 грн. без ПДВ. Пунктом 7.4 Договору закріплено обов'язок Замовника оплату щомісячної суми Договору, за перший місяць надання послуг, здійснювати 2 рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а в подальшому оплату щомісячної суми Договору здійснювати до 10 числа місяця, що слідує за звітним. За надані охоронні послуги за Договором ат вказаними актами за травень 2016 – лютий 2017 років відповідачем було оплачено частково на загальну суму 557.176,00 грн. Неоплаченими відповідачем залишились грошові кошти на суму 334.230,88 грн. 01.03.17. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони дійшли згоди з 01.03.17. припинити дію Договору, з огляду на що між ними також було підписано акт прийняття об'єкту з-під охорони від 01.03.17., акт зняття постів охорони та акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей. Далі, 23.01.18. між позивачем (Стягувач) та відповідачем (Боржник) було укладено Договір про прощення боргу та реструктуризацію заборгованості, за умовами якого Боржник визнає, що його прострочена заборгованість за Договором перед Стягувачем на момент укладення даного договору складає 334.230,88 грн. Сторони погодились, що Боржник сплачує Стягувачу грошові кошти в якості погашення простроченої заборгованості в розмірі 234.230,88 грн. на розрахунковий рахунок Стягувача до 31.06.18. Сторони погодились, що Стягувач звільняє Боржника від сплати решти заборгованості та прощає йому борг в розмірі 100.000,00 грн. За умови належного виконання Боржником умов цього договору, Стягувач не матиме жодних майнових претензій до Боржника з приводу: заборгованості в розмірі 234.230,88 грн.; зобов'язання з погашення решти заборгованості в розмірі 100.000,00 грн., яке вважатиметься припиненим на підставі ст. 605 ЦК України; зобов'язань по сплаті пені, штрафу, неустойки, індексу інфляції та будь-яких інших штрафних санкцій, передбачених Договором, положеннями діючого цивільного ат господарського законодавства України. Порушення Боржником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором є підставою для примусового стягнення з нього Стягувачем простроченої заборгованості, вказаної п. 1 цього договору (334.230,88 грн.). Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Оскільки відповідачем умов Договору від 23.01.18. про прощення боргу та реструктуризацію заборгованості не виконано, не сплачено позивачу 334.230,88 грн. заборгованості за надані послуги з охорони за Договором, а строк оплати таких послуг на означену суму є таким, що настав, судом встановлено, що, на противагу твердженням відповідача, позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 334.230,88 грн.   Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 334.230,88 грн.  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю. Позивач просить суд стягнути з відповідача 58.692,10 грн. інфляційних втрат, 16.455,00 грн. 3% річних. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Позивачем визначено період для нарахування з 10.03.17. по 30.10.18. Проте, остання проплата на суму 202.176,00 грн. здійснена відповідачем 28.04.17., з огляду на що періодом для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є з 29.04.17. по 30.10.18. Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 54.804,81 грн. інфляційних втрат та 15.109,07 грн. 3% річних. 3% річних в сумі 1.345,93 грн. та інфляційні втрати в сумі 3.887,29 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 164.578,95 грн. пені, суд відзначає викладене далі. Пунктом 5.9 Договору передбачено, що у  випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охорони згідно Договору, Замовник зобов'язаний сплатити Охоронному агентству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення. Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивачем визначено період для нарахування з 10.03.17. по 30.10.18. Проте, остання проплата на суму 202.176,00 грн. здійснена відповідачем 28.04.17., з огляду на що та з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України періодом для нарахування пені є з 29.04.17. по 29.10.17., а сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 42.424,43 грн. Пеню в сумі 122.154,52 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, б.121-в; ідентифікаційний код 0085519) в особі Філії "Кіровський" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (27640, Кіровоградська обл., Кіровоградський район, село Вільне, вул. Центральна, б. 1; ідентифікаційний код 39765665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон-СБ" (21000, м. Вінниця, вул. Матроса Кошки, б. 59, кв. 1; ідентифікаційний код 38948349) 334.230 (триста тридцять чотири тисячі двісті тридцять) грн. 88 коп. основного боргу, 54.804 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот чотири) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 15.109 (п'ятнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 07 коп. 3% річних, 42.424 (сорок дві тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 43 коп. пені, 6.698 (шість тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 54 коп. судового збору. 3. В іншій частині в позові відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України. Суддя                                                                                                              Т.М. Ващенко