Рішення

від 03.01.2019 по справі 911/2462/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2462/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕЛІС

про стягнення 1 950 000,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

За участю представників:

позивача: Сухорада О.І.

відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕЛІС (надалі - відповідач) про стягнення 195 0000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2018 року відкрито провадження у справі № 911/2462/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.12.2018 року.

У підготовчому засіданні 06.12.2018 року представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 06.12.2018 року у не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 06.12.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.01.2019 року

У судовому засіданні 03.01.2019 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач повторно в судове засідання не з'явився,проти позову не заперечував.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 03.01.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 28.11.2016 року між позивачем, як Покупцем, та відповідачем, як Продавцем, укладено Договір №Т-28/11/2016 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю природний газ в ПСГ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору договірний обсяг на окремий місяць визначається у відповідній додатковій угоді, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі газу.

Договірна ціна газу на кожний окремий місяць визначається у відповідній додатковій угоді, що є невід'ємною частиною Договору (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки Товару - протягом 30 календарних днів з дати здійснення Покупцем передоплати за Товар.

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки за природний газ здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в гривнях.

Згідно з п. 6.1, 6.2 Договору Продавець зобов'язався передати газ в мережі ПАТ Укртрансгаз в обумовлені терміни у відповідних додаткових угодах до данного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти газ в мережі ПАТ Укртрансгаз , що передається Продавцем, та оплатити вартість газу, що передається, на умовах, визначених в відповідних додаткових угодах до даного Договору.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що строк дії договору встановлено сторонами з дати його укладення і в частині реалізації природного газу до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

23.03.2017 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору відповідно до умов якої продавець зобов'язався передати в ПСГ у власність покупця у березні 2017 року природний газ в об'ємі до 320 тис.куб.м. (п. 1 Додаткової угоди №1 до Договору).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 до Договору договірна ціна за 1 (одну) тис.куб.м. газу у березні 2017 року становитиме 6200,00 грн. з ПДВ.

Сторони домовились, що оплата за природний газ здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі: 50% до 24.03.2017 року; 50% до 31.03.2017 року (п. 3 Додаткової угоди №3 до Договору).

Всі інші умови Договору додатковою угодою №3 до Договору не змінювались і були обов'язковими для виконання сторонами.

На підставі Договору та Додаткової угоди №3 до Договору позивач сплатив відповідачу за природний газ 1 950 000,00 грн., що підтверджується: платіжними дорученнями від 23.03.2017 року №643 на суму 500 000,00 грн.; від 07.04.2017 року №657 на суму 1 000 000,00 грн.; від 11.04.2017 року №666 на суму 300 000,00 грн.; від 12.04.2017 року №669 на суму 150 000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не передав у власність позивача природний газ в строк, узгоджений сторонами у Додатковій угоді № 3 до Договору, чим порушив зобов'язання за Договором.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звертався до відповідач з письмовою вимогою № 13-11/15 від 13.11.2017 року, в якій вимагав в термін до 20.11.2017 року виконати свої зобов'язання та передати у власність позивача природний газ об'ємом 320 тис.куб.м. Однак, зазначені вимоги позивача відповідачем були залишені без задоволення.

Позивач зазначає, що на час подачі позову до суду відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором щодо передачі у власність позивача визначеного сторонами об'єму природного газу не виконав, на передплачені кошти в сумі 1 950 000,00 грн. в порушення умов Договору природний газ пер передав.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України 1 950 000,00 грн. передплачених коштів, на які газ не було поставлено.

Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як визначено ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем передплати за Додатковою угодою №3 до Договору поставки природного газу в об'ємі до 320 тис.куб.м. у березні 2017 року.

Відповідна передплата здійснена у відповідності та згідно з графіком, погодженим сторонами в Додатковій угоді №3 до Договору, згідно з якою оплата за природний газ здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі: 50% до 24.03.2017 року; 50% до 31.03.2017 року (п. 3 Додаткової угоди №3 до Договору).

На підставі Договору та Додаткової угоди №3 до Договору позивач сплатив відповідачу за природний газ 1 950 000,00 грн., що підтверджується: платіжними дорученнями від 23.03.2017 року №643 на суму 500 000,00 грн.; від 07.04.2017 року №657 на суму 1 000 000,00 грн.; від 11.04.2017 року №666 на суму 300 000,00 грн.; від 12.04.2017 року №669 на суму 150 000,00 грн.

Пунктом п. 5.1 Договору встановлено, що строк поставки Товару - протягом 30 календарних днів з дати здійснення Покупцем передоплати за Товар.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не передав у власність позивача природний газ в строк, узгоджений сторонами у Додатковій угоді № 3 до Договору, чим порушив зобов'язання за Договором.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звертався до відповідач з письмовою вимогою № 13-11/15 від 13.11.2017 року, в якій вимагав в термін до 20.11.2017 року виконати свої зобов'язання та передати у власність позивача природний газ об'ємом 320 тис.куб.м. Однак, зазначені вимоги позивача відповідачем були залишені без задоволення.

Таким чином, з огляду на наведені в позові обставини, які підтверджені позивачем та не заперечені і не спростовані відповідачем, на підставі ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач заявив до відшкодування понесені ним витрати на сплату судового збору на суму 29250 грн. та на правову допомогу адвоката, пов'язану з розглядом справи в суді, на суму 15 273,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Також, згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6).

В підтвердження надання адвокатських послуг та понесених у зв'язку з цим витрат позивач надав Договір про надання правничої (правової) допомоги, укладений 02.07.2018 року з адвокатом Мартіною Людмилою Григорівною, Додаткову угоду № 2 від 28.08.2018 року щодо надання правової допомоги, в т.ч. з підготовки і направлення позову до суду про стягнення коштів з відповідача та представництво інтересів позивача в суді, Акт прийому-передачі наданих послуг 17.09.2018 року згідно якого розмір винагороди (адвокатського гонорару) складає 15 273,00 грн., докази оплати адвокатських послуг в сумі 5000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 487 від 20.09.2017 року. Відповідач не подав заперечень заперечував проти адвокатських витрат.

Таким чином, оскільки позивачем надано докази понесення витрат на правничу допомогу лише на суму 5000,00 грн. (відповідно до платіжного доручення № 487 від 20.09.2017 року), вимоги позивача про відшкодування адвокатських витрат підлягають частковому задоволенню в розмірі підтвердженої суми фактично здійснених витрат 5000 грн. Решта заявлених до відшкодування адвокатських витрат не підтверджені доказами фактичного понесення, тому відшкодуванню не підлягають.

Понесені позивачем витрати на сплату судового збору підтверджені та відповідають сумі задоволених позовних вимог, тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Таким чином, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 29250 грн. та на правничу допомогу в сумі 5000 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73 , 74 , 129 , 233 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕЛІС про стягнення 1950000,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕЛІС (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 8, код ЄДРПОУ 38010853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 36 А-5, код ЄДРПОУ 39796845) 1 950 000,00 грн. передплачених коштів, 29250 грн. витрат на сплату судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик