Рішення

від 27.12.2018 по справі 911/2035/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2035/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олга-Логістик

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Рітейл Груп

про стягнення 70 528,62 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

Позивача: Семенюк О.В.

Вiдповiдача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олга-Логістик (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Рітейл Груп (надалі - відповідач) про стягнення 70 528,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2018 року відкрито провадження у справі № 911/2035/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.11.2018 року.

До канцелярії суду 06.11.2018 року представником позивача подано заяву б/н від 06.11.2018 року про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим, новою ціною позову є стягнення 8 601,12 грн. пені, 5 147,46 грн. 20% річних та 1 980,08 грн. інфляційних.

До канцелярії суду 08.11.2018 року, перед початком судового засідання, представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 06.11.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 27.11.2018 року.

До канцелярії суду 20.11.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 20.11.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 911/2035/18 до судового розгляду по суті на 13.12.2018 року.

До канцелярії суду 12.12.2018 року від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 11.12.2018 року про зменшення штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 217 Господарського процесуального кодексу України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

У судовому засіданні 13.12.2018 року суд закінчив з'ясування обставин та перевірку їх доказами та оголосив про перехід до судових дебатів та призначення наступного судового засідання на 27.12.2018 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 27.12.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю Олга-Логістик (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вікторія Рітейл Груп (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки від 21.04.2016 року № 377 (далі - Договір), за яким позивач продає та поставляє товар, а відповідач купує та оплачує такий товар відповідно до умов Договору.

Позивач зазначив та надав докази, що в період 28.12.2017 року, 30.12.2017 року 13.01.2018 року, 17.01.2018 року та 31.01.2018 року ТОВ Олга-Логістик поставило на користь ТОВ Вікторія Рітейл Груп товар загальною вартістю 54 799,96 грн., термін оплати якого у відповідності до п. 3.3. Договору становить 14 (чотирнадцять) календарних днів з дня поставки, згідно відповідних видаткових накладних: від 28.12.2017 року №СРЦ-042319 на суму 3954,50 грн., від 28.12.2017 року №СРЦ-042320 на суму 7909,00 грн., від 28.12.2017 року №СРЦ-042321 на суму 15818,00 грн., від 30.12.2017 року №СРЦ-042501 на суму 2315,16 грн., від 13.01.2018 року №СРЦ-001234 на суму 5763,60 грн., від 13.01.2018 року № СРЦ-001238 на суму 4148,52 грн., від 13.01.2018 року №СРЦ-001273 на суму 878,28 грн., від 17.01.2018 року №СРЦ-001611 на суму 1683,36 грн., від 17.01.2018 року №СРЦ-001612 на суму 2807,16 грн., від 17.01.2018 року №СРЦ-001565 на суму 868,80 грн., від 31.01.2018 року № СРЦ-003037 на суму 2623,62 грн., від 31.01.2018 року № СРЦ-003121 на суму 6029,96 грн. Відповідні видаткові накладні оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.3. Договору Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію поставленого Постачальником товару протягом (але не пізніше) 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем не виконано зобов'язання за Договором, отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не оплачено у строки, визначені п. 3.3. Договору. Всього відповідачем не оплачено товар на суму 54 799,96 грн.

Згідно з п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та 20% річних.

На підставі наведеної умови п. 5.3. Договору позивачем нараховано 8 601,12 грн. пені та з врахуванням норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 5 147,46 грн. 20% річних та 1980,08 грн. інфляційних.

У зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого за Договором товару на суму 54 799,96 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 54 799,96 грн. заборгованості, також 8 601,12 грн. пені, 5 147,46 грн. 20% річних та 1980,08 грн. інфляційних.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував. У відзиві на позов відповідач визнав факт укладення Договору поставки з позивачем та отримання від позивача товару за наведеними в позові накладними.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач стверджує, що п. 3.3. Договору щодо термінів оплати товару необхідно застосовувати з врахуванням умови п. 3.5. Договору, яким передбачено, що заборгованість Покупця за поставлений згідно Договору товар не має перевищувати 250 000 грн.

Таким чином, дія п.3.3. Договору починається з моменту перевищення Покупцем заборгованості понад 250 000,00 грн.

Відповідно, відповідач стверджує, що на умовах п.3.3. Договору ще не виникли зобов'язання з оплати товару, поставлено в період 28.12.2017 року, 30.12.2017 року, 13.01.2018 року, 17.01.2018 року та 31.01.2018 року, оскільки заборгованість перед позивачем не перевищує 250 000,00 грн.

Також, відповідач з посиланням на положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань заперечував нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 20% річних у сумі 5 147,46 грн.

Крім того, відповідач у відзиві зазначив та надав докази сплати заборгованості в сумі 10 000 грн. відповідно до платіжного доручення №3120 від 03.09.2018 року, 10 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 02.10.2018 року №3188, в сумі 38 418,18 грн. відповідно до платіжного доручення від 08.10.2018 року №3201.

Позивач в ході розгляду спору визнав факт сплати відповідачем 10 000 грн. 03.09.2018 року за платіжним дорученням № 3120, однак, відповідна сплата була зарахована в погашення заборгованості до подання позову.

Станом на дату подання позивачем позовної заяви 13.09.2018 року заборгованість складала 54 799,96 грн., при цьому позивачем в прозрахунку заборгованості було враховано здійснене відповідачем до подання позову часткове погашення.

Також, позивач визнав, що після подання позову відповідачем було частково погашено заявлену в позові заборгованість за платіжними дорученнями: № 3188 від 02.10.2018 року на суму 10 000 грн.; № 3201 від 08.10.2018 року на суму 38 418,18 грн. та № 3212 від 18.10.2018 року на суму 6 015,92 грн., що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків.

У зв'язку з чим, в ході розгляду спору позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що після подання позовної заяви до суду (13.09.2018 року) та відкриття судом провадження у справі (25.09.2018 року), відповідачем трьома платежами (від 02.10.2018 року, 08.10.2018 року та 18.10.2018 року) було здійснено оплату товару на суму 54 434,10 грн.

Однак, оскільки така оплата здійснена з простроченням визначених Договором термінів, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, позивач в заяві про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 8 601,12 грн. пені, 5 147,46 грн. 20% річних та 1 980,08 грн. інфляційних.

Таким чином, новою ціною позову є стягнення 8 601,12 грн. пені, 5 147,46 грн. 20% річних та 1 980,08 грн. інфляційних.

Відповідачем заперечено зменшені позовні вимоги та з посиланнях на неспіврозмірність застосованих штрафних санкцій заявлено клопотання про зменшення на 50% пені та 20% річних. Проти інфляційних відповідачем заперечень не надано.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.3. Договору сторонами погоджено, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію поставленого Постачальником товару протягом (але не пізніше) 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Таким чином, відповідним п. 3.3. Договору встановлено строк оплати товару протягом (але не пізніше) 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі партії товару.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на необхідність тлумачення відповідної умови п. 3.3. Договору, яка визначає строк оплати товару, з врахуванням п. 3.5. Договору, який не стосується умов оплати товару.

Зокрема, п. 3.5. Договору визначає, що заборгованість Покупця за поставлений/отриманий товар не має перевищувати 250000 грн. При цьому, відповідний п. 3.3. Договору жодним чином не пов'язаний зі строками оплати і містить обмеження з посилання на заборгованість, тобто вже існуючу суму прострочення.

Відповідно, умови пункту 3.3. Договору (щодо обов'язку оплати кожної партії товару в строк 14 (чотирнадцяти) календарних днів), та наслідки за його порушення передбачені пунктом 5.3. Договору не пов'язані з п. 3.5. Договору.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати отриманого товару на суму 54 799,96 грн., яка хоч і погашена відповідачем станом на момент вирішення спору, однак сплати здійснені з простроченням, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбачено Договором та чинним законодавством.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та 20% річних.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та 20% річних.

Таким чином, відповідною умовою п. 5.3. Договору сторонами погоджено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, погоджено інший ніж визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування та погоджено інший, ніж визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України розмір річних.

Крім того, суд зауважує відповідачу, що підстаою для нарахування погоджених п. 5.3. Договору та заявлених до стягнення 20% річних є п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, тому відповідні нарахування не є пенею чи неустойкою і щодо них, як і щодо інфляційних, не передбачено зменшення.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня, річні та інфляційні нараховані у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства, нарахування є арифметично правильними та відповідають фактичним обставинам щодо суми та термінів прострочення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 8 601,12 грн. пені, 5 147,46 грн. 20% річних та 1980,08 грн. інфляційних є обґрунтованим та правомірними.

Щодо клопотання відповідача про зменшення на 50% розміру пені та 20% річних, суд зазначає, що з огляду на приписи ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, передбачено зменшення неустойки, до якої не відносяться заявлені у справі 20% річних.

Відповідно до п. 3.1 та п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на норми чинного законодавства ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не передбачено зменшення заявлених на підставі 625 Цивільного кодексу України нарахувань.

Таким чином, дослідженню підлягає питання щодо зменшення пені, яка заявлена в сумі 8 601,12 грн. за період прострочення з 12.01.2018 року.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування клопотання про зменшення неустойки відповідач посилається на погашення заборгованості та відсутність збитків для позивача.

Однак, дослідивши обставини виконання відповідачем умов Договору, судом встновлено, що прострочення оплати фактично отриманого відповідачем товару тривало з початку 2018 року і відповідачем не обґрунтовано поважності причин неможливості своєчасної оплати.

Пеня нарахована позивачем у розмірі, погодженому в Договорі за фактичний період прострочення, розмір пені є співрозмірним з сумою заборгованості з врахуванням періоду спрострочення та специфіки товару (напої, в тому числі слабоалкогольні). При цьому, незаявлення позивачем збитків не свідчить про відсутність для позивача негативних наслідків та незручностей у зв'язку з несвоєчасністю оплати.

У зв'язку з чим, суд не вбачає винятковості випадку та поважності причин несвоєчасної оплати товару, також оплата спірного товару (напої, в тому числі слабоалкогольні) здійснена зі значним простроченням та ще й після подання позову, що потягло для позивача негативні наслідки. За таких обставин відсутні підстави для зменшення неустойки у вигляді пені.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 1762 грн. Зайво сплачені позивачем суми судового збору можуть бути повернуті з Державного бюджету, що підлягає окремому вирішенню після подання позивачем відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 73,74,129, 233,236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Олга-Логістик до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Рітейл Груп про стягнення 70 528,62 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Рітейл Груп (08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, площа Паширова, 2а, код ЄДРПОУ 37474117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олга-Логістик (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, код ЄДРПОУ 36001805) 8 601,12 грн. пені, 5 147,46 грн. річних, 1 980,08 грн. інфляційних та 1 762 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик